Перегляд за Автор "Скроцька, Оксана Ігорівна"

Зараз показуємо 1 - 20 з 78

Cпектрофотометричний аналіз наночасток срібла синтезованих з використанням безклітинного дріжджового екстракту
(2021) Лазюка, Юлія Володимирівна; Скроцька, Оксана Ігорівна; Харченко, Євген Віталійович
Здійснювали культивування дріжджів Saccharomyces cerevisiae М437 упродовж 24 годин. Безклітинний екстракт отримували шляхом інкубації клітин дріжджів у стерильній бідистильованій воді упродовж 72 годин. До водного екстракту вносили розчин нітрату срібла до кінцевої концентрації 1 мМ. Проби витримували при 45 С в статичних умовах упродовж 72 годин. Спектри поглинання зразків вимірювали з використанням спектрофотометра в діапазоні довжин хвиль 200-700 нм.
Антимікробна активність мікробних наночасток золота
(2021) Лазюка, Юлія Володимирівна; Скроцька, Оксана Ігорівна
Однією з важливих проблем сьогодення є бактеріальна резистентність до протимікробних засобів. Це призвело до активного пошуку нових антимікробних препаратів, серед яких виділяють препарати наночасток металів, особливо наночасток золота (AuNPs). Показано можливість використання наночастинок золота проти збудників захворювань легень, дерматитів, кишкових та очних інфекцій.
Антимікробні властивості біогенних наночасток оксиду цинку
(2020) Лазюка, Юлія Володимирівна; Скроцька, Оксана Ігорівна
Нечутливість мікроорганізмів до антимікробних засобів є важливою проблемою сьогодення. Останнім часом нанотехнології запроваджують нову альтернативу для подолання цієї проблеми. Металеві наночастинки, зокрема наночастинки оксиду цинку (ZnONPs), можуть використовуватися в біологічних та біомедичних системах. Для біологічного синтезу наночасток оксиду цинку використовуються такі мікроорганізми, як міцеліальні гриби, дріжджі та бактерії.
Будова клітини і роль її компонентів у передачі спадковості
(2013) Скроцька, Оксана Ігорівна
У презентації розглянуто будову клітини і роль її компонентів у передачі спадковості. The presentation discussed the structure of cells and the role of its components in the transmission of heredity
Біогенний синтез наночасток за допомогою міцеліальних грибів
(2020) Лазюка, Юлія Володимирівна; Скроцька, Оксана Ігорівна
Міцеліальні гриби продукують велику кількість первинних та вторинних метаболітів (білки, полімери, ферменти), які приймають участь у біосинтезі наночасток різних елементів, зокрема металів. При цьому такі властивості наночасток як велика площа поверхні, стабільність, механічна міцність і низькі температури плавлення, роблять можливим їх використання у медицині. Наприклад, для цільової доставки ліків, лікування раку, інгібування біоплівок, лікування мікробних інфекцій та ін. Також, слід наголосити, що на противагу фізичним та хімічним методам синтезу наночасток, які, у свою чергу, є шкідливими для навколишнього середовища, а також є досить трудомісткими, технології отримання наночасток біологічним способом є економічнішими, екологічно безпечнішими та менш трудомісткими.
Біогенні наночастки металів та їх антиоксидантні властивості
(2021) Лазюка, Юлія Володимирівна; Скроцька, Оксана Ігорівна
Вільні радикали в організмі людини стають причиною передчасного старіння, захворювань серцево-судинної системи, різних видів злоякісних пухлин, тощо. Тому в останні десятиліття широкому вивченню піддаються речовини з антиоксидантними властивостями, зокрема і наночастки. Показано антиоксидантну дію наночасток золота (AuNPs), селену (SeNPs) та оксиду цинку (ZnONPs).
Біоетичні аспекти як ключові моменти у формуванні екологічного світогляду студентів вищих технічних навчальних закладів
(2012) Волошина, Ірина Миколаївна; Красінько, Вікторія Олегівна; Скроцька, Оксана Ігорівна; Лич (Ткаченко), Інна Валентинівна; Тетеріна, Світлана Миколаївна
Стаття присвячена огляду шляхів вирішення актуальних біоетичних проблем, що стоять на шляху гармонізації взаємовідносин техногенного суспільства і природи, а також аналізу стану підготовки фахівців екобіотехнологічного напряму у вищих технічних учбових закладах. The article is devoted to the consideration of ways of the actual bioethical problems decision which get in way of harmonization of technogenic society and the nature relations. It also devoted to the analysis of state of training of experts on ekobiotehnological trends in the higher technical educational institutions.
Біологічна активність мікробних полісахаридів
(2020) Ярош, Марина Борисівна; Пирог, Тетяна Павлівна; Скроцька, Оксана Ігорівна
Фізико-хімічні властивості мікробних екзополісахаридів (ЕПС) досліджуються близько 50 років. За останні три роки з’явилась велика кількість публікацій, що присвячені дослідженню біологічних властивостей мікробних ЕПС. Це дозволяє розглядати їх як потенційні сполуки з лікувальними властивостями. Тому метою даного огляду є аналіз публікацій останніх років щодо противірусної, протипухлинної та імуномодулюючої дії, а також антибіоплівкової активності мікробних екзополісахаридів. Показано противірусну активність мікробних ЕПС по відношенню до вірусів простого герпесу І і ІІ типу, аденовірусу людини п’ятого типу, гепатиту А, Коксакі В-4, ротавірусу та інших. Таку властивість виявили ЕПС бактерій роду Lactobacillus, що є представниками нормальної мікробіоти людини, а також полісахариди термофільних бактерій Bacillus licheniformis та Geobacillus thermodenitrificans і морських стрептоміцетів. Розпочато дослідження по встановленню імуномодулюючої дії мікробних екзополісахаридів. Здатність впливати на фагоцитарну активність макрофагів, рівні імуноглобулінів, про- та протизапальних цитокінів показано для ЕПС молочнокислих бактерій. Актуальним є пошук альтернативних нетоксичних для людини інгібіторів формування бактеріальних біоплівок. Саме таку дію виявлено у ЕПС лактобактерій, ціанобактерій, морських псевдомонад. Залежно від концентрації мікробні ЕПС показали ефективність їх використання при дослідженні біоплівок стійких до антибіотиків штамів Escherichia coli, Salmonella typhimurium, Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus та інших. З року в рік невпинно зростає кількість людей, у яких діагностують пухлинні утворення, тому не припиняються дослідження по виявленню дієвих протиракових сполук. Значну протипухлинну активність демонструють екзополісариди бактерій роду Lactobacillus. Зокрема показана їх ефективність in vitro на моделі раку шлунку, товстого кишечника, шийки матки та гепатоцелюлярної карциноми. Є повідомлення щодо протипухлинної активності ЕПС ендофітних грибів родів Chaetomium та Fusarium, термофільних мікроводоростей роду Graesiella, базидіоміцетних грибів Scleroderma areolatum, морських бактерій роду Bacillus.
Біологічна дія наночасток золота, отриманих з використанням дріжджів
(2022) Потапенко, Валерія Віталіївна; Скроцька, Оксана Ігорівна
Наночастинки золота є досить цікавим об'єктом для інтенсивних досліджень в даному напрямку через можливість контролювати їх геометричні та оптичні властивості під час отримання. Таким чином, наночастинки золота можуть бути використані як наноплатформи для ефективної та адресної доставки ліків, швидко долаючи безліч біологічних, біофізичних та біомедичних бар'єрів.
Біосинтез молочної кислоти генетично модифікованими дріжджами Saccharomyces cerevisiae
(2020) Потапенко, Валерія Віталіївна; Скроцька, Оксана Ігорівна
В останні роки у світі збільшується цікавість до біополімерів, які отримуються з відновлювальної сировини. Одним з найбільш перспективних полімерів на біологічній основі є полімолочна кислота, яка широко використовується в якості пакувального матеріалу. Дана кислота в основному отримується за рахунок ферментації мономеру – молочної кислоти. Природними продуцентами молочної кислоти є молочнокислі бактерії. Однак, вони володіють певним недоліком, зокрема, є чутливими до високих концентрацій кислот в поживному середовищі. Тому, отримання молочної кислоти в промислових масштабах вимагає нейтралізації під час ферментації та подальше виділення молочної кислоти з отриманої солі лактату. В свою чергу дріжджі Saccharomyces cerevisiae володіють високою кислотостійкістю, тому вони є перспективною альтернативою для виробництва молочної кислоти. Тому, вченими було генетично модифіковано сахароміцети з метою отримання молочної кислоти.
Біосинтез наночастинок срібла з використанням дріжджового супернатанту
(2022) Потапенко, Валерія Віталіївна; Харченко, Євген Віталійович; Скроцька, Оксана Ігорівна
Наночастинки срібла (AgNPs) відомі завдяки їх широкому спектру антибактеріальних, протигрибкових та противірусних властивостей. Дріжджі є простим в культивуванні та безпечним в роботі біологічним об'єктом для біосинтезу AgNPs. Нами показано можливість біосинтезу AgNPs, використовуючи супернатант культуральної рідини дріжджів Saccharomyces cerevisiae М437, які зберігаються в колекції живих культур кафедри біотехнології і мікробіології Національного університету харчових технологій.
Біотехнологічні особливості отримання органічних сполук, що використовуються у виробництві пластифікаторів
(2023) Скроцька, Оксана Ігорівна; Цвєтков, Костянтин Олексійович; Пенчук, Юрій Миколайович
Пластифікатори використовують при виробництві різних полімерів. Саме вони надають цим матеріалам гнучкості, міцності і еластичності. Для отримання пластифікаторів використовують різні групи сполук, зокрема – кислоти, феноли і спирти. Їх можна отримувати як хімічним синтезом, так і з використанням мікроорганізмів. У даній статті приділена увага саме мікробному синтезу різних сполук, які є основою при виробництві пластифікаторів. При виробництві пластифікаторів використовують органічні кислоти, такі як олеїнову, ліноленову, лінолеву, адипінову та ін. Серед продуцентів даних кислот виділяють бактерії родів Bifidobacterium, Lactobacillus; дріжджі Rhodosporidium, Saccharomyces, гриби Thamnidium, Mucor, а також мікроводорості Botryococcus, Botryococcus та ін. Другу групу сполук, які використовують при виробництві пластифікаторів складають феноли та їх похідні. Феноли можна отримати при культивуванні рекомбінантних штамів бактерій, зокрема Escherichia coli. Серед похідних фенолів для виробництва пластифікаторів використовують метакрезол. Його можна отримати з використанням генно-модифікованих клітин Saccharomyces cerevisiae та Aspergillus nidulans. Основною сировиною для виробництва пластифікаторів є спирти – гексанол, гліцерол, бутанол, ізобутанол. Гексанол синтезують як природні, так і рекомбінантні бактерії і дріжджі. Частка використання гексанолу у виробництві пластифікаторів становить 2,5 % від загального відсотка спиртів. Гліцерол менше використовують у виробництві пластифікаторів. Частка використання даного спирту – 1,8 %. Використання ізобутанолу у виробництві пластифікаторів складає 4,5 % від загальної кількості спиртів, що використовуються для цього. Даний спирт отримують при культивуванні рекомбінантних бактерій Escherichia coli, Corynebacterium glutamicum, Zymomonas mobilis та дріжджів Saccharomyces cerevisiae. Найбільший відсоток використання спиртів у створенні пластифікаторів займає бутанол – 36 %. Серед природніх продуцентів бутанолу виділяють бактерії роду Clostridium. Також сконструйовані рекомбінантні штами бактерій, які здатні синтезувати бутанол – Escherichia coli, Clostridium tyrobutyricum, Clostridium cellulovorans, а також дріжджі Saccharomyces cerevisiae.
Вивчення дії комплексного індуктора інтерферону при експериментальному герпетичному менінгоенцефаліті
(2005) Скроцька, Оксана Ігорівна; Жолобак, Надія Михайлівна; Антоненко, Світлана Василівна; Карпов, Олександр Вікторович
Герпес - одне із найбільш поширених захворювань, що викликається вірусом простого герпесу (ВПГ), йому належить одне із перших місць серед причин смертності від вірусних інфекцій. Заданими ВООЗ близько 90% населення Земної кулі інфіковані ВПГ, а 10-20% із них мають ті чи інші прояви герпетичної хвороби. ВПГ належить етіологічна роль у виникненні енцефаліту, менінгіту та менінгоенцефаліту вірусної природи.
Виділення ацетоно-бутилових бактерій з різних природних джерел
(2010) Скроцька, Оксана Ігорівна; Пенчук, Юрій Миколайович; Скроцький, С. О.; Гавриленко, Михайло Миколайович; Смірнова, Г. Ф.
У ході проведених робіт були ізольовані ацетоно-бутилові бактерії з різних природних джерел. Визначена кількість синтезованого ними ацетону та здійснено порівняльний аналіз найбільш активних ізолятів ацетоно-бутилових бактерій. During the work stains of acetone-butanol bacteria were isolated from different natural sources. It was evaluated an amount of acetone produced by bacteria. Comparative analysis of the most active acetone-butanol bacteria’s stains was performed.
Використання бактерій для синтезу наночасток металів
(2020) Харченко, Євген Віталійович; Скроцька, Оксана Ігорівна
Зазвичай металеві наночастки синтезують з використанням різних фізичних і хімічних процесів. Їх недоліком є ведення процесу при високих температурах або тиску, а також використання токсичних сполук. В останні роки активно розвивається нова область нанобіотехнологій, яка включає використання біологічних об’єктів в ряді біохімічних і біофізичних процесів. Мікробний синтез наночасток є підходом так званої «зеленої хімії», який пов’язує нанотехнології і мікробні біотехнології. Також цей метод є екологічно чистим і альтернативним порівняно з хімічними і фізичними методам.
Використання безклітинного водного екстракту дріжджів для біосинтезу наночасток срібла
(2022) Потапенко, Валерія Віталіївна; Коваль, Ростислав Віталійович; Скроцька, Оксана Ігорівна
Для синтезу наночастинок срібла використовували безклітинний водний екстракт Saccharomyces cerevisiae М437, до якого вносили розчин нітрату срібла до кінцевої концентрації 1 мМ. Після додавання нітрату срібла до безклітинного водного екстракту S. cerevisiae М437 колір реакційної суміші з прозорого почав змінюватись на світло-коричневий і до кінця біосинтезу став темно-коричневим. Зміна кольору реакційної суміші свідчила про утворення наночастинок срібла.
Використання мікроорганізмів для біогенного синтезу наночасток
(2020) Харченко, Євген Віталійович; Скроцька, Оксана Ігорівна
Наночастки різних металів використовують у багатьох галузях — медицині, сільському господарстві, харчовій промисловості, хімічній та нафтохімічній промисловості, електроніці. Є різні способи отримання наночасток — хімічні, фізичні, а також популярні на сьогодні біологічні методи. Слід наголосити, що отримання наночасток різних елементів і сполук за допомогою мікроорганізмів є екологічно чистим та економічно вигідніш, оскільки при такому способі синтезу відпадає необхідність у використанні токсичних і дорогих матеріалів. Тож метою цього огляду є аналіз сучасної наукової літератури щодо можливостей використання бактерій, грибів та дріжджів для біогенного синтезу наночасток, їхніх властивостей і перспектив можливого застосування. Мікробний синтез наночасток пов’язує нанотехнології і мікробні біотехнології. В огляді наведені дані щодо застосування бактерій родів Bacillus, Pseudomonas, Isoptericola, Acinetobacter, Halomonas, Streptomyces тощо для синтезу наночасток золота, срібла, паладію, міді, діоксиду титану та оксиду цинку. Наведено інформацію про внутрішньо- та позаклітинний синтез наночасток міцеліальними грибами: аскоміцетами Neurospora crassa, ендофітами Fusarium solani, термофілами Thermoascus thermophilus, сапротрофами Cladosporium cladosporioides тощо. Описані різні способи синтезу наночасток срібла, селену, заліза, діоксиду кремнію, оксиду цинку, фериту кобальту з використанням дріжджів роду Saccharomyces, Magnusiomyces, Pichia. Показано різні підходи авторів до параметрів біогенного синтезу наночасток з використанням мікроорганізмів (різні температурні параметри, зміна pH, тривалість процесу тощо). Наведено дані щодо різних способів використання біологічної системи для синтезу наночасток — застосування культуральної рідини, безклітинного супернатанту або безклітинного екстракту. Визначено морфологічні характеристики та розміри біогенних наночасток, можливі механізми їх синтезу, а також властивості та галузі застосування. Nanoparticles of various metals are used in many industries — medicine, agriculture, food, chemical, petrochemical and electronics. There are different ways to obtain nanoparticles — chemical, physical and also biological methods which are popular today. It should be noted that obtaining nanoparticles of various elements and compounds using microorganisms is environmentally friendly and cost-effective. This method of synthesis eliminates the need of using toxic and expensive materials. Therefore, the aim of this review is to analyze modem scientific literature on the possibilities of using bacteria, fungi and yeast for the biogenic synthesis of nanoparticles. Special attention was paid to their properties and potential applications. Microbial synthesis of nanoparticles connects nanotechnology and microbial biotechnology. The review provides data on the use of bacteria of the genera Bacillus, Pseudomonas, Isoptericola, Acinetobacter, Halomonas, Streptomyces etc. for the synthesis of gold, silver, palladium, copper, titanium dioxide and zinc oxide nanoparticles. Intra- and extracellular synthesis of nanoparticles of filamentous fungi is discussed: asco- mycetes Neurospora crassa, endophyte Fusarium solani, thermophiles Thermoascus thermophilus, saprotroph Clado- sporium cladosporioides and others. Various methods for the synthesis of silver, selenium, iron, silicon dioxide, zinc oxide, cobalt ferrite nanoparticles using yeast of the genus Saccharo- rrtyces, Magnusiomyces, Pichia are described. Various approaches of the authors to the parameters of the biogenic synthesis of nanoparticles using microorganisms are shown — different temperature parameters, pH change, process duration. The data on various ways of using the biological system for the synthesis of nanoparticles: culture fluid, acellular supernatant, or acellular extract are presented. Morphological characteristics and sizes of biogenic nanoparticles, possible mechanisms for their synthesis, as well as properties and applications are also indicated.
Використання нанокомпозитів та наночасток срібла для подовження терміну зберігання овочевих культур
(2022) Харченко, Євген Віталійович; Скроцька, Оксана Ігорівна
Потенціал застосування харчових нанотехнологій здається необмеженим. Усі аспекти харчової промисловості, від інгредієнтів до упаковки й методів аналізу харчових продуктів, уже розробляють концепт і методики до застосування нанотехнологій. Одним з найбільш перспективних напрямів застосування наночасток срібла у харчовій галузі є обробка, та покращення зберігання харчових продуктів.
Використання рекомбінантних мікроорганізмів для створення сучасних пробіотичних препаратів
(2012) Скроцька, Оксана Ігорівна; Старовойтова, Світлана Олександрівна; Пенчук, Юрій Миколайович; Гавриш, Я. В.
Розглянуті сучасні тенденції конструювання рекомбінантних мікроорганізмів з метою їх використання для створення нових ефективних бактеріотерапевтичних препаратів з широким спектром біологічних і терапевтичних властивостей. Наведено характеристику основних генетично модифікованих штамів мікроорганізмів, які використовуються у виробництві пробіотиків. Описані перспективні для створення сучасних пробіотиків основні роди бактерій, а саме: Bacillus, Lactococcus, Escherichia та Lactobaci. Modern trends of constructing of recombinant microorganisms for their further use for creation of new effective bacteriotherapeutic preparations with the wide spectrum of biological and therapeutic properties are discussed. The characteristic of main genetically modified strains of microorganisms, which are used in the production of probiotics, is described. The main bacterial genus perspective for creation of modern probiotics, namely: Bacillus, Lactococcus, Escherichia and Lactobacillus are described.
Вплив біологічних індукторів на антимікробну, антиадгезивну активність та деструкцію біоплівки поверхнево-активними речовинами Nocardia vaccinii ІМВ В-7405
(2020) Пирог, Тетяна Павлівна; Скроцька, Оксана Ігорівна; Шевчук, Тетяна Андріївна
Одним з ефективних підходів до підвищення антимікробної активності вторинних метаболітів є спільне культивування продуцента з конкурентними мікроорганізмами. Мета: дослідити антимікробну, антиадгезивну активність, вплив на деструкцію біоплівок поверхнево-активних речовин (ПАР) Nocardia vaccinii ІМВ В-7405, синтезованих за наявності у середовищі з промисловими відходами клітин Escherichia coli ІЕМ-1 і Bacillus subtilis БТ-2. Методи: культивування N. vaccinii ІМВ В-7405 здійснювали у середовищі з рафінованою та відпрацьованою соняшниковою олією і відходами виробнитва біодизелю. Живі та інактивовані автоклавуванням клітини E. coli ІЕМ-1 і B. subtilis БТ-2 вносили у середовище на початку процесу або в експоненційній фазі росту. ПАР екстрагували з супернатанту культуральної рідини сумішшю хлороформу і метанолу (2:1). Антимікробну активність ПАР визначали за показником мінімальної інгібуючої концентрації, вплив розчинів ПАР на адгезію бактеріальних тест-культур до полістиролу і деструкцію біоплівок ‒ спектрофотометричним методом. Результати: встановлено, що незалежно від моменту внесення у середовище культивування продуцента ПАР конкурентних бактерій та їх фізіологічного стану спостерігали синтез поверхнево-активних речовин, антимікробна активність яких щодо широкого спектру бактеріальних тест-культур була у 2‒16 разів вищою, ступінь адгезії тест-культур на полістиролі на 16‒23 % нижчою, а ступінь руйнування біоплівок на 10‒35 % вищим порівняно з показниками, встановленими для ПАР, утвореними на середовищі без конкурентних мікроорганізмів. Висновки: внесення у середовище з відходами виробництва біодизелю та відпрацьованої олії живих та інактивованих клітин бактерій-індукторів, зокрема E. coli ІЕМ-1 і B. subtilis БТ-2, дозволяє регулювати не тільки антимікробну, а й антиадгезивну активність ПАР N. vaccinii ІМВ В-7405 та їх здатність до руйнування біоплівок.