Перегляд за Автор "Слободян, Володимир Ярославович"

Зараз показуємо 1 - 10 з 10

Актуалізація концепту «територіального патріотизму» В. Липинського в контексті етнонаціональних реалій України
(2016) Слободян, Володимир Ярославович
У статті досліджується процес націотворення в Україні в контексті концепції В. Липинського в порівняльному аналізі із сучасними європейськими підходами до етногенезу і націогенезу. Розкривається зміст поняття «національна ідентичність». Досліджуються примордіалістська та конструктивістська теорії етногенезу і націогенезу. Робиться спроба наукового тлумачення та актуалізації концептуальних підходів до націотворення В. Липинського, виходячи із сучасних викликів українській національній ідентичності. Обгрунтовуються ідейні засади модерної української національної ідентичності та державної етнонаціональної політики єдності. The article examines the process of nation-formation in Ukraine in the light of V. Lypynsky’s concept and comparative analysis with modern European approaches to ethnogenesis and nationgenesis. It clarifies the essence of “national identity”. Moreover, it also considers primordialistic and constructivist theory of ethnogenesis and nationgenesis. The attempt is made to scientifically substantiate and actualize conceptual approaches to nation-formation by V. Lypynsky, taking into account current challenges to Ukrainian national identity. The article also provides evidence for ideological framework of modern Ukrainian national identity and nationwide ethnic policy.
Запровадження процедури примирення в законодавстві
(2023) Корінний, Сергій Олександрович; Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна; Слободян, Володимир Ярославович
На сьогоднішній день необхідність в деталізації механізму формування процедури примирення в історичний та сучасний період викликає досить активну дискусію серед правників. Примирення має на меті уникнення тяжких і тривалих судових процесів, зменшення витрат на адвокатів та судових витрат, а також сприяє збереженню стосунків між сторонами. В процесі примирення сторони спробують дійти до взаємоприйнятного компромісу або розв’язати свої розбіжності з допомогою посередника або медіатора, який допомагає сприяти конструктивній комунікації та знаходженню рішення, яке враховує інтереси обох сторін. Впровадження процедури примирення у законодавстві може сприяти підвищенню ефективності юстиції, зменшенню навантаження на суди і забезпеченню більш швидкого та гнучкого вирішення спорів. Проте, ефективність примирення залежить від доброзичливості та співпраці сторін, а також від якості роботи посередника. Аналізуючи статистичні данні судової практики, зауважимо про необхідність кардинально змінити чинне законодавства з метою впровадження більш ефективних і прозорих процедур розгляду спорів, заснованих на примиренні. У різних країнах і юрисдикціях процедура примирення може мати різні форми і правила, але загальна ідея полягає в тому, що незалежна третя сторона, відома як «посередник» допомагає сторонам знайти взаємно прийнятне рішення. Процес примирення може застосовуватися у різних контекстах, таких як цивільні справи, сімейні розбіжності, адміністративні тощо. Перевагами примирення є те, що воно дає сторонам більший контроль над процесом і можливістю знайти компромісне рішення, що задовольняє їхні інтереси. Однак не завжди всі ситуації можуть бути вирішені шляхом примирення, і у деяких випадках судовий процес може бути необхідним для забезпечення справедливості. Нинішній спосіб вирішення спорів за допомогою системи судів досить часто призводить до загострення юридичних конфліктів та припинення загальних відносин сторін. Водночас значимість вирішення спорів за допомогою процедури примирення в захисті прав, свобод і законних інтересів громадян та організацій є очевидною. Ця процедура дає змогу забезпечити якісне, своєчасне вирішення спорів із найменшими витратами та збереженням конфіденційності. Today, the need to detail the mechanism of formation of the reconciliation procedure in the historical and modern period causes quite active discussion among lawyers. Conciliation aims to avoid difficult and lengthy litigation, reduce attorneys’ and court costs, and help preserve the relationship between the parties. In the conciliation process, the parties will try to reach a mutually acceptable compromise or resolve their differences with the help of a mediator or mediator, who helps to facilitate constructive communication and find a solution that takes into account the interests of both parties. The implementation of the conciliation procedure in the legislation can contribute to increasing the efficiency of justice, reducing the burden on the courts and ensuring a faster and more flexible resolution of disputes. However, the effectiveness of reconciliation depends on the goodwill and cooperation of the parties, as well as on the quality of the work of the mediator. Analyzing the statistical data of judicial practice, it is necessary to radically change the current legislation in order to introduce more effective and transparent procedures for consideration of disputes based on reconciliation. Moreover, along with the issues of court organization, selection and training of judges, alternative methods of dispute resolution, among which special attention is paid to mediation, constitute one of the five thematic directions of the joint program of the European Commission and the Council of Europe on improving the activities of the judicial branch of government in Ukraine. In different countries and jurisdictions, the conciliation process can take different forms and rules, but the general idea is that an independent third party known as a «mediator» helps the parties to reach a mutually acceptable solution. The conciliation process can be used in a variety of contexts, such as civil cases, family disputes, labor disputes, etc. The advantages of conciliation are that it gives the parties more control over the process and the opportunity to find a compromise solution that satisfies their interests. However, not all situations can be resolved through conciliation, and in some cases litigation may be necessary to ensure justice. The current way of resolving disputes with the help of the court system quite often leads to the exacerbation of legal conflicts and the termination of the general relations of the parties. At the same time, the importance of resolving disputes using the conciliation procedure in protecting the rights, freedoms and legitimate interests of citizens and organizations is obvious. This procedure makes it possible to ensure high-quality, timely resolution of disputes with the lowest costs and preservation of confidentiality.
Консерватизм як ідеологія державотворення: етапи становлення
(2015) Слободян, Володимир Ярославович
У статті досліджуються етапи становлення консерватизму як багатогранного суспільно-політичного феномену, що зародився й набув розвитку на території Європи як явище християнської цивілізації. Аналізуються історичні джерела консерватизму, його трансформація із стилю мислення Середньовічної Європи в ідеологію політичних партій XVIII-XIX ст. Детально досліджується процес кристалізації політичної доктрини консерватизму, зокрема її англо-саксонська генетика та німецьке філософське обґрунтування. Розглядаються такі сучасні наукові підходи до розуміння консерватизму, як ідейний та ситуативний. Розкривається їх сутність, засадничі принципи та постулати, аналізуються їх переваги та недоліки. Обгрунтовується ідея повноцінності та сталості ідейного ядра політичного консерватизму. Аналізуються підходи американських вчених до розуміння консерватизму, зокрема робиться спроба показати його ефективність у сфері державного управління та політики на прикладі політичних демократій Р.Рейгана та М. Тетчер. The article examines the stages of development and formation of conservatism as multifaceted socio-political phenomenon, which emerged and developed in Europe against the background of Christian civilization. The article analyzes historical sources of conservatism, its transformation from thinking style of Medieval Europe into the ideology of political parties of the XVIII-XIXth centuries. It studies in detail the process of establishing political doctrine of conservatism, its Anglo-Saxon origin and German philosophical rationale in particular. We consider such modern scientific approaches to understanding conservatism as ideological and situational approaches, revealing their essence, basic principles and claims as well as analyzing their advantages and disadvantages. We substantiate the idea of usefulness and sustainability of the ideological core of political conservatism. We also evaluate the approaches of American scientists to understanding of conservatism and making an attempt to show its effectiveness in the sphere of public administration and politics relying on R. Reagan and M. Thatcher’s examples of political democracies.
Національна еліта як суб’єкт державотворення
(2016) Слободян, Володимир Ярославович
Консервативний підхід до дослідження питання національної еліти, її ролі і значення в державотворчих процесах в українській елітології започаткований В. Липинським. Особливість цього підходу полягає в тому, що В. Липинський, будучи безпосереднім учасником процесу відновлення і розбудови української держави в 1917-1919 р.р., а пізніше на власні очі спостерігаючи, як вона перетворюється в руїну, володіючи прогресивною на той час європейською освітою і гострим розумом, ставить перед собою питання: чому так сталося, що столітнє прагнення свободи, втілене нарешті у власній державі, перетворюється у попіл? В. Липинський розробляє оригінальну концепцію національної аристократії, яка враховує як теоретичні здобутки тогочасної науки, так і специфіку української політичної дійсності, і покликана дати відповідь на складні питання елітогенезу української нації. A conservative approach to the study of the issue of the national elite, its role and significance in state-building processes in Ukrainian elitology was initiated by V. Lypinsky. The peculiarity of this approach lies in the fact that V. Lypinsky, being a direct participant in the process of restoration and development of the Ukrainian state in 1917-1919, and later observing with his own eyes how it turned into a ruin, possessing a progressive European education at that time and with a sharp mind, asks himself the question: why did it happen that the century-old desire for freedom, embodied at last in its own state, turns into ashes? V. Lypynsky develops an original concept of national aristocracy, which takes into account both the theoretical achievements of contemporary science and the specifics of Ukrainian political reality, and is designed to answer the complex questions of the elitogenesis of the Ukrainian nation.
Нація і національна ідентичність в політичній традиції українського консерватизму
(2016) Слободян, Володимир Ярославович
Історія політичного розвитку української нації періоду незалежної України засвідчує всю складність і діалектичність цього процесу. Умовна демаркаційна культурно-політична лінія між сходом і заходом країни за 25 років співжиття громадян в межах єдиної держави не тільки не зникла, але посилила свої контури, і це не може не викликати подиву і запитань. В такій ситуації стає зрозумілим, що національна ідентичність для того, щоб забезпечити всенаціональну солідарність і єдність, потребує цілеспрямованої політики держави по створенню єдиного для всієї країни соціокультурного середовища на основі цінностей та ідеології національної консолідації. The history of the political development of the Ukrainian nation during the period of independent Ukraine testifies to the complexity and dialectic of this process. The conditional cultural and political demarcation line between the east and the west of the country during 25 years of coexistence of citizens within the borders of a single state not only did not disappear, but strengthened its contours, and this cannot but cause surprise and questions. In such a situation, it becomes clear that national identity, in order to ensure national solidarity and unity, requires a purposeful state policy to create a uniform socio-cultural environment for the entire country based on the values and ideology of national consolidation.
Правове регулювання реалізації інноваційних стратегій на підприємстві
(2022) Слободян, Наталія Ярославівна; Левченко, Юлія Григорівна; Слободян, Володимир Ярославович
У статті досліджено сучасну систему нормативно-правового регулювання здійснення інноваційної діяльності в економіці України. Окреслено спектр ключових принципів державної політики регулювання інноваційної діяльності, які постають необхідними для врахування у системі нормативно-правового забезпечення. Досліджено окремі положення концепції інноваційного права та його ключові положення, які мають істотний вплив на формування стратегічного потенціалу інноваційного розвитку. Визначено, що сучасна система нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку національної економіки у цілому формує достатній базис механізму регулювання, проте характеризується недостатнім рівнем впливу на сучасні інноваційні процеси. Досліджено пріоритетні напрями та сфери стратегічного державного регулювання інноваційного розвитку економіки України на період до 2030 року. Проведений аналіз сучасного стану та динаміки рівня інноваційної активності національної економіки у контексті світового рейтингу країн показав, що Україна за останні чотири роки втрачає свої позицій у рейтингу. Аналіз окремих аспектів державного фінансування науково-технічного розвитку економіки України у порівнянні з країнами ЄС та США показав, що рівень витрат в Україні на науково-дослідні роботи по відношенню до ВВП не перевищує 0,47%. З урахуванням сучасних реалій запропонована схема нормативно-правового забезпечення реалізації інноваційних стратегій національними підприємствами. Шляхом анкетування виявлено основні проблемні аспекти реалізації інноваційних стратегій на підприємствах Одеської області. Визначено, що одним з напрямів вирішення даних проблем є створення внутрішньої корпоративної системи нормативно-правового забезпечення стратегічного інноваційного розвитку. Перспективні напрями подальшого удосконалення правового базису стратегічного регулювання інноваційною діяльністю національної економіки мають враховувати світові цифрові тренди, зокрема у захисті інтелектуальних прав, забезпечення вільного доступу реципієнтів інновацій до ринку інноваційних продуктів і інвестиційних ресурсів, оптимізації вартості патентування, полегшення його діючих процедур The article considers the modern system of normative and legal regulation of the implementation of innovative activities in the economy of Ukraine. The range of key principles in the state policy of innovative activity regulation, which are necessary to be taken into account in the system of regulatory and legal support, is outlined. Separate provisions of the concept of innovation law and its key provisions, which have a significant impact on the formation of the strategic potential of innovative development, have been studied. It was determined that the modern system of regulatory and legal support for innovative development in the national economy as a whole form a sufficient basis for the regulatory mechanism, but it is characterized by an insufficient level of influence on modern innovation processes. The priority areas and areas of strategic state regulation of innovative development in the economy of Ukraine for the period up to 2030 have been studied. The analysis of the current state and dynamics of the level of innovative activity in the national economy in the context of the world ranking of countries showed that Ukraine has been losing its positions in the ranking over the past four years. The analysis of certain aspects of state financing of the scientific and technical development in Ukraine's economy in comparison with the countries of the EU and the USA showed that the level of expenditures in Ukraine for scientific and research work in relation to GDP does not exceed 0.47%. Taking into account modern realities, a scheme of regulatory and legal support for the implementation of innovative strategies by national enterprises is proposed. The main problematic aspects of the implementation of innovative strategies at the enterprises of the Odesa region were revealed by means of a questionnaire. It was determined that one of the directions for solving these problems is the creation of an internal corporate system of regulatory and legal support for strategic innovative development. Prospective directions for further improvement of the legal basis of strategic regulation of innovative activities of the national economy should take into account global digital trends, in particular, in the protection of intellectual rights, ensuring free access of recipients of innovations to the market of innovative products and investment resources, optimizing the cost of patenting, facilitating its current procedures.
Публічне управління та публічна служба США: приклад для України
(2015) Слободян, Володимир Ярославович
Реформування вітчизняної системи державного управління у відповідності до демократичних стандартів якості неможливо ефективно проводити без належного кадрового та ресурсного забезпечення. Підготовка та навчання професійних кадрів – публічних управлінців починається з процесу формування загальнолюдського виміру особистості, який людина проходить в межах загальнонаціональної системи середньої і вищої освіти. Навчання в спеціалізованих навчальних закладах із підготовки кадрів для сфери публічного управління має за мету сформувати професійну фахову складову. Reforming the domestic system of public administration in accordance with democratic quality standards cannot be carried out effectively without adequate personnel and resource support. The training and education of professional personnel - public managers begins with the process of forming the universal dimension of personality, which a person undergoes within the national system of secondary and higher education. Training in specialized educational institutions for the training of personnel for the field of public administration aims to form a professional professional component.
Соціокультурна роль релігії і церкви в державотворчому дискурсі українського консерватизму
(2017) Слободян, Володимир Ярославович
У науковій статті проаналізовано засади державно - церковних відносин в контексті концепції класократичної держави В. Липинського. Теоретичного розвитку і тлумачення отримали методологічні підходи В. Липинського до державно-церковної проблематики. Шляхом моделювання на основі узагальнення доктринальних напрацювань мислителя автором сформульовано три моделі державно-церковних відносин: державно - центристська, ліберального нейтралітету і традиційно-консервативна. Проведено порівняльний аналіз і зроблена спроба наукового співставлення моделей державно - церковних відносин за методологією В. Липинського із підходами сучасної науки державного управління в сфері державно - церковних відносин. Розкрито зміст принципів взаємодії церкви і держави в умовах існуючої духовної кризи, досліджено значення релігії як засобу відновлення морально - етичних і духовно-ціннісних орієнтирів розвитку суспільства. Здійснено обґрунтування центральної ідеї ідеології українського консерватизму про доцільність і необхідність участі церкви в суспільно - політичній трансформації держави. Scientific article analyzed the principles of state and church relations in the context of the concept of state conservatism of V. Lipinsky. Lypynsky’s methodological approaches to state and church issues are received elucidation and theoretical development. Basing on a synthesis of doctrinal thinker developments, author formulated three models of state-church relations: state-centrist, liberal neutral and traditionally- conservative. One attempted to make a comparative analysis of scientific model of the state and church relations according to the V. Lipinsky’s methodology of modern science approaches to governance in the field of state and church relations. It is shown the content of the principles of interaction of church and state under the existing of spiritual crisis, investigated the importance of religion as a means of restoring the moral, ethical and spiritual values of society. One described elucidation of Ukrainian central idea ideology of conservatism on the feasibility and necessity of the church in the sociopolitical transformation of the country.
«Територіальний патріотизм» В. Липинського як консервативна традиція націотворення України
(2016) Слободян, Володимир Ярославович
Поява незалежної і суверенної української держави на політичній карті світу в 1991 році ознаменувала черговий історичний етап націотворення в Україні. Впродовж 25 років українська держава та суспільство проходили випробування на політичну зрілість та самодостатність, випробування на здатність до співжиття на спільній історично успадкованій території та до органічного культурного єднання в межах єдиного українського етнополітичного організму. Революції і контрреволюції, що відбувались протягом цього часу, ще раз засвідчили всю складність нашої історичної долі, а з нею і процесу націотворення та розбудови державності. The appearance of an independent and sovereign Ukrainian state on the political map of the world in 1991 marked another historical stage of nation-building in Ukraine. For 25 years, the Ukrainian state and society passed tests for political maturity and self-sufficiency, tests for the ability to coexist on a common historically inherited territory and for organic cultural unity within a single Ukrainian ethno-political organism. The revolutions and counter-revolutions that took place during this time once again proved the complexity of our historical destiny, and with it the process of nation-building and statehood development.
Традиційно-консервативна модель державно-церковних відносин за методологією В. Липинського
(2016) Слободян, Володимир Ярославович
Україна є державою з понад тисячолітньою історією і традицією християнського віросповідування. Впродовж цього часу релігія і церква відігравали центральну роль в житті суспільства і держави, виступаючи ядром цивілізаційної ідентичності і складовим елементом політичної системи. В часи бездержавності церква інституційно виконувала численні функції держави і завжди залишалася форпостом українського духу. Духовенство як клас завжди користувалося шаною і авторитетом в народі і впродовж століть неодноразово поповнювало ряди політичної еліти і керівництва держави. Таке тісне взаємопроникнення церкви і держави неминуче зробило церкву опорою держави, а з нею і всього українського народу, і зумовило її політизацію. Ukraine is a state with over a thousand-year history and tradition of Christianity. During this time, religion and the church played a central role in the life of society and the state, acting as the core of civilizational identity and a constituent element of the political system. In times of statelessness, the church institutionally performed numerous functions of the state and always remained an outpost of the Ukrainian spirit. The clergy as a class has always enjoyed respect and authority among the people and over the centuries has repeatedly replenished the ranks of the political elite and state leadership. Such a close interpenetration of the church and the state inevitably made the church a pillar of the state, and with it the entire Ukrainian people, and led to its politicization.