Уперше предметом усебічного філологічного аналізу стала творчість Леоніда Пахаревського, якої спорадично торкалися автори передмов до зібрань прозових творів, вступних, аналітичних і оглядових статей. Галина Олександрова засновком наукової концепції у своїй роботі ставить стильовий синкретизм малої прози письменника.