Статті

Постійне посилання на розділhttps://dspace.nuft.edu.ua/handle/123456789/7372

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 13
  • Ескіз
    Документ
    Формування поняття «принцип» в цивільному праві
    (2023) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
    Принципи в цивільному праві визначають базові цінності та ідеї, на яких ґрун- тується цивільне законодавство. Роль принципів полягає у формуванні та інтер- претації правових норм, забезпеченні справедливості та рівності у цивільних пра- вовідносинах, забезпеченні балансу між правами та обов’язками сторін. Принципу в праві притаманна властивість абстрактного відображення закономірностей соціальної дійсності, що зумовлює їх особливу роль у структурі широкого кола явищ. Розуміння та використання принципів в цивільному праві є важливим для побудови ефективної та справедливої правової системи, що сприяє розвитку суспільства і гармонійному функціонуванню цивільного обігу. Принципи є основними нормами, що визначають принципові засади регулювання відносин між суб’єктами цивільного обороту. Ця стаття присвячена вивченню формуваню, ролі та значення принципів в цивільному праві. Слід зазначити, що принципи в цивільному праві представляють собою базові положення, що відображають ідеологію та цінності правової системи. Вони виступають як фундаментальні принципи, на яких базується створення, тлумачення та застосування цивільних норм. Принципи відображають загальновизнані норми справедливості та відповідності суспільним цілям. Вони сприяють єдності та системності правових норм, регулюючи взаємовідносини між сторонами цивільного правового відношення. Принципи мають орієнтаційну функцію, визначаючи засади справедливості та рівноваги між інтересами учасників цивільних правовідносин. Вони є основою для створення нових норм цивільного права, а також для тлумачення існуючих, допомагають забезпечити законність, прозорість та прогнозованість правових відносин. Принципи сприяють розвитку права шляхом адаптації до змін суспільних умов та потреб суспільства. У цивільному праві існує ряд основних принципів, що визначають особливості його функціонування. Серед таких принципів можна виділити принципи свободи договору, рівності сторін, добросовісності, захисту прав та інші. Знання та розуміння принципів в цивільному праві є важливим для всіх учасників цивільних правовідносин для забезпечення справедливості та законності в суспільстві. Principles in civil law define the basic values and ideas on which civil law is based. The role of principles consists in the formation and interpretation of legal norms, ensuring justice and equality in civil legal relations, ensuring a balance between the rights and obligations of the parties. The principle is characterized by the abstract reflection of the laws of social reality, which determines their special role in the structure of a wide range of phenomena. Understanding and using the principles in civil law is important for building an effective and fair legal system that contributes to the development of society and the harmonious functioning of civil circulation. The principles are the main norms that determine the basic principles of regulating relations between subjects of civil turnover. This article is devoted to the study of the formation, role and meaning of principles in civil law. It should be noted that the principles in civil law are basic provisions that reflect the ideology and values of the legal system. They act as fundamental principles on which the creation, interpretation and application of civil norms are based. The principles reflect generally recognized norms of justice and compliance with social goals. They contribute to the unity and systematicity of legal norms, regulating mutual relations between parties to a civil legal relationship. The principles also have an orientational function, defining the principles of justice and balance between the interests of the participants in civil legal relations. They are the basis for the creation of new norms of civil law, as well as for the interpretation of existing ones, help to ensure legality, transparency and predictability of legal relations. Principles contribute to the development of law by adapting to changes in social conditions and society’s needs. In civil law, there are a number of basic principles that determine the peculiarities of its functioning. Among such principles, one can single out the principles of freedom of contract, equality of parties, good faith, protection of rights, and others. Knowledge and understanding of principles in civil law is important for all participants in civil legal relations to ensure justice and legality in civil society.
  • Ескіз
    Документ
    Формування поняття «відповідальності» в цивільному праві
    (2022) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
    У статті проаналізовано історичні етапи формування поняття відповідальності в цивільному праві. Формування цього поняття пройшло досить складний шлях, адже розглядалась по-різному в різні історичні часи, але сама ідея «людина повинна відповідати за свої вчинки» залишилася сталою. В усіх правових системах відповідальність визнається важливою гарантією забезпечення реалізацією захисту прав громадянин. Узагальнюючи різні підходи, поняття відповідальності в більшості робіт розглядається як поняття, що має різні прояви, зокрема: історичний, соціальний, політичний, правовий, моральний та ін. Тому це поняття має багато аспектів. Для того, щоб краще зрозуміти становлення поняття цивільна відповідальності в статті розглянуто різні підходи до тлумачення поняття відповідальності за працями представників різних історичних періодів. Витоки відповідальності, потрібно досліджувати з появою людини як соціальної істоти (індивіда). Досліджуючи історіографію цивільної відповідальності, деякі автори пов’язують визначення хронологічних меж виникнення феномена відповідальності, в першу чергу, з вирішенням питання про те, коли і з якої причини людина почала усвідомлювати себе активним суб’єктом оточуючої її дійсності. Аналіз багатьох європейських та вітчизняних вчених та дослідників – представників різних галузей національного права, міжнародного права, компаративних досліджень – засвідчили стрімкий розвиток європейського законодавства, особливості формування наднаціональної правової системи, що відіграє пріоритетну роль у визначенні видів, підстав юридичної відповідальності, специфіки застосування до фізичних, юридичних осіб, а також органів державної влади. Слід зауважити, що розвиток правової системи України на сучасному етапі обумовлений складними зовнішніми та внутрішніми чинниками, серед яких фактори необхідності перегляду системи законодавства та гармонізації законодавства України з системою законодавства Європейського Союзу, забезпечення дієвих правових механізмів захисту прав і свобод людини, гарантій судового захисту порушених прав та відшкодування шкоди потерпілим особам набувають пріоритетного значення. Трансформація правової системи України характеризується значним впливом євроінтеграційних чинників, що передбачають поступове входження до європейського економічного, правового простору. В правовій системі України відбуваються і внутрішні трансформаційні процеси, що обумовлені необхідністю перегляду змісту та спрямованості правового регулювання, перегляду правового механізму реалізації норм вітчизняних актів законодавства з урахуванням європейських принципів та стандартів взаємодії громадянського суспільства, держави та її органів, фізичних та юридичних осіб. Дослідження історичних засад формування поняття цивільної відповідальності дасть можливість в майбутньому більш ширше дослідити актуальні проблеми сучасності в цій сфері. Наприклад, особливу увагу привертає проблема перегляду підстав та порядку притягнення до різних видів юридичної відповідальності суб’єктів правовідносин, які вчинили неправомірні діяння, що визнаються законом суспільно небезпечними та караними на території Європейського Союзу, адже на сьогодні принципи та стандарти, розроблені цією організацією, вважаються найефективнішими та найдієвішими з точки зору захисту прав, свобод, законних інтересів приватних осіб. The article analyzes the historical stages of the formation of the concept of responsibility in civil law. The formation of this concept went through a rather complicated path, because it was considered differently in different historical times, but the very idea that "a person should be responsible for his actions" remained constant. In all legal systems, responsibility is recognized as an important guarantee of ensuring the implementation of the protection of citizens' rights. Summarizing different approaches, the concept of responsibility in most works is considered as a concept that has various manifestations, in particular: historical, social, political, legal, moral, etc. Therefore, this concept has many aspects. In order to better understand the formation of the concept of civil liability, the article considers different approaches to the interpretation of the concept of responsibility for the works of representatives of different historical periods. The origins of responsibility should be explored with the emergence of a person as a social being (individual). Studying the historiography of civil responsibility, some authors connect the definition of the chronological boundaries of the phenomenon of responsibility, first of all, with the solution of the question of when and for what reason a person began to realize himself as an active subject of the surrounding reality. The analysis of many European and domestic scientists and researchers – representatives of various branches of national law, international law, and comparative studies – has confirmed the rapid development of European legislation, the peculiarities of the formation of a supranational legal system, which plays a priority role in determining the types and grounds of legal responsibility, the specifics of application to physical, legal entities, as well as state authorities. It should be noted that the development of the legal system of Ukraine at the current stage is due to complex external and internal factors, including the need to revise the legislation system and harmonize the legislation of Ukraine with the legislation system of the European Union, ensure effective legal mechanisms for the protection of human rights and freedoms, guarantees of judicial protection of violated rights and indemnifying the injured persons are given priority. The transformation of the legal system of Ukraine is characterized by the significant influence of European integration factors, which provide for gradual entry into the European economic and legal space. In the legal system of Ukraine, internal transformational processes are also taking place, due to the need to revise the content and focus of legal regulation, to revise the legal mechanism for implementing the norms of domestic legislative acts, taking into account European principles and standards of interaction between civil society, the state and its bodies, individuals and legal entities. The study of the historical foundations of the formation of the concept of civil responsibility will provide an opportunity to more widely investigate the current problems of our time in this area in the future. For example, special attention is drawn to the problem of revising the grounds and procedure for bringing to various types of legal responsibility subjects of legal relations who have committed illegal acts recognized by law as socially dangerous and punishable in the territory of the European Union, because today the principles and standards developed by this organization are considered the most efficient and effective from the point of view of protecting the rights, freedoms, and legitimate interests of private individuals.
  • Ескіз
    Документ
    Сучасні аспекти гармонізації національного законодавства та законодавства Європейського Союзу
    (2023) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
    У Європейському Союзі гармонізація означає спеціальний правовий інститут, який передбачає наближення законодавства за допомогою регламентів чи директив Європейського Союзу як інструментів. Сучасні вчені акцентують увагу на тому, що гармонізація полягає у приведені норм внутрішнього права держав-членів європейських інтеграційних об’єднань у відповідність до вимог права Європейського Союзу з метою створення однакових правових умов для учасників ринкових відносин. В статті підкреслюється, що гармонізація законодавства досить часто використовується у праві Європейського Союзу для характеристики процесу приведення внутрішнього законодавства держав – членів у відповідність до права Європейського Союзу та здійснюється з метою узгодження національних норм, щоб вони створювали однакові правової умови для діяльності суб’єктів господарювання на внутрішньому ринку Європейського Союзу. Досить часто сучасні автори наголошують, що цей термін потрібно відрізняти від уніфікації, бо саме за уніфікацією хоч і створюються однакові правові умови для суб’єктів господарювання, але це досягається шляхом ухвалення відповідних актів інститутами Європейського Союзу, що безпосередньо регулюють поведінку суб’єктів господарювання і не передбачають узгодження з ними актів націо- нального законодавства. У таких країнах, як Польща, Естонія, Латвія, Чехія, Угорщина та в інших країнах останньої хвилі приєднання до Європейського Союзу питанню гармонізації законодавства приділяли значну увагу: розроблено спеціальну нормативно-правову базу та створені уповноважені державні органи для забезпечення координації політики в означеній сфері. В статті розглянуто питання механізму гармонізації національного законодавства з європейським правом, а саме система організаційних та нормативно-правових елементів, що забезпечують встановлення уніфікованого порядку регулювання правовідносин у межах укладених суб’єктами гармонізації договорів шляхом імплементації положень договорів у національне законодавство. Слід зазначити, що гармонізація національного і європейського законодавства не може здійснюватись механічно. In the European Union, harmonization means a special legal institution that provides for the approximation of legislation by means of European Union regulations or directives as instruments. Modern scientists focus on the fact that harmonization consists in bringing the norms of internal law of the member states of European integration associations into compliance with the requirements of the law of the European Union in order to create the same legal conditions for participants in market relations. The article emphasizes that the harmonization of legislation is quite often used in the law of the European Union to characterize the process of bringing the internal legislation of member states into compliance with the law of the European Union and is carried out with the aim of harmonizing national norms so that they create the same legal conditions for the activities of business entities on internal market of the European Union. Quite often, modern authors emphasize that this term should be distinguished from unification, because it is through unification that although the same legal conditions are created for business entities, this is achieved by adopting relevant acts by the institutions of the European Union, which directly regulate the behavior of business entities and do not provide for coordination with them of acts of national legislation. In countries such as Poland, Estonia, Latvia, the Czech Republic, Hungary and other countries of the last wave of accession to the European Union, considerable attention was paid to the issue of harmonization of legislation: a special legal framework was developed and authorized state bodies were created to ensure policy coordination in this area. The article examines the issue of the mechanism of harmonization of national legislation with European law, namely, the system of organizational and normative legal elements that ensure the establishment of a unified order of regulation of legal relations within the framework of the agreements concluded by the subjects of harmonization by implementing the provisions of the agreements into national legislation.
  • Ескіз
    Документ
    Судочинство в сучасних реаліях
    (2023) Корінний, Сергій Олександрович; Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
    В Україні досі триває процес реформування судової системи з метою покращення її діяльності задля виконання державою взятих на себе обов’язків щодо утвердження та забезпечення прав і свобод людини. Судочинство стрімко вдосконалюється завдяки впливу технологій, зміні суспільних цінностей та появі нових правових викликів. Мета судової реформи є утвердження правопорядку, який грунтується на високому рівні правової культури в суспільстві, діяльності всіх суб'єктів суспільних відносин на засадах верховенства права та захисту прав і свобод людини, а в разі їх порушення - справедливого їх відновлення в розумні строки. Запровадження електронних систем у судочинство, таких як електронні судові системи, електронні досьє, електронний обмін документами тощо. Це дозволяє більш ефективно керувати судовими процедурами, спрощує доступ до правосуддя та зменшує витрати на паперову документацію. В статті зазначається, що з прогресом цифрових технологій зростає значення кібербезпеки в судочинстві. Суди повинні вживати заходів для захисту конфіденційності, цілісності та доступності електронних даних, щоб запобігти кібератакам та зловживанням. Слід зазначити, що засоби масової інформації та соціальні мережі стали потужними інструментами, які впливають на судовий процес. Публічність судових засідань, коментарі громадськості та онлайн-дискусії можуть впливати на хід судових справ. За останні роки зросла популярність альтернативних методів вирішення спорів, таких як медіація та арбітраж. Ці методи надають сторонам більшу свободу вирі- шення конфліктів, ефективнішу процедуру та можуть зменшувати навантаження на суди. Сучасне суспільство стикається з новими складними правовими викликами, такими як цифрові права, захист приватності, кіберзлочини та інші. Суди повинні адаптуватися до цих змін і розробляти нові правові концепції та прецеденти. У сучасних реаліях судочинство постійно еволюціонує, враховуючи вплив технологій, глобалізації та змін суспільства. Це вимагає постійного оновлення правової бази, розвитку професійних навичок суддів та адвокатів, а також забезпечення ефективного доступу до правосуддя для всіх громадян. To date, the judiciary is rapidly improving due to the influence of technology, changes in social values, and the emergence of new legal challenges. Implementation of electronic systems in the judiciary, such as electronic court systems, electronic files, electronic exchange of documents, etc. This allows for more efficient management of court procedures, simplifies access to justice and reduces the cost of paper documentation. The article notes that with the progress of digital technologies, the importance of cyber security in judicial proceedings is increasing. Courts must take measures to protect the confidentiality, integrity and availability of electronic data to prevent cyber-attacks and abuse. It should be noted that mass media and social networks have become powerful tools that influence the judicial process. The publicity of court hearings, public comments and online discussions can influence the course of court cases. Alternative dispute resolution methods such as mediation and arbitration have grown in popularity in recent years. These methods give the parties more freedom to resolve conflicts, a more efficient procedure and can reduce the burden on the courts. Modern society faces new complex legal challenges, such as digital rights, privacy protection, cybercrime and others. Courts must adapt to these changes and develop new legal concepts and precedents. In modern realities, the judiciary is constantly evolving, taking into account the influence of technology, globalization and changes in society. This requires constant updating of the legal framework, development of professional skills of judges and lawyers, as well as ensuring effective access to justice for all citizens.
  • Ескіз
    Документ
    Співвідношення спеціальних принципів міжнародного економічного права та загальних принципів міжнародного права
    (2022) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
    Стаття присвячена висвітленню питання співвідношення спеціальних принципів міжнародного економічного права та загальних принципів міжнародного права. Питання принципів права можна розглядати як виражені в законодавстві основоположні, фундаментальні ідеї, вихідні керівні правила загального характеру, що зумовлюються потребами розвитку держави і суспільства та у концентрованому вигляді визначають сутність права, його зміст і призначення у суспільстві, виражають спрямованість правового регулювання і поширюються на всіх суб'єктів права. В сучасній міжнародній доктрині загальні принципи міжнародного економічного права виступають джерелами права та допомагають вирішити важливі юридичні проблеми, колізії у застосуванні норм права. Загальні принципи права в міжнародному економічному праві дозволяють заповнити прогалини в законодавстві та вирішити дискусійні питання найсправедливіший спосіб. В статті наведений перелік загальних принципів міжнародного економічного права (мирного співіснування, суверенної рівності держав, співробітництва держав, невтручання, сумлінного виконання міжнародних зобов’язань, взаємної вигоди) , що на сьогоднішній день є досить важливими для держав. Питання спеціальних принципів міжнародного економічного права розглядається в багатьох міжнародних працях, як перелік принципів, що завдяки сучасним соціальним і економічним факторам потребують удосконалення. На сьогоднішній день дане твердження дійсно потребує вивчення, адже перелік закріплених спеціальних принципів міжнародного економічного права є досить дискусійним. В статті розглянуто спеціальні принципи міжнародного економічного права (розвитку економічних і науково-технічних від- носин між державами; юридичної рівності та неприпустимості економічної дискримінації держав; свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків; невід’ємного суверенітету держав над власними природними та іншими ресурсами, а також економічною діяльністю; нації найбільшого сприяння; національного режиму ) та розкрито на прикладі деяких з них сутність спеціальних принципів міжнародного економічного права. В міжнародному праві, як і в міжнародному економічному праві загальні принципи та спеціальні прин- ципи є важливим інструментом врегулювання сучасних дискусійних питань. The article is devoted to highlighting the issue of correlation between special principles of international economic law and general principles of international law. The issue of the principles of law can be considered as basic, fundamental ideas expressed in legislation, original guiding rules of a general nature, which are determined by the needs of the development of the state and society and in a concentrated form determine the essence of law, its content and purpose in society, express the direction of legal regulation and apply to all subjects of law. In modern international doctrine, the general principles of law act as sources of law and help to solve important legal problems, conflicts in the application of legal norms. The general principles of law in international economic law make it possible to fill gaps in the legislation and resolve controversial issues in the fairest way. The article provides a list of general principles of international law (peaceful coexistence, sovereign equality of states, cooperation of states, non-interference, conscientious fulfillment of international obligations, mutual benefit), which are quite important for states today. The issue of special principles of international economic law is considered in many international works as a list of principles that, due to modern social and economic factors, need improvement. But this statement is quite debatable. The article provides a list of special principles of international economic law (development of economic and scientific and technical relations between states; legal equality and inadmissibility of economic discrimination of states; freedom to choose the form of organization of foreign economic relations; inalienable sovereignty of states over their own natural and other resources, and also economic activity; nation of the greatest assistance; national regime) and the essence of special principles of international economic law is revealed on the example of some of them. In international law, as well as in international economic law, general principles and special principles are an important tool for the settlement of modern debatable issues.
  • Ескіз
    Документ
    Роль криптовалюти в сфері права інтелектуальної власності
    (2023) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
    Метою статті є дослідження ролі досить розповсюдженого на сьогоднішній день поняття криптовалюта в сфері інтелектуальної власності. В даному дослідженні використано такі методи, як загальнонаукові та спеціальні. В Україні криптовалюта отримала значну популярність в останні роки, що підтверджується активною діяльність нормотворення. Відповідно до норм національного законодавства криптовалюта визнається об'єктом власності та може використовуватися як засіб обміну та зберігання. Законодавство про інтелектуальну власність і регуляцію криптовалюти керуються різними принципами і мають різні правові наслідки в європейських країнах. Тому, при розгляді відносин між інтелектуальною власністю та криптовалютою, важливо враховувати місцеве законодавство та конкретні обставини ситуації. В багатьох країнах актуальним є питання про те, чи може інтелектуальна власність бути пов'язана з криптовалютою. Один із способів використання криптовалюти відноситься до сфери фінансових технологій, де створюються токени або маркери, що представляють певні права на інтелектуальну власність. Наприклад, децентралізовані платформи для музики або мистецтва можуть випускати токени, які дають право на доступ до вмісту або отримання роялті. Криптовалюта в сфері інтелектуальної власності є новим підходом до ведення бізнесу, пов'язаного з інтелектуальною власністю, включаючи авторські права, патенти, товарні знаки тощо. Уряд запланував впровадити механізм легалізації та регулювання криптовалютних бірж та інших платіжних сервісів. Національний банк України висловив свою позицію щодо криптовалют, розглядаючи їх як «грошові знаки», але не юридичні засоби платежу в Україні. Однак, ця позиція не заважає громадянам України володіти, обмінювати та використовувати криптовалютою. В статті наголошується, що ринок криптовалют є високоризиковим, і потенційні інвестори повинні бути обережними при здійсненні операцій з криптовалютами. Рекомендується отримувати додаткову консультацію від фахівців перед здійсненням будь-яких інвестицій або операцій з криптовалютами в Україні. The purpose of the article is to study the role of the concept of cryptocurrency, which is quite widespread today, in the field of intellectual property. In this study, such methods as general scientific and special are used. In Ukraine, cryptocurrency has gained considerable popularity in recent years, which confirms the active activity of rulemaking. In addition, according to the norms of national legislation, cryptocurrency is recognized as an object of property and can be used as a means of exchange and storage. Intellectual property law and cryptocurrency regulation are guided by real principles and have different legal studies in European countries. Therefore, when considering the relationship between intellectual property and cryptocurrency, local legislation and specific strategic situations help. In many countries, the question of whether intellectual property can be associated with cryptocurrency is relevant. One of the uses of cryptocurrency is in the field of financial technology, where tokens or tokens are created that represent certain intellectual property rights. For example, decentralized platforms for music or art may issue tokens that grant access to content or royalties. Cryptocurrency in the field of intellectual property is a new approach to doing business related to intellectual property, including copyrights, patents, trademarks, etc. The government has planned to implement a mechanism of legalization and regulation of cryptocurrency exchanges and other payment services. The National Bank of Ukraine expressed its position regarding cryptocurrencies, considering them as "money tokens", but not legal means of payment in Ukraine. However, this position does not prevent citizens of Ukraine from owning, exchanging and using cryptocurrency. Conclusion. The article emphasizes that the cryptocurrency market is high-risk, and potential investors should exercise caution when transacting with cryptocurrencies. It is recommended to get additional advice from specialists before making any investments or transactions with cryptocurrencies in Ukraine.
  • Ескіз
    Документ
    Притягнення до відповідальності вищих посадових осіб держави та державних службовців в європейських країнах
    (2023) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
    Питання щодо притягнення до відповідальності вищих посадових осіб держави та державних службовців в більшості країн світу є досить актуальним. В даній статті на прикладі європейського досвіду деяких країн розглядається питання відповідальності означених суб’єктів для удосконалення вітчизняного законодавства в цій сфері. Наприклад, у французькій юридичній доктрині сформувалося розуміння відповідальності у двох основних значеннях: відповідальність, що випливає з контракту; деліктна відповідальність, що випливає з зобов’язання визначеного у законі. Перший вид застосовується у разі умисного невиконання передбаченого контрактом зобов’язання. У свою чергу, деліктна відповідальність полягає в зобов’язанні відшкодувати шкоду, заподіяну інтересам інших осіб умисним не виконанням обов’язку, що випливає з закону. Таким чином сформульований важливий юридичний принцип – поводитися щодо інших у такій спосіб, щоб не заподіювати шкоду. Також, на прикладі французького законодавства було проаналізовано специфіку притягнення до відповідальності спеціального суб’єкта – мера, а саме правопорушення на державній службі, наприклад, не вжив достатніх засобів, що забезпечують реалізацію його повноважень щодо припинення порушення встановлених правил поведінки; правопорушення, що носить індивідуальний характер – не пов’язане з виконанням громадянином професійних обов’язків; правопорушення індивідуального характеру, пов’язане з виконанням обов’язку за посадою. В статті проаналізовано актуальне на сьогоднішній день питання відповідальність президента. Багато політиків наголошують на неможливості притягнення Президента до відповідальності за «інший тяжкий злочин», оскільки практично неможливо його довести стосовно особи, наділеної юридичною недоторканністю і широкими повноваженнями в усіх сферах державної діяльності. Але існують конституції багатьох держав, де містяться застереження щодо політичної відповідальності Президента. Слід зазначити цікавий факт, що Конституції деяких держав передбачають можливість притягнення Президента до відповідальності у формі дострокового припинення повноважень без будь-яких правопорушень з його боку. Узагальнюючи, слід відмітити, що різниця у підходах до виокремлення підстав притягнення осіб до відповідальності в Європейському Союзі і Україні обумовлені різними традиціями, що були покладені в основу правового регулювання та на сьогодні визначають специфіку інституту юридичної відповідальності. The issue of holding senior state officials and civil servants to account is quite topical in most countries of the world. In this article, using the example of the European experience of some countries, the issue of the responsibility of the specified subjects for the improvement of domestic legislation in this area is considered. For example, in the French legal doctrine, an understanding of responsibility was formed in two main meanings: responsibility arising from the contract; tortious liability arising from an obligation defined by law. The first type is used in case of intentional non-fulfillment of the contractual obligation. In turn, tortious liability consists in the obligation to compensate for damage caused to the interests of other persons by intentional non-fulfillment of a duty arising from the law. In this way, an important legal principle is formulated – to behave towards others in such a way as not to cause harm. The article analyzes the currently relevant issue of the president's responsibility. Many politicians emphasize the impossibility of bringing the President to justice for «another serious crime», since it is practically impossible to prove it in relation to a person endowed with legal immunity and broad powers in all spheres of state activity. But there are constitutions of many states that contain reservations about the political responsibility of the President. Summarizing, it should be noted that the difference in approaches to distinguishing the grounds for bringing persons to justice in the European Union and Ukraine is due to different traditions that were laid as the basis of legal regulation and today determine the specifics of the institution of legal responsibility.
  • Ескіз
    Документ
    Принцип відповідальності держави перед особою: досвід України та Німеччини
    (2021) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
    Стаття присвячена порівняльно-правовому дослідженню принципу відповідальності держави перед людиною в Україні та Німеччині. При проведенні аналізу було використано порівняльно-правовий, структурно-функціональний та системний методи дослідження. Їх використання дозволило всебічно проаналізувати теорію та практику реалізації цього принципу в Україні та Німеччині. У наслідок проведеного дослідження встановлено те, що вказаний принцип не реалізується в Україні повною мірою. Доведено те, що він має комплексну природу, елементами якої є позитивна та ретроспективна відповідальність держави. Конкретизовані напрями подальшого розвитку кожного із названих видів відповідальності держави.Слід зазначити, що лаконічність положень Конституції України не дозволяє повною мірою розкрити зміст принципу відповідальності держави перед особою. Тому Конституційному Суду України доцільно роз’яснити його суть на рівні окремого роз’яснювального акта. Цей принцип має комплексний характер. З одного боку, передбачає відповідальне ставлення держави до виконання своїх функцій, і насамперед, до утвердження та захисту прав і свобод людини (позитивна відповідальність), з іншого – зобов’язує державу: нести відповідальність за незаконні рішення, дії та бездіяльність, що порушують права і свободи громадян (ретроспективна відповідальність). Позитивна відповідальність держави перед людиною має реалізовуватися, насамперед, через служіння держави кожній приватній людині. Першою передумовою такої служби є впровадження в практику концепції «людиноцентризму» як нової ідеології державної служби. The article is devoted to the comparative legal study of the principle of state responsibility to man in Ukraine and Germany.The research used comparative legal, structural-functional and systematic research methods. Their use allowed to comprehensively analyze the theory and practice of implementation of this principle in Ukraine and Germany.The study is based on an in-depth analysis of domestic and German professional literature on the subject of research, as well as an analysis of the legislation of Ukraine and the Federal Republic of Germany and relevant law enforcement practice. As a result of the study, it was stated that the principle of state responsibility to the person, although it was constitutionally enshrined, but did not receive a well-established practice of implementation in Ukraine. The conciseness of the provisions of the Constitution of Ukraine does not allow to fully disclose its content. Therefore, it is expedient for the Constitutional Court of Ukraine to clarify its essence at the level of a separate interpretative act. This principle has a complex nature. On the one hand, it provides for a responsible attitude of the state to the implementation of its functions, and above all, for the establishment and protection of human rights and freedoms (positive responsibility), on the other hand, it obliges the state to be responsible for illegal decisions, actions and omissions, which violate the rights and freedoms of individuals (retrospective liability). The positive responsibility of the state to the person should be realized, first of all, through service of the state to each private person. The first prerequisite for such service is the introduction in practice of the concept of “human-centeredness” as a new ideology of public service. The institution of retrospective responsibility of the state to man must also undergo its consistent devel- opment. First of all, it is a question of further development of norms which are a legal basis of material respon- sibility of the state for illegal decisions, actions or inaction by which rights, freedoms and interests of the private person are broken.
  • Ескіз
    Документ
    Правові засади захисту інтелектуальної власності
    (2022) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
    В даній статті аналізується на прикладі міжнародних країн питання захисту прав у сфері інтелектуальної власності. Фахівці в цій сфері переконані в необхідності обов’язкового проведення превентивних заходів щодо захисту інтелектуальної власності. Вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності за участю спеціалістів дає змогу використовувати всі перспективні варіанти дій, щоб вийти із ситуації з найменшими втратами та з можливою вигодою. Дане питання є актуальним і потребує детального розгляду. На сьогоднішній день, у сфері бізнесу важливе значення відіграють так звані нематеріальні активи, а це - об’єкти інтелектуальної власності. Порушення прав інтелектуальної власності у багатьох державах є дуже тривожним сигналом протиріч, що назрівають між економічними реаліями і правовими інститутами, які різні держави намагаються використовувати для юридичного впливу на суспільні відносини, пов’язані з набуттям, здійсненням та захистом прав інтелектуальної власності. Однак, високим рівнем порушень прав інтелектуальної власності відрізняються не лише країни, що розвиваються, але й економічно розвинуті країни, в яких законодавство спрямоване на досягнення високих стандартів правової охорони результатів інтелектуальної діяльності. В першу чергу, це стосується нових високотехнологічних сфер. В останні роки набуває все більшого поширення позасудове врегулювання правових спорів у тих випадках, коли спір стосується міжнародних аспектів. Така ситуація часто має місце при спорах стосовно прав інтелектуальної власності. Правозахисник з інтелектуальної власності повинен володіти знаннями як сфери національного законодавства, так і міжнародного права. Конфлікти можуть виникати щодо договорів на розпорядження об'єктами інтелектуальної власності (ліцензійні договори й договори про відчуження прав), авторства, спільного створення та використання об'єктів інтелектуальної власності, бездоговірного використання об'єктів інтелектуальної власності. Ефективним способом вирішення спорів, що виникають у сфері інтелектуальної власності, є медіація. Це позасудовий спосіб вирішення конфліктів, який проводиться на умовах конфіденційності за участю нейтрального посередника, який і допомагає сторонам дійти примирення. В міжнародних країнах застосування медіації досить повсякденна практика у вирішенні питанні інтелектуальної власності. This article analyzes the issue of protection of intellectual property rights on the example of international countries. Specialists in this field are convinced of the necessity of mandatory preventive measures for the protection of intellectual property. The resolution of disputes in the field of intellectual property with the participation of specialists makes it possible to use all promising options to get out of the situation with the least losses and with a possible benefit. This issue is relevant and requires detailed consideration. Today, in the field of business, the so-called intangible assets, which are intellectual property objects, play an important role. Violation of intellectual property rights in many states is a very alarming signal of contradictions brewing between economic realities and legal institutions, which various states try to use to legally influence social relations related to the acquisition, exercise and protection of intellectual property rights. However, not only developing countries, but also economically developed countries, in which legislation is aimed at achieving high standards of legal protection of the results of intellectual activity, are distinguished by a high level of violations of intellectual property rights. First of all, it concerns new high-tech areas. First of all, it concerns new high-tech areas. In recent years, out-of-court settlement of legal disputes has become increasingly common in cases where the dispute concerns international aspects. Such a situation often occurs in disputes over intellectual property rights. An intellectual property rights defender must have knowledge of both national legislation and international law. Conflicts may arise regarding contracts for the disposal of intellectual property objects (license agreements and agreements on alienation of rights), authorship, joint creation and use of intellectual property objects, non-contractual use of intellectual property objects. Mediation is an effective way to resolve disputes arising in the field of intellectual property. This is an out-of-court method of resolving conflicts, which is carried out under conditions of confidentiality with the participation of a neutral mediator, who helps the parties reach reconciliation. In international countries, the use of mediation is a fairly common practice in resolving intellectual property issues.
  • Ескіз
    Документ
    Застосування в адміністративному процесі принципів інституту медіації
    (2022) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна; Корінний, Сергій Олександрович
    Стаття присвячена висвітленню питання принципів медіації у адміністративному процесі. Висвітлюється поняття принципів медіації, як основоположні, засади, ідеї, процесуальні основи, вимоги, які характеризують зміст процедури примирення, відображають закономірності її розвитку та визначають напрями і механізми адміністративно-правового регулювання у сфері публічно-правових відносин на яких повинна базуватись діяльність суб’єктів адміністративного процесу, їх нормальне функціонування під час розгляду спору між фізичними і юридичними особами від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. До загальних засад медіації в адміністративному процесі належать ті принципи, якими керується суд під час здійснення правосуддя: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин справи, обов’язковість судових рішень. За винятком принципу гласності та відкритості адміністративного процесу, оскільки процедура судової медіації здійснюється у формі закритих нарад, а вся інформація, яка під час них отримана, є конфіденційною. В статті розглянуто медіацію, як самостійною стадією адміністративного судочинства, що втілена в адміністративний процес, який являється процесуальною формою адміністратив- ного правосуддя, яке спрямоване на врегулювання спору та досягнення примирення за умови дотримання загальних засад і принципів, притаманних примирним процедурам, які являються тим вектором, що визначає ефективність цього інституту та вливає на подальший його розвиток. Є очевидним, що застосування інститут медіації в адміністративному процесі, який являється процесуальною формою адміністративного правосуддя, повинен також ґрунтуватись на загальноправових принципах закріплених в законодавстві та підзаконних нормативно-правових актах України, основоположних та непорушних принципах (правил), відповідно до яких повинна здійснюється така діяльність. Під інститутом медіації в адміністративному процесі можна розуміти як особливий інститут права, якому властива внутрішня організація, взаємозв’язок юридичних норм, що в у своїй сукупності становлять цілісну конструкцію, завдяки якій здійснюється регулювання правовідносини у адміністративному процесі між сторонами у адміністративній справі щодо вирішення між ними публічно- правового спору шляхом залучення до цієї процедури посередника у особі судді задля досягнення примирення сторін по справі. The article is devoted to highlighting the issue of the principles of mediation in the administrative process. The concept of the principles of mediation is highlighted, as fundamental principles, ideas, procedural bases, requirements that characterize the content of the reconciliation procedure, reflect the regularities of its development and determine the directions and mechanisms of administrative-legal regulation in the field of public-legal relations, on which the activity of subjects should be based of the administrative process, their normal functioning during the consideration of a dispute between individuals and legal entities from violations by subjects of authority. The general principles of mediation in the administrative process include those principles that govern the court during the administration of justice: rule of law, legality, equality of all participants in the administrative process before the law and the court, dispositiveness and official clarification of all the circumstances of the case, bindingness of court decisions. With the exception of the principle of publicity and openness of the administrative process, since the judicial mediation procedure is carried out in the form of closed meetings, and all information received during them is confidential. The article considers mediation as an independent stage of administrative proceedings, which is embodied in an administrative process, which is a procedural form of administrative justice, which is aimed at settling the dispute and achieving reconciliation, subject to compliance with the general principles and principles inherent in conciliation procedures, which are the vector that determines the effectiveness of this institute and influences its further development. It is obvious that the application of the institution of mediation in the administrative process, which is a procedural form of administrative justice, must also be based on the general legal principles enshrined in the legislation and subordinate regulatory legal acts of Ukraine, fundamental and inviolable principles (rules), according to which such activity must be carried out. The institution of mediation in the administrative process can be understood as a special institution of law, which is characterized by an internal organization, an interrelationship of legal norms, which in their totality constitute a coherent structure, thanks to which the regulation of the legal relationship in the administrative process between the parties in the administrative case regarding the resolution between them is carried out of a public legal dispute by involving a mediator in the person of a judge in this procedure in order to achieve reconciliation of the parties in the case.