Статті
Постійне посилання на розділhttps://dspace.nuft.edu.ua/handle/123456789/7372
Переглянути
5 результатів
Результати пошуку
Документ Запровадження процедури примирення в законодавстві(2023) Корінний, Сергій Олександрович; Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна; Слободян, Володимир ЯрославовичНа сьогоднішній день необхідність в деталізації механізму формування процедури примирення в історичний та сучасний період викликає досить активну дискусію серед правників. Примирення має на меті уникнення тяжких і тривалих судових процесів, зменшення витрат на адвокатів та судових витрат, а також сприяє збереженню стосунків між сторонами. В процесі примирення сторони спробують дійти до взаємоприйнятного компромісу або розв’язати свої розбіжності з допомогою посередника або медіатора, який допомагає сприяти конструктивній комунікації та знаходженню рішення, яке враховує інтереси обох сторін. Впровадження процедури примирення у законодавстві може сприяти підвищенню ефективності юстиції, зменшенню навантаження на суди і забезпеченню більш швидкого та гнучкого вирішення спорів. Проте, ефективність примирення залежить від доброзичливості та співпраці сторін, а також від якості роботи посередника. Аналізуючи статистичні данні судової практики, зауважимо про необхідність кардинально змінити чинне законодавства з метою впровадження більш ефективних і прозорих процедур розгляду спорів, заснованих на примиренні. У різних країнах і юрисдикціях процедура примирення може мати різні форми і правила, але загальна ідея полягає в тому, що незалежна третя сторона, відома як «посередник» допомагає сторонам знайти взаємно прийнятне рішення. Процес примирення може застосовуватися у різних контекстах, таких як цивільні справи, сімейні розбіжності, адміністративні тощо. Перевагами примирення є те, що воно дає сторонам більший контроль над процесом і можливістю знайти компромісне рішення, що задовольняє їхні інтереси. Однак не завжди всі ситуації можуть бути вирішені шляхом примирення, і у деяких випадках судовий процес може бути необхідним для забезпечення справедливості. Нинішній спосіб вирішення спорів за допомогою системи судів досить часто призводить до загострення юридичних конфліктів та припинення загальних відносин сторін. Водночас значимість вирішення спорів за допомогою процедури примирення в захисті прав, свобод і законних інтересів громадян та організацій є очевидною. Ця процедура дає змогу забезпечити якісне, своєчасне вирішення спорів із найменшими витратами та збереженням конфіденційності. Today, the need to detail the mechanism of formation of the reconciliation procedure in the historical and modern period causes quite active discussion among lawyers. Conciliation aims to avoid difficult and lengthy litigation, reduce attorneys’ and court costs, and help preserve the relationship between the parties. In the conciliation process, the parties will try to reach a mutually acceptable compromise or resolve their differences with the help of a mediator or mediator, who helps to facilitate constructive communication and find a solution that takes into account the interests of both parties. The implementation of the conciliation procedure in the legislation can contribute to increasing the efficiency of justice, reducing the burden on the courts and ensuring a faster and more flexible resolution of disputes. However, the effectiveness of reconciliation depends on the goodwill and cooperation of the parties, as well as on the quality of the work of the mediator. Analyzing the statistical data of judicial practice, it is necessary to radically change the current legislation in order to introduce more effective and transparent procedures for consideration of disputes based on reconciliation. Moreover, along with the issues of court organization, selection and training of judges, alternative methods of dispute resolution, among which special attention is paid to mediation, constitute one of the five thematic directions of the joint program of the European Commission and the Council of Europe on improving the activities of the judicial branch of government in Ukraine. In different countries and jurisdictions, the conciliation process can take different forms and rules, but the general idea is that an independent third party known as a «mediator» helps the parties to reach a mutually acceptable solution. The conciliation process can be used in a variety of contexts, such as civil cases, family disputes, labor disputes, etc. The advantages of conciliation are that it gives the parties more control over the process and the opportunity to find a compromise solution that satisfies their interests. However, not all situations can be resolved through conciliation, and in some cases litigation may be necessary to ensure justice. The current way of resolving disputes with the help of the court system quite often leads to the exacerbation of legal conflicts and the termination of the general relations of the parties. At the same time, the importance of resolving disputes using the conciliation procedure in protecting the rights, freedoms and legitimate interests of citizens and organizations is obvious. This procedure makes it possible to ensure high-quality, timely resolution of disputes with the lowest costs and preservation of confidentiality.Документ Правове регулювання реалізації інноваційних стратегій на підприємстві(2022) Слободян, Наталія Ярославівна; Левченко, Юлія Григорівна; Слободян, Володимир ЯрославовичУ статті досліджено сучасну систему нормативно-правового регулювання здійснення інноваційної діяльності в економіці України. Окреслено спектр ключових принципів державної політики регулювання інноваційної діяльності, які постають необхідними для врахування у системі нормативно-правового забезпечення. Досліджено окремі положення концепції інноваційного права та його ключові положення, які мають істотний вплив на формування стратегічного потенціалу інноваційного розвитку. Визначено, що сучасна система нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку національної економіки у цілому формує достатній базис механізму регулювання, проте характеризується недостатнім рівнем впливу на сучасні інноваційні процеси. Досліджено пріоритетні напрями та сфери стратегічного державного регулювання інноваційного розвитку економіки України на період до 2030 року. Проведений аналіз сучасного стану та динаміки рівня інноваційної активності національної економіки у контексті світового рейтингу країн показав, що Україна за останні чотири роки втрачає свої позицій у рейтингу. Аналіз окремих аспектів державного фінансування науково-технічного розвитку економіки України у порівнянні з країнами ЄС та США показав, що рівень витрат в Україні на науково-дослідні роботи по відношенню до ВВП не перевищує 0,47%. З урахуванням сучасних реалій запропонована схема нормативно-правового забезпечення реалізації інноваційних стратегій національними підприємствами. Шляхом анкетування виявлено основні проблемні аспекти реалізації інноваційних стратегій на підприємствах Одеської області. Визначено, що одним з напрямів вирішення даних проблем є створення внутрішньої корпоративної системи нормативно-правового забезпечення стратегічного інноваційного розвитку. Перспективні напрями подальшого удосконалення правового базису стратегічного регулювання інноваційною діяльністю національної економіки мають враховувати світові цифрові тренди, зокрема у захисті інтелектуальних прав, забезпечення вільного доступу реципієнтів інновацій до ринку інноваційних продуктів і інвестиційних ресурсів, оптимізації вартості патентування, полегшення його діючих процедур The article considers the modern system of normative and legal regulation of the implementation of innovative activities in the economy of Ukraine. The range of key principles in the state policy of innovative activity regulation, which are necessary to be taken into account in the system of regulatory and legal support, is outlined. Separate provisions of the concept of innovation law and its key provisions, which have a significant impact on the formation of the strategic potential of innovative development, have been studied. It was determined that the modern system of regulatory and legal support for innovative development in the national economy as a whole form a sufficient basis for the regulatory mechanism, but it is characterized by an insufficient level of influence on modern innovation processes. The priority areas and areas of strategic state regulation of innovative development in the economy of Ukraine for the period up to 2030 have been studied. The analysis of the current state and dynamics of the level of innovative activity in the national economy in the context of the world ranking of countries showed that Ukraine has been losing its positions in the ranking over the past four years. The analysis of certain aspects of state financing of the scientific and technical development in Ukraine's economy in comparison with the countries of the EU and the USA showed that the level of expenditures in Ukraine for scientific and research work in relation to GDP does not exceed 0.47%. Taking into account modern realities, a scheme of regulatory and legal support for the implementation of innovative strategies by national enterprises is proposed. The main problematic aspects of the implementation of innovative strategies at the enterprises of the Odesa region were revealed by means of a questionnaire. It was determined that one of the directions for solving these problems is the creation of an internal corporate system of regulatory and legal support for strategic innovative development. Prospective directions for further improvement of the legal basis of strategic regulation of innovative activities of the national economy should take into account global digital trends, in particular, in the protection of intellectual rights, ensuring free access of recipients of innovations to the market of innovative products and investment resources, optimizing the cost of patenting, facilitating its current procedures.Документ Соціокультурна роль релігії і церкви в державотворчому дискурсі українського консерватизму(2017) Слободян, Володимир ЯрославовичУ науковій статті проаналізовано засади державно - церковних відносин в контексті концепції класократичної держави В. Липинського. Теоретичного розвитку і тлумачення отримали методологічні підходи В. Липинського до державно-церковної проблематики. Шляхом моделювання на основі узагальнення доктринальних напрацювань мислителя автором сформульовано три моделі державно-церковних відносин: державно - центристська, ліберального нейтралітету і традиційно-консервативна. Проведено порівняльний аналіз і зроблена спроба наукового співставлення моделей державно - церковних відносин за методологією В. Липинського із підходами сучасної науки державного управління в сфері державно - церковних відносин. Розкрито зміст принципів взаємодії церкви і держави в умовах існуючої духовної кризи, досліджено значення релігії як засобу відновлення морально - етичних і духовно-ціннісних орієнтирів розвитку суспільства. Здійснено обґрунтування центральної ідеї ідеології українського консерватизму про доцільність і необхідність участі церкви в суспільно - політичній трансформації держави. Scientific article analyzed the principles of state and church relations in the context of the concept of state conservatism of V. Lipinsky. Lypynsky’s methodological approaches to state and church issues are received elucidation and theoretical development. Basing on a synthesis of doctrinal thinker developments, author formulated three models of state-church relations: state-centrist, liberal neutral and traditionally- conservative. One attempted to make a comparative analysis of scientific model of the state and church relations according to the V. Lipinsky’s methodology of modern science approaches to governance in the field of state and church relations. It is shown the content of the principles of interaction of church and state under the existing of spiritual crisis, investigated the importance of religion as a means of restoring the moral, ethical and spiritual values of society. One described elucidation of Ukrainian central idea ideology of conservatism on the feasibility and necessity of the church in the sociopolitical transformation of the country.Документ Консерватизм як ідеологія державотворення: етапи становлення(2015) Слободян, Володимир ЯрославовичУ статті досліджуються етапи становлення консерватизму як багатогранного суспільно-політичного феномену, що зародився й набув розвитку на території Європи як явище християнської цивілізації. Аналізуються історичні джерела консерватизму, його трансформація із стилю мислення Середньовічної Європи в ідеологію політичних партій XVIII-XIX ст. Детально досліджується процес кристалізації політичної доктрини консерватизму, зокрема її англо-саксонська генетика та німецьке філософське обґрунтування. Розглядаються такі сучасні наукові підходи до розуміння консерватизму, як ідейний та ситуативний. Розкривається їх сутність, засадничі принципи та постулати, аналізуються їх переваги та недоліки. Обгрунтовується ідея повноцінності та сталості ідейного ядра політичного консерватизму. Аналізуються підходи американських вчених до розуміння консерватизму, зокрема робиться спроба показати його ефективність у сфері державного управління та політики на прикладі політичних демократій Р.Рейгана та М. Тетчер. The article examines the stages of development and formation of conservatism as multifaceted socio-political phenomenon, which emerged and developed in Europe against the background of Christian civilization. The article analyzes historical sources of conservatism, its transformation from thinking style of Medieval Europe into the ideology of political parties of the XVIII-XIXth centuries. It studies in detail the process of establishing political doctrine of conservatism, its Anglo-Saxon origin and German philosophical rationale in particular. We consider such modern scientific approaches to understanding conservatism as ideological and situational approaches, revealing their essence, basic principles and claims as well as analyzing their advantages and disadvantages. We substantiate the idea of usefulness and sustainability of the ideological core of political conservatism. We also evaluate the approaches of American scientists to understanding of conservatism and making an attempt to show its effectiveness in the sphere of public administration and politics relying on R. Reagan and M. Thatcher’s examples of political democracies.Документ Актуалізація концепту «територіального патріотизму» В. Липинського в контексті етнонаціональних реалій України(2016) Слободян, Володимир ЯрославовичУ статті досліджується процес націотворення в Україні в контексті концепції В. Липинського в порівняльному аналізі із сучасними європейськими підходами до етногенезу і націогенезу. Розкривається зміст поняття «національна ідентичність». Досліджуються примордіалістська та конструктивістська теорії етногенезу і націогенезу. Робиться спроба наукового тлумачення та актуалізації концептуальних підходів до націотворення В. Липинського, виходячи із сучасних викликів українській національній ідентичності. Обгрунтовуються ідейні засади модерної української національної ідентичності та державної етнонаціональної політики єдності. The article examines the process of nation-formation in Ukraine in the light of V. Lypynsky’s concept and comparative analysis with modern European approaches to ethnogenesis and nationgenesis. It clarifies the essence of “national identity”. Moreover, it also considers primordialistic and constructivist theory of ethnogenesis and nationgenesis. The attempt is made to scientifically substantiate and actualize conceptual approaches to nation-formation by V. Lypynsky, taking into account current challenges to Ukrainian national identity. The article also provides evidence for ideological framework of modern Ukrainian national identity and nationwide ethnic policy.