Інтеграція результатів моделювання оцінювання корупційних ризиків у загальний індекс економічної безпеки підприємства

Abstract

Стаття присвячена актуальним питанням оцінювання економічної ефективності внутрішніх антикорупційних підрозділів у державних організаціях. Відповідно до чого, сформовано методологічне підґрунтя для системного аналізу результативності антикорупційних заходів, що передбачає поєднання економічних, організаційних та інституційних критеріїв. Запропонована аналітична конструкція дозволяє не лише фіксувати факт досягнення певних індикаторів, а й визначати причинно-наслідкові зв’язки між використанням ресурсів, дієвістю запроваджених механізмів та отриманими економічними ефектами. Особлива увага приділяється оцінці ефективності витрат на функціонування антикорупційних підрозділів, включно з інвестиціями в цифровізацію управлінських процесів, впровадження інструментів внутрішнього контролю, підвищення прозорості процедур та зменшення корупційних ризиків. Поглиблений аналітичний підхід забезпечує можливість виявлення внутрішніх диспропорцій, структурних недоліків і резервів розвитку системи антикорупційного управління, а також створює підґрунтя для формування обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на підвищення економічної доцільності та загальної результативності антикорупційної політики державного сектору. Запропонована парадигма виступає інструментом модернізації управлінських практик і сприяє формуванню стійкої інституційної спроможності протидіяти корупції на всіх рівнях публічного управління.The article addresses pressing issues related to the assessment of the economic efficiency of internal anti-corruption units operating within public sector organizations. In this context, an expanded methodological framework has been developed to support a systematic, multidimensional analysis of the effectiveness of anti-corruption measures, integrating economic, organizational, legal, managerial, and institutional criteria into a unified analytical construct. Such an approach allows for a comprehensive evaluation of anti-corruption units not as isolated structural elements but as components of a broader public governance system, where both direct and indirect effects of their activity shape the overall level of institutional resilience and administrative performance. The proposed analytical framework enables not only the measurement of achieved target indicators but also the identification of causal linkages between resource allocation, operational efficiency, the implementation of anti-corruption mechanisms, and the resulting economic outcomes, reflected in reduced corruption risks, enhanced managerial transparency, lower administrative burdens, and the optimization of transaction costs across public institutions. Particular emphasis is placed on a detailed evaluation of expenditures associated with the functioning and development of internal anti-corruption units, including investments in digital transformation, improvements to information-analytical infrastructure, the establishment of internal audit and compliance mechanisms, the automation of monitoring and control procedures, and the implementation of advanced risk-management tools. The analysis highlights the growing importance of digital platforms, electronic registries, real-time monitoring systems, and cybersecurity solutions as key factors contributing to institutional robustness, operational predictability, and the economic rationalization of anti-corruption policies within the public sector. The expanded analytical approach makes it possible to identify internal imbalances, structural deficiencies, functional overlaps, inefficient use of resources, and systemic inconsistencies between existing organizational mechanisms and emerging governance challenges. The insights generated serve as a foundation for evidence-based managerial decision-making aimed at optimizing organizational structures, strengthening functional capacity, and improving the overall performance and sustainability of internal anti-corruption systems. The proposed analytical paradigm thus functions as a transformative instrument for modernizing management practices, enhancing methodological approaches to planning, implementing, and evaluating anti-corruption measures, and building long-term institutional capacity to counter corruption at all levels of public governance. Ultimately, it creates favorable conditions for strengthening the economic viability of anti-corruption strategies and ensuring a systematic, scientifically grounded enhancement of public-sector effectiveness.