Цифрова економіка та зелений бізнес: парадокс стимулів або нова модель сталого розвитку?

Abstract

Стаття присвячена дослідженню суперечливої ролі цифрових технологій та інформаційних систем у розвитку зеленого підприємництва й переході до сталої економіки. Попри поширений наратив про “подвійний перехід” —цифровий і зелений —як взаємно підсилюючі стратегії, зрос-таючий масив емпіричних даних свідчить про принципову неоднозначність цього зв’язку. Запропоновано оригінальну типологію семи екологічних слідів цифрової економіки: вуглецевий (ІКТ-сектор відповідає за 1,5–3,2% глобальних викидів парникових газів), водний (560 млрд літрів прісної води у 2023 р.), матеріальний (e-waste —62 млн тонн у 2022 р. зі зростанням до 82 млн тонн до 2030 р.; лише 22,3% переробляється належним чином), тепловий (зростання температури поверхні землі в радіусі 10 км навколо дата-центрів у середньому на 2°C, потенційний вплив на 343 млн людей), соціальний (географічна асиметрія між країнами-постачальниками мінералів і країнами-споживачами цифрових благ; попит на кобальт, графіт і літій зросте на 500% до 2050 р.), слід програмованого застарівання (викиди від виробництва та утилізації електроніки зросли на 53% за 2014–2020 рр. і можуть сягнути 852 млн тонн CO₂е до 2030 р.) та когнітивний (інформаційне забруднення як деградація якості середовища для зелених рішень; до 55% корпоративних даних є “темними”). На основі концептуальної рамки “цифрово-екологічного парадоксу”, що розкривається через три аналітичні призми —ефект відскоку (парадокс Джевонса), прихований матеріальний борг цифрової інфраструк-тури та інформаційне забруднення, —розроблено модель “умовно-зеленої цифровізації” (УЗЦ). Її ключова теза: результуючий екологічний ефект цифрових технологій визначається не їхньою природою, а інституційним, регуляторним і підприємницьким контекстом впровадження. Обґрунтовано практичні напрями формування зеленого цифрового підприємництва на трьох рівнях регуляторного забезпечення: фізичному (обов’язкова звітність ЦОД, вуглецеве ціноутворення), матеріальному (відповідальність виробників за повний цикл пристроїв, заборона програмованого застарівання) та інформа-ційному (стандарти достовірності ESG-даних, юридична відповідальність за greenwashing).