Управління інноваціями як елемент корпоративної стратегії

Abstract

Посилення глобальної технологічної конкуренції та прискорення цифрової трансформації бізнес-середовища формують принципово нові вимоги до корпоративних моделей управління інноваціями, особливо в країнах, що поєднують завдання воєнної стійкості з амбіціями економічного відновлення. Для України 2026 року ця проблематика набуває критичного виміру: підприємства мусять одночасно адаптуватися до безпрецедентних операційних обмежень і реалізовувати стратегічну інноваційну модернізацію в умовах євроінтеграційних зобов’язань. Актуальність дослідження зумовлена недостатньою розробленістю комплексних механізмів інтеграції управління інноваціями в корпоративну стратегію українських підприємств з урахуванням одночасного впливу воєнного чинника, інституційних трансформацій та вимог міжнародного співробітництва. Здійснено системний аналіз інституційної екосистеми підтримки корпоративних інновацій в Україні, що охоплює діяльність Національного інституту розвитку, GovTech-платформ і оборонно-технологічного сектору; досліджено механізми державно-приватного партнерства та міжнародної співпраці як каталізаторів інноваційного розвитку; виявлено структурні бар’єри для системного впровадження інновацій у корпоративну практику. Встановлено, що більшість українських підприємств, зокрема МСП, демонструють критично низький рівень витрат на НДДКР (0,16% ВВП) та надмірну залежність від самофінансування (85%), що суттєво обмежує масштаби інноваційної діяльності. Доведено, що поєднання фінансових інструментів НІР, цифрової інфраструктури публічного сектору та міжнародних оборонно-технологічних партнерств формує дієву екосистему для прискореної комерціалізації інновацій. Результати дослідження свідчать, що інтегрований підхід, який органічно поєднує цифрову трансформацію корпоративних процесів, розбудову інституційних партнерств та стратегічне позиціонування в міжнародних ланцюгах доданої вартості, здатен перетворити технологічний потенціал воєнного часу на стійку конкурентну перевагу в повоєнній економіці.The strengthening of global technological competition and the acceleration of the digital transformation of the business environment form fundamentally new requirements for corporate innovation management models, especially in countries that combine the task of military stability with the ambitions of economic recovery. For Ukraine in 2026, this issue takes on a critical dimension: enterprises must simultaneously adapt to unprecedented operational restrictions and implement strategic, innovative modernization under the conditions of European integration obligations. The relevance of the study is due to the insufficient development of complex mechanisms for the integration of innovation management into the corporate strategy of Ukrainian enterprises, taking into account the simultaneous influence of the military factor, institutional transformations and the requirements of international cooperation. A systematic analysis of the institutional ecosystem supporting corporate innovations in Ukraine was carried out, covering the activities of the National Development Institute, GovTech platforms and the defense technology sector; the mechanisms of public-private partnership and international cooperation as catalysts of innovative development were investigated; structural barriers to the systematic introduction of innovations into corporate practice were identified. It was established that the majority of Ukrainian enterprises, in particular SMEs, demonstrate a critically low level of R&D spending (0.16% of GDP) and excessive dependence on self-financing (85%), which significantly limits the scope of innovative activities. It has been proven that the combination of R&D financial instruments, public sector digital infrastructure and international defense technology partnerships forms an effective ecosystem for accelerated commercialization of innovations. The results of the study show that an integrated approach that organically combines the digital transformation of corporate processes, the development of institutional partnerships and strategic positioning in international chains of added value is able to transform the technological potential of wartime into a sustainable competitive advantage in the post-war economy.