Підвищення конкурентоспроможності вітчизняної харчової продукції: стратегічні імперативи та пріоритети

Abstract

Дисертаційна робота присвячена дослідженню актуальної науково-практичної проблеми підвищення конкурентоспроможності вітчизняної харчової продукції в умовах глобалізації світової економіки, посилення міжнародної конкуренції, лібералізації торгівлі та поглиблення інтеграційних процесів. Для України, економіка якої значною мірою ґрунтується на розвитку агропродовольчого сектору, забезпечення конкурентних позицій харчової продукції має стратегічне значення з огляду на необхідність гарантування продовольчої безпеки держави, нарощування експортного потенціалу, стабілізації соціально-економічного розвитку регіонів, підвищення рівня зайнятості та добробуту населення. Сучасний стан розвитку харчової промисловості України формується під впливом складної сукупності внутрішніх і зовнішніх чинників, серед яких нестабільність макроекономічного середовища, наслідки повномасштабної війни, порушення виробничо-логістичних ланцюгів, зростання собівартості виробництва, обмежений доступ підприємств до фінансових ресурсів, а також посилення конкуренції з боку транснаціональних корпорацій та імпортної продукції. Водночас інтеграція України до європейського економічного простору та розширення доступу до зовнішніх ринків у межах Угоди про асоціацію з ЄС зумовлюють зростання вимог до якості, безпечності, інноваційності та екологічності харчових продуктів, що потребує перегляду існуючих підходів до формування конкурентних переваг. Незважаючи на наявність значного природно-ресурсного, виробничого та експортного потенціалу агропродовольчої сфери, конкурентні позиції вітчизняної харчової продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках залишаються недостатньо стійкими. Це обумовлює необхідність формування цілісної, науково обґрунтованої системи стратегічних імперативів і пріоритетів підвищення конкурентоспроможності харчової продукції, зорієнтованої на довгострокову адаптацію до глобальних викликів та реалізацію конкурентного потенціалу національної економіки. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування та розробка науково-практичних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняної харчової продукції на основі визначення стратегічних імперативів і пріоритетів її розвитку. Об’єктом дослідження є економічні відносини, що формуються у процесі виробництва, обігу та реалізації харчової продукції в умовах конкурентного ринкового середовища. Предметом дослідження виступає сукупність теоретичних, методичних і прикладних засад підвищення конкурентоспроможності вітчизняної харчової продукції з акцентом на стратегічні імперативи та пріоритети її розвитку. Методологічною основою дослідження є загальнонауковий діалектичний метод пізнання економічних явищ і процесів, а також комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, що забезпечили системність і комплексність дослідження. У роботі використано абстрактно-логічний метод для узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності конкурентоспроможності харчової продукції, методи аналізу і синтезу – для дослідження факторів та бар’єрів її підвищення, системно-структурний метод – для формування структури конкурентоспроможності та обґрунтування стратегічних імперативів. Економіко-статистичні, порівняльні та економіко-математичні методи застосовано для оцінювання рівня конкурентоспроможності харчової продукції України, аналізу динаміки виробництва та експорту, а також визначення пріоритетних напрямів підвищення конкурентоспроможності. Метод моделювання використано при розробці концептуальної моделі управління конкурентоспроможністю, а графічні методи – для наочного подання результатів дослідження. У дисертації узагальнено та поглиблено теоретичні підходи до визначення сутності конкурентоспроможності харчової продукції, обґрунтовано її розгляд як складної динамічної економічної категорії, що формується під впливом змін споживчих уподобань, інноваційних процесів, інституційних вимог та глобальних ринкових тенденцій. Запропоновано багаторівневу концепцію конкурентоспроможності харчової продукції, яка поєднує сутнісний, функціонально-процесний та стратегічний рівні формування конкурентних переваг і дозволяє комплексно відобразити їх еволюцію в умовах трансформації агропродовольчих ринків. В роботі проаналізовано сучасний стан розвитку олійно-жирової галузі України та окреслено перспективи та пріоритети її розвитку; здійснено комплексну оцінку конкурентоспроможності продукції олійно-жирової галузі (олії, маргарину та майонезу) за допомогою радара та індексів конкурентоспроможності; визначено конкурентні позиції торговельних марок олії на вітчизняному ринку на основі побудови матриці McKinsey, виходячи з окреслених імперативів конкурентоспроможності продукції та факторів привабливості олійно-жирової галузі. На основі проведеного аналізу сучасного стану харчової промисловості України та діагностики конкурентних позицій вітчизняної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, удосконалено інтегральний показник оцінки експортної конкурентоспроможності харчової продукції. Це дозволило більш повно врахувати специфіку функціонування харчової промисловості в умовах євроінтеграції та посилення міжнародної конкуренції. Сформовано систему стратегічних імперативів підвищення конкурентоспроможності вітчизняної харчової продукції, до складу яких віднесено якісно-безпековий, інноваційно-технологічний, споживчо-орієнтований, інституційно-регуляторний та екологічно-сталий імперативи. Уперше розроблено концептуальну модель управління конкурентоспроможністю вітчизняної харчової продукції, засновану на інтеграції стратегічних імперативів, ринкових механізмів та інструментів державної підтримки, що забезпечує формування довгострокових конкурентних переваг. Удосконалено методичний підхід до оцінювання конкурентоспроможності харчової продукції, який, на відміну від існуючих, передбачає інтеграцію інноваційних, екологічних та маркетингових параметрів до системи оцінювання, що дозволяє забезпечити більш комплексне відображення впливу сучасних факторів розвитку харчової промисловості та підвищити обґрунтованість управлінських рішень щодо зміцнення ринкових позицій підприємств. Дістали подальшого розвитку наукові положення щодо систематизації факторів конкурентоспроможності вітчизняної харчової продукції з урахуванням виробничих, ринкових, інституційних і зовнішньоекономічних чинників. Подальшого розвитку набули теоретичні підходи до визначення ролі інновацій, стандартизації та забезпечення якості у формуванні довгострокових конкурентних переваг харчової продукції, а також наукові підходи до формування стратегічних пріоритетів розвитку харчової промисловості України в умовах євроінтеграції та посилення міжнародної конкуренції. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх використання підприємствами харчової промисловості при розробці та реалізації стратегій підвищення конкурентоспроможності продукції, формуванні інноваційно орієнтованих продуктових портфелів, адаптації до міжнародних стандартів якості та безпечності, а також органами державної влади й місцевого самоврядування при формуванні та реалізації галузевої політики розвитку харчової промисловості України. Достовірність отриманих результатів забезпечена використанням засобів сучасної методологічної бази досліджень, в тому числі математичних засобів для опрацювання результатів досліджень. Науково-теоретичні напрацювання дисертації імплементовано у навчальний процес кафедри маркетингу Національного університету харчових технологій (акт впровадження від 15.12.2025 р.), а також впроваджено в практичну діяльність підприємств харчової промисловості (ПрАТ «ОБОЛОНЬ», ТОВ «БАРКОР-ОЙЛ», ТОВ «ЛАВЕРНА»).