Особливості економіко-математичного моделювання в конкурентоспроможному менеджменті інтелектуального капіталу підприємств державного сектору національної економіки в умовах нестабільності або кризи

Abstract

У статті розглядаються особливості економіко-математичного моделювання інтелектуального капіталу підприємств державного сектору національної економіки в умовах нестабільності, кризових явищ та високої невизначеності довкілля. Обґрунтовано, що в періоди системних криз традиційні управлінські та економетричні моделі, орієнтовані на лінійність, стаціонарність та екстраполяцію історичних даних, втрачають свою прогностичну та прикладну цінність. У умовах інтелектуальний капітал стає ключовим стратегічним ресурсом, які забезпечують адаптивність, стійкість і життєздатність державних організацій за обмеженості матеріальних і фінансових ресурсів. Показано, що інтелектуальний капітал державного сектора має складну, багатовимірну та латентну природу, що включає людські, структурні, організаційні та інституційні компоненти, значна частина яких не піддається прямої кількісної оцінки. У роботі акцентується увагу на ефектах нелінійності, гістерези та поліцентричності цільових функцій державного управління, які принципово відрізняють моделювання інтелектуального капіталу в державному секторі від корпоративних та ринкових підходів. Обґрунтовано необхідність відмови від механічного перенесення бізнес-моделей та орієнтації виключно на показники прибутку та рентабельності. Проаналізовано методологічні основи та сучасні інструменти економіко-математичного моделювання інтелектуального капіталу в кризових умовах, включаючи системну динаміку, агентно-орієнтоване моделювання, мережевий аналіз, методи нечіткої логіки, нейронні мережі та концепцію реальних опціонів. Показано, що застосування парадигми «м'яких обчислень» дозволяє формалізувати експертні знання, враховувати невизначеність, якісні характеристики та динамічну трансформацію пріоритетів державного управління за умов турбулентності. Зроблено висновок про доцільність інтеграції економіко-математичних моделей інтелектуального капіталу до системи стратегічного та антикризового управління державними організаціями. Наголошено, що розвиток цифрових двійників організацій та використання технологій штучного інтелекту створюють передумови для формування адаптивних управлінських систем, здатних забезпечувати стійке функціонування державного сектору економіки в умовах системних криз та невизначеності. This article examines the specifics of economic and mathematical modeling of the intellectual capital of public sector enterprises in the national economy under conditions of instability, crises, and high environmental uncertainty. It is demonstrated that during periods of systemic crises, traditional management and econometric models focused on linearity, stationarity, and the extrapolation of historical data lose their predictive and practical value. Under these conditions, intellectual capital becomes a key strategic resource, ensuring the adaptability, sustainability, and viability of public organizations amid limited material and financial resources. It is demonstrated that public sector intellectual capital is complex, multidimensional, and latent, encompassing human, structural, organizational, and institutional components, many of which cannot be directly quantified. The paper emphasizes the effects of nonlinearity, hysteresis, and the polycentricity of public administration's target functions, which fundamentally distinguish intellectual capital modeling in the public sector from corporate and market approaches. The need to abandon the mechanical transfer of business models and focus solely on profit and profitability indicators is substantiated. The article analyzes the methodological foundations and modern tools for economic and mathematical modeling of intellectual capital in crisis conditions, including system dynamics, agent-based modeling, network analysis, fuzzy logic methods, neural networks, and the concept of real options. It is shown that the application of the "soft computing" paradigm allows for the formalization of expert knowledge, accounting for uncertainty, qualitative characteristics, and the dynamic transformation of public administration priorities in turbulent conditions. A conclusion is drawn regarding the feasibility of integrating economic and mathematical models of intellectual capital into the strategic and crisis management systems of public organizations. It is noted that the development of digital twins of organizations and the use of artificial intelligence technologies create the preconditions for the development of adaptive management systems capable of ensuring the sustainable functioning of the public sector in the face of systemic crises and uncertainty.