Економіко-правове регулювання зайнятості та соціальної підтримки в Україні: виклики та можливості

Abstract

У дослідженні узагальнено теоретико-методологічні та прикладні засади реалізації соціальної політики держави у сфері сприяння зайнятості населення та професійної перепідготовки в умовах воєнного стану. На основі методів логічного узагальнення, теоретичного й емпіричного аналізу офіційних статистичних даних оцінено ефективність чинних нормативно-правових та інституційних інструментів захисту ринку праці. Проаналізовано динаміку звернень до Державної служби зайнятості, структурувано склад безробітних за вразливими категоріями (особи з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи) та географічним виміром. Визначено роль державних соціальних стандартів, зокрема встановлення мінімальної заробітної плати та диференційованої допомоги по безробіттю, у мінімізації транзакційних витрат та запобіганні бідності. Особливу увагу приділено трансформації системи професійного навчання через впровадження цифровізації (електронних кабінетів) та реалізацію міжнародних гібридних ініціатив, зокрема проєкту Reskilling Ukraine, спрямованого на безкоштовну перекваліфікацію жінок і ветеранів за дефіцитними технічними спеціальностями. Доведено, що поєднання державних регуляторних важелів із приватними та міжнародними програмами оптимізує використання людського капіталу та підвищує результативність бізнесу завдяки подоланню структурного безробіття. Зроблено висновок про необхідність подальшої модернізації інститутів соціальної підтримки для забезпечення довгострокової стабільності національної економіки.This study generalizes the theoretical, methodological, and applied foundations of implementing state social policy within the scope of promoting population employment and professional retraining under wartime constraints. Utilizing methods of logical generalization, alongside theoretical and empirical analysis of official statistical data, the paper evaluates the efficiency of current regulatory, legal, and institutional instruments designed to protect the labor market. The dynamics of appeals to the State Employment Service are analyzed, structuring the composition of the unemployed by vulnerable categories (persons with disabilities, internally displaced persons) and geographic dimensions. The role of state social standards, specifically the establishment of the statutory minimum wage and differentiated unemployment benefits, in minimizing transaction costs and preventing poverty is determined. Particular attention is paid to the transformation of vocational training through the deployment of digitalization (electronic cabinets) and the execution of international hybrid initiatives, notably the Reskilling Ukraine project, aimed at the free retraining of women and veterans in deficit technical specialties. It is demonstrated that synthesizing state regulatory levers with private and international programs optimizes human capital exploitation and enhances overall business performance by overcoming structural unemployment. The study concludes with the necessity of further modernizing social support institutions to ensure the long-term stability of the national economy.