Економіка Наукові праці № 39 УДК 65.014.1:66 А.В. Гречко, канд. екон. наук О.О. Мезенцева, асп. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ МЕТАЛУРГІЙНОЇ ГАЛУЗІ В РИНКОВИХ у м о в а х У статті розглянуто ознаки та принципи конкурентоспроможності під­ приємств металургійної галузі Украї­ ни. Проведено діагностику та порів­ няння сучасного стану вітчизняного та зарубіжного металургійного вироб­ ництва, виявлено його сильні і слабкі сторони та розроблено шляхи підви­ щення конкурентоспроможності ме­ талургійного комплексу України. Ключові слова: конкурентос­ проможність, металургійний комплекс, якість, собівартість, технології. In the article are considered signs and principles of competitiveness of en­ terprises of metallurgical industry of Uk­ raine. Diagnostics and comparison of the modern state of domestic and foreign metallurgical production is conducted, found out him strong and weak sides and are developed the ways of increase of competitiveness of metallurgical complex of Ukraine. K ey words: competitiveness, metal­ lurgical industry, quality, cost, techno­ logy. Вступ. Формування конкурентних відносин сприяє створенню розвинуто­ го, цивілізованого ринку, що включає сферу виробництва й товарообміну. Надз­ вичайно актуальним для України на сьогоднішній день є питання конкурентос­ проможності вітчизняних підприємств, що в свою чергу на пряму залежить від рівня конкурентоспроможної продукції. Проте, як показують дослідження, біль­ шість вітчизняних товарів і послуг поступаються іноземним аналогам як за рів­ нем якості, так і за техніко-технологічними характеристиками. Таким чином, на сьогоднішній день існує жвавий інтерес до проблеми підвищення конкурентос­ проможності вітчизняних суб’єктів господарювання, з’явилася велика кількість розробок, спрямованих на вирішення цієї проблеми. Дослідження сутності конкурентоспроможності підприємства, методів її визначення та шляхів підвищення знайшло відображення в роботах багатьох ві­ домих зарубіжних і вітчизняних науковців. Значна кількість і різноманітність публікацій свідчить про складність предмета наукових досліджень. Над пробле­ мою розробки методології управління конкурентоспроможністю працювали такі відомі зарубіжні вчені як: Ф. Котлер, М. Портер, А. Томпсон, І. Ансоф, Г. Ас- сель, а також вітчизняні — В. Герасимчук, О. Млоток, К. Щиборщ, Є. Голубков, В. Павлова, В. Захарченко, та російські вчені: Г. Азоєв, Г. Багієв, А. Градов, Р. Фат- хутдінов, А. Юданов та ін. [3, 7, 8]. Отже, актуальність обраного напряму дослідження є беззаперечною, ос­ кільки ситуація на металургійних підприємствах України є досить не простою та потребує ефективного і швидкого вирішення з урахуванням інтересів як окремих підприємств, галузі, так держави в цілому. Сучасний етап розробки даного пи­ тання характеризується суперечливістю пропозицій, що висуваються спеціаліс­ тами з приводу шляхів вирішення проблем металургійної галузі. Ускладнює зав­ дання науковцям приховування реальної ситуації на металургійних підприємствах, що викривляє результати проведених досліджень. Така ситуаціє є наслідком не- © А.В. Гречко, О.О. Мезенцева, 2011 26 Наукові праці № 39 Економіка правомірної приватизації підприємств, незаконних махінацій з привласнення де­ ржавного майна, розкрадання обладнання та сировини, відтоку коштів за кордон чи в інші сфери. Постановка завдання. Метою даного дослідження є діагностика, виявлен­ ня ознак та принципів конкурентоспроможності вітчизняних підприємств мета­ лургійної галузі, здійснення аналізу розвитку зарубіжних підприємства, що зай­ маються виробництвом аналогічної продукції, а також розробка шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємств досліджуваної галузі. У до­ слідженні було використано методи наукової абстракції, синтезу, аналізу, сис­ темний підхід, метод аналогій. Результати дослідження. Металургійна галузь займає одне із провідних місць в економіці України. Вона має велике значення і вплив на розвиток інших галузей економіки таких як машинобудування, хімічна, добувна промисловість, будівництво тощо. Проте, на сьогоднішній день темпи розвитку виробництва в ГМК значно уповільнені порівняно з прискореним розвитком закордонних нау- коємних і високотехнологічних виробництв. Це пов’язано зі значним дефіцитом інвестиційних ресурсів, низьким рівнем державної підтримки, відсутністю нових технологій, значною зношеністю основних засобів підприємств ГМК та рядом інших факторів, що негативно впливають на рівень розвитку галузі. Металургійний комплекс має складний і тривалий технологічний цикл, науко-, трудо-, фондомісткий виробничий процес, що спрямований на: видобуток руд і палива, допоміжних матеріалів (вогнетривів, кисню), збагачення і агломе­ рацію залізних, марганцевих і хромових руд, виробництво чавуну, сталі і прока­ ту, феросплавів, повторне використовування металевої сировини, коксування вугілля, виробництво вогнетривів і допоміжних матеріалів для них (флюсів ізвіс- няків і т.д.). Провідна роль в цьому комплексі належить металургійній переробці (чавун — сталь — прокат). Решта виробництв забезпечує основний технологічний процес, проте деякі з них набувають тепер самостійного значення. Через розвиток виробництва металу в Китаї та Індії у світовій металургії загострилась проблема наявності величезних зайвих потужностей. За оцінками ОЕСР, загальносвітовий об’єм потужностей по виробництву металопродукції у 2001 році складав 1,07 мільярду тонн, з яких, за даними аналітичної компанії MEPS, обсяг реальних потужностей по виплавці сталі у світі оцінюється в 900 млн тонн на рік. На даний час сукупність потужностей по виробництву металопродук­ ції визначається ОЕСР близько 200-300 млн. тонн сталі в рік. Світове перевироб­ ництво металу досягло гранично допустимих обсягів відносно до попиту. Комітет із сталі ОЕСР активно ініціює світові заходи для вирішення питання щодо скоро­ чення потужностей, зокрема пропонує введення 1-2-процентної надбавки до кожної тонни сталі, що продається, з метою акумуляції засобів на виплати ком­ пенсацій працівникам підприємств, які скорочують виробництво. Україна, яка за наявними металургійними потужностями знаходиться на п’ятому місці у світі після Японії, США, Китаю та Росії [6, с. 312] та займає 8-ме місце серед країн — ви­ робників сталі з часткою близько 3% світового ринку досі не є постійним членом Комітету із сталі ОЕСР, отже не бере участі у системних заходах цієї організації щодо впорядкування світових ринків металопродукції, зокрема щодо врегулю­ вання цінових суперечок між виробниками сталі і залізорудної сировини, про­ блем транспортування і транспортних тарифів тощо. Основна причина — знач­ ний ступінь протекціонізму галузі в Україні. Аналіз діяльності металургійного комплексу показує, що зовнішня підтрим­ ка з боку ОЕСР є необхідною, адже за різними оцінками ступінь зносу виробничих потужностей в галузі складає 70-75 %, а по окремих агрегатах — 100 %. Недоско­ налість амортизаційної політики держави негативно відбивається на впровадженні нових технологій та модернізації галузі. Нормативні терміни використання облад­ 27 Економіка Наукові праці № 39 нання на металургійних підприємствах — 20-30 років. На окремих підприємствах використовують обладнання, встановлене ще в 40-х роках XX століття. У той же час у розвинутих країнах терміни служби машин та обладнання в чорній металургії від 5 до 15 років [2]. Підприємства широко використовують різні методи прискореної амортизації для формування фондів реконструкції та фінансування науково-техніч­ них досліджень для підвищення конкурентоспроможності. Використання застарілих технологій у металургії зумовлює низьку, за сві­ товими стандартами, продуктивність праці (майже у два рази нижчу, ніж у Росії, у 3,5 разу нижчу, ніж у Німеччині) та колосальну енергоємність українського металургійного виробництва (енерговитрати на 1 тонну сталі в 2,25 разу вище, ніж у Росії, у 4,8 разу — ніж у Польщі, майже в 9 разів більше, ніж у Туреччині, і в 11-12 разів — ніж у США і т.д.). Висока ресурсомісткість через відсталість технологій виробництва, крім високої собівартості, має ще один суттєвий недолік — псування та забруднення навколишнього середовища, які створюють зони еколо­ гічного лиха. Ступінь вилучення продукту під час переробки низький, тому від­ ходи промислових підприємств не рідко називають техногенними родовищами. В Україні дуже низький рівень внутрішнього споживання сталі. За даними Держзовнішінформу, місткість українського ринку металопродукції ще у 2008 році впала приблизно на 20 % , до 8,5 млн т — включаючи 2,2-2,3 млн т. Для компенсації високих витрат в Україні використовували систему де­ ржавних преференцій: надання податкових пільг, списання заборгованостей пе­ ред бюджетом тощо. За різними джерелами їх сума оцінюється приблизно в 3 млрд. доларів за 7 років [10]. Тільки під час дії експерименту в гірничо-металур­ гійному комплексі зростання прибутку від експорту за рахунок пільг відбулося еквівалентне тому, якби експортери, що продають свою продукцію до США, от­ римали субсидію обсягом від 5 % до 30 % їхнього експорту до США. Враховуючи частку експорту до США у загальному обсязі українського експорту металів (7,7 %), субсидія українським металургам становила від 1,3 до 7,8 млрд грн, що дорівнює 4,6 млрд грн на рік у середньому. Таким чином, розмір субсидії коливається від 0,7 % до 1,5 % ВВП Украї­ ни, або від 2,5 % до 5 % доходів консолідованого бюджету, що було еквівалентно 10-20 % бюджетних витрат на соціальний захист у 2000 р. Під час експерименту держава субсидувала від 3 % до 6 % обсягу продукції, виробленої металургійним комплексом [11]. Вступ до ВТО накладає обмеження щодо використання подіб­ них інструментів державного регулювання. Проблему високої собівартості металопродукції поглиблює вузьковідомча цінова політика природних монополістів (Укрзалізниці, портів, виробників і пос­ тачальників ЗРС, енергоносіїв і т.д.), коливання курсу національної валюти, сис­ темне неповернення податку на додану вартість. Впровадженню нових технологій заважає недостатня якість сировини. Суттєва концентрація домішок в українсь­ кій залізорудній сировині (ЗСР) перешкоджає впровадженню киснево-конвертор­ ного та електроплавильного способів виробництва, а високий вміст сірки у вугіл­ лі — технології пиловугільного вдування. З початку 2011 року металургійний комплекс показує тенденції до скорочення виробництва. У лютому 2011 року виробництво чавуну склало 2,206 млн тонн (середнь­ одобове виробництво — 78,8 тис. тонн; за чотирнадцять діб березня — 81,7 тис. тонн), сталі — 2,669 млн тонн (95,3 тис. тонн; 100,8 тис. тонн), прокату — 2,493 млн тонн (89 тис. тонн; 91,3 тис. тонн). У січні — лютому виплавка чавуну виросла в порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 4%, до 4,617 млн тонн, сталі — на 9 %, до 5,535 млн тонн, прокату — на 13 %, до 5,271 млн тонн. На початку 2011 року імпортні поставки ЗРС склали 133,4 тис. тонн, у тому числі концентрату — 53,8 тис. тонн, аглоруди — 55,6 тис. тонн, окатишів — 24 тис. тонн. У січні — лютому імпорт ЗРС скоротився в порівнянні з аналогіч­ 28 Наукові праці № 39 Економіка ним періодом 2010 року на 6,7% — до 208,5 тис. тонн, в тому числі імпорт кон­ центрату впав на 87,3 % — до 54,5 тис. тонн, окатишів — на 39,8%, до 24 тис. тонн, аглоруди на 7,1 % — до 130 тис. тонн, імпорт агломерату не здійснювався. У цей період коксохімзаводи поставили металургам 1,143 млн. тонн коксу. У січні — лютому поставлено 2,428 млн тонн коксу, що становить 96 % розрахун­ кової балансової потреби металургійних підприємств і на 3 % перевищує показ­ ник січня — лютого 2010 року. Імпортні поставки коксу склали 9 тис. тонн. У січні-лютому імпортовано 17 тис. тонн коксу (у січні — лютому 2010 року — 53 тис. тонн). Забезпечення металургів окатишами склало 94 %, агломератом — 103 %, аглорудою — 88 % , концентратом — 94 %. Станом на 1 березня 2011 року на металургійних підприємствах в роботі знаходяться 31 доменна піч з 36 (86 % ), 18 конвертерів з 21 (86%), 19 мар­ тенівських печей з 35 (54 % ) та 6 електропечей з 15 (40 % ) [1]. Існують проблеми, які в найближчій перспективі можуть негативно впли­ нути на економічне положення металургійних підприємств. Серед найбільш го­ стрих — підвищення цін на імпортний природний газ, що спричинить зростання собівартості металургійного виробництва. Відповідно, витрати на виробництво за підсумками року збільшаться на 2,47 млрд гривень. Треба також враховувати збільшення ціни з урахуванням процентної ставки за цільовою надбавкою до 50 млн гривень. Таким чином, за газ, спожитий металургами, витрати збільшаться до 2,5 млрд. гривень на рік. Плюс очікуване підвищення ціни за рахунок частки газу в ресурсах, споживаних металургами. Це ще приблизно 900 млн гривень. Все це призведе до подорожчання собівартості металургійної продукції до 3,4 млрд грн наприкінці 2011 р. Отже, проблема високої собівартості, недостатньої якості, вузького асорти­ менту продукції металургійної галузі є негативним фактором для глобальної кон­ курентоспроможності та можливостей переходу на інноваційну модель розвитку всієї економіки України. На сьогоднішній день склалася ситуація, коли історично сформована структура сталеливарної галузі не відповідає умовам ринку. Найбільш імовірний сценарій глобальної реструктуризації галузі — перенесення виробництва з вели­ ких комбінатів на мережу компактних мікрозаводів. Це дасть можливість макси­ мально наблизитись до джерел сировини (металобрухту), і до споживачів. Украї­ на відстає від індустріально розвинутих країн у проектуванні та спорудженні мінізаводів. Поряд з цим такі заводи здатні забезпечувати випуск сталевого лис­ та, собівартість якого буде нижче, ніж в українського або російського виробниц­ тва. Таким чином, головна конкурентна перевага сталеливарної галузі СНД може бути втрачена назавжди. Світовий досвід свідчить, що підвищення глобальної конкурентоспромож­ ності виробництва проходить у декілька етапів. Еволюція полягає в ступінчатій зміні моделей розвитку шляхом переходу від економіки, що імпортує технології, до економіки, що сама їх генерує. Так, наприклад, країни так званої четвірки азіатських «драконів» (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур), викорис­ тавши свої порівняльні переваги (дешева робоча сила, наявність сировини, низь­ кі ціни на землю, низькі екологічні стандарти) для залучення ТНК, спочатку стали районом, де ТНК організували експортне виробництво промислової продук­ ції. Після підсилення економічної і технологічної потужності з одночасним зрос­ танням вартості робочої сили (високі технології сприяли підвищенню загального рівня якісної освіти працівників) та укріпленням національних валют, країни почали втрачати порівняльні переваги відносної дешевизни ресурсів, але отриму­ вати переваги, пов’язані з їх переорієнтуванням на розробку та виробництво більш наукоємної, високотехнологічної продукції. Отже, витратні та екологічно 29 Економіка Наукові праці № 39 небезпечні виробництва перемістилися у країни з більш дешевою робочою силою та низькими екологічними стандартами. Висновки. Існуюча модель міжнародної спеціалізації економіки України не забезпечує її сталого розвитку та довгострокових конкурентних результатів мета­ лургійної галузі через високу залежність від нестійкої цінової кон’юнктури та об­ меження місткості світового ринку. Сучасний стан чорної металургії України ха­ рактеризується структурною недосконалістю та технологічним відставанням від розвинутих країн, що багато в чому сприяло розгортанню кризи в галузі. Внаслідок глобалізації в металургії посилюється вплив великих інтег­ рованих транснаціональних компаній, які прагнуть сконцентрувати передові технології в розвинутих країнах, а найбільш витратні та екологічно небезпечні етапи металургійного виробництва — перенести до менш розвинутих, включаючи Україну. Членство в COT не відкрило для наших металургів очікувані зовнішні ринки через те, що досі державою не усунено заборонену правилами COT розга­ лужену систему прямого протекціонізму галузі. В Україні необхідно використо­ вувати концепцію обмеженого протекціонізму щодо експортоорієнтованих низь- копередільних секторів національного господарства. Для металургійної галузі в найближчі роки необхідне посилення дер­ жавного контролю над основними витратами на модернізацію виробництва, розвиток оптимальної та сучасної сировинної, енергетичної і транспортної бази. ЛІТЕРАТУРА 1. Асоціація гірничорудних підприємств України «Укррудпром» [Елект­ ронний ресурс] / Режим доступу : www.ukrruciprom.com/news. 2. Беседин В. Черная металлургия в макроэкономическом контексте / В. Бе­ седин, М. Сакали / / Финансовая консультация. — 2000. — № 25-26. — С. 17-27. 3. Вернер Н. Докопатися до небес / Н. Вернер, О. Шкарпо / / Контракти. — 2006. — № 35. — 28 августа. — С. 18-20. 4. Дорогунцев С. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / [С. Дорогунцев, Т. Заяць, Ю. І .Пітюренко та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук, проф., чл.-кор. НАН України С. 1. Дорогунцева. — К.: КНЕУ, 2005. — 988 с. 5. Міністерство промислової політики КМУ [Електронний ресурс] / Режим доступу : htlp.V/miiiprom. com.ua/page2/ncws9464. htm. 6. Обзор металлургии Украины [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.raexpert.ru/researches/rnetallurgy/analytics 2006/chao/. 7. Портер М.Э. Конкуренция / Пер. с англ. — М: Вильямс, 2005. — 608 8. УкрМет (портал гірничо-металургійного комплексу України) [Електрон­ ний ресурс] / Режим доступу: http://ukrmet.com.ua/news. 9. Мінпромполітики планує отримати постійне членство у Комітеті зі сталі Організації економічного співробітництва та розвитку (22 грудня 2008) [Елект­ ронний ресурс] / / портал Міністерства промислової політики України. — Режим доступу: http://industry.kmu.gov.ua. 10. Оцінка непрямих податкових субсидій, що надаються гірничо-металур­ гійному комплексу в Україні / / Лабораторія законодавчих ініціатив [Електрон­ ний ресурс] / Режим доступу : www.rada.gov.ua/~d trp/. alla_grechko@ukr.net Надійшла до редколегії 15.04.2011 р. 30 http://www.ukrruciprom.com/news http://www.raexpert.ru/researches/rnetallurgy/analytics http://ukrmet.com.ua/news http://industry.kmu.gov.ua http://www.rada.gov.ua/~d mailto:alla_grechko@ukr.net