МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ Факультет готельно-ресторанного та туристичного бізнесу імені проф. В. Ф. Доценка Кафедра туристичного та готельного бізнесу «До захисту в ЕК» «До захисту допущено» Декан факультету Завідувач кафедри ______ Віта ЦИРУЛЬНІКОВА__ (підпис) (ім’я та прізвище) _________ _Ірина МЕЛЬНИК_ (підпис) (ім’я та прізвище) «___» _______________ 2023 р. «___» _______________ 2023 р. КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА НА ЗДОБУТТЯ ОСВІТНЬОГО СТУПЕНЯ МАГІСТРА зі спеціальності__________________242 «Туризм»___________________ (код та назва спеціальності) освітньо-професійної програми ______«Туризмознавство»________________ _________________________________________________________________ на тему:_ Розвиток лікувально-оздоровчого туризму на території Хмельницької області______________________________________________________________ Виконав: здобувач_2_ курсу, групи_ЗТУ-2-4М____ Ковальчук Ірини Вадимівна ____________ ________________ (прізвище, ім’я, по батькові повністю) (підпис) Керівник Мельник Ірина Леонідівна _______________ (прізвище , ім’я та по батькові повністю) (підпис) Рецензент _____Парубець О.В._________ _______________ (ім’я та прізвище) (підпис) Я як здобувач Національного університету харчових технологій розумію і підтримую політику університету з академічної доброчесності. Я не надавав і не одержував недозволеної допомоги під час підготовки цієї роботи. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело Здобувач____________________ (підпис) Київ – 2023 р. 2 НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ Інститут (факультет) готельно-ресторанного та туристичного бізнесу імені проф. В.Ф. Доценка Кафедра туристичного та готельного бізнесу_______________________ світній ступінь____ магістр__________________________________ Спеціальність_________242 «Туризм»________________________________ (код і назва) Освітньо-професійна програма «Туризмознавство»_______ (назва) ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри туристичного та готельного бізнесу ______ Ірина МЕЛЬНИК “____” ________ 2022 року З А В Д А Н Н Я НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ ЗДОБУВАЧА _____Ковальчук Ірини Вадимівни__________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) 1. Тема роботи Розвиток лікувально-оздоровчого туризму на території Хмельницької області _____________________________________________________ __________________________________________________________________ керівник роботи _Мельник Ірина Леонідівна, к.е.н, доцент ______________, ( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) затверджені наказом закладу вищої освіти від “16”листопада 2022 року №814-КС 2. Строк подання здобувачем роботи____8 лютого 2023 р.___________ 3. Вихідні дані до роботи _ наукова, фахова література, інформаційні джерела з даними досліджуваних підприємств та територій 4. Зміст пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити) РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО- ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗУ СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ПЕРЕДУМОВ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ В ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО- ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ В ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ РОЗДІЛ 4. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ АКТИВІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ В ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ 3 5. Перелік графічного матеріалу _ рисунків – 21, таблиць – 34, додатків – 2______________________________ 6. Консультанти розділів роботи Розділ Прізвище, ініціали та посада консультанта Підпис, дата завдання видав завдання прийняв І Мельник І.Л. ІІ Мельник І.Л. ІІІ Мельник І.Л. ІV Мельник І.Л. 7. Дата видачі завдання____3 жовтня 2022 р.________________ КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН № Назва етапів виконання кваліфікаційної роботи Строк виконання етапів роботи Примітка 1 Вибір і затвердження теми роботи 01.09.2022- 30.09.2022 рр. 2 Оформлення і затвердження завдання на роботу 03.10.2022- 10.10.2022 рр. 3 ВСТУП РОЗДІЛ 1 Теоретичний 11.10.2022- 21.10.2022 рр. 4 РОЗДІЛ 2 Аналітичний 24.10.2022- 04.11.2022 рр. 5 РОЗДІЛ 3 Проектний 07.11.2022- 18.11.2022 рр. 6 РОЗДІЛ 4 Дослідно – рекомендаційний 21.11.2022- 09.12.2022 рр. 7 Висновки та пропозиції. Список використаних джерел. Додатки 12.12.2022- 23.12.2022 рр. 8 Оформлення роботи за структурою, представлення кваліфікаційної роботи на кафедру та попередній захист у комісії 26.12.2022- 20.01.2023 рр. 9 Доопрацювання, оформлення, друкування, підготовка матеріалів до захисту 23.01.2023- 10.02.2023 рр. 10 Представлення готової зшитої кваліфікаційної роботи на кафедру 13.02.2023 р. 11 Захист кваліфікаційної роботи в екзаменаційній комісії 21-22.02.2023 р. Здобувач _____________ Ковальчук І.В. (підпис) (прізвище та ініціали) Керівник роботи _____________ Мельник І.Л. (підпис) (прізвище та ініціали) 4 РЕЗЮМЕ на кваліфікаційну роботу Ковальчук Ірини Вадимівни на тему: «Розвиток лікувально-оздоровчого туризму на території Хмельницької області» Кваліфікаційна робота складається з 120 сторінок. Кількість розділів - 4, рисунків - 21, таблиць – 34, додатків – 2. Об'єктом дослідження є процес розвитку лікувально-оздоровчого туризму Херсонської області з урахуванням інтересів стейкхолдерів та особливостей функціонування міжнародного ринку туристичних послуг. Предметом магістерської роботи є теоретико-методологічні та практичні аспекти забезпечення реалізації перспектив розвитку лікувально- оздоровчого туризму в Херсонській області України. Метою магістерської роботи є розробка пропозицій щодо розвитку лікувально-оздоровчого туризму у Хмельницькій області України. У I розділі магістерської роботи висвітлено концептуальні засади розвитку лікувально-оздоровчого туризму. У II розділі магістерської роботи проаналізовано сучасний стан та передумови розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Хмельницькій області. У III розділі магістерської роботи визначено проблеми та перспективи розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Хмельницькій області У IV розділі магістерської роботи обґрунтовано соціально-економічне значення активізації розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Хмельницькій області. КЛЮЧОВІ СЛОВА: лікувально-оздоровчий туризм, Хмельницька область, туристичний потенціал, туристичні послуги 5 ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО- ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ 1.1. Лікувально-оздоровчий туризм як об’єкт наукового дослідження 1.2. Світова практика формування туристичного продукту лікувально- оздоровчого туризму 1.3. Стан та перспективи розвитку лікувально-оздоровчого туризму на вітчизняному ринку туристичних послуг Висновки до 1 розділу РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗУ СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ПЕРЕДУМОВ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ В ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ 2.1. Характеристика потенціалу розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Хмельницькій області 2.2. Оцінка ринку туристичних послуг Хмельницької області в сегменті лікувально-оздоровчого туризму 2.3. Стейкголдери розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Хмельницькій області Висновки до 2 розділу РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ В ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ 3.1. Проблеми розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Хмельницькій області 3.2. Стратегічні альтернативи розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Хмельницькій області 3.3. Програма заходів щодо розвитку лікувально-оздоровчого туризму в 7 10 10 20 29 41 43 43 52 65 74 75 75 82 90 6 Хмельницькій області Висновки до 3 розділу РОЗДІЛ 4. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ АКТИВІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ В ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ 4.1. Розробка комплексу інформаційних турів по об’єктам лікувально- оздоровчого туризму Хмельниччини 4.2. Оцінка соціально-економічного ефекту від впровадження запропонованої програми заходів Висновки до 4 розділу ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 95 97 97 104 111 112 115 7 ВСТУП Актуальність теми. На сьогодні лiкyвaльнo-oздopoвчий тypизм зaймaє oднe iз прoвiдниx мiсць y тypиcтичнiй гaлyзi, чoмy cприяє poзвитoк тpaнcпopтнoгo cпoлyчeння, aктивнa пpoпaгaндa здopoвoгo cпoсoбy життя тa тaкий нeгaтивний фaктop як зaбрyднeння eкoлoгії внaслiдoк iндycтpiaльнoгo poзвиткy. Укpaїнa мaє oдин iз нaйкрaщиx пpиpодниx лiкyвaльнo-oздopoвчиx пoтeнцiaлiв y Єврoпi. Він розвивається за рахунок значних ресурсів: морського узбережжя, гарячих, теплих і холодних мінеральних джерел, лікувальних лиманових родовищ грязі (пелоїдів), лісів тощо, якими багата країна. Інтерес до лікувально-оздоровчого туризму в Україні постійно зростає. Сучасне суспільство все більше піклується про зміцнення та охорону свого здоров’я. Високий потенціал фізичної та розумової діяльності людей є безпосередньою передумовою повноцінного життя. Лікувально-оздоровчий туризм дає змогу в комфортних і невимушених умовах підтримувати стан здоров’я у належній, працездатній, бадьорій формі. Тому його розвиток останніми роками є вкрай динамічним як на вітчизняному, так і на міжнародному туристичних ринках. У розвитку лікувально-оздоровчого туризму у всьому світі відмічені тенденції зростання та диверсифікації. Відповідаючи на зростаючий диверсифікований попит, змінюються дестинації лікувально-оздоровчого та курортного туризму, розширюючи та переорієнтуючи свої послуги на нові сегменти. В магістерський роботі досліджується стан та потенціал розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Хмельницькій області. Хмельницька область асоціюється в туристичній сфері України як центр інноваційних видів туризму і є однією з найбільш потенційно-привабливих у плані туризму. В області працюють 33 оздоровчі заклади майже на 4 тис. місць: 9 санаторіїв, 3 санаторії- профілакторії, 10 баз відпочинку, 11 оздоровчих таборів для дітей. Така кількість показує доцільність дослідження проблем та перспектив подальшого 8 розвитку лікувально-оздоровчого туризму в цьому регіоні. Метою магістерської роботи є розробка пропозицій щодо розвитку лікувально-оздоровчого туризму у Хмельницькій області України. Виходячи з поставленої мети визначено та вирішено такі завдання: − охарактеризувати лікувально-оздоровчий туризм як об’єкт наукового дослідження, − вивчити практичний досвід формування туристичного продукту лікувально-оздоровчого туризму, − дослідити стан та перспективи розвитку лікувально-оздоровчого туризму на вітчизняному ринку туристичних послуг, − надати характеристику потенціалу розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Хмельницькій області, − провести оцінку ринку туристичних послуг Хмельницької області в сегменті лікувально-оздоровчого туризму, − визначити стейкголдерів розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Хмельницькій області, − виокремити проблеми розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Хмельницькій області, − запропонувати стратегічні альтернативи розвитку лікувально- оздоровчого туризму в Хмельницькій області, − розробити програму заходів щодо розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Хмельницькій області в 2023 році, − розробити комплекс інформаційних турів по об’єктам лікувально- оздоровчого туризму Хмельниччини, − оцінити соціально-економічний ефект від впровадження запропонованої програми заходів. Об'єктом дослідження є процес розвитку лікувально-оздоровчого туризму Херсонської області з урахуванням інтересів стейкхолдерів та особливостей функціонування міжнародного ринку туристичних послуг. 9 Предметом магістерської роботи є теоретико-методологічні та практичні аспекти забезпечення реалізації перспектив розвитку лікувально- оздоровчого туризму в Хмельницькій області України. Теоретичну основу магістерської роботи становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, які присвячені проблемам розвитку лікувально-оздоровчого туризму у світі і в Україні. Інформаційну базу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних науковців, офіційні статистичні дані Державної служби статистики України про результати туристичної діяльності в Україні, звіти департаменту туризму та курортів Хмельницької обласної державної адміністрації, законодавча, нормативна та довідкова література. Методичною основою магістерської роботи є комплекс загальнонаукових і спеціальних методів: порівняння, узагальнення, аналізу і синтезу, порівняльного аналізу, комплексного і системного підходів, статистичні методи, методи кількісного та якісного аналізу, SWOT-аналіз, соціологічний. Практичне значення одержаних результатів. Запропонована програма розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Хмельницькій області може бути використана органами місцевого самоврядування як доповнення до діючою Стратегії розвитку туризму в регіоні. Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були представлені на IV Міжнародній науково-практичній конференції «Європейські Виміри Сталого Розвитку», 20-21 жовтня 2022 р., НУХТ. Тези конференції на тему «Сталий розвиток лікувально-оздоровчого туризму» представлено у додатку (Додаток А). Структура роботи. Магістерська робота складається із вступу, чотирьох основних розділів, 21 рисунків, 34 таблиці, висновків і списку використаних джерел, що містить 52 найменувань. 10 РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ 1.1. Лікувально-оздоровчий туризм як об’єкт наукового дослідження Аналіз останніх досліджень і публікацій дає можливість нам стверджувати, що наразі відсутня узгодженість науковців щодо трактування та співвідношення основних термінів, які зустрічаються в сфері лікувально- оздоровчого туризму: лікувальний туризм, лікувально-оздоровчий, санаторно- курортний, медичний, клінічний, реабілітаційний, оздоровчий, спа, велнес та ін. Наразі існує два підходи до структурування подорожей з лікувально- оздоровчими цілями. Прихильники першого (UNWTO, К. Калєнік, О. Кравець, А. Рябєв та ін.) виокремлюють три типи подорожей: з лікувальною, з лікувально-оздоровчою та оздоровчою метою. Прихильники другого – лише два: з лікувальною та з оздоровчою метою, зараховуючи лікувально-оздоровчі тури до першого (О. Бордун, Є. Гнедик, М. Мальська, Г. Михайліченко та ін.) чи другого (H. K. Cosburn, В. Баєв, Г. Заваріка, Г. Ільницька, В. Павленко, Є. Павленко) типу [1]. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про туризм» [2], лікувально- оздоровчий туризм виділяється серед ряду інших видів туризму як окремий вид подорожі. UNWTO визначає шість видів подорожей, в числі яких – подорожі з метою лікування та оздоровлення. Цей факт дає можливість сформулювати нам перше твердження: лікувально-оздоровчий туризм – окремий самостійний вид туризму, який не виступає складовою екологічного, соціального чи інших видів туризму. Сутність лікувально-оздоровчого туризму в теорії та практиці туризму визначається двояко: в широкому та вузькому значеннях. Так, у широкому значенні лікувально-оздоровчий туризм охоплює подорожі з лікувальними, лікувально-оздоровчими та оздоровчими цілями. У вузькому – лише з лікувально-оздоровчими. Тобто, другий варіант не розглядає подорожі з суто 11 лікувальними (отримання медичних послуг) чи суто оздоровчими (відсутність надання медичних послуг) цілями в складі лікувально-оздоровчого туризму. UNWTO розглядає лікувально-оздоровчий туризм в широкому значенні [2]. Цікавий факт: в Україні позиція цієї міжнародної організації трактується неоднозначно. Науковці, установи та організації, посилаючись на документи UNWTO, розглядають лікувально-оздоровчий туризм лише як лікування на курорті [3], виділенні в його складі дві форми – оздоровчий та медичний туризм [4] або три – лікування, або медичний туризм; оздоровлення; реабілітація та відновлення [5, с. 86]. Очевидно, що стрімке збільшення кількості подорожей з метою лікування та оздоровлення, різноманітність існуючих практик, мовні та історичні особливості кожного з туристичних регіонів ускладнюють збирання, систематизацію, аналіз фактів, що не дозволяє зробити узагальнення та прогнозувати подальший напрям розвитку лікувально-оздоровчого туризму. Тому проаналізуємо структуру лікувально-оздоровчого туризму з іншої позиції: мотиву подорожі. Турист під час подорожі планує задовольнити свої потреби в лікуванні та / або оздоровленні. Лікування – це комплекс заходів, спрямованих на полегшення, усунення симптомів та проявів діагностованих порушень життєдіяльності, нормалізацію порушених процесів життєдіяльності. Оздоровлення – це комплекс впливів на організм з ціллю покращення самопочуття і зміцнення здоров’я, що виходить за рамки лікування [6, с. 8]. Саме цю різницю варто покласти в основу виділення двох форм у лікувально-оздоровчому туризмі (лікувальної та оздоровчої). Основною метою подорожі в лікувальних турах є отримання лікувальних (медичних) послуг. Відповідно до Закону № 2002-VIII «Про внесення змін…» медична послуга – послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я або фізичною особою-підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником [7]. Звертаємо увагу: медичні послуги надаються в закладах, що належать до 12 системи охорони здоров’я, і передбачають отримання ліцензії. Звідси формулюємо наступне твердження: діяльність по формуванню та реалізації подорожей з лікувальною метою (лікувальний туризм) здійснюється у двох сферах: медицини та туризму. Взаємозамінність термінів «лікувальна послуга» – «медична послуга» дозволяє нам вживати терміни «лікувальний туризм» та «медичний туризм» як синонімічні. Поняття послуги оздоровлення, якщо орієнтуватися на визначення терміну «оздоровлення» Законом України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» [8], можна сформулювати наступним чином: це спеціальні заходи соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, спрямовані на поліпшення та зміцнення фізичного і психічного стану здоров’я людини, що здійснюються в закладі оздоровлення та відпочинку. Звертаючи увагу на класифікатори та нормативно-правову складову оздоровлення можна констатувати факт того, що курорти у наш час не можна розглядати лише як лікувальні установи, враховуючи їх сучасну функціональність, спрямовану на профілактику захворювань, оздоровлення, поліпшення загального функціонального стану населення. Для сучасних курортів невід`ємною складовою є поєднання різних типів діяльності й використання різних ресурсів, у тому числі, тих ресурсів, які запозичені чи доставлені з інших курортів. Таким чином, термін «лікувально-оздоровчий туризм» є загальним терміном для підкатегорій: оздоровчий та медичний туризм, представлений на рис. 1.1. Дані види туризму охоплюють дві групи туристів (медичні та оздоровчі) і засновані на двох різних фундаментальних потребах у лікуванні та оздоровленні. З наведених визначень видно, що відмінність медичного туризму від ширшого терміну «лікувально-оздоровчий туризм» у тому, що споживачем послуг виступає пацієнт спеціалізованого медичного закладу, який отримує кваліфіковану медичну допомогу [5, c. 161]. Крім того, туристична діяльність включена до медичного туризму завдяки використанню туристичної інфраструктури, такої як транспорт та засоби розміщення. 13 Рис. 1.1. Компоненти лікувально-оздоровчого туризму Джерело: [9] Медичний туризм сприймався спочатку як подорож для медичних втручань, і чимало трактувань відображають саме таку точку зору (табл. 1.1). Таблиця 1.1 Наукові підходи до поняття «medical tourism» (медичний туризм) зарубіжних науковців Автор Підхід І. Аріс «Health tourism повʼязаний з термальним туризмом і відвідуванням мінеральних джерел з лікувальною метою» [10]. Букман М. та К. Букман Використовують медичний туризм як кращий термін для усіх подорожей з метою здоровʼя, заявивши, що «це відображає зростання вторгнення медицини навіть у спа- та велнес-послуги» [11]. Медичний туризм – це подорожі з метою поліпшення свого здоровʼя, а також економічна діяльність, яка є торгівлею послугами і є зрощуванням принаймні двох секторів: медицини та туризму». Дж. Гудріч Медичний туризм – це навмисна спроба частини туристичних обʼєктів (наприклад, готелі), або дестинацій (наприклад, Баден, Швейцарія або Бат, Англія) залучити туристів шляхом пропозиції медичних послуг, та засобів на додаток до традиційних туристичних послуг. Ці медичні послуги можуть включати медичне обстеження у кваліфікованих лікарів на курорті, або в готелі, спеціальні дієти, акупунктуру, та спеціальне медичне лікування різних захворювань, таких як артрит, а також траволікування [11] Лікувально-оздоровчий туризм Медичний туризм Оздоровчий туризм лікування оздоровлення Клінічний туризм: лікарні і приватні клініки, медичні центри, реабілітаційні центри Санаторно-курортний туризм: Санаторії, медичні SPA, дитячі оздоровчі табори SPA-туризм: SPA-готелі, SPA- центри, фітнес/йога центри 14 Закінчення табл. 1.1 Автор Підхід П. Каррера і Дж. Бриджес Туризм здоровʼя та велнеса – це організована подорож за межі своєї місцевості для підтримки, зміцнення або відновлення особистості, загального благополуччя розуму й тіла [12]. М. Муді Тенденція зростання медичного туризму зʼявилася тоді, коли жителі однієї країни могли поїхати в іншу, для отримання косметичних, або стоматологічних процедур, завершені під час відпустки, або відновлення після такої процедури в період відпустки [13]. Як основні причини подорожей за медичною допомогою в інші країни (регіони) називаються такі: можливість отримання вищої якості медичних послуг порівняно з місцем постійного перебування, або відсутність будь-яких послуг вдома, нижча їх вартість, конфіденційність (анонімність), вища якість догляду. Е. Собо Медичний туризм – це практика сучасної подорожі для первинної мети отримання запропонованих, чи вибраних стоматологічних, чи біомедичних послуг [14]. З. Хейджоф «Health tourism (медичний туризм) є поїздкою до інших країн, чи території з метою придбання медичних послуг, та інших заходів у сфері охорони здоровʼя, синемізуючи таким чином поняття «health tourism» і «medical tourism» [14]. С. Хенг, Д. Кукукуста і Х. Сонг Часто визначення медичного туризму включають релаксацію і велнес, якщо мати на увазі, що до медичного туризму відносять «туристів, як подорожують через міжнародні кордони, щоб отримати широкий спектр медичних послуг» [12]. Л. Хьюм та Ф. ДеМіко Медичний туризм – це процес подорожі в іншу країну для отримання терапевтичного, стоматологічного та хірургічного лікування [11]. Джерело: складено на основі [10-14] Термін «wellness tourism», який найчастіше перекладається як оздоровчий туризм, теж досить чітко визначений. В основі такого туризму лежить велнесконцепція, хоча слід зазначити, що подорожі з метою оздоровлення не завжди здійснюються людьми, які сповідують її у повному вигляді. М. Кауфман і Л. Кауфман визначають велнес як «стан здоровʼя завдяки гармонії тіла, розуму, духу за рахунок самовідповідальності, фізичної культури/краси, здорового харчування/дієти, відпочинку (антистресу)/медитації, психічної діяльності/освіти, та турботи про навколишнє середовище/соціальні контакти як основні елементи» [15]. Велнес-туристи можуть отримувати процедури, схожі на ті, що використовуються медичними туристами, але відмінність полягає в мотиві – збереженні та зміцненні їх здоровʼя, запобіганні хворобі, а не лікування вже наявної патології. 15 В цілому, велнес рух підкреслює активну позицію, у якій люди намагаються виявити потенційні проблеми, та запобігти їх подальшому розвитку з тим, щоб залишатися у формі і фізично, і психологічно. Оскільки, люди приймають участь у розважальних заходах, перебуваючи у відпустці, туризм є ідеальним засобом сприяння здоровʼю. Ключовими технологіями реалізації велнес-концепції є Spa-технології. На даний час існують різні підходи до визначення «Spa» (табл. 1.2). Таблиця 1.2 Наукові підходи до поняття «Spa» Автор Трактування Міжнародна Spa Асоціація (ISPA) Spa-обʼєкти є «місцем підвищення загального благополуччя за допомогою різних професійних послуг, які сприяють оновленню розуму, тіла та духу» [12]. М. Мюллер і М. Кауфман Spa являє собою досягнення стану здоровʼя завдяки гармонії тіла, розуму та духу із самовідповідальністью, фізичним фітнесом/турботою про красу, здоровим харчуванням/дієтою, відпочинком/медитацією, психічною діяльністю/освітою та екологічною чутливістю/соціальними контактами як основні елементи цього типу досвіду [15]. Intelligent Spas Spa-обʼєкти – це «бізнес, який пропонує Spa-процедури, засновані на водних методах лікування, які практикуються кваліфікованим персоналом у професійній та розслаблюючій обстановці» [10]. Julie Garrow Виділяє два ключові елементи, необхідні для виключення тисяч салонів краси, масажних центрів та медичних закладів зі сфери Spa бізнесу: процедури засновані на воді та місце для відпочинку [11]. Джерело: складено автором на основі [10,11,12,15] Узагальнюючи підходи у таблиця 1.3, пропонуємо таке визначення даного терміну. «Spa – це концепція духовного та фізичного оздоровлення, спрямована на гармонізацію відносин людини із зовнішнім середовищем, на основі поєднаного використання природних, та штучних чинників, з переважанням водних процедур, здорового харчування, рухової активності». В той же час, вважаємо, недоцільним виділення Spa-подорожей в окрему нішеву категорію, або вид туризму, оскільки Spa-послуги – це технології, які застосовуються як у лікувально-реабілітаційній практиці, так і для оздоровчих цілей, і таким чином включаються до однієї з двох описаних вище категорій 16 лікувально-оздоровчого туризму. Звертаючи увагу на класифікатори та нормативно-правову складову оздоровлення можна констатувати факт того, що курортні підприємства пропонують лікувально-оздоровчі процедури, враховуючи їх сучасну функціональність у вигляді профілактики захворювань й оздоровлення реабілітантів, де невід`ємною складовою є використання різних природнорекреаційних ресурсів, у тому числі, тих ресурсів, які запозичені чи доставлені з інших курортів, у поєднанні з різними типами діяльності [3, с.9- 13]. Загальні положення щодо класифікації санаторно-курортних і оздоровчих підприємств за різними ознаками, надано у табл. 1.3. Таблиця 1.3 Узагальнена класифікація санаторно-курортних підприємств № Класифікаційна ознака Підвид 1 Профіль Однопрофільні (монопрофільні). Багатопрофільні 2 Спеціалізація Загальнотерапевтичні. Спеціалізовані (санаторії) 3 Основний профіль лікування (медичний профіль) Органів кровообігу. Нервової системи. Органів дихання (нетуберкульозного характеру). Органів травлення. Органів опорно-рухової системи тощо 4 За типом Санаторії. Санаторії профілакторії. Пансіонати з лікуванням. Курортні готелі. Будинки та пансіонати відпочинку. Бази та інші заклади відпочинку. Заклади 1-2 денного перебування інші 5 За функцією Лікувальні. Оздоровчі 6 Період функціонування Цілорічні. Сезонні 7 Цільовий сегмент Для дорослих. Для дорослих із дітьми. Для дітей 8 Місце розташування Курортного типу (на території курорту). Некурортного типу (поза курортом) 9 Термін перебування 1-2 - денне. Тривале - 3 дні й більше. Тривале й 1-2 - денне 10 Форма власності Приватне підприємство. Підприємство колективної власності. Комунальне підприємство. Державне підприємство. Змішаної форми власності 11 Мета та характер комерційної діяльності Комерційні (прибуткові) Некомерційні (неприбуткові) 12 Залежно від способу утворення (заснування) та способу формування статутного капіталу Унітарні. Корпоративне 17 Закінчення табл. 1.3 № Класифікаційна ознака Підвид 13 Організаційно-правова форма Акціонерне товариство. Товариством з обмеженою відповідальністю. Товариством з додатковою відповідальністю. Повне товариство. Командитне товариство 14 Правовий та економічний статус З повною правовою та економічною самостійністю. Дочірні підприємства. Філіали. Представництва. Відокремлені підрозділи 15 Організаційно-правова форма об’єднань Асоціації. Корпорації. Консорціуми. Концерни та інші об’єднання 16 Відомче підпорядкування (у складі відомств) Системи профспілок. Міністерства охорони здоров’я України. «Сільгоспоздоровниці».Міністерства внутрішніх справ України. Міністерства транспорту України. Міністерства оборони України. Фонду соціального страхування України Державного управління справами та ін. Джерело: [16] У свою чергу, оздоровчий туризм (англ. wellness tourism) використовує альтернативний підхід до здоров'я, що сприяє балансу та цілісній інтеграції численних аспектів здоров'я, включаючи тіло, розум і дух, а також довкілля та соціальну сферу. Крім того, оздоровчий туризм включає здорове харчування, заняття фітнесом, програми активного старіння або довголіття, навчання, духовне просвітництво та особистісне зростання і ця діяльність здійснюється у спеціально побудованих підприємствах [18]. Чинниками називають внутрішні причини, що впливають на процеси розвитку туристично-рекреаційної системи, а умовами – зовнішні причини, які визначають характер і властивості системи. Умови створюють лише природну та соціально-економічну обстановку. Основний вплив на формування туристично-рекреаційних систем мають саме чинники. Згодом їх роль змінюється, тому їх вивчення є однією з ключових проблем [17, с. 13]. На лікувально-оздоровчий туризм впливає безліч чинників, які можуть сприяти, чи обмежувати його розвиток. Однак, на сьогодні серед науковців немає одностайної думки щодо їх класифікації (табл. 1.4). 18 Таблиця 1.4 Підходи вчених щодо чинників, які впливають на розвиток лікувально-оздоровчого туризму Автор Чинники 1 2 А. Н. Дунець - основні (природні, соціально-культурні, економічні); - додаткові, без яких туризм не здатний розвиватися ефективно (підприємництво та інформаційний чинник) [17]. С. Є. Іванов - зовнішні (задані чи непрямі, на які неможливо впливати прямо): природно-географічні; культурно-історичні; економічні; соціальні; демографічні; політико-правові; технологічні; екологічні; - внутрішні (зумовлені активними діями): матеріально-технічні; підтримка зі сторони державних органів; підвищення значимості засобів у рекламі та просуванні туристичних послуг; забезпеченість сфери туризму кадрами; приватно-державне партнерство у сфері туристичних послуг [18]. Л. Ю. Мажар Причини, що впливають розвиток туристично-рекреаційної діяльності, поділяються на умови і чинники залежно від цього, є вони зовнішніми чи внутрішніми стосовно туристичних утворень (туристсько-рекреаційних систем) [19]. Б. Месерлі, Дж.Д. Айвз, Ю. П. Баденков, В. М. Котляков - зростання міського населення; - збільшення вільного часу та доходів; - мобільність; - розвиток інформаційних технологій, що дозволяють отримати швидко якісну інформацію про природні та культурні ресурси регіонів; - привабливість, доступність, туристичний імідж [20]. Н. С. Мироненко, І. Т. Твердохлєбов - соціально-економічні; - чинники, повʼязані з ресурсами природного та антропогенного походження; - інфраструктурні чинники; - географічне розміщення [20]. В. С. Орлова, А. А. Щербакова - чинники, які діють незалежно від діяльності лікувально- оздоровчих установ (політичні, економічні, соціально- демографічні); - чинники, які сприяють розвитку лікувально-оздоровчого туризму, активно використовуються організаціями у своїй діяльності [21]. М. Е. Портер 1. Факторні умови: - кадрові ресурси (кількість, кваліфікація, вартість робочої сили тощо); - фізичні ресурси (все, що повʼязано природними ресурсами); - ресурс знань (сумарна інформація, що впливає на товари та послуги); - грошові ресурси (кількість та вартість капіталу, який може бути використаний у бізнесі); - інфраструктура (тип, якість, плата користування нею). 2. Умови попиту. 3. Споріднені та підтримуючі галузі. 4. Умови конкуренції та стратегії фірм. Закінчення табл. 1.4 Автор Чинники В. С. Преображенський чинники, які породжують потреби у створенні територіальної рекреаційної системи і реалізують її. Вони можуть бути територіально нелокалізуючими та локалізуючими, а їх дія просторово диференційована. І. М. Яковенко - природні; - соціально-культурні; - демографічні; - економічні; - історичні; - екологічні [22] Джерело: складено автором на основі [17-22] Серед великої кількості різноманітних чинників, які впливають на розвиток лікувально-оздоровчого туризму, нами виділено такі групи: природно- ресурсні, економічні, інфраструктурні, етно-соціальні, туристичного попиту, історичні, адміністративно-управлінські, інформаційні, кадрового забезпечення, інновацій та ініціатив бізнесу. Лікувально-оздоровчий курортний туризм передбачає поїздки на курорт з метою отримання лікувально-реабілітаційних послуг на базі санаторно- курортних організацій. Лікувально-оздоровчий клінічний туризм передбачає поїздки в клініки для спеціалізованого лікування. Поїздки в клініки для спеціалізованого лікування поділяють на зарубіжні (виїзний клінічний туризм) та вітчизняні (внутрішній клінічний туризм). Оздоровчі потреби організованого оздоровчого туризму задовольняють на рекреаційних об’єктах з загальною спеціалізацією де включені елементи активного відпочинку. Лікувальні потреби організованого оздоровчого туризму задовольняють на спеціалізованих курортних установах де застосовують лікувальні процедури під наглядом лікаря [23]. Метою лікувально-оздоровчого туризму є комплексне використання природних лікувальних факторів і рухової діяльності в лікувально- профілактичних цілях. Зрозуміло, що лікувальний і оздоровчий туризм поєднують через споріднену мету подорожі та реалізацію цієї мети на основі використання однієї ресурсної бази. 20 Лікувально-оздоровчий туризм посідає важливе місце у соціальному та культурному житті кожної людини, вирішує важливі загальнолюдські функції: відновлення психологічних, фізичних ресурсів, працездатності людини, раціональному використанню дозвілля. 1.2. Світова практика формування туристичного продукту лікувально-оздоровчого туризму За даними Всесвітньої туристичної організації (UNWTO) оздоровлення (велнес-туризм), лікування та реабілітація у ХХІ ст. стали одним з найбільших туристичних мотивацій. Незважаючи на низку істотних регіональних та глобальних викликів – природних катаклізмів, терактів, епідемій, техногенних катастроф, регіональних військових конфліктів, з якими періодично стикався світ після Другої світової війни, аж до 2020 року не було відзначено жодного значного спаду темпів зростання міжнародного туризму. Кількість міжнародних туристів щороку збільшувалася і 2019 року становила 1,5 млрд осіб, що на 4 % більше, ніж 2018 року. Більше ніж половина (55 %) міжнародних туристів подорожувало для відпочинку та інших розваг, з них 28 % туристів подорожувало з різних причин, серед яких і лікувально-оздоровчі [4]. Отже, лікувально-оздоровчий туризм набув глобального масштабу. Проте, ситуація різко змінилася наприкінці 2019 – на початку 2020 року, коли суттєві зміни у звичні умови суспільного життя внесла пандемія коронавірусу, яка фактично «зупинила» значну кількість галузей. Найбільш постраждалими від самої пандемії та заходів, спрямованих на стримування поширення вірусу Covid-19, виявилися сфери сервісу та туризму. У зв’язку з цим, особливої актуальності набувають питання забезпечення розвитку як всієї туристичної галузі, так і окремих видів туризму в сучасних умовах карантинних обмежень та невизначеності терміну їх запровадження. Стрімкий розвиток лікувально-оздоровчого туризму у Центральній та 21 Східній Європі відбувається завдяки використанню широкого спектру цілющих природно-кліматичних ресурсів при порівняно низьких цінах на курортне обслуговування. Використовуючи сучасні методи профілактики оздоровчий туризм набуває популярності та здобуває конкурентну перевагу у наданні послуг профілактики захворювань, досягаючи високий терапевтичний ефект. За останні роки відомі європейські центри збільшили перелік лікувально- оздоровчих послуг для відвідувачів курортів. Розширилася географія відвідувачів курортів в тому числі іноземних туристів, що прибувають на курортно-санаторне лікування. Наприклад тільки одна знаменита чеська здравниця Карлові Вари щорічно приймає понад 50000 осіб з усіх п’яти континентів. Серед лідерів оздоровчих курортів незмінно країни Західної Європи, це Німеччина, Австрія, Швейцарія, Франція, Італія. Бурхливими темпами розвивається лікувально-оздоровчий туризм в Польщі, Угорщині, Словаччині, Болгарії де пропонують оздоровчі програми на приморських і бальнеологічних курортах. Морськими курортами з розвинутими програмами таласотерапії приваблюють туристів Іспанія, Португалія і Греція. Традиційними місцями оздоровчого туризму залишаються Ізраїль (курорти Мертвого моря), Єгипет і Туреччина з їх морськими кліматичними курортами [13]. Лікувально- оздоровчий туризм залишається одним з найбільш перспективних напрямків в індустрії туризму в її основі профілактичного спрямування в сучасній медицині, а також моди на здорове тіло та фізичну активність. Лікувально- оздоровчий туризм як вид туристської діяльності передбачає надання послуг в основу яких покладено створення лікувальної, діагностичної, реабілітаційної, профілактичної, оздоровчої послуги для туриста, котрий перебуває за межами помешкання і переслідує мету відтворення власного здоров’я [23]. У світі Європа є найбільшим ринком SPA-послуг по відношенню до доходів, кількості SPA-закладів, та їх працівників (табл. 1.5). У 2019 р. налічувалося 22 618 SPA-закладів, які отримували доходи 18,36 млрд дол. США, та забезпечували місця праці для 441 768 осіб. 22 Європейською СПА Асоціацією (ESPA) задекларовано 180 млн. ночівель у європейських SPA-закладах. Показовим є те, що більше половини кількості ночівель (100 млн.) припадає на Німеччину. Таблиця 1.5 SPA -інфраструктура в Європі у 2019 р. Кількість, од. Доходи, млрд дол. США Кількість працюючих, осіб Денні/клубні/салонні спа 14 935 7,56 237 482 Спа готелі/курорти 4 298 4,62 84 129 Спа дестинації та оздоровчі курорти 1 204 4,94 91 981 Медичні спа 916 0,86 9 252 Інші 1 265 0,38 18 924 Разом 22 618 18,36 441 768 Джерело: [24] У табл. 1.6 наведено найбільші SPA-ринки Європи. Таблиця 1.6 Найбільші SPA-ринки Європи у 2019 р. Країна Оціночна кількість SPA- закладів Доходи від SPA-закладів, млрд дол. США Німеччина 3 973 3 841,5 Франція 2 748 2 296,0 Італія 2 396 2 235,3 Великобританія 2 465 1 723,4 Іспанія 1 814 1 526,1 Австрія 997 1 218,3 Швейцарія 553 701,2 Греція 470 423,2 Нідерланди 505 365,0 Джерело: [24] Як бачимо з табл. 1.6, статистика SPA-лікувального сектору, яку веде «Global SPA Summit» не враховує традиційні санаторно-курортні заклади на пострадянському просторі. Проте, ні статистика, ні усталена ідеологія лікування не відносить санаторії до SPA-сектору – зміни відчутні лише на рівні 23 приватного SPA-лікувального бізнесу, що досить стрімко розвивається. Також очевидним є те, що у загальну світову статистику «Global Spa Summit» не включено дані про понад 3 000 санаторно-курортних закладів України, в яких знаходяться близько 500 тис. ліжко-місць. Німеччина є найголовнішою SPA-дестинацією Європи. Оскільки, значна її частина споживачів є внутрішніми туристами, SPA-лікувальний туризм та SPA-велнес концепції тут отримали неабияку підтримку на державному рівні у вигляді промоції та маркетингу. З огляду на це, Німеччина для SPA-лікувальної галузі України, одночасно виступає в ролі як конкурента, так і потенційного ринку постачальника туристів. А популяризація традиційних та сучасних SPA- велнес концепцій серед мешканців Німеччини підсилює маркетингові кампанії багатьох SPA-дестинацій світу, спрямовані на цей споживчий ринок. У «Cockerell and Trew» [25] зазначається, що в структурі SPA-туристів з Німеччини частка жінок дещо переважає частку чоловіків, але співвідношення двох статей корелюється з відповідним співвідношенням у загальній структурі населення Німеччини. Також зазначається, що схильність німців до SPAлікувального туризму зростає з віком. Через те, що німецька система охорони здоровʼя все ще сприяє відвідуванню німцями SPA-лікувальних закладів, залежність попиту від доходів не є визначальною, коли йдеться про SPAлікування у Німеччині. Проте, плавне скорочення субсидій поступово збільшує вплив рівня доходів, і це з часом призведе до ситуації, аналогічної до інших ринків Європи, де SPA-туристи в основному належать до групи осіб з доходами середнього та вище середнього рівня У дослідженні Асоціації SPA- курортів Австрії в рамках Стратегії австрійських термальних спа на 2019 р. відзначається зростання кількості клієнтів австрійських SPA-осіб з Німеччини вікової групи понад 50 років (т. зв. «сеньйорів»), в той час як цільова група нової генерації (сімʼї з дітьми, молодь тощо) дещо зменшується. Це відбувається, зокрема, через демографічні зміни: в Німеччині з 1972 р. по 2004 р. старша вікова група збільшилася майже вдвічі (на 84 %). У 2019 р. серед основних чинників, які впливали на рішення німців подорожувати були 24 відпочинок/рекреація та сонце/пляж. Тільки 3,5 % німців зазначили таку мотивацію як «велнес/лікування/здоровʼя» (це вище середнього європейського показника 3%) [71, с. 130]. Попри це, на прийняття рішення про відпочинок впливає також низка інших чинників, серед яких основними є розумне співвідношення якості та ціни (46 %), безпека (14 %) та якість послуг (11 %). Окрім того, що Німеччина є найважливішим ринком для SPA-лікувальної галузі Європи, ця країна також є найбільшою країною постачальником туристів усіх видів у Європейському Союзі (це випливає з кількості ночівель та обсягу витрачань) [26, с. 135]. Багато європейських туристів, маючи на меті дешевий відпочинок, вдаються до послуг лікувально-оздоровчих закладів країн Центральної та Східної Європи, таких як Болгарія, Хорватія. Чорноморські курорти Болгарії (Златі Пяски, Поморіє, Святий Константин та Єлена) характеризується лікуванням радикуліту, легеневих захворювань, хвороб опорно-рухового апарату. Природні лікувальні ресурси при цьому – сірчані джерела, термальні мінеральні джерела, лікувальні грязі, соляні лікувальні води. Середземноморські курорти Хорватії (Істрія, Макарска Рівьера, Корчула й Дубровнік, Нафталан) характеризується лікуванням ревматичних, гінекологічних захворювань, первинного та вторинного безпліддя, хронічних запальних процесів, післяопераційних станів. Природними лікувальними ресурсами тут є термальні та мінеральні джерела, лікувальна нафта [8, c. 91]. Перспективним у плані просування SPA лікувального туризму серед поляків є те, що більшість з них (67 %) на запитання щодо життєвих пріоритетів, зазначило добру форму та здоровʼя. Дещо важливішим за цей пріоритет є проведення часу з родиною та друзями, який відзначили 72 % опитаних. За інформацією Польського інституту туризму у 2019 р. поляки здійснили майже 7,7 млн. подорожей. Польща є однією з десяти країн Європейського Союзу – є постачальників туризму (за кількістю ночівель) [25, с. 66]. Найбільш привабливими напрямками оздоровлення для туристів з Польщі є Австралія, Іспанія, Японія, Франція та Італія. 25 У он-лайн дослідженні, яке провела «VisitBritain», поляки зазначали, що місце відпочинку вони обирають в першу чергу через красу краєвидів (81%), історію та культуру (61 %), кліматичні умови (52 %). Багато любить досліджувати нові місця подалі від гучних натовпів (66 %), відвідування відомих атракцій також є привабливим для поляків (71 %). Близько 27 % поляків вважають, що ідеальним місцем для їх відпочинку є пляж [5, c. 85]. За інформацією Польського інституту туризму приблизно 4 % всіх внутрішніх подорожей поляків були здійснені з метою оздоровлення та лікування (у Польщі налічується 44 лікувальних курорти та 70 місцевостей зі спа-можливостями). Більшість поляків подорожували у 2018 р. з метою відпочинку (приблизно 53 %, стосується внутрішніх та зовнішніх подорожей). Міжнародні подорожі з метою лікування/здоровʼя взагалі не виокремлювалися у цей період з-поміж інших видів подорожей. Вочевидь, при виході на цей ринок потрібно враховувати загальні тенденції на європейському спа- лікувальному ринку й мати на увазі, що поляки старшого віку добре обізнані з традиційним спа-лікувальним сектором [26, с. 132]. Дослідження Європейської комісії у 2019 р. – для 4,5 % поляків серед мотивацій до відпочинку в 2019 р. визначає «велнес, оздоровлення та спа» (середньоєвропейський показник склав 3,3 %), у той час як просто «відпочинок та рекреація» стали основними мотивами для подорожей 48 % поляків. Це ж дослідження також демонструє, що вирішальним чинником при виборі місця відпочинку для поляків є ціна (36 %), розумне співвідношення ціни та пропозиції, стан довкілля та соціальні питання (по 14 %). Одночасно для польської молоді вирішальними є добре співвідношення пропозиції та ціни, цікаві міста, доброзичливі люди, смачна їжа. Натомість у європейських країнах, зокрема Німеччині, розвинувся та процвітає медичний лікувальний туризм (відомі своєю якістю спа-клініки тут надають терапевтичні та оперативні послуги пацієнтам з клінічними показаннями та бажаючим скорегувати власне тіло). Регіональні особливості лікувально-оздоровчих ринків Європи наведено у табл. 1.7. 26 Таблиця 1.7 Регіональні особливості лікувально-оздоровчих ринків Європи Регіон Основні ринки постачальники Відомі підходи до оздоровчого туризму Примітки В н у тр іш н ій М іж н ар о д н и й П ер ед о в і Т р ад и ц ій н і Н ед о р о зв и н у ті /м ін ім ал ь н і Північна Європа X X В основному рекреація та відпочинок Західна Європа XXX XX Доступні всі види спа- лікувального туризму Центральна та Східна Європа XXX XXX X Орієнтація на лікувальну терапію. Південна Європа X X X X Запровадження нових велнес-послуг, відпочинок та рекреація Джерело: [5, с. 85] В контексті даного дослідження цікавим є тенденції, характерні для країн колишнього соціалістичного табору (зокрема, Угорщина, Чехія. Польща, Румунія, Болгарія, Словаччина, Словенія, Чорногорія, Хорватія, країни Балтії), населення яких, до речі, за певних умов можна розглядати як потенційну споживацьку аудиторію Кримських курортів. У світлі різкого скорочення урядових вливань у систему охорони здоровʼя в цих країнах, лікувальний туризм тут набув більшого оздоровчого забарвлення, аніж лікувального (основні доходи традиційні спа-заклади тут наразі отримують від туристів, які піклуються про покращення свого вигляду, відпочинок, відновлення, попередження захворювань тощо). В Угорщині появу оздоровлення можна датувати другою половиною 1990-х років. Цей вид оздоровчого туризму набуває все більшої популярності. Окрім збільшення попиту та соціальних, економічних перетворень на національному рівні, це також пов’язано з підвищенням рівня здоров’я та 27 екологічної обізнаності. У попередні роки було створено все більше компаній, які надають профілактичні та оздоровчі послуги відповідно до міжнародних тенденцій. На даний момент оздоровчі послуги надаються в таких населених пунктах: оздоровчих готелях або оздоровчих секціях комерційних закладів різної кваліфікації (наприклад, лікувальні лазні). спеціальні підрозділи лікувальних, термальних і пригодницьких ванн, центри здоров’я, провайдери денних оздоровчих послуг, включаючи оздоровчі центри: це заклади, що надають широкий спектр оздоровчих послуг, лазень, саун, релаксації, фітнесу, спорту та пов’язаних косметичних послуг. Крім традиційного та всесвітньо відомого профілю медичного туризму, Угорщина також пропонує постійне розширення оздоровчих послуг і потенційних майбутніх ресурсів. Сьогодні всі постачальники послуг в Угорщині прагнуть стати місцем призначення медичного туризму, і лише деякі усвідомлюють можливості зростаючого попиту на послуги, засновані на способі життя. Прогнози ВООЗ стверджують, що до 2022 року туризм і індустрія краси разом стануть домінуючими секторами економіки. У розвинених країнах, найбільш значущий фідерний ринок, зростання чисельності літнього населення є найбільш характерними демографічними тенденціями. Літні мандрівники, які піклуються про здоров’я та мають великий досвід подорожей, означають ефективний попит на сектор оздоровчого туризму. Крім того, у суспільствах добробуту існує сильна потреба пов’язувати самофінансоване оздоровлення з туристичним досвідом. Характеристика оздоровчого туризму в Угорщині: • наразі 5 готелів мають статус Hotelstars wellness в Угорщині, але кількість велнес-готелів може бути більшою – кваліфікація велнес-готелю ще не є обов’язковою; • кількість діючих санаторно-курортних закладів; 28 • кількість басейнів, термальних і лікувальних купалень, ванн досвіду, купалень під відкритим небом; • бані надають комплексні послуги (від лікувальних ванн до ванн досвіду); • тисячолітня культура лазні з історичними басейнами; • в Угорщині аквапарки працюють сезонно; • Медитаційні центри, програми стилю життя, від гостьових будинків до багатозіркових готелів, оздоровчі готелі з унікальними концепціями, готелі, що пропонують винотерапію; • Стандарт готелів із програмами, дружніми до дітей, стає все вищим і вищим, враховуючи той факт, що купання – це не лише регенерація та відпочинок, але й розвага: наші програми оздоровчого туризму зазвичай пропонують денні та нічні розваги. Традиційний лікувальний туризм, який мав на меті лікування існуючих захворювань та відновлення здоровʼя, зазнає в Європі спаду. Цю трансформацію стимулюють демографічні, економічні зміни та зміни способу життя. Під такими змінами маються на увазі передусім фізичне старіння традиційних клієнтів лікувального туризму. Тих, хто покидає ринок, замінює дедалі менша кількість молодших людей [27]. Дослідники зазначають такі основні причини даної тенденції: – сучасне населення є здоровішим і активнішим ніж минулі покоління, має більший дохід та шукає продукти та послуги, які допомагають їм підтримувати молодість та почуватися краще; – в середині 90-х років в системі охорони здоровʼя більшості європейських країн суттєво зменшилося субсидування традиційних спа/термальних курортів. Це відповідно збільшило витрати рекреантів (так званих, соціальних туристів) й суттєво зменшило їх число. В результаті спазаклади були змушені або боротися за комерційного туриста, або зникнути з ринку; – змінилося усвідомлення цінності здоровʼя: відбувся перехід від пасивного до активного здоровʼя. Зростає кількість людей, які мотивовані піти 29 вище звичайного рівня здоровʼя й зосереджуються на попередженні захворювань та пошуку фізичного, духовного й розумового благополуччя [5, с. 86]; – пандемія COVID-19. Проаналізувавши світовий досвід розвитку лікувально-оздоровчого туризму, перейдемо до аналізу стану та перспектив розвитку лікувально- оздоровчого туризму на вітчизняному ринку туристичних послуг. 1.3. Стан та перспективи розвитку лікувально-оздоровчого туризму на вітчизняному ринку туристичних послуг Упродовж тривалого часу в Україні створювалась система курортно- оздоровчих закладів, за рахунок місцевих лікувальних чинників та сприятливих умов для їх використання (сонячне світло, чисте повітря степу чи лісу, наявністю моря чи річки, культурними та естетичними ландшафтами). З розвитком в Україні лікувально-оздоровчого сегмента туризму, починають з’являтися курорти, де функціонують підприємства різної форми власності, напряму лікування, набором природно-ресурсного потенціалу, рівнем інфраструктурного розвитку та матеріально-технічним забезпеченням, що у підсумку створює загальну картину з економічної доцільності подальшого розвитку підприємств, які надають послуги з лікування, реабілітації, оздоровлення та відпочинку туристів. Механізм роботи санаторно-курортних і оздоровчих підприємств в Україні прописаний у Законі України «Про курорти» [28], Загальному положенні «Про санаторно-курортний заклад», Національному стандарті України «Про туристичні послуги та засоби розміщення» (ДСТУ 4527:2006). В якості регулюючих нормативно-правових документів щодо організації оздоровлення населення в галузі туризму є Закон України «Про туризм» (стаття 3, п.2) [2] та «Стратегія розвитку туризму та курортів на період до 2026 року», в 30 яких, за напрямом «Нормативно-правова база сфери туризму та курортів», скореговані нормативні документи у сфері туризму та курортів, відповідно до Українського законодавства, з урахуванням світового досвіду провідних туристичних країн. Сучасний ринок лікувально-оздоровчого туризму включає підприємства розміщення, що надають лікувальні послуги (санаторії, курортні клініки, спа- готелі), туристичні фірми (підприємства-посередники, що продають ці послуги) і самих туристів (відпочивальників). Залежно від цілей діяльності курорти можуть виконувати такі функції: санаторно-лікувальне лікування; медична реабілітація хворих; оздоровчий відпочинок і профілактика захворювань; культурно-лікувальна і дозвіллева рекреація. Лікувально-оздоровчий сервіс у санаторно-курортних закладах як спеціалізований процес спрямований на організацію відпочинку і вдосконалення здорового способу життя споживача (відпочивальника) за рахунок оплати конкретних послуг [29]. На даний момент курортно-оздоровчий сегмент туристичної сфери переживає «перезапуск» програми з організації сучасного курортного відпочинку та створення конкурентоспроможної курортно-санаторної інфраструктури, яка була б конкурентоспроможною та відповідала б усім сучасним вимогам надання послуг. Такі завдання потребують глибокого вивчення економічної складової з орієнтацією на стратегію перспективного розвитку регіонів, що мають суттєвий природно-рекреаційний ресурс у межах розвитку туристичної сфери. Осередками рекреаційно-туристичного комплексу України є курортно- оздоровчі заклади (КОЗ), які здатні надавати відповідні оздоровчо- реабілітаційні послуги, при наявності лікувальних ресурсів та адаптованій господарській інфраструктурі [30]. Виходячи з інформації картографічного джерела (рис.1.2) можна побачити, що загальний аналіз кількості установ організованої рекреації, у вигляді санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку, показав, що найбільшою їх забезпеченістю характеризується АР Крим (до 01.03.2014 р.) Рис.1.2. Сучасний стан курортно-санаторної бази України за різними напрямками лікування Джерело: [26] (понад 99 тис. одиниць), високою – Донецька, Херсонська, Одеська, Львівська області (10-25 тис. одиниць), середньою – Київська, Вінницька, Полтавська, Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська області (5-10 тис. одиниць), низькою – Закарпатська, Івано-Франківська, Черкаська, Харківська, Луганська області (2-5 тис. одиниць), найменшою – Волинська, Рівненська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Житомирська, Чернігівська, Сумська, Кіровоградська області (1-2 тис. одиниць) [31, с.177]. Отже, проаналізувавши дані вище, можна констатувати, що курортні зони знаходяться у межах сприятливої для лікування місцевості з комфортними природно-лікувальними умовами (теплий морський або степовий клімат, тепле море, озера, гарні для відпочинку пляжі, наявні запаси природних лікувальних грязей, солей, мінеральних вод та інших ресурсів). Для того, щоб зрозуміти перспективність використання природних ресурсів для ефективної лікувально-оздоровчої діяльності, необхідно проаналізувати ресурсно-лікувальну базу головних і найпопулярніших курортів України. Адже їх досвід відкрито демонструє, які саме регіональні особливості та принципи відіграють важливу роль у формуванні курортної території. Найбільшою популярністю у туристів користуються курорти, розташовані поблизу Чорного та Азовського морів (особливо в літній період року). Головним туристичним центром Чорноморського узбережжя є місто Одеса: морський та степовий клімат, пляжно-купальний відпочинок, доступ до джерел мінеральних вод (хлоридно-сульфатні, сульфатно-хлоридні), морські ванни (Ланжерон, Аркадія, Чорноморець) і лікувальні грязі (Куяльницькі, Шаболатські, Хаджибаєвські), що використовуються для лікувально- оздоровчих і рекреаційно-реабілітаційних цілей [32]. Другим відомим напрямом відпочинку або оздоровлення в Україні є мальовниче Закарпаття. Курортно-туристичні заклади Закарпаття розташовані у межах 10 рекреаційних зон [33]: - Ужгородська рекреаційна зона (лікування слабо-мінералізованими кременистими мінеральними водами Деренівського та Ужгородського 33 родовищ, натрієвими водами родовища Руські Комарівці). Здійснює свою діяльність курорт «Деренівка», санаторії «Деренівська купіль» і «Малятко»; - Мукачівська рекреаційна зона має унікальний м’який клімат, унікальні мінеральні води «Поляна Купіль» та «Карпатська», а також включає санаторії «Карпати» (органів кровообігу, травлення та опорно-рухового апарату); санаторій «Перлина Карпат», (12 км від м. Мукачево). Пропонуються лікувально-оздоровчі ванни, підводний душ, електролікування, психотерапія, мануальна терапія, рефлексотерапія, стоматологічні послуги тощо. Лікування проводиться за напрямами захворювання: цукрового діабету, хвороби ШКТ, сечостатевої системи, серцево-судинної системи; санаторій «Синяк» - (сірководнева вода, лікувальні ванни на основі артезіанської води до +200 С); - Свалявський район - діє бальнеологічний санаторій «Криштальне джерело» (родовище вуглекислу гідро-карбонатно-натрієву слабокислу воду «Лужанська»); санаторій «Квітка Полонини» (мінеральна вода із Голубінського родовища). Надаються послуги лікування хронічних гастритів, холециститу та інших проблем органів травлення, а також захворювань нирок, серцево- судинної системи; - Рахівська рекреаційна зона має у селі Ясінь лікувально-оздоровчий комплекс «Високі Карпати» (ялівцеві ванни, які мають позитивну дію на опорно-руховий апарат); санаторій «Гірська Тиса» (с.Кваси) – родовища мінеральних вод (Квасівська мінеральна вода ефективна при лікуванні недугів опорно-рухового апарату, хронічних гастритів, захворювань щитовидної залози, а також при псоріазі та діабеті); оздоровчий комплекс «Трембіта» (значна кількість лікувальних джерел); Для більшого аналізу та наочності пропоную сформувати рейтинг провідних курортних областей України за рівнем розвитку лікувально- оздоровчого сегмента туризму, враховуючи не тільки наявні курортні місцевості, а й кількість туристичних засобів розміщення (табл. 1.8). 34 Таблиця 1.8 Рейтинг провідних курортних областей України за рівнем розвитку лікувально-оздоровчого туризму № Область України Курортні райони Кількість санаторно- курортних закладів 2020 рік 1 Одеська Білгород-Дністровський р-н; Комінтернівський р-н; Овідіопольський р- н; Татарбунарський р-н 321 2 Львівська Бориславська міська рада; Городоцький район; Дрогобицький район; Львівська міська рада; Сколівський район; Стрийський район; Старосамбірський район; Турківський район; Яворівський р- н 60 3 Закарпатська Міжгірський район; Мукачівський район; Рахівський район; Свалявський район; Хустський район 42 4 Херсонська Голопристанський район; Каланчацький район; Скадовський район; Генічеський р- н 168 5 Миколаївська Березанський район; Очаківський район 192 6 Донецька Слов’янська міська рада; Новоазовський район; Першотравневий район 76 7 Івано- Франківська Яремчанська міська рада; Долинський район; Косівський район; Рогатинський район 30 8 Тернопільська Борщівський район; Бучацький район; Гусятинський район; Теребовлянський район 9 Джерело: [16] Унаслідок пандемії COVID-19 відбулись значні зміни і в організації роботи індустрії лікувально-оздоровчих послуг (табл. 1.9). Дані табл. 1.9 свідчать, що станом на 2020 р. в Україні функціонувало 10 458 лікувально-оздоровчих закладів, з них: 284 – санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, 55 – санаторіїв-профілакторіїв, 67 – будинків і пансіонатів 35 відпочинку, 1 235 од. – баз та інших закладів відпочинку; 8 808 од. – дитячих закладів оздоровлення та відпочинку [26]. Зауважимо, в 2020 р. у приватній власності знаходилось близько 70 % обʼєктів санаторно-курортного комплексу України, у державній та комунальній –30 %. Таблиця 1.9 Показники кількості закладів лікувально-оздоровчої сфери в Україні за 2018-2020 рр. Заклади Роки: абсолютне (+; -) відносне, % 2018 2019 2020 2019/ 2018 2020/ 2019 2019/ 2018 2020/ 2019 1 2 3 4 5 6 7 8 Санаторії та пансіонати з лікуванням 309 291 284 -18 -7 -5,8 -2,4 у % від загальної кількості 2,7 2,6 2,7 - 0,1 х х Дитячі заклади оздоровлення 333 244 241 -89 -3 -26,7 -1,2 у % від загальної кількості 2,9 2,2 2,3 -0,7 0,1 х х Дитячі заклади відпочинку 9 410 9 084 8 567 -326 -517 -3,5 -5,7 у % від загальної кількості 81,0 82,1 81,9 1,1 -0,2 х х Санаторії-профілакторії 79 63 55 -16 -8 -20,3 -12,7 у % від загальної кількості 0,7 0,6 0,5 -0,1 0,01 х х Бальнеологічні лікарні, грязелікарні, бальнеогрязелікарні 3 3 3 - - - - у % від загальної кількості 0,01 0,01 0,01 0,01 0,01 х х Будинки та пансіонати відпочинку 76 73 67 -3 -6 -3,9 -8,2 у % від загальної кількості 0,7 0,7 0,6 - 0,01 х х Бази та інші заклади відпочинку 1 399 1 295 1 235 -104 -60 -7,4 4,6 у % від загальної кількості 12,0 11,7 11,8 -0,3 0,1 х х Оздоровчі заклади 1-2 денного перебування 11 10 6 -1 -4 -9,1 -40,0 у % від загальної кількості 0,1 0,1 0,1 - - х х Разом 11620 11063 10458 -557 -605 -4,8 -5 Джерело: [34] Основними причинами зменшення закладів лікувально-оздоровчої сфери в Україні є: зниження платоспроможності населення, нестабільна ситуація, бойові дії на Сході України, пандемія COVID-19. Через жорсткі карантинні 36 обмеження, що були запроваджені у нашій країні (як і в більшості країн світу) у 2020 та першому кварталі 2021 років, практично всі заклади розміщення туристів, у тому числі й ті, що надавали лікувально-оздоровчі послуги повністю припинили свою діяльність. Лише навесні 2021 року відбулося поступове помʼякшення карантинних обмежень, відкриття сфери обслуговування та відновлення туристичних потоків за новими правилами та вимогами. Станом на кінець 2020 р., в структурі закладів лікування більша питома вага припадає на дитячі заклади відпочинку – 81,9%, бази відпочинку та інші заклади - 11,8%, найменше на санаторії та пансіонати з лікуванням -2,7%, дитячі заклади оздоровлення всього лише – 2,3%, будинки та пансіонати відпочинку - 0,6%, санаторії та профілакторії - 0,5%, оздоровчі заклади 1-2 денного перебування склали – 0,10%, останнє місце займають бальнеологічні заклади лікування -0,01% про що свідчать дані діаграми на рис. 1.3. Рис. 1.3. Структура закладів лікувально-оздоровчої сфери в Україні за 2018-2020 рр. Джерело: [34] Переважна більшість закладів лікувально-оздоровчої сфери знаходиться поза межами курортних та природоохоронних територій – 1 086 закладів. На території курортів розташовано 512 закладів, зокрема це санаторії різних видів, 37 пансіонати та бази відпочинку (табл. 1.10) Таблиця 1.10 Показники кількості та місця розміщення закладів лікувально-оздоровчої сфери (юридичні /фізичні особи-підприємці) в Україні за 2017-2018 рр. Заклади лікувально- оздоровчої сфери Курорт Територія національного парку Інше 2019 р. 2020 р. 2019 р. 2020 р. 2019 р. 2020 р. 1 2 3 4 5 6 7 Санаторії та пансіонати з лікуванням 83 83 2 2 84 81 Дитячі санаторії 18 18 2 2 83 81 Пансіонати з лікуванням 6 6 - - 6 6 Дитячі заклади оздоровлення цілорічної дії, дитячі центри 3 3 - - 11 10 Санаторії- профілакторії 3 3 - - 52 47 Бальнеологічні лікарні, грязелікарні, бальнео грязелікарні - - - - 3 3 Будинки відпочинку - - - - 14 15 Пансіонати відпочинку 9 9 2 2 42 42 Бази відпочинку, інші заклади відпочинку 389 389 23 23 800 798 Оздоровчі заклади 1- 2 денного перебування 1 1 - - 5 3 Разом 512 512 29 29 1 100 1 086 Джерело: [34] З точки зору рекреації цінними є заклади, які знаходяться на території національних парків. Це 2 санаторії, 2 дитячих санаторії, 2 пансіонати 38 відпочинку та 23 бази відпочинку. Отже, Україні володіє досить великою часткою підприємств санаторно-курортного профілю, що є позитивним аспектом для лікувальної, та рекреаційної діяльності. Однак, в останні роки показники, які характеризують функціонування санаторно-курортних і оздоровчих установ, мають тенденцію до зниження. Протягом 2019-2020 рр. кількість санаторіїв та пансіонатів з лікуванням зменшилась на 7 од. (2,4 %), санаторіїв-профілакторіїв – на 8 од. (12,7 %), будинків і пансіонатів відпочинку – на 6 од. (8,2 %), баз та інші закладів відпочинку – на 60 од. (4,6 %). У 2020 р. більшість споживачів надало перевагу базам відпочинку – 765 064 осіб, що 9 124 особі (1,2 %) менше попереднього року, та санаторіям (358 243 осіб), кількість яких скоротилась на 61 307 осіб (14,6 %) порівняно з 2019 р. (табл. 1.11). У звʼязку із запровадженням карантинних обмежень, спричинених пандемією COVID-19, скоротився попит й на інші заклади, зокрема, пансіонати з лікуванням, дитячі заклади оздоровлення цілорічної дії, санаторії- профілакторії, оздоровчі заклади 1-2 денного перебування. Таблиця 1.11 Показники кількості осіб, що перебували у закладах лікувально-оздоровчої сфери в Україні у 2018-2020 рр. Заклади Роки Відхилення абсолютне (+; -) відносне, % 2018 2019 2020 2019/ 2018 2020/ 2019 2019/ 2018 2020/ 2019 Санаторії 42 8503 419 550 358 243 -8 953 -61 307 -2,1 -4,6 Дитячі санаторії 782 749 740 -33 -9 -4,2 -1,2 Пансіонати з лікуванням 15 632 15 216 14 323 -416 -893 -2,7 -5,9 Дитячі заклади оздоровлення цілорічної дії 188 172 167 -16 -5 -8,5 -2,9 Санаторії- профілакторії 65 947 59 801 55 984 -6 146 -3 817 -9,3 -6,4 Бальнеологічні лікарні, грязелікарні 3 323 3 270 3 294 -53 24 -1,6 00,7 39 Закінчення табл. 1.11 Заклади Роки Відхилення абсолютне (+; -) відносне, % 2018 2019 2020 2019/ 2018 2020/ 2019 2019/ 2018 2020/ 2019 Будинки відпочинку 8 559 8 666 8 151 107 -515 1,3 5,9 Пансіонати відпочинку 65 956 65 459 65 537 -497 78 -00,9 00,1 Бази відпочинку, інші заклади відпочинку 762 882 774 178 765 054 11 296 -9 124 1,5 -1,1 Оздоровчі заклади 1-2 денного перебування 4 656 3 670 2 911 -986 -759 -21,2 -20,7 Разом 1 356 428 1 350 731 1 274 404 -5 697 -76 327 -0,4 -5,7 Джерело: [34] Загальна кількість осіб, що перебували у закладах лікувально-оздоровчої сфери в Україні протягом аналізованих років скоротилась на 76 327 осіб (5,7 %). Дана тенденція свідчить про те, що в цілому попит на заклади лікувально- оздоровчої сфери в Україні падає. Це зумовлено недостатнім фінансуванням витрат на капітальні видатки санаторних закладів, застарілою матеріально- технічною базою. Вплив пандемії зумовив скорочення доходів від наданих послуг закладів лікувально-оздоровчої сфери в Україні. Так, у 2020 р. порівняно з 2019 р. їх сума скоротилась на 36 582 тис грн. (0,9 %), (табл. 1.12). Таблиця 1.12 Показники доходів від наданих послуг (без ПДВ) закладів лікувально- оздоровчої сфери в Україні за 2018-2020 рр. (тис. грн) Заклади Роки: Відхилення: абсолютне (+; -). відносне, % 2018 2019 2020 2020/ 2018 2020/ 2019 2020/ 2018 2020/ 2019 Санаторії 1957103,6 2498084,8 2600174,5 540981,2 102089,7 -27,6 -4,1 Дитячі санаторії 150839,9 179913,3 192427,20 29073,4 12513,9 -19,3 -7,0 Пансіонати з лікуванням 56562,3 68390,7 73145,3 11828,4 4754,6 -20,9 -7,0 40 Закінчення табл. 1.12 Заклади Роки: Відхилення: абсолютне (+; -). відносне, % 2018 2019 2020 2020/ 2018 2020/ 2019 2020/ 2018 2020/ 2019 Дитячі заклади оздоровлення цілорічної дії, дитячі центри 186215,4 198517,5 209526,2 12302,1 11008,7 -6,6 -5,5 Санаторії- профілактор. 213973,9 217909,8 218788,9 3935,9 879,1 -1,8 -00,4 Бальнеологічні лікарні, грязелікарні, бальнеогрязе- лікарні 21594,5 17886,5 19162,1 -3708 1275,6 -17,2 -7,1 Будинки відпочинку 16353,4 17001,6 16954,8 648,2 -46,8 -4,0 -00,3 Пансіонати відпочинку 154480,5 118581,2 120011,5 -35899,3 1430,3 -23,2 -1,2 Бази відпочинку, інші заклади відпочинку 629963,3 732764,8 562367,1 102801,5 - 170397,7 -16,3 -22,3 Оздоровчі заклади 1-2 денного перебування 5219,4 5599,2 5509,8 379,8 -89,4 -7,3 -1,6 Разом 3392306,2 4054649,4 4018067,4 662343,2 -36582 -144,2 -55,8 Джерело: [34] З них – доходи будинків відпочинку зменшились на 46,8 тис грн (0,3 %), баз відпочинку – на 170 397,7 тис грн (23,3 %), та оздоровчих закладів 1-2 денного перебування – на 89,4 тис грн (5,2 %). Зазначимо, що показники структури доходів закладів лікувально-оздоровчої сфери (юридичні особи) в Україні залежать напряму від їх виду, та форми підпорядкування (власності). Так, державні та комунальні лікувально-профілактичні установи, мають спеціалізовані медичні відділення, й надають обмежену кількість додаткових послуг; їх діяльність не носить комерційного характеру, передбачене бюджетне фінансування, відповідно доходи від реалізації путівок складають у середньому 85 %, від продажу номерів близько 5 %, від надання додаткових послуг – 10 %. Заклади, які мають відомче підпорядкування, або фінансовані 41 приватними структурами, не мають за мету отримання прибутку від їх діяльності, оскільки фінансування спрямовується на оздоровлення співробітників за програмами соціального страхування. Комерційні заклади лікувально-оздоровчої сфери різних форм власності, та організаційно-правових форм, зазвичай спеціалізуються на наданні лікувально-діагностичних й додаткових послуг із залученням споживачів на нетривалий період. Таким чином, наведені дані свідчать про наявність певної матеріально- технічної бази санаторіїв, яка може бути розширена за умов активізації лікувально-оздоровчої діяльності в Україні. Висновки за розділом 1 Таким чином, встановлено, що лікувально-оздоровчий туризм – окремий самостійний вид туризму, який не виступає складовою екологічного, соціального чи інших видів туризму. Лікувально-оздоровчий туризм може бути представлений двома формами: лікувальним та оздоровчим туризмом. Діяльність по формуванню та реалізації подорожей з лікувальною та лікувально-оздоровчою метою (лікувальний та санаторно-курортний туризм) здійснюється у двох сферах: медицини та туризму; з метою оздоровлення (оздоровчий туризм) – лише в сфері туризму. Спираючись на можливості використання досвіду країн Центральної Європи, серед перспективних напрямків розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Україні можна виділити приваблення інвестицій у даний ринок, зведення нових закладів та повне переоснащення старих, рекламну діяльність з просування лікувально-оздоровчого продукту та створення санаторно- курортного бренду. Україна має високий потенціал для розвитку лікувально- оздоровчого туризму, усі шанси створити вагомі передумови для його перетворення на дієвий чинник соціально-економічного розвитку країни. До основних проблем, які гальмують розвиток лікувально-оздоровчого туризму в Україні віднесено: жорсткі карантинні обмеження через пандемію 42 COVID-19; застаріла матеріально-технічна база; низький сервіс; відсутність інновацій у лікувально-оздоровчій сфері; нерозвинена анімаційна діяльність; відсутня сфера дозвілля; недосконалість податкової політики, яка перешкоджає вкладенню інвестицій в рекреаційну інфраструктуру, та санаторно-курортний комплекс; різке підвищення цін на енергоносії та продукти харчування; інфляційні процеси, які негативно впливають на вартість санаторно-курортного обслуговування; погіршення соціально-політичної ситуації в країні, що призводить до скорочення іноземного туристичного потоку з метою лікувально-оздоровчого туризму. 43 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ПЕРЕДУМОВ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ В ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ 2.1. Характеристика потенціалу розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Хмельницькій області Хмельницьку область як адміністративно-територіальна одиниця у складі України утворено 22 вересня 1937 року. Вона розташована на південному заході Східноєвропейської рівнини в зонах лісостепу та мішаних лісів (Полісся). Межує на сході з Вінницькою, заході – Тернопільською, північному заході – Рівненською, півночі – Житомирською та півдні – Чернівецькою областями. Усі вони мають, здебільшого, агропромисловий розвиток без значного промислового і паливно-ресурсного потенціалу. За площею території (20,6 тис. кв. км або 3,4% від площі країни) Хмельницька область належить до невеликих областей України і посідає серед них 19 місце. Протяжність з півночі на південь 256,2 км, зі сходу на захід – 192,5 км. Більшу центральну частину області займає Подільська височина, по якій проходять вододіли Дніпра, Південного Бугу та Дністра. Розміщення області у південно-західній частині України має певні стримуючі фактори розвитку: область у стороні від найбільш розвинених регіонів; транзитний потенціал області є досить обмеженим, оскільки транспортні потоки Захід-Схід проходять в основному північніше області, транспортні потоки Івано-Франківськ – Київ, Тернопіль – Київ та ЧернівціКиїв, які проходять через Хмельницьку область, не є надто великими, оскільки основні переходи через західний кордон України сконцентровані в Львівській та Волинській областях. За даними останнього перепису 2001 року, на території Хмельницької області нараховувалося 1430,8 тис. осіб, а на 1 січня 2019 року чисельність наявного населення становила 1264,7 тис. осіб (3% від загальної кількості 44 населення України). Стратегією розвитку Хмельницької області на 2021-2027 роки визначено туризм одним із пріоритетних напрямів розвитку нашого краю. Проаналізуємо причини. Кліматичні умови і рельєф зумовили формування сучасної гідрографічної мережі Хмельницької області, поділеної між басейнами річок: Дніпро, Дністер, Південний Буг. Для них характерною є наявність двох періодів підвищеної водності, типових для рівних річок України. Тому можливо розвивати всі водні види туризму. У регіоні відсутні великі озера, але набули поширення ставки, де вирощують рибу. Тому можливо розвивати спортивне рибальство та облаштовувати пляжі для відпочинку й купання. За винятком приток Дністра на півдні, решта річок не мають порожистих ділянок, мають спокійну течію, що створює природні умови для їхнього активного використання в теплу пору року для купання й плавання. Значна протяжність області з півночі на південь зумовлює деякі відмінності клімату між північними та південними районами. На території Хмельницької обл. прийнято виділяти три кліматичні (агрокліматичні) райони – Північний, Центральний та Південний. Північний кліматичний район займає територію Славутського, Полонського і північну частину Шепетівського району, тут випадає найбільша кількість опадів в області (650-700 мм. на рік) та спостерігається найбільша тривалість снігового покриву (90-95 днів). Центральний район займає ту частину області, яка розташована на Верхньобузькій і Случ-Хоморській височинах, відзначається підвищенням суми активних температур із півночі на південь. Південний кліматичний район об'єднує південні райони області, які прилягають до Дністра – Дунаєвецький, Новоушицький, Кам’янець-Подільський, він є найтеплішим районом [35]. Хмельниччина володіє величезним різноманіттям і запасами мінеральних вод. На її території зосереджені перспективні родовища мінеральних, лікувальних вод. Сукупність багатокомпонентних органічних та хімічних речовин, газового складу та мікрофлори визначають їх оригінальність та надзвичайно високу бальнеологічну активність під час лікування хвороб та 45 виведення з організму радіонуклідів [36]. Це визначається унікальними тектонічними умовами і геологічною структурою. Схили Українського кристалічного щита, Подільського плато, розломи Товтрового кряжу рифогенного походження природно сформували унікальний мінералогічний і тектонічний потенціал на водорозділі Подільської височини. Це й визначило появу великої кількості родовищ різноманітних мінеральних вод, схожих за своїми лікувальними властивостями до “Нафтусі” та “Миргородської” [38] (рис. 2.1.). Рис. 2.1. Найбільші родовища мінеральних лікувальних вод Хмельницької області Джерело: [37] Основний вид бальнеологічних ресурсів - це мінеральна, природна вода, що має лікувальні властивості внаслідок підвищеного вмісту біологічно- 46 активних компонентів. Мінеральні підземні води мають лікувальні властивості внаслідок підвищеного вмісту біологічно-активних елементів, що сприяє виведенню з організму радіонуклідів, пестицидів, нітратів. Використання “Збручанської Нафтусі” як в Україні, так і в цій області ще є непоширеним, але поступово ситуація поліпшується. Лікувальні, мінеральні води Хмельницької області належать до шести груп: слабомінералізовані з підвищеним вмістом органічної речовини типу: “Нафтуся”, хлоридні натрієві малої мінералізації без специфічних бальнеологічних компонентів типу “Миргородська”, хлоридні натрієві бромні води високої мінералізації, хлоридні кальцієвонатрієві бромні слабкі розсоли, слабомінералізовані радонові, слабомінералізовані вуглекисло-радонові. Природні столові води є гідрокарбонатними різного катіонного складу [36]. Офіційно-визначені запаси цих мінеральних вод становлять 1155 м3 /добу, також затверджені Державною комісією з запасів корисних копалин – 732 м3 /добу. На території області знаходяться поклади мінеральних лікувальних вод, які можна використовувати у лікуванні різних захворювань, що описані в табл. 2.1. Таблиця 2.1 Бальнеологічні ресурси Хмельницької області Мінеральні води. Назва родовища Запаси м3 на добу Склад Розташування Санаторії Лікувальні властивості Теофіпольсь- ке родовище 190 Хлоридно- натрієвий с. Коров'є с. Волиця- Польова Хмельницький район “Колос” Лікування шлунково кишкового тракту 190 Типу “Миргородська” Полонське родовище 300 Радонова м. Полонне, Шепетівський район Проектується санаторій “Полонь” Захворювання опорно-рухового апарату Шепетівське родовище 900 Радонова м. Шепетівка, Шепетівський район Не використовується Захворювання опорно-рухового апарату Мукшинське родовище 70 Типу “Нафтуся” с. Привороття, Кам’янець Подільського району “Лісова пісня” Урологія, гастроентерологія, ендокринологгія, органи дихання Закінчення табл. 2.1 Мінеральні води. Назва родовища Запаси м3 на добу Склад Розташування Санаторії Лікувальні властивості Маківське родовище 43 Типу “Нафтуся”, с. Маків, Кам’янець- Подільського району “Україна” кишково- шлункового тракту, сечостатевої системи, органів опору та руху, порушення обміну речовин, гінекологія 60 Миргородська Кам’янець- Подільське родовище 100 Бромно- хлоридно- кальцієво- натрієві води високої мінералізації м. Кам’янець- Подільський, Кам’янець- Подільський район Не використовується Захворювання опорно-рухового апарату Збручанське родовище 257 Типу “Нафтуся” смт. Сатанів, Хмельницький район “Товтри”, “Збруч” “Берізка”., Урологія, гастроентерологія, ендокринологія Зайчиківське родовище 288 Типу “Нафтуся” с. Зайчики, Хмельницько- го району Не використовується Урологія, гастроентерологія, ендокринологія Волочиське родовище 144 Типу “Нафтуся” м. Волочиськ, Хмельницько- го району “Райдуга” Захворювання кишково- шлункового тракту, урологія гастроентерологія, ендокринологія Красилівське родовище 912 Гідро-карбонатні катіонного складу м. Красилів, Хмельницько- го району Промисловий розлив Мінеральна столова вода. Джерело: [31] На території Хмельницької області діє 11 санаторіїв бальнеологічної спеціалізації, які можуть одночасно прийняти понад 3000 туристів. Більшість з них, крім мінеральних вод, використовують також лікувальні грязі. Під час лікування водою, люди проживають не лише в санаторіях, а також в готелях, приватних комплексах, що збільшує кількість ліжко-місць. Рівень інфраструктури та комплекс послуг бальнеологічних курортів Хмельницької області різний. Найбільше санаторіїв та закладів розміщення біля Збручанського родовища мінеральних вод у смт. Сатанів. На цьому родовищі діє три санаторії (“Товтри”, “Збруч”, “Берізка”), чотири готелі та більше десяти закладів розміщення приватного сектору. Всього тут понад 550 ліжко-місць. 48 Заклади розміщення та готелі пропонують відпочивальникам багато додаткових послуг: басейн, сауна, тренажерний зал, автостоянку. заклади харчування (ресторани, кафе, бари; дитячі кімнати). Майже всі заклади мають власну лікувальну базу, штат лікарів та медичного персоналу, сервіси, СПА послуги (масаж, косметологічні послуги, лікувальнооздоровчі центри). На території курортної зони м. Сатанів будується новий санаторно-курортний комплекс “Арден-Палац” [9]. На базі Маківського родовища мінеральних вод діє санаторій “Україна”, який розрахований на 325 ліжко-місць. На базі санаторію є власний бювет. Заклад має власну лікувальну та діагностичну базу, штат лікарів та медичного персоналу, послуги СПА (масаж, косметологічні послуги, лікувально- фізкультурний центр, кардіологічний кабінет). На базі Волочиського родовища мінеральних вод діє санаторій “Райдуга”, що має понад 100 ліжко-місць. Також, можна розміститися в готелі та інших місцях розміщення. Відпочивальникам пропонується лікування та послуги СПА (масаж, косметологічні послуги). Діють заклади харчування [39]. На базі Мукшинського родовища мінеральної води діє санаторій “Лісова пісня”, який розрахований на понад 100 ліжко-місць. Цей санаторій є спеціалізованим дитячим санаторієм. Діагностична база санаторію “Лісова пісня” дозволяє проводити традиційні санаторні процедури, серед них можна назвати сірководневі і хвойні ванни, ропні ванни, душ-масаж, грязьові і озокеритові аплікації, різні види фізіотерапії, лікувальне плавання, лікувальний масаж, фітотерапія і багато іншого. Також тут є лікувальні грязі [11]. На базі Теофіпольського родовища мінеральної води діє санаторій “Колос”, який розрахований на 100 ліжко-місць, що пропонує послуги лікування та оздоровлення. Родовище мінеральних родонових вод Шепетівського району розміщене на Косецькій дільниці та займає площу 9 км2. Мінеральні води цього родовища мають хороші органолептичні показники. Ботанічна пам’ятка природи “Дубовий гай” є окрасою цього регіону. На родовищах мінеральних вод не 49 розташовані санаторії, але є готелі та аналогічні місця проживання. Запаси мінеральних вод – одні з найбільших в області. За наявності такого рекреаційного ресурсу, як Бакота, а також інших печер Хмельницької обл., зокрема, печери "Атлантида" — найбільшої печери Хмельниччини (довжина — 2400 м, площа — 3120 м 2 ), печери "Малишка Киянка", вапнякових Нігинських печер — "Безіменної" або "Людської" Залучанської, Черчинської, Кармалюкової печери доцільно розвивати в області спелеотерапію, тобто використання мікроклімату печер для лікування цілого ряду захворювань, — один із стародавніх і широко розповсюджених у наші часи методів оздоровлення в багатьох країнах світу. Тривале перебування в печерах створює умови для пониження чутливості організму до алергенів, підвищує насиченість артеріальної крові киснем, нормалізує артеріальний тиск і обмінні процеси; спелеотерапія сприяє більш швидкому загоєнню опіків, допомагає лікувати шкірні захворювання, недуги кровообігу. Все це створює можливості для організації лікувально-курортних видів відпочинку, спортивного туризму, спелеопоходів, навчальних та пізнавальних екскурсій. Бальнеологічні санаторії Хмельницької області мають достатню інфраструктуру та задовільний рівень сервісу, надають основні послуги та забезпечують проживання на різний термін перебування для пацієнтів. В Хмельницькій області є зручне географічне положення, збалансована і розгалужена система доріг, що робить її доступної з усіх інших областей України. Населені пункти в яких розташовані лікувальні санаторії знаходяться неподалік основних автомобільних шляхів. Окреме місце повинні посісти комплексні туристичні маршрути та місця прийому туристів, де б одночасно можна було б відвідати й природні, і культурно-історичні принади. Особливо сприятливі для цього умови склались у південних районах, де порівняно недалеко одне від одного розміщені різноманітні історичні, природні, культурні пам’ятки загальнодержавного значення [39]. Тут розташовано єдиний у Хмельницькій області лісовий масив, 50 включений до складу об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи», що входить до складу найбільшого (за площею) національного природного парку України – «Подільські Товтри». Доцільно не лише використовувати наявну туристичну інфраструктуру м. Кам’янець-Подільський, а й створювати нові осередки в сільській місцевості, особливо на території національного природного парку «Подільські Товтри», де їхня розбудова передбачена в програмних документах із розвитку цього національного парку [38]. Унікальним є поєднання численних пам’яток природи, історії й архітектури в долині р. Смотрич, що становить каньйон, це є нетиповим для більшості рівнинних річок України. Частина його належить до геологічної пам’ятки природи загальнодержавного значення «Смотрицький каньйон» (від південної околиці с. Голосків до с. Цибулівка Кам’янець-Подільського району). Це дозволяє розвивати туристичну діяльність у різних напрямах із залученням наявних місцевих туристичних ресурсів національного рівня Транспортні послуги є одними з видів послуг в туризмі і, відповідно, невід’ємною частиною туристичних послуг. Для перевезення туристів під час подорожі в Хмельницькій області можуть бути використані різні види транспорту: автомобільний, залізничний та ін. Усі потенційні туристичні бальнеологічні центри сполучені автошляхами з твердим покриттям з районними та обласним центром. До бальнеологічних санаторіїв Хмельницької області можна дістатися використовуючи залізничний транспорт. Область розташована в зоні функціонування Південно-Західної залізниці, на її території споруджено більше 50 залізничних станцій. Найбільшими залізничними вузлами області є Шепетівка і Гречани. Найважливішими залізницями, що перетинають територію області, є Київ – Хмельницький – Львів, а також, Шепетівка – Кам'янець-Подільський – Чернівці. Місто Хмельницький є важливим залізничним транспортним вузлом та має сполучення з Угорщиною, Румунією, Молдовою, Польщею, Чехією, Словаччиною, Болгарією. Місто Шепетівка входить до числа одного із найбільших залізничних вузлів України 51 [37]. Більше половини районів Хмельницької області взагалі не мають залізничного сполучення, що ускладнює розвиток туризму, адже прибуття іноземних туристів і значної частини внутрішньо-українських туристів відбувається саме пасажирськими залізничними поїздами. Загалом територією області курсує 56 пасажирських поїздів, з них 4 міжнародного сполучення, які циркулюють дуже нерівномірно. Як видно на рисунку, майже всі вони курсують через обласний центр, що виразно вказує на поляризованість території в межах напівпериферійного географічного розташування в державі. При цьому залізничний вузол в обласному центрі формує три, а у Шепетівці – два поїзди. Це вказує на виразні диспропорції в можливості туристів і з-за кордону, і з інших областей України відвідати головні туристичні принади регіону. Більшість пасажирських поїздів слідують у напрямку до міст Західної України і транзитом проходять територією області. Важливу роль у розвитку сучасного туризму має стан автомобільних доріг загального користування. Територією Хмельницької області проходять лише дві важливі автомобільні дороги: одна міжнародного значення (М 12) і одна національного значення (Н 03), більшість сучасних автомобільних доріг регіону мають регіональне і місцеве значення. Останні мають гіршу якість дорожнього покриття, що суттєво ускладнює просування ними туристів, що переміщуються й організованими групами на автобусах, й індивідуально мандрують теренами України [40]. Дороги вищої категорії проходять не у всіх районах Хмельницької області, тому північна частина регіону має суттєві обмеження для розвитку масового туризму, з огляду на відсутність якісних доріг [38]. Суттєвим негативним аспектом транспортно-географічного розташування Хмельницької області, що обмежує потік, зокрема іноземних туристів, є припинення у 2012 р. функціонування аеропорту в обласному центрі. Лише у 2018 р. розпочато роботи з відновлення злітної смуги на комунальному підприємстві «Аеропорт Хмельницький» у рамках реалізації відповідної цільової обласної програми на 2018-2022 рр. [37]. Позитивний досвід із 52 відновлення регулярних пасажирських авіарейсів у низці обласних центрів Західної України показує, що в Хмельницькому наявний невикористаний потенціал у цивільній авіації, за умов залучення якого можна збільшити потік насамперед іноземних туристів до області [38]. Отже, потенціал бальнеологічного туризму в Хмельницькій області дуже високий. Сьогодні, через пандемію COVID-19 та часткове закриття кордонів з’явилися можливості для розвитку внутрішнього туризму. В області розвідано багато родовищ мінеральних вод і є родовища, які ще потребують дослідження. На Хмельниччині є достатня кількість ліжко-місць в бальнеологічних санаторіях та інших закладах розміщення. Незважаючи на те, що бальнеологічні заклади надають велику кількість лікувальних, діагностичних та додаткових послуг, існують проблеми інфраструктурного характеру. Варто також додати, що на території Хмельницької області створено 522 об’єкти ПЗФ загальною площею 328,5 тис. гектарів. Загальнодержавний статус надано 42 об’єктам, місцевого значення – 480. До територій та об’єктів ПЗФ включено: 2 національних природних парки, 1 регіональний ландшафтний парк, 25 заказників державного та 133 заказники місцевого значення, 297 пам’яток природи, 2 ботанічних сади, 1 зоологічний парк, 20 заповідних урочищ, 5 дендрологічних парків та 36 парківпам’яток садово-паркового мистецтва. В області функціонує Національний природний парк «Подільські Товтри» загальною площею 261316 га та Національний природний парк «Мале Полісся», загальною площею 8762,7 гектара. Таким чином, потенціалу розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Хмельницькій області є достатнім для розвитку досліджуваного виду туризму. 2.2. Оцінка ринку туристичних послуг Хмельницької області в сегменті лікувально-оздоровчого туризму Зробимо оцінку ринку туристичних послуг Хмельницької області в сегменті лікувально-оздоровчого туризму. Згідно даних Головного управління 53 статистики у Хмельницькій області динаміка руху туристичних потоків за останніх 20 років мала доволі негативну тенденцію – зростання до 2008 р. та спад з 2011 р. Хоча в 2015-2019 рр. ці показники покращувались, проте абсолютний пік припав таки на 2008 р. (табл. 1). Таблиця 2.2 Туристичні потоки у Хмельницькій області (осіб), 2000-2020 Роки Кількість туристів Обслугованих суб’єктами туристичної діяльності, всього В тому числі Екскурсантів іноземних туристів громадян України, які подорожували за кордон внутрішніх туристів 2000 27750 1132 8224 18394 32555 2001 28983 1032 9394 18557 36843 2002 39819 999 8592 30228 19522 2003 44280 1257 8663 34360 29431 2004 44140 1264 9201 33675 30385 2005 40301 1091 10325 28885 27973 2006 40416 839 11853 27724 31333 2007 56793 752 15386 40655 29901 2008 69508 2461 13385 53662 48902 2009 61032 1270 11390 48372 37025 2010 59806 196 12816 46794 49744 2011 31212 - 13048 18164 - 2012 32437 2 15410 17025 - 2013 24402 24 14966 9412 - 2014 19027 - 12373 6654 - 2015 25416 - 15227 10189 - 2016 19885 - 14158 5727 - 2017 26829 30 14448 12351 - 2018 25738 1 13720 12017 - 2019 27613 4 19820 7789 - 2020 11073 - 10271 802 - Джерело: [41] Зменшення туристичних потоків протягом 2012-2014 років пов’язане із ситуацією в країні, яка була в той період. Глобальна фінансова криза 2008-2009, а згодом анексія Криму Російською Федерацією та проведення антитерористичної операції на сході України негативно вплинули на позитивну динаміку розвитку туристичної галузі у Хмельницькій області. На 26 % 54 скоротилась кількість туристів, обслужених туристичними підприємствами, вдвічі скоротилась кількість іноземних туристів, на 34 % – кількість українців, які подорожували закордон, та на 25 % внутрішній туристичний потік у порівнянні з минулим роком. До 2019 року показники покращилися та встановили новий рекорд, але події 2020 року знову призупинили розвиток туризму. Туристичний потік у 2020 році впав на 72 % та відкинув галузь на рівень дев'яностих років. В Україні ситуацію дещо нівелювала відкриті та відносно доступні Туреччина та Єгипет. Але, тим не менше, за підсумками року обсяг продажів впав на 60-70 % [42] Рис. 2.2. Кількість туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності Хмельницької області Джерело: [42] Послугами суб’єктів туристичної діяльності Хмельницької області у 2019 році скористалися 27613 осіб (у 2018 році – 25738 осіб), з них 97 % – громадяни України (рис. 2.). Туристичні підприємства області за період 2017- 2019 рр. обслужили 34 іноземних туристів. У 2019 р. поїздками туристів-громадян України в межах держави було охоплено близько 7789 осіб, ще 19820 осіб подорожували до інших держав (рис. 2.3) [42]. 55 Рис. 2.3. Розподіл туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності в 2020 р. Джерело: [42] За період 2020 р. можна побачити значне зменшення туристів обслужених суб'єктами туристичної діяльності - 11073, громадяни України, які подорожували за кордоном (виїзні туристи) також суттєво зменшились в кількості – 10271 (рис. 4) [42]. Рис. 2.4. Країни, звідки найчастіше приїжджають до Хмельницької області, % (2020 р) Джерело: [42] Якщо говорити про Хмельниччину, то окрім внутрішнього туриста, регіон інколи відвідують туристи з Румунії та Молдови. На рис. 2.4 представлено країни, звідки найчастіше приїжджають до 56 Хмельницької області, % (2019 р). Після 2015 року кількість туристів почала стабілізуватись, але так і не сягнула показників попередніх років. Кількість іноземних туристів, згідно даних офіційної статистики, у період 2011-2020 рр. була рекордно малою або відсутньою [42]. Рис. 2.5. Розподіл туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності Хмельницької області у 2011-2020 Джерело: [42] В області працює близько 100 суб’єктів туристичної діяльності (туроператорів, турагентів та фізичних осіб-підприємців фахівців туристичного супроводу). У період з 2011 по 2017 р. можна побачити тенденцію зменшення кількості туроператорів і бюро екскурсійних послуг, але кількість турагентів збільшується. Упродовж 2015 р. у Хмельницькій області діяло 78 суб’єктів туристичної діяльності, що менше порівняно з 2017 роком на 5,6 %. Таким чином, можна зробити висновок, що кількість суб’єктів туристичної діяльності щороку зростає. Більшість туристів приїжджали до Хмельницької області на авто (70 %), поїзд обирали для поїздки 15 %, на автобусі подорожували також близько 15 %. 57 В 2017 році дохід від надання туристичних послуг, а саме робота турагентів становила - 4528,1 тис. грн, у тому числі від екскурсійної діяльності - 62,1 тис. грн. За сім місяців 2019 року до бюджетів територіальних громад Хмельницької області надійшла 921 тис. грн туристичного збору, що на 546 тис. грн перевищує результат відповідного періоду минулого року. Особливо активізувалась сплата туристичного збору протягом літніх місяців. В середньому туристи залишають тут до 40 євро. У Хмельницькій області є чудові готелі (їх, зазвичай, обирає 40 % відвідувачів регіону), хостели (35 % туристів) та апарт-готелі в яких залишаються як внутрішні туристи, так і іноземні. В середньому туристи проводять тут близько 1-4 днів. Цікаві локації Хмельниччини, можна об'їхати за 2 або 3 дні. За мотивами відвідувань більша частка внутрішніх та іноземних туристів відвідали Хмельницьку область проведення для дозвілля, відпочинку, з лікувальною метою. Найбільш відвідуваними туристами залишаються пам’ятки архітектури. Лідером у туристичній галузі традиційно залишається місто Кам‘янець-Поділь