ISSN 2076-5908. Вісник Черкаського університету. 2013. № 39 (292) on the first place in the number of peasant priorities. Sufficiency barely lasted the residence, early force to put to work. However, the level of literacy among peasants increased constantly. Availability of the printed word did not approach a mass reader to the municipal culture. Serious literature was small perceived by peasants, caused the special boredom for peasants. Peasants gave advantage to literature of entertaining character. Most readers in villages remained remote from intellectual circles. Distribution of literacy and reading became the not so much factor of attaching of peasantry to the "high culture", how many by the factor of acculturation and forming of mass culture. Key words: education, peasants, a book. УДК 94(477.46): 821.161.2.09(092) О. 3. Силка ЗОЛОТОНІСЬКА ШЕВЧЕНКІАНА (80-ті рр. XIX ст. - 1919 р.) У статті представлено кілька сюжетів, які доповнюють історіографічний простір інформацією про вшанування пам яті Тараса Григоровича Шевченка на території Золотоніського повіту Полтавської губернії. Зокрема, звернена увага на ініціативи Золотоніського повітового земства щодо впорядкування могши та встановлення пам 'ятника поету, на громадську позицію одного із лідерів культурно-просвітницького руху на Золотоніщині - М. О. Злобинця та на перші у повіті святкування Шевченківських днів у 1919 р. Ключові слова: Золотоніське повітове земство, культурно-громадський діяч М. О. Злобинець (кобзар М. Домонтович), Шевченківські дні 1919 р.. повітовий комісар освіти О. Г. Грудницький. Постановка проблеми. Тема шевченкіани ось уже друге сторіччя є актуальною. Беззаперечно, що у ювілейний 2014 рік дослідники сподіваються на введення у науковий простір нових фактів, нових поглядів та висновків щодо життя, творчості та вшанування пам'яті одного із моральних авторитетів української народу - Тараса Григоровича Шевченка. Переконані, що опрацювання місцевого регіонального матеріалу доповнить існуючу історіографічну канву. Мета. Маємо намір висвітлити кілька сюжетів з історії Золотоніщини періоду 80-х рр. XIX ст. - 1919 р., які безпосередньо пов'язані з іменем Тараса Григоровича Шевченка. Аналіз останніх досліджень і публікацій. На тлі української історіографії внесок представників Золотоніського земства та повіту у вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка не є цілком визначеним і обмежується лише констатацією окремих їхніх дій. Сучасна краєзнавча історіографія з цього питання теж не відзначається введенням у науковий простір нових матеріалів. Все що маємо, так це твердження, написане ще у 1972 р.: «Золотонісці брали участь у догляді за могилою Великого Кобзаря, виступили ініціаторами спорудження першого пам'ятника Т. Г. Шевченкові» [1, 263]. На такому тлі відзначимо результати пошукової роботи краєзнавця, уродженця с. Великий Хутір (до 20-х рр. Золотоніського повіту) В. П. Козоріза [2]. Виклад основного матеріалу. Перший сюжет. На початку 80-х рр. XIX ст. один із гласних Полтавських губернських земських зборів С. Кулябка звернув увагу громади на, м'яко кажучи, незадовільний фізичний стан могили Т. Г. Шевченка. Одним із перших серед повітових земств, яке позитивно відгукнулося на необхідність організації реставраційних робіт на Чернечій горі, стало Золотоніське земство. У 1883 р. із коштів Полтавського губернського земства на рахунок Золотоніського повітового земства надійшло 500 руб. «на расходы по исправлению могилы поэта Шевченка» [3, 179]. З цього часу і розпочинається збір коштів на упорядкування місця захоронения Тараса Григоровича. Так, у 1884 р. на рахунок Золотоніського земства надійшло 180 руб. (частково від Полтавського губернського земства, частково від княжни Рєпніної) [4, 161, 162], станом на 1 січня 1896 р. на рахунку Злотоніського земства у Золотоніській ощадній касі числилося 181 руб., 15 коп. [5, 65,139]; а на прикінці XIX ст. у фінансовому звіті Золотоніського земства з'явився вже окремий розділ - «Капітал на виправлення могили Шевченка». Відповідно до його змісту, станом на 1 січня 44 Серія «Історичні науки», 2013 1899 р. на рахунку у Золотоніській ощадній касі числилися все ті ж 181 руб. 15 коп. Відсотки за рік склали 20 руб. 22 коп. Видатки - 0,90 руб. (казначейству за зберігання коштів). У підсумку на 1 січня 1900 р. сума коштів складала 200 руб. 47 коп. (готівкою 2 руб. 10 коп. та 198 руб. 37 коп. на рахунку) [6, 146-147]. Подальший рух фінансових засобів представлений у таблиці: Дата кошти на початок року % по Золотоніській ощадній касі видатки кошти на кінець року на 1.01.1899 181 руб. 15 коп. 20 руб. 22 коп. 0,90 руб. 200 руб. 47 коп. на 1.01.1901 214 руб. 05 коп. 7 руб. 70 коп. - 221 руб. 75 коп. на 1.01.1902 221 руб. 75 коп. 7 руб. 95 коп. - 229 руб. 70 коп. на 1.01.1903 229 руб. 70 коп. 8 руб. 24 коп. - 237 руб. 94 коп. на 1.01.1906 255 руб 32 коп. 10 руб. 11 коп. - 265 руб. 43 коп. на 1.01.1908 276 руб. 03 коп. 11 руб. 04 коп. - 287 руб.07 коп. на 1.01.909 287 руб. 07 коп. 11 руб. 48 коп. - 298 руб. 55 коп. на 1.01.1910 298 руб. 55 коп. Другий сюжет. У 1904 р. зафіксована діяльність при Золотоніських повітових зборах спеціальної комісії «по устройству пам'ятника Т. Г. Шевченку» у Києві «у найближчі ювілейні терміни, або у 1911 р. - на 50-річчя від дня смерті поета, або у 1914 р. - на 100-річя від дня його народження» [7, 77]. Одним із її напрямів повинна була стати робота з вироблення проекту майбутнього пам'ятника. Для фінансової підтримки даної ініціативи Золотоніські повітові збори звернулися до міністерства внутрішніх справ із клопотанням про «відкриття грошової підписки» по всій території Російської імперії. У першій відповіді вони отримали дозвіл на збір коштів лише у межах Полтавської губернії, а згодом, після чергового звернення - позитивне рішення на перше їхнє клопотання [8, 11,48-49]. У 1906 р. на спорудження памятника на адресу Золотоніського земства надійшли кошти від громадських діячів та кількох земств, на загальну суму 1752 руб. 54 коп. Зокрема, від Костянтина Солухи - 202 руб. 79 коп., від Пирятинської повітової земської управи - 99 руб. 79 коп., від Зеньківської повітоовї земської управи - 100 руб., від Кременчуцької повітової земської управи - 100 руб., від Хорольської повітової земської управи - 1000 руб., від Лохвицької повітової земської управи - 100 руб., від Євпаторійської повітової земської управи - 50 руб. та від Бердянської повітової земської управи - 100 руб. [9, 134, 165]; у 1908 р. - від Золотоніського земства - 100 руб., від Зеньковецького земства - 100 руб., від Лубенського земства - 100 руб., від Кобеляцького земства - 50 руб., від Харківського губернського земства - 200 руб. [10, 166-167]; у 1909 р. - від Зньківського земства - 200 руб., від Харківського губернського земства - 200 руб., від Лубенського земства - 100 руб. [11, 166]; у 1914 р. від Золотоніського земства - 100 руб. [12, 314]. Частковий рух коштів на встановлення пам'ятника Т. Г. Шевченку на рахунку Золотоніського земства Дата кошти на початок року прибутки % по Золотоніській ощадній касі/касі дрібного кредиту видатки кошти на кінець року 1.01.1906 ПОруб. 1752 руб. 54 коп. 18 руб. 90 коп. - 1881 руб. 44 коп. 1.01.1908 3397 руб.84 коп. 550 руб. 4 руб.24 коп./ 122 руб. 02 коп. - 4073 руб. 99 коп. 1.01.1909 4073 руб. 99 коп. 600 руб. 157 руб. 53 коп. - 4831 руб. 52 коп. 1.01.1910 4831 руб. 52 коп. З метою відзначення 50-х роковин від дня смерті Т. Г. Шевченка, Золотоніське земство у 1910 р. підняло питання «О выработке проэкта достойного чествования памяти Т. Г. Шевченка». Для фінансової підтримки даної ініціативи земство звернулося до Полтавського губернського земства, яке «в ознаменование этого дня постановило, сверх 45 ISSN 2076-5908. Вісник Черкаського університету. 2013. № 39 (292) л . ' '••• ' -Г-Гі-- • і Л . , >•»; І*-**-' ' 4 Н ' ..« • ' - 'Г-^™ > ' . ї-і<•• ;« л;.».-•.•••- - ' У ' , і1^'- 'ч^- "Л.* Ц : і • •• • г ежегодно вносимых в смету на сооружение памятника поэту денег, ассигновать для этой цели еще 300 руб.» [13, 66]. Третій сюжет. Для сучасних дослідників культурно- освітніх процесів в Україні першої третини XX ст. особистість відомого, у свій час, просвітника та громадського діяча Михайла Олександровича Злобинця залишається ще непізнанною. Між тим, уродженець Золотоноші, поет, бандурист, виконавець народних дум, бандурний майстер, фольклорист та громадський діяч ^ Ц Ц ^ ^ Ц Ц ^ ^ ^ ^ ^ Щ ^ навічно пов'язав себе із Т. Г. Шевченком. Справа в тому, що до 1906 р. відносяться перші відомості про організацію М. О. Злобинцем першого у Києві студентського ансамблю зрячих бандуристів у складі 6 чоловік. Цілком ймовірно, що один із перших публічних виступів ансамблю відбувся у Каневі 1906 р. під час вшанування пам'яті поета. Влітку цього року Михайло Олександрович записав у книзі відвідувачів на Тарасовій горі вірш «Прокидайся батьку, годі тобі спати...» та ремарку до нього і підписався своїм сценічним ім'ям «кобзар Домонтович»: Прокидайся батьку, годі тобі спати Твоя Україна уже ожива! Розбивають в'язні кайдани і грати, Із блакиту лине доленька нова. Прокидайся швидше, стань по між синами, Грянем укупі волю добувать! Годі нам терпіти, брязкать кайданами Годі під кнутами голови схилять. Згодом текст вірша був достатньо розтиражований радянською пропагандою у вигідному для неї контексті [14, 23]. Через рік М. Злобинець знову відвідував Чернечу гору, про що свідчить ще один залишений ним вірш «Батьку, не багато я прошу у тебе...»: Батьку, не багато Я прошу у тебе Даруй мені сили Вмерти, коли треба За країну неньку В час лихий руїни Бо мене ще часом Ляна домовина [15]. Згодом, будучи кілька разів арештованим і розстріляним у 1937 р. на Соловках, Михайлу Олександровичу радянська влада ставила за провину свідомі проукраїнські переконання, у тому числі і факти вшанування таланта Т. Г. Шевченка: «Являясь преподавателем Золотоношского педтехникума, Злобинец под всяким предлогом и по всякому поводу старался во что бы то ни стало привить к учащимся шовинистические чувства. Ежегодно им организовывались экскурсии к могиле Т. Г. Шевченко по Днепру, при чем все участники экскурсий поделялись им на курени и т. п. и вся поездка сопровождалась пением шовинистических песен и вообще носила вид старо-козацких выступления. Шовинистическое настроение Злобинца настолько било всем в глаза, что за ним установилась кличка «казак» [16, 16]. Четвертий сюжет. 1919 рік для Золотоніщини був достатньо складним стосовно соціально-політичної ситуації. У січні 1919 р. відбувся другий прихід радянської влади; був створений повітовий революційний комітет на чолі з А. С. Богунським, який оголосив про перехід влади від Директорії до Рад робітничих і селянських депутатів; регулювання питань в освітній та культурній сферах були покладені на повітовий народний комісаріат, очолюваний з 25 січня О. Г. Грудницьким («народний комісар червоного узбережжя Полтавщини»). У травні 1919 р. відбулася спроба загонів отамана М. Григор'єва захопити 46 Серія «Історичні науки», 2013 Золотоношу; з червня 1919 р. до міста почали наближатися війська А. Денікіна, які зайняли територію повіту у серпні 1919 р., і вже наприкінці грудня 1919 р. радянська влада у Золотоноші встановилася на подальші кілька десятиліть. Саме у 1919 р. за діяльності О. Грудницького відбулися вперше в історії Золотоніщини організовані відзначення Шевченківських днів. Вважаємо за потрібне зацитувати уривок з дещо призабутої публікації 1964 р. краєзнавця, директора Золотоніського краєзнавчого музею М. Ф. Пономаренка, у якій він охарактеризував масштаб золотоніських шевченківських святкувань у 1919 р.: «Так, у наказі № 32 Золотоніського ревкому від 27 лютого 1919 р., опублікованому в повітовій газеті «Український коммунар», що видавалась інформаційним відділом Золотоніського повітового ревкому вказувалось: «Всім комісаріатам, громадським установам та торговим підприємствам м. Золотоноші й повіту Ревком наказує в день роковин народження та смерті Славетного Співця про волю Т. Г. Шевченка 10 та 11 березоля нового стіля 1919 року, праці не проводити». Комісар освіти Золотоніського повіту звертав увагу завідуючих шкіл на хорошу організацію і проведення ювілею великого Кобзаря: «Прошу вжити заходів, - говорилося в його наказі, - аби 10 та 11 березоля у всіх школах повіту було урочисто святковано пам'ять генія України Т. Шевченка. На сі дні учні мусять бути звільнені від науки» («Український комунар», 19.02.1913, наказ № 3). У спеціальному Зверненні комісара освіти до всіх вчителів шкіл повіту їм пропонувалось «неодмінно влаштувати урочисте Шевченківське свято: для дорослих 25, а для дітей 26 лютого (старого стиля). Учительство повинно подбати, щоб це національне свято у вільній Україні, про яку мріяв Тарас Шевченко, було улаштовано якнайкраще». Про те, як здійснювались ці накази і розпорядження, як населення Драбівщини вперше за радянської влади відзначило Шевченківські дні, свідчать повідомлення волосних комісарів освіти на ім'я ревкому. [...] «10, 11 березоля, - пишеться в «Хроніці» з с. Великого Хутора, - в дні народження і смерті славетного співця України Т. Г. Шевченка у нас в селі в помешканні теж відбулось урочисте свято. За кілька день до цього склалась нарада селян і учителів місцевої школи, котра намітила програму і розподілила між собою працю. 10-го в 4 г.д. відбулось свято для дорослих. Не дивлячись на непогоду, зібралась селян повна зала, котра була уквітчана ялинкою і рушником. Відкрилась сцена, на котрій стояв портрет Т. Г., убраний теж ялинкою і рушником, закритий прапором. В мить відкриття сцени по бокам портрета стояли хлопець з косою і дівчина з граблями, а посередині сидів козак- запорожець. Українка почала підіймати прапор, а десь далеко за сценою лунали слова пісні, а хлопчик років 10, звертаючись до портрета казав: «Встань-но батьку, подивися що діється в світі: встали волю добувати усі твої діти». Після чого хор в переміжку з декламацією виконав багато пісень. Не вірилось, що це є дійсність. Здавалось, що це мрія. Селянам навіть не вірилось, щоб у їх селі, в котрому окрім самогонки немає, казалось, нічого лучшого, не вірилось, щоб хлопчик або дівчина 10-12 років кликала їх на працю задля Вкраїни. Особливо гарне вражіння зробила на селян жива картина «Лірник». Сидячи на сцені з поводатарем, обвішаним торбинками, оточений хлопцями і дівчатами, дуже гарно він виповняв «Думи мої, думи мої...» на кобзі. Кобзар скінчив, тишина. Є навіть такі, що плачуть. Хвилина... встає запорожець з оголеною шаблею і гучно залунав його голос по всій залі: він кличе селян витягти плуги з провалля і в темну ніч кувати з них мечі, добувати волю... Знову не вірилось, казалось, що це тільки сон. Свято закінчилось о 10 г. вечора. Висловлюємо щиру подяку за працю тт. Комісару військових справ М. С. Пізняхівському, І. І. Ігнатенку і всім учителям. Волосна Трудова Рада. («Український коммунар», № 9 28.111.1919). Військовий комісар Білоусівської волості Лістровий надіслав голові Золотоніського повітового ревкому повідомлення про святкування Шевченківських днів у Білоусівській волості: «10 березоля збулось урочисте святкування пам'яті батька Т. Г. Шевченка. По селах Білоусівської волості були відслужені молебні, де було багато людності, всі службові особи 47 ISSN 2076-5908. Вісник Черкаського університету. 2013. № 39 (292) після закінчення молебня, палко привітали присутніх». [...] («Український коммунар», № 8 20.111.1919) [17]. П'ятий сюжет. У тому ж таки 1919 p., у складний соціально-економічний та політичний час для Золотоноші, в одній із місцевих друкарень з'явилася збірка віршів Т. Г. Шевченка, підготовлена Шевченківською комісією - «Дитяче Шевченкове свято: На спомин діткам про святкування 58-х роковин смерти Т. Г. Шевченка, 11 березоля 1919 року» (Золотоноша, 1919, 15 с.). До збірки, окрім нарису про життя поета, увійшли наступні твори: «Заповіт», «Учитеся брати мої», «Минають дні», «Мені однаково», «І досі сниться», «Розрита могила», «Сонце заходить», «Ой, нап'юся пива, меду», «Мати», «Мені тринадцятий минало» та інші. На жаль, сам примірник збірничка не містить інформації щодо персональних даних людей, які ініціювали дане видання. Можемо обережно припустити, але не стверджувати до виявлення нової інформації, що ідейним натхненником збірки міг бути або вже вище згаданий Золотоніський повітовий ревком Золотоніський, або Золотоніський осередок культурно-просвітницької організації «Просвіта», на чолі якого у 1917-1919 pp. перебував М. О. Злобинець. Натомість цілком відповідально можемо засвідчити той факт, що серед виявленого і опрацьованого нами репертуару золотоніської книжкової продукції кінця XIX ст. і до кінця 1919 р. (часу встановлення радянської влади в місті) - «Дитяче Шевченкове святе» є єдиним місцевим виданням, яке присвячене Т. Г. Шевченку [18]. Відповідно воно є бібліографічно цінним, зважаючи на час та тираж друку. Висновки. Отже, прогресивні ініціативи та діяльність Золотоніського повітового земства щодо вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка є складовою загальноукраїнської тенденції визнання народної поваги до поета. Існуюча неповнота джерельної бази щодо золотоніської шевченкіани повинна спонукати дослідників-краєзнавців до нових наукових пошуків, до виведення із забуття імен громадських та культурно-просвітницьких діячів, переконання та діяльність яких безпосередньо свідчать про існування, чи то пак сповідування ними свідомої пошани до Т. Г. Шевченка. Список використаної літератури 1. Пономаренко М. Ф. Золотоноша / М. Ф. Пономаренко // Історія міст і сіл Української PCP. Черкаська область. - К., 1972. - С. 257-273. 2. Сайт села Великий Хутір. Режим доступу http://www.velikiihutirxherkassv.ua/index.php7newsJcH846 3. Отчет Золотоношской уездной земской управы, Золотоношскому уездному земскому собранию за 1883 год. - Полтава : тип. Н. О. Пигуренко, 1884. - 226 с. 4. Отчет Золотоношской уездной земской управы, Золотоношскому уездному земскому собранию за 1884. - Полтава : тип. Н. О. Пигуренко, 1885.-213 с. 5. Отчет Золотоношской уездной земской управы, Золотоношскому уездному земскому собранию за 1895 г. - Золотоноша : тип. Лепского и Вурмана, 1896. - 271 с. 6. Отчет Золотоношской уездной земской управы, Золотоношскому уездному земскому собранию за 1899 год. - Золотоноша : тип. П. Лепского и И. Вурмана, 1900. - 163 с. 7. Памятник Т. Г. Шевченку и подписка на него // Киевская старина. - 1906. - № 3 -4. - С. 77-78. 8. Отчет Золотоношской уездной земской управы, Золотоношскому уездному земскому собранию за 1904 год. - Золотоноша : тип. П. Лепского и И. Вурмана, 1905. - 133 с. 9. Отчет Золотоношской уездной земской управы, Золотоношскому уездному земскому собранию за 1906 год. - Золотоноша : тип. П. Лепского и И. Вурмана, 1907. - 145 с. 10. Отчет Золотоношской уездной земской управы, Золотоношскому уездному земскому собранию за 1908 год. - Золотоноша : тип. П. Лепского и И. Вурмана, 1909. - 183 с. 11. Отчет Золотоношской уездной земской управы, Золотоношскому уездному земскому собранию за 1909 год. - Золотоноша : тип. П. Лепского и И. Вурмана, 1910. - 277 с. 12. Смета расходов и доходом и рас кладка уездного земского собрания на 1914 год. - Золотоноша : тип. Лепского и Вурмана, 1915. - 392 с. 13. Отчет Золотоношской уездной земской управы, Золотоношскому уездному земскому собранию за 1910 год. - Золотоноша : тип. П. Лепского и И. Вурмана, 1901. - 4 8 5 с. 14. Великий Кобзар в пам'яті народній : збірник висловлювань про Т. Г. Шевченка / сост. : В. X. Косян, Д. Ф. Красицький. - К. : Держ. вид-во політ, літ-ри УРСР, 1961.-177 с. 48 Серія «Історичні науки», 2013 15. У Золотоніському краєзнавчому музеї зберігаються копії сторінок із рукописом віршів М. Злобинця за 1906 та 1907 pp. 16. Державний архів Черкаської області, ф. Р-5625, on. 1, спр. 1908. 17. Пономаренко М. Перші шевченківські свята / М. Пономаренко // Прапор Жовтня. - 1964. - № 31 (12.03). 18. Дитяче Шевченкове свято: На спомин діткам про святкування 58-х роковин смерти Т. Г. Шевченка, 11 березоля 1919 року. - Золотоноша : вид. Шевченківської комісії, [1919]. - 15 с. Одержано редакцією 23.02.2014 Прийнято до публікації 1.09.2014 Аннотация. Сылка О. 3. Золотоношская Шевченкиниана (80-е гг. XIX в. - 1919 г.). В статье представлено несколько сюжетов, содержание которых дополняет украинское историографическое пространство в вопросах чествования памяти Тараса Григоровича Шевченка на территории Золотоношского уезда Полтавской губернии. В частности, обращено внимание на инициативы Золотоношского уездного земства, которые касались организации действий, направленных на приведение в порядок могилы Т. Г. Шевченка; на общественную позицию одного из лидеров культурно-просветительского движения на Золотонощине - М. А. Злобинца и на проведение первых организованных шевченковских дней в 1919 году. Ключевые слова: Золотоношское уездное земство, общественно-культурный деятель М. А. Злобинец (кобзарь Домонтович), Шевченковские дни 1919 года, уездный комиссар образования А. Г. Грудницкий. Summary. Sylka О. Z. Shevchenko's study at Zolotonosha (80's nineteenth century - 1919). The article presents a few scenes, the content of which complements the Ukrainian historiographical space in the issues of Taras Grigorovich Shevchenko's commemorating on the territory of Zolotonosha county, Poltava province. In particular, attention was paid to social initiatives vowels of Zolotonosha county, which related to the organization of actions aimed at bringing in order the Taras Shevchenko's grave on Chernecha Hora in Kaniv. It was made the conclusions, that progressive initiatives of Zolotonosha land(zemstvo) and actions to its implement are the part of all-Ukrainian trend to recognize the national respect for the poet. The existing incompleteness source base in matters of Shevchenko's study at Zolotonosha, according to the author's opinion, should encourage researchers to conduct new ethnographers scientific inquiry. Key words: Zolotonosha county, the socio-cultural figure M. A. Zlobinets (kobzar Domontovich), Shevchenko's days in 1919, the county commissioner of education A. G. Grudnitskii. 49