Журнал органічної та фармацевтичної хімії. – 2021. – Т. 19, вип. 3 (75) 3 ISSN 2518-1548 (Online) ISSN 2308-8303 (Print) УДК 616-089.165; 632.953 https://doi.org/10.24959/ophcj.21.231997 В. М. Брицун1, Н. В. Сімурова2, І. В. Попова2, О. В. Сімуров3 1 ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва Національної академії медичних наук України», Україна 02660, м. Київ, вул. Попудренка, 50. E-mail: britsun167@ukr.net 2 Національний університет харчових технологій, Україна 3 ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка Національної академії медичних наук України», Україна Сучасні хімічні дезінфектанти та антисептики. Частина І Мета. Узагальнити та систематизувати інформацію щодо властивостей сучасних хімічних дезінфіку- вальних та антисептичних засобів (ДЗ і АЗ). Результати та їх обговорення. В огляді узагальнено та систематизовано інформацію про власти- вості сучасних хімічних ДЗ і АЗ – алкілувальних реактантів, альдегідів, амідів, амідинів та бісгуанідинів, барвників, галогенактивних реагентів, галогенів та їх комплексів, похідних 2-нітрофурану. Здійснено кла- сифікацію ДЗ і АЗ за хімічною структурою, наведено спектри їхньої активності, напрями і форми застосу- вання, описано токсичність і вплив на екологію. Висновки. Результати проведеного дослідження дозволяють констатувати, що сучасними ефектив- ними ДЗ та АЗ з широким спектром біоцидної дії є альдегіди, галогенактивні сполуки і галогеновмісні комп- лекси. Аміди, амідини та бісгуанідини характеризуються вужчим спектром активності. Барвники та похідні 2-нітрофурану є морально застарілими антисептиками. Ключові слова: антисептики; дезінфектанти; мікроорганізми; віруси; спори; резистентність V. M. Britsun1, N. V. Simurova2, I. V. Popova2, O. V. Simurov3 1 State Institution “O.M. Marzieiev Institute for public health” NAMSU, Ukraine 2 National University of Food Technologies, Ukraine 3 The State Institution “V. P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism” NAMSU, Ukraine Modern chemical disinfectants and antiseptics. Part I Aim. To generalize and systematize information on the properties of modern chemical disinfectants and antiseptic agents (DA and AA). Results and discussion. The review provides generalized and systematized information on the properties of modern chemical DA and AA – alkylating reagents, aldehydes, amides, amidines, bisguanidines, dyes, halo- genated reagents, halogens and their complexes, 2-nitrofuran derivatives. The classification of DA and AA by their chemical structure was carried out. The activity spectra, possible application ways and forms of DA and AA were given. Their toxicity and impact on the environment were described as well. Conclusions. On the basis of the analysis carried out it was shown that aldehydes, halogen-active com- pounds and halogen-containing complexes are modern effective DA and AA with a wide spectrum of biocidal ac- tion. Amides, amidines and bisguanidines are characterized by a narrow spectrum of activity. Dyes and 2-nitrofuran derivatives are old-fashioned antiseptics. Key words: antiseptics; disinfectants; microorganisms; viruses; spores; resistance Copyright © 2021, V. M. Britsun, N. V. Simurova, I. V. Popova, O. V. Simurov This is an open access article under the CC BY license (http://creativecommons.org/licenses/by/4.0) Вступ Відомо, що більше половини захворювань лю- дини викликано патогенними мікроорганізмами та вірусами, а подовження середньої тривалості людського життя за останнє сторіччя було досяг- нуто, зокрема, масовим застосуванням дезінфек- ційних та антисептичних реагентів і процедур [1, 2]. Тому в епоху глобалізації, за переміщення вели- ких мас людей, тварин і товарів на значні відста- ні, боротьба з інфекціями та епідеміями повинна мати жорсткий і безкомпромісний характер. Для знезараження предметів, повітря та по- верхонь застосовують два основних методи: фізич- ний (дія високої температури, струмів НВЧ, УФ- та гамма-випромінювання) і хімічний (оброблення розчинами або парами/аерозолями хімічних реа- гентів). Інколи використовують також біологіч- ну дезінфекцію (використання бактеріофагів). За останні десятиріччя у світі проведено значну роботу щодо синтезу, виробництва та використан- ня нових класів антисептичних (АЗ) і дезінфекцій- них (ДЗ) засобів, результати якої викладено на- самперед у монографіях [3, 4]. Розширились уяв- лення про механізми дії, з’явились нові дані про резистентність мікроорганізмів і вірусів до АЗ та ДЗ [3 – 7]. Через епідемічну ситуацію в Україні, пов’я- зану з поширенням COVID-19, туберкульозу й ін- ших інфекційних захворювань, а також через від- сутність в україномовній літературі сучасних огля- дів і монографій щодо дезінфектантів та антисепти- ків узагальнення, систематизація та оприлюднення Journal of Organic and Pharmaceutical Chemistry. – 2021. – Vol. 19, Iss. 3 (75) 4 ISSN 2308-8303 (Print) ISSN 2518-1548 (Online) інформації в цьому напрямі постає надзвичайно актуальним. АЗ та ДЗ повсякденно використовують у ме- дицині, ветеринарії, промисловості й побуті. Cучас- не різноманіття дезінфекційних і антисептичних засобів, їх доступний і широкий асортимент пов’я- зані з розвитком хімії та хімічних технологій, які дозволили розробити й налагодити великотон- нажне виробництво індивідуальних синтетичних сполук з яскраво вираженою біоцидною дією [3 – 6]. Антисептики застосовують насамперед для зне- зараження біологічних тканин (шкіри, слизових оболонок, раневих поверхонь) людей і тварин, а дезінфектанти – для знищення мікробів і віру- сів як на поверхнях, так і в повітрі. Особливістю дії дезінфектантів є знищення мікроорганізмів і вірусів, тоді як антисептики зазвичай лише тим- часово гальмують їх розмноження та життєдіяль- ність. Термін «дезінфекція» передбачає знищення патогенних мікроорганізмів (ендоспори за цього виду оброблення лишаються живими), а стерилі- зація передбачає повне знищення як ендоспор, так і патогенних мікроорганізмів [8]. Дезінфектанти зазвичай мають більшу реак- ційну здатність, ніж антисептики, що дозволяє за- стосовувати їх у менших концентраціях. АЗ і ДЗ по- винні бути по можливості безпечними для тепло- кровних. Необхідно зазначити, що чітка межа між дезінфектантами й антисептиками відсутня: у дея- ких випадках одні й ті ж реагенти, залежно від концентрації, виконують функції як ДЗ, так і АЗ (наприклад, гіпохлорити, пероксидні сполуки, N- хлораміни, діоксид хлору). Певні сполуки вико- ристовують або як антисептики, або як консер- ванти (хлоргексидин, четвертинні амонійні солі, похідні фенолу) [9, 10]. 1. Cхеми хімічних механізмів дії АЗ і ДЗ За оброблення АЗ/ДЗ середовищ, які містять мікроорганізми, спори і віруси, у результаті хіміч- них реакцій відбуваються трансформації молекул біологічних об’єктів, змінюється їхня будова й по- рушуються ковалентні, донорно-акцепторні, вод- неві зв’язки та незв’язні (електростатичні) взаємо- дії, які зумовлюють перебіг послідовних біологіч- них процесів у живих організмах [11]. У резуль- таті модифіковані молекулярні структури вже не можуть підтримувати функції, необхідні для існу- вання живих клітин. Хімічні реагенти, використовувані як антисеп- тики і дезінфектанти (у розчинах, парах/аерозо- лях), за механізмами дії на мікроорганізми, спо- ри і віруси можна класифікувати на дві групи: 1) ДЗ і АЗ, за дії яких руйнуються старі й утво- рюються нові хімічні зв’язки в біологічних моле- кулах-мішенях. За механізмами хімічної дії їх можна поділити на окисники (хлор та хлорактивні реа- генти, озон, пероксид водню) та речовини з іншою дією (етиленоксид є алкілувальним, а альдегіди – азометинувальним реактантами) [8]. Окисники мають високий стандартний окиснювальний по- тенціал у кислотному середовищі: Е0 від 2,075 В (озон) до 1,396 В (хлор у водних розчинах) [12]. Йод є слабшим окисником (Е0 = 0,62 В) і, з ура- хуванням економічної складової використання, його позиціонують як антисептичний засіб. Ці сполуки є високореакційноздатними несе- лективними електрофільними реагентами, які здат- ні окиснювати (алкілувати, гідроксиметилювати) ненасичені карбон-карбонові зв’язки (С=С та C≡C), активні метиленові та метинові групи (-СН2- і -СН=), меркапто- (HS-) і тіонні (S=) групи, N-атоми й інші нуклеофільні центри органічних молекул або ж при- єднуватись до них. Ці реагенти зазвичай класи- фікують як ДЗ, вони мають широкий спектр біо- цидної дії (ефективні проти мікробів, спор, віру- сів, пріонів). 2) Комплексоутворювальні ДЗ/АЗ, які діють за рахунок міжмолекулярних взаємодій: утворю- ють водневі зв’язки та координуються силами Ван-дер-Ваальса з молекулами живої клітини- мішені. До цієї групи можна віднести аміди, аміди- ни та бісгуанідини, барвники, іони важких мета- лів, поверхнево-активні речовини (ПАР), спирти, феноли, четвертинні амонійні солі. Спирти (етанол, пропанол-2), на відміну від інших ДЗ і АЗ, використовують в індивідуально- му стані або в концентрованих водних розчинах (60 – 70 %), вони виявляють комбіновану антимік- робну дію як зневоднювальні засоби і за рахунок розчинення ліпідних оболонок клітин мікроор- ганізмів. Ці сполуки переважно належать до гру- пи АЗ і характеризуються помірною біоцидною дією (швидко знищують грампозитивні бактерії, повільніше – грамнегативні, менш активні про- ти грибів, мікобактерій і майже не діють на спо- ри та віруси). Реакції дезінфекційних/антисептичних реа- гентів з молекулами та іонами живих клітин від- буваються за загальними законами хімії. Тобто швидко перебігають гомогенні реакції, тоді як ге- терогенні відбуваються значно повільніше або вза- галі зупиняються на поверхні розділу фаз. Роль останньої виконують клітинні стінки мікроорга- нізмів, спор або білкова (ліпідна, ліпопротеїнова) оболонка (капсид) вірусу, що контактують з роз- чинами, парами чи аерозолями ДЗ/АЗ. Насампе- ред дії дезінфектантів та антисептиків зазнають зовнішні стінки мікроорганізмів, спор та оболон- ки вірусів. Лише потім – хімічні реагенти потрап- ляють усередину мікроорганізму чи вірусу. Взагалі, товста оболонка є одним із захисних механізмів певних мікроорганізмів, спор і вірусів. Класичним прикладом такого мікроорганізму є Mycobacterium Журнал органічної та фармацевтичної хімії. – 2021. – Т. 19, вип. 3 (75) 5 ISSN 2518-1548 (Online) ISSN 2308-8303 (Print) tuberculosis, яка характеризується слабкою про- никністю кислотостійких гліколіпідних клітин- них стінок щодо ДЗ, АЗ та лікарських засобів [13]. Отже, будова АЗ/ДЗ (полярність, наявність кова- лентних чи іонних зв’язків) зумовлює швидкість проникнення через ліпідні мембрани живих клі- тин і, відповідно, знезаражувальну дію. Тому ефек- тивними є всепроникні дезінфектанти/антисеп- тики, що мають як гідрофільні (розчинні у воді), так і ліпофільні властивості (розчинні в аліфатич- них розчинниках і жирах). Це хлор, оксид хлору(IV), оксид етилену, формальдегід, глутаровий альде- гід, фенол та його похідні. Натрій гіпохлорит та N-хлораміни також є всепроникними ДЗ, тому що за їх гідролізу утворюється слабка гіпохлоритна кислота, яка також є ефективним ДЗ і в недисоційо- ваному вигляді може дифундувати через ліпідні поверхні [3 – 5]. Сполуки, які за розчинення у воді дисоціюють на йони (калій перманганат, солі важких металів), повільно проникають (або взагалі нездатні про- никнути) крізь ліпофільні клітинні стінки бакте- рій чи ліпідні оболонки вірусів. Вони діють лише на клітинну поверхню, тому є малоефективними проти багатьох мікроорганізмів, вірусів та спор. Дія дезінфектантів і антисептиків суттєво зале- жить також від температури та рН середовища [3 – 5]. Механізми дії дезінфектантів і антисептиків проти мікробів та вірусів на біологічному рівні роз- глянуто в роботах [3 – 7, 10, 14]. Зазначено, що вони руйнують клітинні стінки, дезактивують бакте- ріальні та вірусні ферменти або порушують захис- ну білкову (ліпідну) оболонку й нуклеїнові кис- лоти вірусів. Наслідком дії біоцидів є лізис клітин, порушення клітинного гомеостазу, деструктив- ний вплив на мембрани, на роботу ферментів, на рух електронів і йонів, на окиснювальне фосфо- рилювання тощо. Мікроорганізми та віруси демонструють різ- ну стійкість до дії ДЗ і АЗ: пріони > спори > міко- бактерії > цисти > малі безоболонкові віруси > грамнегативні бактерії > гриби > великі безобо- лонкові віруси > грампозитивні бактерії > віруси з ліпідною оболонкою [3]. 2. Особливості використання АЗ і ДЗ Під час вибору процесу дезінфекції чи стери- лізації користувачам варто зважати на переваги й недоліки конкретних методів. Дезінфекції та сте- рилізації завжди повинні передувати попереднє очищення оброблюваної поверхні мийним засо- бом (милом чи розчином ПАР) і пов’язане з цим фізичне видалення мікроорганізмів, спор та віру- сів, що є важливим фактором ефективного знеза- раження поверхонь за використання ДЗ [15 – 17]. Необхідно виконувати належні рекомендації щодо концентрації розчинів АЗ і ДЗ, часу контакту й тем- ператури обробляння. Науково обґрунтовані рівні дезінфекції та сте- рилізації наведено в огляді [6], а сучасні стандарти й настанови щодо використання дезінфектантів і антисептиків – у монографії [3]. Дані про канце- рогенні, тератогенні й алергенні властивості дез- інфектантів наведено в монографічному довід- нику [9]. Більшість ДЗ є нелеткими речовинами, тому їх розчини можна використовувати лише для дез- інфекції поверхонь. Леткими чи газоподібними реа- гентами є етиленоксид, розчини альдегідів, діок- сид хлору, перекисні сполуки, озон, хлор, найпро- стіші феноли. До категорії «умовно летких» ДЗ можна віднести хлорактивні реагенти, які в разі контакту з водою і вологим повітрям виділяють гіпохлоритну кислоту. Газоподібні, леткі й «умовно леткі» ДЗ придатні для дезінфекції повітря все- редині приміщень. Механізми виникнення резистентності мікро- організмів, вірусів та спор до дії ДЗ/АЗ розгляну- то в роботах [3 – 5, 7, 8, 13, 14]. Для зменшення ре- зистентності потрібні періодична заміна ДЗ/АЗ і належне виконання правил дезінфекції/анти- септики. 3. Класифікація і властивості ДЗ і АЗ Антисептики й дезінфектанти за хімічною структурою та механізмом їх дії можна класифі- кувати так. 1) Алкілувальні реагенти (рис. 1) Етиленоксид (1) – дезінфектант високого рівня (стерилізувальний засіб), реагує з С-, N-, O-, S-нук- леофільними центрами молекул білків, ДНК, РНК, нуклеозидів і нуклеотидів [3 – 5, 6, 8, 18]. Сполуку використовують для стерилізації ме- дичних інструментів, пластмас та інших виробів, що не витримують високих температур. Процес відбувається в герметичних камерах, час оброб- лення газоподібним етиленоксидом становить 6 – 12 годин за температури 20 – 50 °С [8]. Етиленоксид є займистою, вибухонебезпеч- ною речовиною і отрутою для теплокровних тва- рин і людей (проявляє канцерогенну, мутагенну, Рис. 1. Структурні формули ДЗ і АЗ з класів алкілувальних реагентів та альдегідів Journal of Organic and Pharmaceutical Chemistry. – 2021. – Vol. 19, Iss. 3 (75) 6 ISSN 2308-8303 (Print) ISSN 2518-1548 (Online) подразнювальну та наркотичну дію) [19]. Тому в сучасних дезінфекційних пристроях відпрацьо- ваний етиленоксид каталітично утилізують до етиленгліколю. 2) Альдегіди (рис. 1) До цієї групи сполук належать глутаровий аль- дегід (2), формальдегід (3) та фталевий альдегід (4), які є гідроксіалкілувальними реагентами, що «зшивають» молекули білків, ДНК, РНК, нуклео- зидів і нуклеотидів з С-, N-, O-, S-нуклефільними центрами; можуть утворювати азометини в реак- ціях з первинними аміногрупами субстратів. Глутаровий альдегід (2) – сучасний високоефек- тивний дезінфектант, який виявляє бактерицидну, спороцидну, віруліцидну та консервувальну дію [3 – 6, 8]. Зазвичай його використовують у слабо- кислих водних розчинах з концентрацією 1,5 – 3,5 %. Комерційні розчини глутаральдегіду також мо- жуть містити 20 – 30 % ізопропілового спирту та до 2 % натрій феноляту. Для транспортування ви- користовують 50 % водний розчин глутарового альдегіду. Розчин 2 % глутарового альдегіду вбиває біль- шість мікроорганізмів та вірусів за експозиції мен- ше 10 хв. Для знищення спор потрібно дещо біль- ше часу. За підвищення рН розчинів глутаральде- гіду до 9 спостерігається збільшення їхньої анти- мікробної активності і зменшення терміну при- датності (унаслідок самоконденсації). Препарати глутаральдегіду дозволяють здійсни- ти швидку дезінфекцію за кімнатної температури. Його перевагами є невисока вартість, можливість багаторазового використання, низька хімічна агре- сивність, що дозволяє обробляти медичні прилади, метали, скло та інші матеріали. Формальдегід (3) – потужний ДЗ з бактерицид- ною, спороцидною та віруліцидною дією [3 – 5, 8]. Проте він діє повільніше, ніж глутаральдегід [5]. Транспортують його зазвичай у вигляді водно- го розчину (34 – 40 % CH2O, з додаванням 8 – 15 % метанолу як інгібітора полімеризації). Формаль- дегід може бути генерований з його полімерної форми – параформальдегіду. Раніше формальдегід у газоподібному стані (типові концентрації 5 – 50 мг/л) або у вигляді роз- чинів (4 – 8 % у воді або в 70 % етанолі) був одним із найпоширеніших ДЗ. У газовій фазі формальде- гід виявляє значно більшу дезінфікувальну дію, ніж у водних розчинах [3 – 5]. Канцерогенні влас- тивості формальдегіду значно обмежують його використання як ДЗ [3 – 5, 20]. Фталевий альдегід (ОРА) (4) – дезінфектант з бактерицидною та спороцидною дією [3 – 6, 8]. Сполука не має запаху, її використовують у вигля- ді водного 0,5 % розчину. На відміну від глутар- альдегіду, розчини OPA стабільні в діапазоні рН 3-9 і не автополімеризуються в лужному середовищі. 3) Аміди, амідини та бісгуанідини (рис. 2) Це група антисептичних сполук, які містять відповідно -NH-CO-, -NH-C(=NH)-, -NH-C(=NH)-NH- C(=NH)-NH-фрагменти. Бісгуанідини – бактерицидні засоби вузько- го спектра дії: швидко знищують грампозитивні та грамнегативні бактерії, менш активні проти грибів і майже не діють на спори, віруси і міко- бактерії туберкульозу. Через погану водорозчинність основ амідини й бісгуанідини зазвичай використовують у вигля- ді солей. Бактерицидна дія амідинів та бісгуані- дінів, вочевидь, пояснюється електростатичною координацією катіонів амідинію та гуанідинію з негативно зарядженими ділянками клітинних мембран мікроорганізмів, унаслідок чого відбу- вається їх блокування і деструкція (протікання цитоплазми, осадження білків і нуклеїнових кислот) та остаточна втрата біологічних функцій [3 – 6, 21]. Алексидину дигідрохлорид (5) – антисептик бісгуанідинового ряду [22 – 25], активний проти біоплівкових мікроорганізмів [24] і грибів (зокрема Candida auris) [25]. Зазначено, що антибактеріаль- ний ефект розчинів алексидину поступається та- кому для розчинів 2 % хлоргексидину та 2,5 % NaOCl [24]. Оланексидин (6) – антисептик бісгуанідино- вого ряду, активний проти широкого кола бак- терій, зокрема стійких до антибіотиків [21, 26]. Полігексанід (7) – антисептик бісгуанідино- вого ряду, його розчини використовують для опе- ративного зрошення перед- і післяопераційних ран, хірургічних і нехірургічних пов’язок, хронічних ран, катетеризації, оброблення шкіри, слизових обо- лонок та різних поверхонь, а також в очних крап- лях [27 – 32]. Ефективний проти мультирезис- тентних штамів бактерій [33], зокрема S. aureus. Доведено, що полігексанід ефективніше, ніж хлор- гексидин, знищує мікроорганізми біоплівок [34]. Пропамідину ізетіонат (8) – похідна амідину, антисептик, що виявляє виражену антибактеріаль- ну дію проти пірогенних коків, стійких до анти- біотиків стафілококів та деяких грамнегативних бацил [35]. Трихлоркарбан (9) – похідна карбаміду, актив- ний проти грампозитивних бактерій, проявляє слабшу дію проти грамнегативних бактерій і гри- бів [3 – 5, 7]. Цей засіб додають як антисептик і кон- сервант у папір, пластмаси, фарби, мила та косме- тику. Триклокарбан може акумулюватись в орга- нізмі й чинити тривалий токсичний вплив (ендо- кринні хвороби, порушення репродуктивної функції), тому його використання нині обмежено. Хлоргексидину біглюконат (10) – антисептик, консервант, найчастіше застосований бісгуанідин [3 – 5, 36 – 51]. Ефективний проти бактерій і дріжджів. Проявляє мікобактеростатичну і споростатичну дію, Журнал органічної та фармацевтичної хімії. – 2021. – Т. 19, вип. 3 (75) 7 ISSN 2518-1548 (Online) ISSN 2308-8303 (Print) майже не впливає на віруси. Водні розчини хлоргек- сидину (0,5 – 4 %) застосовують для перед- і після- операційного оброблення ран, опіків, ополіску- вання ротової порожнини, для збереження кон- тактних лінз, консервації рідких мийних засобів, у біоцидних перев’язувальних матеріалах. 4) Барвники акридинового, триарилметанового і фентіазинового рядів (рис. 3) Ці похідні активно застосували як АЗ в меди- цині й побуті в першій половині ХХ ст. до появи й широкого розповсюдження сульфаніламідних препаратів та антибіотиків [3 – 5]. З другої полови- ни ХХ ст. масштаби їх використання суттєво змен- шились. Барвники добре фіксуються (адсорбуються) біологічними тканинами, що забезпечує тривалу дію. Основними недоліками барвників є обмеже- ний діапазон антибактеріальної дії та естетична упередженість: за використання вони забарвлю- ють шкіру і слизові оболонки. Акридинові барвники раніше застосовували як системні протимікробні засоби. Спороцидний ефект – відсутній. Нині їх використовують для лі- кування зовнішніх бактеріальних і грибкових ін- фекцій акваріумної та промислової риби [3]. Також їх використовують як консерванти (у низьких кон- центраціях) для запобігання зростанню грибів і во- доростей у резервуарах для технічної води. Акридинові барвники порушують реплікацію та транскрипцію ДНК мікроорганізмів [3]. Вони можуть впливати на ДНК людини і, вірогідно, спри- чиняти канцерогенну дію [52]. Акрифлавін (11) – використовували як місце- вий антисептик та антипротозойний засіб [3 – 5]. Його розчини (~10-3 %) пропонують для лікуван- ня зовнішніх грибкових інфекцій акваріумних риб [3]. Амінакрин (12) – входить до складу проти- опікових мазей [53] та ліків проти трихомонад- них інфекцій. Має мутагенні властивості [3]. Профлавін (13) – застосовували як місцевий та урологічний антисептик у середині ХХ ст. [3 – 5, 54]. Ефективний насамперед проти грампозитивних бактерій. Сполука зумовлює денатурацію ДНК [3 – 5]. Триарилметанові барвники донині зберегли певне антисептичне значення. Вважають, що вони сприяють каталітичному утворенню реакційно- здатних радикалів у синтезі пептидоглікану [3]. Діамантовий зелений (14) – триарилметано- вий барвник, антисептик з антимікробною дією, активний щодо грампозитивних бактерій і деяких Рис. 2. Структурні формули ДЗ і АЗ з класів амідів, амідинів та бісгуанідинів Journal of Organic and Pharmaceutical Chemistry. – 2021. – Vol. 19, Iss. 3 (75) 8 ISSN 2308-8303 (Print) ISSN 2518-1548 (Online) патогенних грибів. Засіб має меншу ефективність проти грамнегативних мікробів, неефективний проти кислотостійких бактерій і бактеріальних спор. Спиртовий 1 – 2 % розчин діамантового зе- леного використовують у медицині та ветерина- рії на пострадянських територіях (у США і ЄС до- зволений, але не застосовуваний) [3 – 5, 55]. Фуксин (15) – триарилметановий барвник, анти- септичний засіб. Проявляє активність щодо ста- філококів і грибів. Входить до складу антисептич- них розчинів для лікування нашкірних інфекцій у людей та тварин [56]. Із фентіазинових барвників наразі лише мети- леновий синій (16) викликає певний науковий і практичний інтерес. Його застосовують у формі 1 – 2 % водного розчину як антисептик і в’яжучий засіб для лікування інфекцій ротової порожнини й сечостатевих шляхів, у випадках гнійних захво- рювань шкіри, для оброблення ран, виразок, опіків, лікування екземи, обмороження [3 – 5, 54, 57]. Цей барвник добре зарекомендував себе як фун- гіцид у разі вирощування акваріумних риб. Нещо- давно було доведено, що фотодинамічна актива- ція підвищує антимікробні й противірусні влас- тивості розчинів метиленового синього [58 – 60]. 5) Галогенактивні реагенти (рис. 4) Гіпохлорити, діоксид хлору, N-хлораміни – по- тужні окиснювачі з широким спектром дії; мають бактерицидну, туберкулоцидну, віруліцидну, споро- цидну та фунгіцидну властивості [3 – 5]. На відміну від хлору, вони не схильні до утворення поліхлор- діоксинів і хлороформу в реакціях з органічни- ми субстратами [61, 62]. Саме цим пояснюється заміна хлору на галогенактивні реагенти в про- мисловості та в системах водоочищення [63 – 65]. Розчини натрій гіпохлориту, діоксиду хлору та хлорамінів Б і Т часто застосовують для дезін- фекції приміщень у лікарнях та госпіталях [66]. Хлорактивні препарати поряд з перевагами мають і певні недоліки, з-поміж яких: низька Рис. 4. Структурні формули ДЗ і АЗ з класу галогенактивних реагентів Рис. 3. Структурні формули ДЗ і АЗ з класу барвників Журнал органічної та фармацевтичної хімії. – 2021. – Т. 19, вип. 3 (75) 9 ISSN 2518-1548 (Online) ISSN 2308-8303 (Print) стабільність, досить висока ціна, неприємний за- пах, здатність викликати подразнення слизових оболонок, корозію металевих поверхонь, руйну- вання і знебарвлення тканин [3 – 5]. Первинний механізм дії хлорактивних реаген- тів (за винятком діоксиду хлору) ґрунтується на гідролітичному відщепленні гіпохлоритної кис- лоти, яка є енергійним окисником. Галазон (пантоцид) (17) – ДЗ, що містить 26 % активного хлору. Використовують його для дез- інфекції питної води (концентрація 4 мг/л) в разі відсутності водогону, як антисептик для рук [3, 4]. Кальцій гіпохлорит (18) – потужний, недоро- гий і часто вживаний у медицині й побуті дезін- фектант і антисептик, містить 49 % активного хло- ру [3 – 5, 67, 68]. Застосовують його для відбілю- вання тканин, паперу, для знезараження води, у стоматології. Натрій гіпохлорит (НГ) (19) – ефективний дез- інфектант і антисептик [3 – 5, 41, 66, 67, 69 – 77]. НГ (пентагідрат) містить 21,6 % активного хлору та є одним із найчастіше використовуваних у ме- дицині й побуті дезінфікувальних засобів, пере- вагами якого є швидка дія і низька вартість. Зазна- чено, що його розчини мають задовільну стабіль- ність (30 днів) у лужному середовищі (pH 9 – 11), помірну (6 днів) – у слабколужному (рН 7 – 9) і низь- ку (кілька годин) – у нейтральному (рН = 7) [74]. Дихлорантин (20) – проти інших органічних хлорактивних реагентів має більший вміст актив- ного хлору (36 %), тому інколи його застосовують як ДЗ у госпіталях і лікарнях [3 – 5, 7]. Натрій дихлороізоціанурат (ДХІН) (21) – сучас- ний ДЗ, джерело активного хлору (32 %) з повіль- ним вивільненням за відносно постійної швид- кості [3 – 5, 78]. ДХІН – більш ефективний ДЗ, ніж галазон чи хлораміни Б і Т: його використовують у лікарняних закладах, для дезінфекції питної води, посуду, басейнів, а також у тваринництві, для від- білювання текстилю тощо. ДХІН є певною альтер- нативою натрій гіпохлориту для знезараження питної води в екстремальних умовах [79], для ви- користання як дезінфектанту в побуті та в лікар- нях [80 – 84]. Розчини ДХІН мають більшу стій- кість у нейтральному середовищі, ніж розчини натрій або кальцій гіпохлоритів [74]. Діоксид хлору (22) – сучасний високоефектив- ний ДЗ, потужний окиснювач з широким спектром дії (антимікробної, протиспорової, віруліцидної). Засіб добре розчинний як у воді, так і в жирах та лі- підних плівках [3 – 5, 85]. Застосовують його у ви- гляді водних розчинів для дезінфекції питної води, для знезараження металевих і неметалевих повер- хонь, знищення біоплівок [3 – 5, 62, 86 – 97]. Також діоксид хлору можна використовувати як консер- вант для збереження харчових продуктів тварин- ного й рослинного походження [98, 99]. Типові концентрації використання 0,1 – 5 мг/л [3]. Йодоформ (23) – антисептичнй засіб з широ- ким спектром протимікробного впливу, за наяв- ності повітря і води повільно розкладається з ви- вільненням йоду. Йодоформ був популярний як АЗ у першій половині ХХ ст., нині його інколи за- стосовують для лікування виразок, інфікованих ран та в стоматологічній практиці [100]. Хлорамін (монохлорамін) (24) – найдешевший хлорамін, який отримують in situ реакцією хлору з амоніаком у водному середовищі. Містить 69 % активного хлору. Використовують за водопідго- товки питної води у високорозвинутих індустрі- альних країнах [3 – 5, 62, 63, 101 – 106]. Монохлор- амін за дезінфекції, на відміну від вільного хло- ру, сприяє кращому смаку і запаху води та утво- рює менше побічних продуктів. Одним із недолі- ків використання хлораміну є нітрифікація води [62, 83]. Хлорамін Б (25) і хлорамін Т (26) – містять, відповідно, 16,6 % і 15,6 % активного хлору. Вва- жають їх дещо застарілими ДЗ, проте продовжу- ють застосовувати для дезінфекції у медичних, сільськогосподарських, промислових, харчових та інших установах [3 – 5, 66], а також у рибоводстві для боротьби з паразитами і зменшення бакте- ріального забруднення води [3, 4]. 6) Галогени та їх комплекси Ці сполуки належать до ДЗ та АЗ широкого спектра дії. Хлор, бром, йод є надзвичайно реак- ційноздатними сполуками, що легко приєднують- ся за кратними зв’язками, швидко реагують з ін- шими нуклеофільними центрами органічних мо- лекул. У водному середовищі галогени виявляють також окиснювальні властивості, зумовлені поя- вою гіпохлорит-, гіпоброміт- та гіпойодит-аніонів. Йод (27) (рис. 5) раніше широко застосовували як антисептик у вигляді 5 % водно-спиртової на- стоянки та розчину Люголю для знезаражування Рис. 5. Структурні формули ДЗ і АЗ з класу галогенів та їх комплексів Journal of Organic and Pharmaceutical Chemistry. – 2021. – Vol. 19, Iss. 3 (75) 10 ISSN 2308-8303 (Print) ISSN 2518-1548 (Online) шкіри навколо ран і оброблення слизових повер- хонь [3 – 5]. З огляду на агресивність йоду щодо живих тканин, його витіснили безпечніші анти- септики (бісгуанідини і т.п.) та йодовмісні комп- лекси (повідон-йод). Йодування (у кількості до 1 мг/л) в екстрених випадках (під час військових дій, в експедиціях) використовують для дезінфекції питної води [3]. Повідон-йод (28) – сучасний антисептик, що генерує постійну концентрацію йоду (0,03 – 0,04 %). Проявляє широкий спектр протимікробної та проти- вірусної активності, задовільну переносність і здат- ність проникати в біоплівки. На відміну від роз- чину йоду, виявляє пролонговану дію і не подраз- нює шкіри. Використовують повідон-йод для об- роблення свіжих і хронічних ран, для антисепти- ки шкіри [39, 48 – 50, 107 – 116]. Хлор (29) активно використовують для дезін- фекції питної води та відбілювання тканин і папе- ру [3 – 5, 93, 94, 117, 118]. Недоліки використання: за взаємодії з певними органічними сполуками хлор утворює канцерогени (трихлоркарбонові кис- лоти та хлороформ) [3 – 5, 119] і надзвичайно ток- сичні кумулятивні отрути – поліхлордіоксини, зо- крема 2,3,7,8-тетрахлородибензо[b,е][1,4]діок- син [120]. Тому останні десятиліття в індустрії та системах водопостачання хлор поступово замінють на діоксид хлору. 7) 2-Нітрофурани Це група антимікробних препаратів, з яких для зовнішньої антисептики практичне значення має фурацилін (30) (рис. 6). Препарат активний щодо грамнегативних і грампозитивних бактерій [3 – 5, 121, 122], зокрема S. aureus, S. epidermis та E. coli [123]. Застосовують у ветеринарії в розчинах для про- мивання і очищення ран. Висновки. В огляді узагальнено та системати- зовано інформацію щодо властивостей сучасних хімічних дезінфікувальних та антисептичних за- собів. Виявлено, що сучасними ефективними дезін- фекційними та антисептичними засобами з ши- роким спектром біоцидної дії є альдегіди, гало- генактивні сполуки і галогеновмісні комплекси, а аміди, амідини та бісгуанидини характеризують- ся вужчим спектром активності. Барвники та по- хідні 2-нітрофурану є морально застарілими анти- септиками. Конфлікт інтересів: відсутній. References 1. Aburto, J. M.; Villavicencio, F.; Basellini, U.; Kjargaard, S. Dynamics of life expectancy and life span equality. PNAS. 2020, 117 (10), 5250 – 5259. https://doi.org/10.1073/pnas.1915884117. 2. Beltran-Sanchez, H.; Soneji, S.; Crimmins, E. M. Past, Present, and Future of Healthy Life Expectancy. Cold Spring Harb. Perspect. Med. 2015, 5 (11), a025957. https://doi.org/10.1101/cshperspect.a025957. 3. McDonnell, G. E. Antisepsis, Disinfection, and Sterilization: Types, Action and Resistance, 2nd Ed.; ASM press: Washington, 2017. 4. Desinfection, Sterilization, Preservation, 5th ed.; Block, S. S., Ed; Lippincott Williams & Wilkins: Philadelphia, 2001. 5. McDonnell, G.; Russell, A. D. Antiseptics and Disinfectants: Activity, Action, and Resistance. Clinical Microbiology Reviews 1999, 12 (1), 147 – 180. https://doi.org/10.1128/CMR.12.1.147. 6. Rutala, W. A.; Weber, D. J. Disinfection and sterilization: An overview. Am. J. Infect. Control. 2013, 41 (5), S.2 – S.5. https://doi.org/10.1016/j. ajic.2012.11.005. 7. Russell, A. D. Mechanisms of antimicrobial action of antiseptics and disinfectants: an increasingly important area of investigation. J. Antimicrob. Chemother. 2002, 49 (4), 597 – 599. https://doi.org/10.1093/jac/49.4.597. 8. Yoo, J.H. Review of Disinfection and Sterilization – Back to the Basics. Infect Chemother. 2018, 50 (2), 101 – 109. https://doi.org/10.3947/ ic.2018.50.2.101. 9. Culver, A.; Geiger, C.; Simon, D. Safer products and practices for disinfecting and sanitazing surfaces. https://sfenvironment.org/sites/default/ files/fliers/files/sfe_th_safer_products_and_practices_for_disinfecting.pdf (accessed Jun 17, 2021). 10. Jing, J. L.; Thong, P. Y.; Bose R. C.; McCarthy, J. R. Hand Sanitizers: A Review on Formulation Aspects, Adverse Effects, and Regulations. Int. J. Envi- ron. Res. Public Health 2020, 17 (9), 3326. https://doi.org/10.3390/ijerph17093326. 11. Chemical bonds and bond energy; Sanderson, R. T., Ed.; Physical Chemistry, book series; Academic Press: New York, 1976; Vol. 21. 12. Harris D. C. Quantative Chemical Analysis, 7th ed.; W. H. Freeman and Company: New York, 2007. 13. Janin, Y. L. Antituberculosis drugs: ten years of research. Bioorg Med Chem 2007, 15 (7), 2479 – 513. https://doi.org/10.1016/j.bmc.2007.01.030. 14. Korchak, H. I.; Klimenko, I. V.; Surmasheva, O. V.; Romanenko, L. I.; Gorval, A. K. Mechanisms of the resistance of bacteria and viruses to the disin- fectants and antiseptics. Environment & Health 2019, 4, 70 – 78. https://doi.org/10.32402/dovkil2019.04.070 (in Russian). 15. Ling, M. L.; Ching, P.; Widitaputra, A.; Stewart, A.; Sirijindadirat, N.; Thu, L. T. A. APSIC guidelines for disinfection and sterilization of instruments in health care facilities. Antimicrobial Resistance & Infection Control 2018, 7 (1), 25. https://doi.org/10.1186/s13756-018-0308-2. 16. Rutala, W. A.; Weber, D. J. Disinfection and Sterilization in Health Care Facilities: What Clinicians Need to Know. Clinical Infectious Diseases 2004, 39 (5), 702 – 709. https://doi.org/10.1086/423182. 17. Rutala, W. A.; Weber, D. J. Disinfectants used for environmental disinfection and new room decontamination technology. American Journal of Infection Control 2013, 41 (5), S36 – S41. https://doi.org/10.1016/j.ajic.2012.11.006. 18. Mendes, G. C. C.; Brandão, T. R. S.; Silva, C. L. M. Ethylene oxide sterilization of medical devices: A review. American Journal of Infection Control 2007, 35 (9), 574 – 581. https://doi.org/10.1016/j.ajic.2006.10.014. 19. Liteplo, R. G.; Meek, M. E.; Lewis, M. World Health Organisation. Ethylene oxide. https://apps.who.int/iris/handle/10665/42639?locale- attribute=en& (accessed Jun 22, 2021), Concise International Chemical Assessment Document 54, 2003. Рис. 6. Структура фурациліну Журнал органічної та фармацевтичної хімії. – 2021. – Т. 19, вип. 3 (75) 11 ISSN 2518-1548 (Online) ISSN 2308-8303 (Print) 20. Swenberg, J. A.; Moeller, B. C.; Lu, K.; Rager, J. E.; Fry, R. C.; Starr, T. B. Formaldehyde carcinogenicity research: 30 years and counting for mode of action, epidemiology, and cancer risk assessment. Toxicol Pathol 2013, 41 (2), 181 – 189. https://doi.org/10.1177/0192623312466459. 21. Hagi, A.; Iwata, K.; Nii, T.; Nakata, H.; Tsubotani, Y.; Inoue, Y. Bactericidal Effects and Mechanism of Action of Olanexidine Gluconate, a New Antiseptic. Antimicrob. Agents Chemother. 2015, 59 (8), 4551 – 4559. https://doi.org/10.1128/AAC.05048–14. 22. Mamouei, Z.; Alqarihi, A.; Singh, S.; Xu, S.; Mansour, M. K.; Ibrahim, A. S.; Uppuluri, P.; Mitchell, A. P. Alexidine Dihydrochloride Has Broad-Spectrum Activities against Diverse Fungal Pathogens. mSphere 2018, 3 (5), e00539-18. https://doi.org/10.1128/mSphere.00539-18. 23. Surender, L. R.; Shikha, A.; Prabha, S. S. Alexidine: a Safer and an Effective Root Canal Irrigant than Chlorhexidine. J. Clin. Diagn. Res. 2017, 11 (7), ZC18 – ZC21. https://doi.org/10.7860/JCDR/2017/27429.10160. 24. da Silva, T. M.; Alves, F. R. F.; Lutterbach, M. T. S.; Paiva, M. M.; Ferreira, D. d. C. Comparison of antibacterial activity of alexidine alone or as a final irrigant with sodium hypochlorite and chlorhexidine. BDJ Open 2018, 4 (1), 18003. https://doi.org/10.1038/bdjopen.2018.3. 25. Zhu, X.; Gao, J.; Ng, P. Y.; Qin, A.; Steer, J. H.; Pavlos, N. J.; Zheng, M. H.; Dong, Y.; Cheng, T. S. Alexidine Dihydrochloride Attenuates Osteoclast Forma- tion and Bone Resorption and Protects Against LPS-Induced Osteolysis. Journal of Bone and Mineral Research 2016, 31 (3), 560 – 572. https:// doi.org/10.1002/jbmr.2710. 26. Nishioka, H.; Nagahama, A.; Inoue, Y.; Hagi, A. Evaluation of fast-acting bactericidal activity and substantivity of an antiseptic agent, olanexidine gluconate, using an ex vivo skin model. Journal of Medical Microbiology 2018, 67 (12), 1796 – 1803. https://doi.org/10.1099/jmm.0.000870. 27. Worsley, A.; Vassileva, K.; Tsui, J.; Song, W.; Good, L. Polyhexamethylene Biguanide:Polyurethane Blend Nanofibrous Membranes for Wound Infection Control. Polymers 2019, 11 (5), 915. https://doi.org/10.3390/polym11050915. 28. Chindera, K.; Mahato, M.; Kumar Sharma, A.; Horsley, H.; Kloc-Muniak, K.; Kamaruzzaman, N. F.; Kumar, S.; McFarlane, A.; Stach, J.; Bentin, T.; Good, L. The antimicrobial polymer PHMB enters cells and selectively condenses bacterial chromosomes. Scientific reports 2016, 6 (1), 23121. https://doi.org/10.1038/srep23121. 29. Firdessa, R.; Good, L.; Amstalden, M. C.; Chindera, K.; Kamaruzzaman, N. F.; Schultheis, M.; Röger, B.; Hecht, N.; Oelschlaeger, T. A.; Meinel, L.; Lühmann, T.; Moll, H. Pathogen- and Host-Directed Antileishmanial Effects Mediated by Polyhexanide (PHMB). PLOS Neglected Tropical Diseases 2015, 9 (10), e0004041. https://doi.org/10.1371/journal.pntd.0004041. 30. Brill, F. H. H.; Gabriel, H.; Brill, H.; Klock, J. H.; Steinmann, J.; Arndt, A. Decolonization potential of 0.02 % polyhexanide irrigation solution in ure- thral catheters under practice-like in vitro conditions. BMC urology 2018, 18 (1), 49. http://doi.org/10.1186/s12894-018-0362-3. 31. Fjeld, H.; Lingaas, E. Polyhexanide – safety and efficacy as an antiseptic. Tidsskriftet den Norske Legeforening 2016, 136 (8), 707 – 711. https:// doi.org/10.4045/tidsskr.14.1041. 32. Renzoni, A.; Dach, E. V.; Landelle, C.; Diene, S. M.; Manzano, C.; Gonzales, R.; Abdelhady, W.; Randall, C. P.; Bonetti, E. J.; Baud, D.; O’Neill, A. J.; Bayer, A.; Cherkaoui, A.; Schrenzel, J.; Harbarth, S.; François, P. Impact of Exposure of Methicillin-Resistant Staphylococcus aureus to Polyhexanide In Vitro and In Vivo. Antimicrob. Agents Chemother. 2017, 61 (10), e00272-17. https://doi.org/10.1128/AAC.00272-17. 33. Kaehn, K. Polihexanide: A Safe and Highly Effective Biocide. Skin Pharmacology and Physiology 2010, 23 (suppl 1), 7 – 16. https://doi.org/10.1159/000318237. 34. Machuca, J.; Lopez-Rojas, R.; Fernandez-Cuenca, F.; Pascual, Á. Comparative activity of a polyhexanide betaine solution against biofilms produced by multidrug-resistant bacteria belonging to high-risk clones. Journal of Hospital Infection 2019, 103 (1), e92 – e96. https://doi.org/10.1016/j. jhin.2019.04.008. 35. Drancourt, M.; Boulze Pankert, M.; Hoffart, L. Conjunctivitis, Keratitis and Infections of Periorbital Structures. In Infectious Diseases, 4th ed.; Cohen, J.; Powderly, W. G.; Opal, S. M., Eds.; Elsevier: 2017; Vol. 1, pp 150 – 157.e2. https://doi.org/10.1016/B978-0-7020-6285-8.00016-2. 36. Sakaue, Y.; Takenaka, S.; Ohsumi, T.; Domon, H.; Terao, Y.; Noiri, Y. The effect of chlorhexidine on dental calculus formation: an in vitro study. BMC Oral Health 2018, 18 (1), 52. https://doi.org/10.1186/s12903-018-0517-3. 37. Blot, S. Chlorhexidine and Oral Care. AJN The American Journal of Nursing 2019, 119 (6), 13 – 17. https://doi.org/10.1097/01.NAJ.0000559785.40501.01. 38. Tuuli, M. G.; Liu, J.; Stout, M. J.; Martin, S.; Cahill, A. G.; Odibo, A. O.; Colditz, G. A.; Macones, G. A. A Randomized Trial Comparing Skin Antiseptic Agents at Cesarean Delivery. New England Journal of Medicine 2016, 374 (7), 647 – 55. https://doi.org/10.1056/NEJMoa1511048. 39. Rafiee, M. H.; Kafiabad, S. A.; Maghsudlu, M.; Moradi, M.; Jalili, L. Chlorhexidine alcohol versus povidone-iodine: The comparative study of skin dis- infectants at the blood transfusion centers of Iran. Transfusion Clinique et Biologique 2020, 27 (2), 78 – 82. https://doi.org/10.1016/j.tracli.2020.01.005. 40. Smith, C.; Miller, D. C. Antiseptic Agents. Pain Medicine 2020, 21 (3), 643 – 644. https://doi.org/10.1093/pm/pnz342. 41. Kramer, A.; Dissemond, J.; Kim, S.; Willy, C.; Mayer, D.; Papke, R.; Tuchmann, F.; Assadian, O. Consensus on Wound Antisepsis: Update 2018. Skin Pharmacology and Physiology 2018, 31 (1), 28 – 58. https://doi.org/10.1159/000481545. 42. Steinsapir, K. D.; Woodward, J. A. Chlorhexidine Keratitis: Safety of Chlorhexidine as a Facial Antiseptic. Dermatologic Surgery 2017, 43 (1), 1 – 6. https://doi.org/10.1097/DSS.0000000000000822. 43. Kapoor, D.; Kaur, N.; Nanda, T. Efficacy of two different concentrations of chlorhexidine mouth-rinse on plaque re-growth. Indian Journal of Dentistry 2011, 2 (2), 11 – 15. https://doi.org/10.1016/S0975-962X(11)60004-X. 44. Cieplik, F.; Jakubovics, N. S.; Buchalla, W.; Maisch, T.; Hellwig, E.; Al-Ahmad, A. Resistance Toward Chlorhexidine in Oral Bacteria – Is There Cause for Concern? Frontiers in Microbiology 2019, 10, Article 587. https://doi.org/10.3389/fmicb.2019.00587. 45. Amoian, B.; Omidbakhsh, M.; Khafri, S. The clinical evaluation of Vi-one chlorhexidine mouthwash on plaque-induced gingivitis: A double-blind randomized clinical trial. Electron Physician 2017, 9 (9), 5223 – 5228. https://doi.org/10.19082/5223. 46. Haydari, M.; Bardakci, A. G.; Koldsland, O. C.; Aass, A. M.; Sandvik, L.; Preus, H. R. Comparing the effect of 0.06 %, 0.12 % and 0.2 % Chlorhexidine on plaque, bleeding and side effects in an experimental gingivitis model: a parallel group, double masked randomized clinical trial. BMC Oral Health 2017, 17 (1), 118. https://doi.org/10.1186/s12903-017-0400-7. 47. Bescos, R.; Ashworth, A.; Cutler, C.; Brookes, Z. L.; Belfield, L.; Rodiles, A.; Casas-Agustench, P.; Farnham, G.; Liddle, L.; Burleigh, M.; White, D.; Easton, C.; Hickson, M. Effects of Chlorhexidine mouthwash on the oral microbiome. Scientific reports 2020, 10 (1), 5254. https://doi.org/10.1038/s41598- 020-61912-4. 48. Sadakane, K.; Ichinose, T. Effect of the Hand Antiseptic Agents Benzalkonium Chloride, Povidone-Iodine, Ethanol, and Chlorhexidine Gluconate on Atopic Dermatitis in NC/Nga Mice. International Journal of Medical Sciences 2015, 12 (2), 116 – 125. https://doi.org/10.7150/ijms.10322. 49. Mimoz, O. Chlorhexidine Is Better than Aqueous Povidone Iodine as Skin Antiseptic for Preventing Surgical Site Infections. Infection Control & Hospital Epidemiology 2015, 33 (9), 961 – 962. https://doi.org/10.1086/667388. 50. Ho, Y. H.; Wang, Y. C.; Loh, E. W.; Tam, K. W. Antiseptic efficacies of waterless hand rub, chlorhexidine scrub, and povidone-iodine scrub in surgi- cal settings: a meta-analysis of randomized controlled trials. Journal of Hospital Infection 2019, 101 (4), 370 – 379. https://doi.org/10.1016/j. jhin.2018.11.012. 51. Pawar, A.; Garg, S.; Mehta, S.; Dang, R., Breaking the Chain of Infection: Dental Unit Water Quality Control. Journal of Clinical and Diagnostic Research. 2016 10 (7), ZC80 – ZC84. https://doi.org/10.7860/JCDR/2016/19070.8196. 52. Gatasheh, M. K.; Kannan, S.; Hemalatha, K.; Imrana, N. Proflavine an acridine DNA intercalating agent and strong antimicrobial possessing potential properties of carcinogen. Karbala International Journal of Modern Science 2017, 3 (4), 272 – 278. https://doi.org/10.1016/j.kijoms.2017.07.003. Journal of Organic and Pharmaceutical Chemistry. – 2021. – Vol. 19, Iss. 3 (75) 12 ISSN 2308-8303 (Print) ISSN 2518-1548 (Online) 53. Slaviero, L.; Avruscio, G.; Vindigni, V.; Tocco-Tussardi, I. Antiseptics for burns: a review of the evidence. Ann Burns Fire Disasters 2018, 31 (3), 198 – 203. 54. Nedu, M.-E.; Tertis, M.; Cristea, C.; Georgescu, A. V. Comparative Study Regarding the Properties of Methylene Blue and Proflavine and Their Optimal Concentrations for In Vitro and In Vivo Applications. Diagnostics 2020, 10 (4), 223. https://doi.org/10.3390/diagnostics10040223. 55. Gessner, T.; Mayer, U., Triarylmethane and Diarylmethane Dyes. Ullmann’s Encyclopedia of Industrial Chemistry; Wiley-VCH: Weinheim, 2000. https://doi.org/10.1002/14356007.a27_179. 56. Prajapati, V.; Karen, H. D.; Prajapati, P. H.; Sen, D. J. Chemistry and histochemistry of Gram staining of dyes on bacterial peptidoglican. World J. Pharm. Res. 2018, 7 (16), 490 – 535. 57. Cambiaso-Daniel, J.; Boukovalas, S.; Bitz, G. H.; Branski, L. K.; Herndon, D. N.; Culnan, D. M. Topical Antimicrobials in Burn Care: Part 1 – Topical Antiseptics. Annals of Plastic Surgery 2018. https://doi.org/10.1097/sap.0000000000001297. 58. Yang, S. M.; Lee, D. W.; Park, H. J.; Kwak, M. H.; Park, J. M.; Choi, M.-G. Hydrogen Peroxide Enhances the Antibacterial Effect of Methylene Blue- based Photodynamic Therapy on Biofilm-forming Bacteria. Photochem. Photobiol. 2019, 95 (3), 833 – 838. https://doi.org/10.1111/php.13056. 59. Nadtoka, O.; Virych, P.; Kutsevol, N. Hydrogels Loaded with Methylene Blue: Sorption-Desorption and Antimicrobial Photoactivation Study. International Journal of Polymer Science 2020, 2020, Article ID 9875290. https://doi.org/10.1155/2020/9875290. 60. Li, R.; Chen, J.; Cesario, T. C.; Wang, X.; Yuan, J. S.; Rentzepis, P. M. Synergistic reaction of silver nitrate, silver nanoparticles, and methylene blue against bacteria. Proceedings of the National Academy of Sciences 2016, 113 (48), 13612 – 13617. https://doi.org/10.1073/pnas.1611193113. 61. Axegard, P. The effect of the transition from elemental chlorine bleaching to chlorine dioxide bleaching in the pulp industry on the formation of PCDD/Fs. Chemosphere 2019, 236, 124386. https://doi.org/10.1016/j.chemosphere.2019.124386. 62. Richardson, S. D.; Thruston, A. D.; Caughran, T. V.; Chen, P. H.; Collette, T. W.; Schenck, K. M.; Lykins, B. W.; Rav-Acha, C.; Glezer, V. Identification of New Drinking Water Disinfection by-Products from Ozone, Chlorine Dioxide, Chloramine, and Chlorine. Water, Air, Soil Pollut. 2000, 123 (1), 95 – 102. https://doi.org/10.1023/A:1005265509813. 63. Waak, M. B.; Hozalski, R. M.; Hallé, C.; LaPara, T. M. Comparison of the microbiomes of two drinking water distribution systems – with and without residual chloramine disinfection. Microbiome 2019, 7 (1), 87. https://doi.org/10.1186/s40168-019-0707-5. 64. Liu, Q.; Zhang, L. P.; Liu, W. J.; Nie, X. B.; Zhang, S. X.; Zhang, S. Genotoxicity of drinking water during chlorine and chloramine disinfection and the influence of disinfection conditions using the umu-test. Huan jing ke xue 2010, 31 (1), 93 – 98. 65. Jiang, Y.; Goodwill, J. E.; Tobiason, J. E.; Reckhow, D. A. Comparison of ferrate and ozone pre-oxidation on disinfection byproduct formation from chlorination and chloramination. Water Res. 2019, 156, 110 – 124. https://doi.org/10.1016/j.watres.2019.02.051. 66. Song, X.; Vossebein, L.; Zille, A. Efficacy of disinfectant-impregnated wipes used for surface disinfection in hospitals: a review. Antimicrobial Resistance & Infection Control 2019, 8 (1), 139. https://doi.org/10.1186/s13756-019-0595-2. 67. Dal Bello, Y.; Mezzalira, G. I.; Jaguszewski, L. A.; Hoffmann, I. P.; Menchik, V. H. S.; Cecchin, D.; Souza, M. A. Effectiveness of calcium and sodium hypochlorite in association with reciprocating instrumentation on decontamination of root canals infected with Enterococcus faecalis. Australian Endodontic Journal 2019, 45 (1), 92 – 97. https://doi.org/10.1111/aej.12289. 68. Coaguila-Llerena, H.; Rodrigues, E. M.; Tanomaru-Filho, M.; Guerreiro-Tanomaru, J. M.; Faria, G. Effects of Calcium Hypochlorite and Octenidine Hydro- chloride on L929 And Human Periodontal Ligament Cells. Braz. Dent. J. 2019, 30 (3), 213 – 219. https://doi.org/10.1590/0103-6440201902280. 69. Zand, V.; Lotfi, M.; Soroush, M. H.; Abdollahi, A. A.; Sadeghi, M.; Mojaddadi, A. Antibacterial Efficacy of Different Concentrations of Sodium Hypochlorite Gel and Solution on Enterococcus Faecalis Biofilm. Iran Endod J 2016, 11, 315 – 319. https://doi.org/10.22037/iej.2016.11. 70. Lineback, C. B.; Nkemngong, C. A.; Wu, S. T.; Li, X.; Teska, P. J.; Oliver, H. F. Hydrogen peroxide and sodium hypochlorite disinfectants are more effective against Staphylococcus aureus and Pseudomonas aeruginosa biofilms than quaternary ammonium compounds. Antimicrobial Resistance & Infection Control 2018, 7 (1), 154. https://doi.org/10.1186/s13756-018-0447-5. 71. Soto, A. F.; Mendes, E. M.; Arthur, R. A.; Negrini, T. d. C.; Lamers, M. L.; Mengatto, C. M. Antimicrobial effect and cytotoxic activity of vinegar-hydrogen peroxide mixture: A possible alternative for denture disinfection. Journal of Prosthetic Dentistry 2019, 121 (6), 966.e1-966.e6. https://doi. org/10.1016/j.prosdent.2019.02.019. 72. World Health Organization. https://www.who.int/publications/i/item/cleaning-and-disinfection-of-environmental-surfaces-inthe-context-of-covid-19 (accessed Jun 24, 2021), WHO reference number – WHO/2019-nCoV/Disinfection/2020.1. 73. Souza, V. G. C.; Lopes, D. F.; Machado, F. C.; Fabri, R. L.; Apolônio, A. C. M. The Novel Coronavirus: An Alert for Pacifiers’ Disinfection. Pesquisa Brasileira em Odontopediatria e Clínica Integrada 2020, 20, e0071. https://doi.org/10.1590/pboci.2020.070. 74. Iqbal, Q.; Lubeck-Schricker, M.; Wells, E.; Wolfe, M. K.; Lantagne, D. Shelf-Life of Chlorine Solutions Recommended in Ebola Virus Disease Response. PLOS ONE 2016, 11 (5), e0156136. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0156136. 75. Junk, A. K.; Chen, P. P.; Lin, S. C.; Nouri-Mahdavi, K.; Radhakrishnan, S.; Singh, K.; Chen, T. C. Disinfection of Tonometers: A Report by the American Academy of Ophthalmology. Ophthalmology 2017, 124 (12), 1867 – 1875. https://doi.org/10.1016/j.ophtha.2017.05.033. 76. Abreu, A. C.; Tavares, R. R.; Borges, A.; Mergulhão, F.; Simões, M. Current and emergent strategies for disinfection of hospital environments. J. Antimicrob. Chemother. 2013, 68 (12), 2718 – 2732. https://doi.org/10.1093/jac/dkt281. 77. Pereira, S. S. P.; de Oliveira, H. M.; Turrini, R. N. T.; Lacerda R. A. Disinfection with sodium hypochlorite in hospital environmental surfaces : a systematic review. Rev. esc. enferm. USP 2015, 49 (4), 675 – 681. https://doi.org/10.1590/S0080-623420150000400020. 78. Ungurs, M.; Wand, M.; Vassey, M.; O‘Brien, S.; Dixon, D.; Walker, J.; Sutton, J. M. The effectiveness of sodium dichloroisocyanurate treatments against Clostridium difficile spores contaminating stainless steel. American Journal of Infection Control 2011, 39 (3), 199 – 205. https://doi. org/10.1016/j.ajic.2010.07.015. 79. Jain, S.; Sahanoon, O. K.; Blanton, E.; Schmitz, A.; Wannemuehler, K. A.; Hoekstra, R. M.; Quick, R. E. Sodium Dichloroisocyanurate Tablets for Routine Treatment of Household Drinking Water in Periurban Ghana: A Randomized Controlled Trial. The American Society of Tropical Medicine and Hygiene 2010, 82 (1), 16 – 22. https://doi.org/10.4269/ajtmh.2010.08-0584. 80. Khazaei, A.; Sarmasti, N.; Yousefi Seyf, J.; Merati, Z. Anchoring N-Halo (sodium dichloroisocyanurate) on the nano-Fe3O4 surface as “chlorine reservoir”: Antibacterial properties and wastewater treatment. Arabian Journal of Chemistry 2020, 13 (1), 2219 – 2232. https://doi.org/10.1016/j.ara- bjc.2018.04.007. 81. Massicotte, R.; Mbeh, D. A.; Mafu, A. A.; Toulouse M.; Jacobs, D.; Yahia, L’H.; Pichette, G. Disinfection effect of sodium dichloroisocyanurate (NaDCC) on various surfaces in medical facilities using different techniques. Interdisciplinary Journal of Chemistry 2018, 3, 1 – 5. 82. Proto, A.; Zarrella, I.; Cucciniello, R.; Pironti, C.; De Caro, F.; Motta, O. Bactericidal and Fungicidal Activity in the Gas Phase of Sodium Dichloroiso- cyanurate (NaDCC). Current Microbiology 2016, 73 (2), 287 – 291. https://doi.org/10.1007/s00284-016-1040-x. 83. Morgenthau, A.; Nicolae, A. M.; Laursen, A. E.; Foucher, D. A.; Wolfaardt, G. M.; Hausner, M. Assessment of the working range and effect of sodium dichloroiso- cyanurate on Pseudomonas aeruginosa biofilms and planktonic cells. Biofouling 2012, 28 (1), 111 – 120. https://doi.org/10.1080/08927014.2011.654335. 84. Kim, H.-J.; Park, S.-H.; Cho, K.-M.; Kim, J.-W. Evaluation of time-dependent antimicrobial effect of sodium dichloroisocyanurate (NaDCC) on Enterococcus faecalis in the root canal. J Korean Acad Conserv Dent 2007, 32 (2), 121 – 129. https://doi.org/10.5395/JKACD.2007.32.2.121. Журнал органічної та фармацевтичної хімії. – 2021. – Т. 19, вип. 3 (75) 13 ISSN 2518-1548 (Online) ISSN 2308-8303 (Print) 85. Patel, Y.; Wong, D.; Ingerman, L.; McGinnis, P.; Osier, M. Toxicological review of chlorine dioxide and chlorite; EPA/635/R-00/007; U.S. Environmen- tal Protection Agency: Washington, DC, 2000. 86. Grunert, A.; Frohnert, A.; Selinka, H.-C.; Szewzyk, R. A new approach to testing the efficacy of drinking water disinfectants. International Journal of Hygiene and Environmental Health 2018, 221 (8), 1124 – 1132. https://doi.org/10.1016/j.ijheh.2018.07.010. 87. Gagnon, G. A.; Rand, J. L.; O’Leary, K. C.; Rygel, A. C.; Chauret, C.; Andrews, R. C. Disinfectant efficacy of chlorite and chlorine dioxide in drinking water biofilms. Water Res. 2005, 39 (9), 1809 – 1817. https://doi.org/10.1016/j.watres.2005.02.004. 88. Gibbs, S. G.; Lowe, J. J.; Smith, P. W.; Hewlett, A. L. Gaseous Chlorine Dioxide as an Alternative for Bedbug Control. Infection Control & Hospital Epidemiology 2015, 33 (5), 495 – 499. https://doi.org/10.1086/665320. 89. Vogt, H.; Balej, J.; Bennett, J. E.; Wintzer, P.; Sheikh, S. A.; Gallone, P.; Vasudevan, S.; Pelin, K., Chlorine Oxides and Chlorine Oxygen Acids. Ullmann’s Encyclopedia of Industrial Chemistry; Wiley-VCH: Weinheim, 2010. https://doi.org/10.1002/14356007.a06_483.pub2. 90. Ma, J.-W.; Huang, B.-S.; Hsu, C.-W.; Peng, C.-W.; Cheng, M.-L.; Kao, J.-Y.; Way, T.-D.; Yin, H.-C.; Wang, S.-S. Efficacy and Safety Evaluation of a Chlorine Dioxide Solution. International Journal of Environmental Research and Public Health 2017, 14 (3), 329. https://doi.org/10.3390/ijerph14030329. 91. Noszticzius, Z.; Wittmann, M.; Kály-Kullai, K.; Beregvári, Z.; Kiss, I.; Rosivall, L.; Szegedi, J. Chlorine Dioxide Is a Size-Selective Antimicrobial Agent. PLOS ONE 2013, 8 (11), e79157. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0079157. 92. Young, R. O. Chlorine Dioxide As a Non-Toxic Antimicrobial Agent for Virus, Bacteria and Yeast (Candida Albicans). International Journal of Vac- cines & Vaccination 2016, 2 (6), 00052. https://doi.org/10.15406/ijvv.2016.02.00052. 93. Shirasaki, Y.; Matsuura, A.; Uekusa, M.; Ito, Y.; Hayashi, T. A study of the properties of chlorine dioxide gas as a fumigant. Experimental Animals 2016, 65 (3), 303-310. https://doi.org/10.1538/expanim.15-0092. 94. Cai, C.; Floyd, E. L. Effects of Sterilization With Hydrogen Peroxide and Chlorine Dioxide Solution on the Filtration Efficiency of N95, KN95, and Surgical Face Masks. JAMA Network Open 2020, 3 (6), e2012099. https://doi.org/10.1001/jamanetworkopen.2020.12099. 95. Lee, S.; Oh, S.; Chung, H.; Myung, D.; Song, K.; Choe, N. Bactericidal effects of chlorine dioxide gas against E. coli and S. Typhimurium in vitro. Jour- nal of the Preventive Veterinary Medicine 2017, 41 (4), 162 – 166. https://doi.org/https://doi.org/10.13041/jpvm.2017.41.4.162. 96. Thorn, R. M. S.; Robinson, G. M.; Reynolds, D. M. Comparative Antimicrobial Activities of Aerosolized Sodium Hypochlorite, Chlorine Dioxide, and Electrochemically Activated Solutions Evaluated Using a Novel Standardized Assay. Antimicrob. Agents Chemother. 2013, 57 (5), 2216 – 2225. https://doi.org/10.1128/AAC.02589-12. 97. Mathew, E. N.; Muyyarikkandy, M. S.; Bedell, C.; Amalaradjou, M. A. Efficacy of Chlorine, Chlorine Dioxide, and Peroxyacetic Acid in Reducing Salmonella Contamination in Wash Water and on Mangoes Under Simulated Mango Packinghouse Washing Operations. Frontiers in Sustainable Food Systems 2018, 2 (18). https://doi.org/10.3389/fsufs.2018.00018. 98. Yu, C.-H.; Huang, T.-C.; Chung, C.-C.; Huang, H.-H.; Chen, H.-H. Application of Highly Purified Electrolyzed Chlorine Dioxide for Tilapia Fillet Disinfec- tion. The Scientific World Journal 2014, 2014, Article ID 619038. http://dx.doi.org/10.1155/2014/619038. 99. Kreske, A. C.; Ryu, J.-H.; Beuchat, L. R. Evaluation of Chlorine, Chlorine Dioxide, and a Peroxyacetic Acid–Based Sanitizer for Effectiveness in Killing Bacillus cereus and Bacillus thuringiensis Spores in Suspensions, on the Surface of Stainless Steel, and on Apples. J. Food Prot. 2006, 69 (8), 1892 – 1903. https://doi.org/10.4315/0362-028X-69.8.1892. 100. Estrela, C.; Estrela, C. R. de A.; Hollanda, A. C. B.; Decurcio, D. de A.; Pécora, J. D. Influence of iodoform on antimicrobial potential of calcium hydroxide. Journal of Applied Oral Science 2006, 14 (1), 33 – 37. https://doi.org/10.1590/S1678-77572006000100007. 101. Liu, X.; Liu, H.; Ding, N. Chloramine Disinfection-Induced Nitrification Activities and Their Potential Public Health Risk Indications within Deposits of a Drinking Water Supply System. International Journal of Environmental Research and Public Health 2020, 17 (3), 772. https://doi. org/10.3390/ijerph17030772. 102. Wang, A.-Q.; Lin, Y.-L.; Xu, B.; Hu, C.-Y.; Gao, Z.-C.; Liu, Z.; Cao, T.-C.; Gao, N.-Y. Factors affecting the water odor caused by chloramines during drinking water disinfection. Sci. Total Environ. 2018, 639, 687 – 694. https://doi.org/10.1016/j.scitotenv.2018.05.188. 103. How, Z. T.; Kristiana, I.; Busetti, F.; Linge, K. L.; Joll, C. A. Organic chloramines in chlorine-based disinfected water systems: A critical review. Journal of Environmental Sciences 2017, 58, 2 – 18. https://doi.org/10.1016/j.jes.2017.05.025. 104. Wastensson, G.; Eriksson, K. Inorganic chloramines: a critical review of the toxicological and epidemiological evidence as a basis for occupa- tional exposure limit setting. Crit. Rev. Toxicol. 2020, 50 (3), 219 – 271. https://doi.org/10.1080/10408444.2020.1744514. 105. Donohue, M. J.; Vesper, S.; Mistry, J.; Donohue, J. M.; Elkins, C. A. Impact of Chlorine and Chloramine on the Detection and Quantification of Legionella pneumophila and Mycobacterium Species. Applied and Environmental Microbiology 2019, 85 (24), e01942-19. https://doi.org/10.1128/AEM.01942-19. 106. Monochloramine in Drinking-water. Background document for development of WHO Guidelines for Drinking-water Quality; WHO/SDE/WSH/03.04/83; World Health Organization: 2004. 107. Kanagalingam, J.; Feliciano, R.; Hah, J. H.; Labib, H.; Le, T. A.; Lin, J.-C. Practical use of povidone-iodine antiseptic in the maintenance of oral health and in the prevention and treatment of common oropharyngeal infections. International Journal of Clinical Practice 2015, 69 (11), 1247 – 1256. https://doi.org/10.1111/ijcp.12707. 108. Schmitz, G.; Rosenblatt, L.; Salerno, N.; Odette, J.; Ren, R.; Emanuel, T.; Michalek, J.; Liu, Q.; Du, L.; Jahangir, K.; Olson, A. S. Treatment data using a topical povidone-iodine antiseptic in patients with superficial skin abscesses. Data in Brief 2019, 23, 103715. https://doi.org/10.1016/j. dib.2019.103715. 109. Wass, S.; Albrektsen, G.; Ødegård, M. T.; Sand, M.; Austeng, D. Antiseptic effect of low-concentration povidone-iodine applied with a depot device in the conjunctiva before cataract surgery. Eye 2018, 32 (12), 1900 – 1907. https://doi.org/10.1038/s41433-018-0198-9. 110. Bigliardi, P. L.; Alsagoff, S. A. L.; El-Kafrawi, H. Y.; Pyon, J.-K.; Wa, C. T. C.; Villa, M. A. Povidone iodine in wound healing: A review of current con- cepts and practices. International Journal of Surgery 2017, 44, 260 – 268. https://doi.org/10.1016/j.ijsu.2017.06.073. 111. Lachapellе, J.-М.; Castel, O.; Casado, A. F.; Leroy, B.; Micali, G.; Tennstedt, D.; Lambert, G. Antiseptics in the era of bacterial resistance: a focus on povidone iodine. Clinical Practice, 2013, 10 (5), 579 – 592. 112. Chua, M. J.; Chua, A.; Harrisberg, B.; Kumar, C. M. An alternative antiseptic solution to 5 % povidone-iodine for regional ophthalmic blocks in patients who are allergic to iodine. Anaesthesia and intensive care 2018, 46 (4), 431 – 432. 113. Roeckner, J. T.; Sanchez-Ramos, L.; Mitta, M.; Kovacs, A.; Kaunitz, A. M. Povidone-iodine 1 % is the most effective vaginal antiseptic for preventing post-cesarean endometritis: a systematic review and network meta-analysis. American Journal of Obstetrics & Gynecology 2019, 221 (3), 261. e1 – 261.e20. https://doi.org/10.1016/j.ajog.2019.04.002. 114. Wixtrom, R. N. Commentary on: Hypochlorous Acid Versus Povidone-Iodine Containing Irrigants: Which Antiseptic is More Effective for Breast Implant Pocket Irrigation? Aesthetic Surgery Journal 2018, 38 (7), 728 – 730. https://doi.org/10.1093/asj/sjy040. 115. Gnanasekaran, S.; Rogers, S.; Wickremasinghe, S.; Sandhu, S. S. The effect of diluting povidone-iodine on bacterial growth associated with speech. BMC Ophthalmology 2019, 19 (1), 62. https://doi.org/10.1186/s12886-019-1066-5. 116. Nazarchuk, O. Research of antimicrobial efficacy of modern antiseptic agents based on decamethoxine and povidone-iodine. Perioperative Medicine 2019, 2 (1), 4 – 10. https://doi.org/10.31636/prmd.v2i1.1 (in Ukrainian). Journal of Organic and Pharmaceutical Chemistry. – 2021. – Vol. 19, Iss. 3 (75) 14 ISSN 2308-8303 (Print) ISSN 2518-1548 (Online) 117. Al-Abri, M.; Al-Ghafri, B.; Bora, T.; Dobretsov, S.; Dutta, J.; Castelletto, S.; Rosa, L.; Boretti, A. Chlorination disadvantages and alternative routes for biofouling control in reverse osmosis desalination. npj Clean Water 2019, 2 (1), Article number 2. https://doi.org/10.1038/s41545-018-0024-8. 118. Cervero-Aragó, S.; Rodríguez-Martínez, S.; Puertas-Bennasar, A.; Araujo, R. M. Effect of Common Drinking Water Disinfectants, Chlorine and Heat, on Free Legionella and Amoebae-Associated Legionella. PLOS ONE 2015, 10 (8), e0134726. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0134726. 119. Meireles, A.; Giaouris, E.; Simões, M. Alternative disinfection methods to chlorine for use in the fresh-cut industry. Food Research International 2016, 82, 71 – 85. https://doi.org/10.1016/j.foodres.2016.01.021. 120. Schecter, A.; Birnbaum, L.; Ryan, J. J.; Constable, J. D. Dioxins: An overview. Environ. Res. 2006, 101 (3), 419 – 428. https://doi.org/10.1016/ j.envres.2005.12.003. 121. Beliatskaya, A. V.; Kashlikova, I. M.; Elagina, А. O.; Krasnyuk, I. I. (jr.); Krasnyuk, I. I.; Stepanova, O. I. Nitrofurans for External Use (Review). Drug development & registration 2019, 8 (2), 38 – 47. https://doi.org/10.33380/2305-2066-2019-8-2-38-47 (in Russian). 122. Zorzi, R. R.; Jorge, S. D.; Palace-Berl, F.; Pasqualoto, K. F. M.; Bortolozzo, L. d. S.; de Castro Siqueira, A. M.; Tavares, L. C. Exploring 5-nitro- furan derivatives against nosocomial pathogens: Synthesis, antimicrobial activity and chemometric analysis. Bioorg. Med. Chem. 2014, 22 (10), 2844 – 2854. https://doi.org/10.1016/j.bmc.2014.03.044. 123. Kashlikova, I. M.; Belyatskaya, A. V.; Krasnyuk, I. I.; Krasnyuk, I. I.; Voropaeva, E. A.; Egorova, E. A.; Stepanova, O. I.; Vorob’yov, A. N. Antimicrobial Activity of Nitrofural in Various Dosage Forms. Pharm. Chem. J. 2020, 54 (1), 57 – 60. https://doi.org/10.1007/s11094-020-02155-5. Received: 27. 06. 2021 Revised: 18. 08. 2021 Accepted: 03. 09. 2021 Роботу виконано в межах теми Національного університету харчових технологій «Хімічний дизайн та вивчення властивостей сполук гетероциклічної будови» (№ держреєстрації 0119U103520)