МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ Навчально-науковий інститут економіки і управління Кафедра економіки праці та менеджменту «До захисту в ЕК» «До захисту допущено» Директор інституту Завідувач кафедри ______ Шеремет О.О. (підпис) ______ Березянко Т.В. (підпис) «___» _______________ 2021 р. «___» _______________ 2021 р. КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА НА ЗДОБУТТЯ ОСВІТНЬОГО СТУПЕНЯ МАГІСТРА з спеціальності _______073 «Менеджмент»__________________________________________________ (код та назва спеціальності спеціальності) освітньої програми « Логістика »___________________________________________________________ на тему: « Підвищення використання аутсорсингу на підприємстві» ____________________________________________________________________________________ Виконав: здобувач 2 курсу, групи МН-2-5 М Сімкін Давід Олександрович___________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові повністю) (підпис) Керівник д. е. н., проф.__ Пєтухова Ольга Михайлівна _________ (прізвище , ім’я, по батькові повністю) (підпис) Рецензент ________________ _________ (прізвище та ініціали) (підпис) Засвідчую, що в цій кваліфікаційній роботі немає запозичень із праць інших авторів без відповідних посилань. Здобувач _____________ (підпис) Київ – 2021 р. 2 НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ Інститут навчально-науковий інститут економіки і управління Кафедра економіки праці та менеджменту Освітній ступінь магістр Спеціальність 073 «Менеджмент» Освітня програма «Логістика» ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри економіки праці та менеджменту ____________ Т.В. Березянко “16” жовтня 2020 року З А В Д А Н Н Я НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ ЗДОБУВАЧА Сімкіна Давіда Олександровича 1. Тема роботи Підвищення використання аутсорсингу на підприємстві. керівник роботи Пєтухова Ольга Михайлівна, д.е.н., професор затверджені наказом вищого навчального закладу від 16.10.2020 р № 834. 2. Строк подання здобувачем роботи 01 лютого 2021р. 3. Вихідні дані до роботи законодавчі та нормативні акти, аналітичні та статистичні матеріали стосовно теми проекту, бухгалтерська, статистична звітність та аналітичні матеріали ТОВ “Пирятинський сирзавод” 4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити) Теоретичні засади використання аутсорсингу на підприємстві Науково-практичні основи функціонування аутсорсингу на тов «Пирятинський сирзавод Напрями підвищення ефективності використання аутсорсингу на тов «пирятинський сирзавод 5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) Результати дослідження знайшли відображення в 11 рисунках та 24 таблицях ілюстративного матеріалу 3 6. Консультанти розділів роботи Розділ Прізвище, ініціали та посада консультанта Підпис, дата завдання видав завдання прийняв 7. Дата видачі завдання 16 жовтня 2020 року КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН № з/п Назва етапів виконання кваліфікаційної роботи Строк виконання етапів роботи Примітка 1 Збір та вивчення джерел інформації для написання дипломної роботи. Складання бібліографії наукових джерел. 19.10.2020 р. 2 Розроблення та затвердження плану роботи керівником дипломної роботи і керівником проектної групи 23.10.2020 р. 3 Робота над вступом до дипломного проекту 26.10.2020 р. 4 Підготовка першого розділу, висновків до нього та подання його керівнику 06.11.2020 р. 5 Підготовка другого розділу, висновків до нього та подання його керівнику 30.11.2020 р. 6 Підготовка третього розділу, висновків до нього та подання його керівнику 15.12.2020 р. 7 Підготовка висновків до роботи та подання його керівнику 25.12.2020 р. 8 Доопрацювання роботи з урахуванням зауважень керівника 04.01.2021 р. 9 Остаточне оформлення роботи. Формування проекту доповіді, ілюстративного матеріалу. Погодження з керівником дипломної роботи 11.01.2021 р. 10 Подання завершеної роботи на розгляд комісії з попереднього захисту 15.01.2021 р. 11 Подання завершеної роботи на розгляд завідувачу кафедри та подача електронного варіанту роботи для перевірки на плагіат 01.02.2021 р. Здобувач _________ Д.О. Сімкін . ( підпис ) (прізвище та ініціали) Керівник роботи _________ О.М. Пєтухова ( підпис ) (прізвище та ініціали) 4 АНОТАЦІЯ Сімкін Д.О. Підвищення ефективності використання аутсорсингу на підприємстві. Кваліфікаційна робота зі спеціальності – менеджмент. Національний університет харчових технологій, Київ, 2021. Досліджено теоретико – методичні засади використання аутсорсингу на підприємстві, розглянуто і узагальнено місце та значення аутсорсингу в системі управління підприємством, досліджено методи оцінювання ефективності використання аутсорсингу на підприємстві. Проаналізовано ринок виробництва сирів в Україні, досліджено загальну характеристику діяльності ТОВ “Пирятинський сирзавод”, на основі проведених досліджень запропоновано напрями удосконалення логістичних рішень щодо використання аутсорсингу на ТОВ “Пирятинський сирзавод”. Обґрунтовано доцільність використання аутсорсингу на підприємстві, обґрунтовано доцільність співпрацювання з компанією ТОВ «Рабен Україна», яка являється однією з крупніших підрядних компаній Європи з грузоперевезень, розраховано вплив аутсорсингу на основні показники діяльності ТОВ “Пирятинський сирзавод”. Кваліфікаційна робота викладена на 102 сторінках (без урахування додатків), містить 24 таблиці, 11 рисунків. Ключові слова: управління, ефективність, аутсорсинг, підприємство, логістика, перевезення. 5 ANNOTATION Simkin DO Improving the efficiency of outsourcing in the enterprise. Qualification work, speciality - management. The National University of Food Technologies, Kiev, 2021. Theoretical and methodical basis of outsourcing use at the enterprise are investigated, the place and value of outsourcing in the enterprise management system are considered and generalized, the methods of estimating the efficiency of outsourcing use at the enterprise are investigated. The market of cheese production in Ukraine is analyzed the General characteristic of activity of LLC "Pyriatyn Cheese Factory" is investigated, on the basis of the carried-out researches. The way of perfecting the Logistical needs and decisions concerning use of outsourcing on LLC "Pyriatyn cheese factory" are Analysed and Documented. The expediency of using Outsourcing at the Enterprise is substantiated & the expediency of cooperation with “Raben Ukraine LLC” which is one of the largest company in Europe for Logistics & Freight Transportations is Proven. The impact of Outsourcing on the main indicators of “Pyryatyn Cheese Factory LLC” is calculated. Qualification work is presented on 102 pages (excluding appendices), contains 24 tables, 11 figures. Key words: management, efficiency, outsourcing, enterprise, logistics, transportation. 6 ЗМІСТ ВСТУП .................................................................................................................. 7 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ АУТСОРСИНГУ НА ПІДПРИЄМСТВІ................................................................................................ 10 1.1.Економічна сутність аутсорсингу як елементу управління підприємством ............................................................................................................................. 10 1.2. Класифікація відносин аутсорсингу ........................................................... 19 1.3. Місце та значення аутсорсингу в системі управління підприємством..... 26 Висновки до розділу 1........................................................................................ 37 РОЗДІЛ 2. НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АУТСОРСИНГУ НА ТОВ «ПИРЯТИНСЬКИЙ СИРЗАВОД» ....................... 39 2.1. Середовище функціонування ТОВ «Пирятинський сирзавод» ................ 39 2.2. Нормативно-правове забезпечення використання аутсорсингу на підприємстві........................................................................................................ 54 2.3. Управлінський аналіз діяльності ТОВ «Пирятинський сирзавод» ........... 57 2.4. Аналіз логістичної системи ТОВ «Пирятинський сирзавод» ................... 67 Висновки до розділу 2........................................................................................ 71 РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ АУТСОРСИНГУ НА ТОВ «ПИРЯТИНСЬКИЙ СИРЗАВОД» ....................... 73 3.1. Визначення альтернатив підвищення ефективності використання аутсорсингу на підприємстві ............................................................................. 73 3.2. Напрями удосконалення логістичних рішень щодо використання аутсорсингу ТОВ «Пирятинський сирзавод» ................................................... 77 3.3. Обґрунтування ефективності використання аутсорсингу на ТОВ «Пирятинський сирзавод» ................................................................................. 85 Висновки до розділу 3........................................................................................ 90 ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ......................................................................... 92 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..................................................... 96 ДОДАТКИ ........................................................................................................ 102 7 ВСТУП Актуальність теми. У сучасних умовах господарювання і наростаючої невідповідності організації виробництва завданням економічного зростання в країні виникає проблема пошуку неординарних шляхів підвищення ефективності роботи, що відповідають вимогам ринкової економіки. Одним з таких напрямів стає аутсорсинг, що забезпечує підприємству стійку конкурентну перевагу. Аутсорсинг як метод ведення бізнесу дозволяє позбавитися від непрофільних функцій, що обтяжують структуру, понизити витрати, збільшити прибутковість, зосередитися на пріоритетних видах діяльності. Дослідження методології аутсорсингу є досить актуальним, адже кожне підприємство прагне до максимальної економії витрат, крім того, використання аутсорсингу в області інформаційних технологій набуло значного поширення на сучасному етапі розвитку підприємств. Застосування аутсорсингу та запровадження його на підприємстві допомагає вирішити низку проблем функціонування та розвитку, та, крім скорочення витрат, підвищити ступінь адаптованості до змін у зовнішньому середовищі, підвищити якість продукції, знизити рівень ризикованості діяльності. В умовах економічного становлення українських виробників на конкурентні позиції, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках, виникає ряд перешкод, що обумовлені постійними та різкими змінами навколишнього економічного середовища. Таким чином, виникають проблеми в ефективності функціонування логістичних систем в різних аспектах діяльності підприємства. Українські виробники активно збільшують асортимент товару спираючись на досвід іноземних виробників, але найчастіше забувають про потреби споживача та про канали збуту нової продукції на вітчизняному ринку. В такій погоні за збільшенням свого виробничого потенціалу страждає якість товару, тим самим зменшуючи попит на нові продукти і як наслідок не покриття витрат на їх впровадження та погіршення фінансового стану підприємства. Саме тому, 8 обрана тема є актуальною в наш час і дає змогу раціонально оцінити потребу та розподіл товару від виробників до споживачів. Проблеми методів управління та удосконалення транспортноекспедиторської діяльності знайшли своє відображення в численних публікаціях вітчизняних та зарубіжних дослідників. Серед вітчизняних науковців відомі праці Афанасьев Л.Л., Александров Л.А., Ревуцька Т.В., Ситник М.Д., Тульчинський Л.І., Флорова А.Т. Серед зарубіжних вчених інтерес здобули роботи Аарон Ю.А., Гоберман І.М., Саюн А.О., Ходош М.С. Метою кваліфікаційної роботи є дослідження підвищення використання аутсорсингу та розроблення практичних рекомендацій щодо розвитку аутсорсингової діяльності на підприємстві. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення у роботі таких завдань:  розкрити економічну сутність аутсорсингу як елементу управління підприємства;  розглянути класифікацію відносин аутсорсингу;  проаналізувати місце та значення аутсорсингу в системі управління підприємством;  охарактеризувати управлінську та господарську діяльність підприємства;  проаналізувати логістичну систему підприємства;  визначити альтернатив підвищення ефективності використання аутсорсингу на підприємстві;  запропонувати напрями удосконалення логістичних рішень щодо використання аутсорсингу на підприємстві;  надати обґрунтування ефективності використання аутсорсингу. Об’єктом дослідження є процес здійснення аутсорсингової діяльності на підприємстві. 9 Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні засади підвищення ефективності використання аутсорсингу та розроблення практичних рекомендацій щодо розвитку аутсорсингової діяльності на підприємстві. Методи дослідження. У роботі використано такі методи та прийоми дослідження: порівняльний аналіз, синтез, систематизація та узагальнення – для розкриття сутності і змісту базових категорій; методи групування, абстрагування та конкретизації – для уточнення класифікаційних схем, виокремлення етапів впровадження аутсорсингу; статистичний аналіз – для дослідження тенденцій розвитку і використання аутсорсингу на вітчизняному ринку; графічний – для наочного відображення результатів дослідження. Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних, науково-методичних та практичних питань застосування аутсорсингу на підприємстві в сучасних умовах. Практичне значення отриманих результатів. Розроблені в роботі рекомендації щодо використання аутсорсингу з метою підвищення конкурентоспроможності підприємства дозволяють покращити якість управлінських рішень в сфері виробничої діяльності й ефективність кінцевих результатів. Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження пройшли апробацію на Міжнародній науково-практичній конференції “Ефективні рішення в економіці, фінансах та управлінні”. Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 102 сторінок, включаючи 24 таблиці, 11 рисунків. 10 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ АУТСОРСИНГУ НА ПІДПРИЄМСТВІ 1.1.Економічна сутність аутсорсингу як елементу управління підприємством Термін “аутсорсинг” (“outsourcing”) походить від англійського “outside resource using” – використання зовнішніх ресурсів. Введення цього терміна в теорію менеджменту Б. Анікін і деякі інші вчені пов’язують із використанням ресурсів зовнішніх організацій або провайдерів (від англ. to provide – “надавати послуги”) в галузі інформаційних технологій. Аутсорсинг набув розповсюдження у зв’язку з розвитком інформаційних систем і технологій. Початок “епохи аутсорсингу” відносять до 60-х рр. ХХ ст., а саме – до 1962 р., коли було засновано Electronic Data System Corporation (EDS) [4]. Незважаючи на широке застосування аутсорсингу в сучасній бізнес- практиці, саме визначення нової концепції управління бізнесом офіційно було введене лише у 1989 р., коли компанія Eastman Kodak найняла сторонні організації для купівлі, запуску та супроводження своїх систем обробки інформації. До 2001 р. аутсорсингом вважалося лише передавання інформаційних функцій на виконання зовнішнім підрядникам, яке на сьогодні окреслює лише один із видів аутсорсингу, так званий ІТ-аутсорсинг, поряд із іншими видами, що відображено у ранніх визначеннях цього поняття. Поняття “аутсорсинг” ще не остаточно утвердилось. У західній науковій та бізнес-літературі наведені принципово різні визначення аутсорсингу. Як справедливо зазначають американські економісти Р. Чампен і К. Ендрейд, цей термін використовується як парасолька для визначення різноманітних напрямів ділової активності [3]. Багато з них розкривають значення аутсорсингу лише частково, описуючи окремі аспекти, пов’язані з аутсорсинговою діяльністю. Узагальнюючи існуючі погляди науковців на проблеми аутсорсингу, доцільно описати бачення сутності аутсорсингу як: 11 передавання непрофільних функцій стороннім організаціям; способу взаємодії між господарськими суб’єктами; стратегії управління компанією. Таким чином, згідно з дослідженими джерелами, можна виділити такі підходи до визначення аутсорсингу [3]: функціонально-орієнтований; коопераційний; управлінський. Перший підхід до визначення аутсорсингу склався історично на основі існуючої бізнес-практики та відображає механізм аутсорсингу, відповідаючи на питання “як?”. До прихильників цього підходу належать З. Айвазян, А. Івлєв, С. Календжян, А. Лазарєв, Д. Михайлов, Дж. Хейвуд. Варто також зазначити, що переважна більшість авторитетних західних джерел кінця минулого сторіччя визначають аутсорсинг як процес передачі функцій стороннім організаціям. Згідно з Bloomberg Financial Glossary, аутсорсинг – це купівля значної кількості проміжних компонентів у зовнішніх постачальників [8]. Random House Unabridged Dictionary визначає аутсорсинг із практичної точки зору як “купівлю деталей продуту, що виробляються в іншому місці, наприклад, купівлю дешевих імпортних деталей замість їх виробництва у власній країні”. Deardorff’s Glossary of International Economics дає декілька визначень: – здійснення сторонньою організацією виробничої діяльності, яка раніше виконувалась у межах фірми або заводу-замовника; – виготовлення матеріалів для процесу виробництва або перенесення частини цього процесу в інше місце, особливо в іншу країну; – синонім терміна “дроблення”. Визначення аутсорсингу на спеціалізованих інформаційних ресурсах також описують аутсорсинг досить поверхово, лише як процес передачі функцій третій стороні: 12 – практика укладання контрактів із зовнішніми підрядниками на виконання виробничих робіт, зокрема, з іноземними компаніями або компаніями, які не є членами професійних спілок; – робота, яка виконується для компанії людьми, які не належать до числа її постійних співробітників; – плата іншій компанії за надання послуг, які могли б бути виконані власним персоналом, наприклад за розробку програмного забезпечення. “Современный экономический словарь” (Б. Райзберг, Л. Лозовський, Е. Стародубцева) визначає аутсорсинг як передавання традиційних не ключових функцій організації (таких, наприклад, як бухгалтерський облік або рекламна діяльність для машинобудівної компанії) зовнішнім виконавцям – аутсорсерам, субпідрядникам, висококваліфікованим фахівцям сторонньої фірми [4]. Як бачимо, жодне з визначень не розкриває самої сутності аутсорсингу і причини його застосування, не дає уявлення про можливі результати його використання, а лише описує механізм його реалізації. І лише The American Heritage, Dictionary of the English Language, 4th edn визначає аутсорсинг як “закупівлю послуг чи продуктів, таких як деталі, що використовуються у виробництві автомобілів, у зовнішнього постачальника чи виробника з метою зниження витрат”, вказуючи таким чином на одну з можливих причин (або переваг) застосування аутсорсингу. Визначення Австралійської комп’ютерної спільноти дещо розширює поняття і вказує на один із ключових моментів аутсорсингу, а саме на розподіл ризиків між замовником і виконавцем аутсорсингових послуг: аутсорсинг – це угода, згідно з якою третя сторона бере на себе відповідальність за надання послуг у галузі інформаційних технологій за заздалегідь визначеними ціною і критеріями. Серед більш пізніх робіт західних економістів, які зробили вагомий внесок у розвиток концепції аутсорсингу, слід відзначити книгу Дж. Хейвуда “Аутсорсинг: у пошуках конкурентних переваг”, у якій аутсорсинг означає 13 “переведення внутрішнього підрозділу або підрозділів підприємств і всіх пов’язаних із ним активів в організацію постачальника послуг, що пропонує надати певну послугу протягом певного часу за домовленою ціною” [8]. При цьому Дж. Хейвуд відзначає, що інколи замість терміна “аутсорсинг” використовується термін “управління потужностями” (facilities management). Але сутність аутсорсингу полягає у збільшенні цінності, в той час як угода про управління потужностями передбачає перекладення відповідальності за управління персоналом, власністю та устаткуванням на сторонню організацію. Д. Михайлов пропонує визначення аутсорсингу, яке також деталізує процес аутсорсингу. Аутсорсингом автор називає процес передачі сторонньому підряднику деяких бізнес-функцій або частин бізнес#процесу компанії. Мається на увазі, що підрядник адаптує свої універсальні засоби та знання до потреб бізнесу конкретного замовника та використовує їх в інтересах замовника за плату, яка визначена вартістю послуг, а не часткою в прибутку. С. Календжян розглядає аутсорсинг як передавання на тривалий термін управлінських функцій і при необхідності наявних ресурсів зовнішнім виконавцям, які можуть виконати ці функції ефективніше. Пізніше, підтримавши думку Дх. Хейвуда, автор доповнює це визначення: “аутсорсинг передбачає передавання виконавцю не лише повноважень, але і відповідальності за виробництво певних товарів і надання певних видів послуг компаніям-партнерам по бізнесу. Аутсорсинг – це відмова від власного бізнес-процесу протягом обумовленого в договорі терміну та придбання послуг з реалізації цього бізнес- процесу в іншої компанії” [5]. Постійний розвиток практики застосування аутсорсингу призвів до подальшої теоретичної розробки проблеми. Багато вчених зосередилися на пошуку базису виникнення цього явища в економіці, який може бути окреслений у рамках другого підходу, згідно з яким аутсорсинг визначається як спосіб взаємодії між господарськими суб’єктами на основі спеціалізації та 14 кооперації. Серед прихильників такого підходу необхідно відзначити Н. Думну, Н. Лєбєдєву, Т. Фрідмана, Д. Черемісіна, А. Яковлєва та інших. Серед російських науковців точиться бурхлива дискусія про доцільність використання запозиченого терміна “аутсорсинг” замість звичних термінів “кооперація” або “субпідряд”. Але, як засвідчив аналіз наукових джерел, більшість вчених все ж відносить аутсорсинг разом із іншими видами господарських зв’язків, такими як субконтрактинг, франчайзинг, лізинг, спільні підприємства тощо, до форм промислової кооперації. Причому аутсорсинг вважається однією з найбільш прогресивних її форм і характеризується низкою відмінних рис та особливостей: стратегічним характером прийняття рішень; тривалим строком кооперації між партнерами; високим рівнем довіри між партнерами та надійністю підписаних угод; наявністю можливостей для вибору ділових партнерів (розвиток відносин у конкурентному середовищі). Так, С. Календжян доповнює визначення аутсорсингу і визначає його як сучасну форму ділових відносин, пов’язану з розвитком сумісного підприємництва та кооперації, що базується на довгострокових стратегічних рішеннях [5]. Виходячи з цієї ключової особливості, можна пояснити велику кількість підприємств, які займаються аутсорсингом, оскільки діяльність є рентабельною та має викристалізовану специфіку й, відповідно, потребує детального вивчення та дослідження. Зокрема, в Україні найбільша кількість аутсорсингових ІТ компаній, активно розвиваються аутсорсингові компанії в легкій промисловості, машинобудуванні й інших видах економічної діяльності. Усі сформовані на сьогодні визначення можна чітко поділити за такими домінуючими аспектами [13]:  Цільовий – описує спектр основних цілей та завдань, які досягаються за допомогою використання аутсорсингу в діяльності підприємств. Серед найбільш поширених цілей – пошук відповідних ресурсів, зниження собівартості, досягнення вищого рівня гнучкості. 15  Процесний – передавання певних (зазвичай, вторинних) функцій, окремих завдань або етапів виробничо-господарської діяльності, які не цікаві для підприємства, ураховуючи його основні цілі, постачальникам товарів і послуг.  Стратегічний – полягає в удосконаленні наявної корпоративної або ділової стратегії, окремих функціональних або операційних стратегій, або вироблення на основі аутсорсингу абсолютно нової стратегії для отримання конкурентних переваг та досягнення вищого рівня конкурентоспроможності на ринку.  Стейкхолдерський – знаходження за допомогою аутсорсингу нового балансу інтересів між зацікавленими групами (стейкхолдерами) у діяльності підприємства за допомогою залучення постачальників, конкурентів, споживачів або інших стейкхолдерів до побудови спільних бізнес-процесів. Усі визначення поняття «аутсорсинг» систематизовано в розрізі чотирьох домінуючих аспектів та зведено в табл. 1.1 [12]. Таблиця 1.1 Систематизація визначень аутсорсингу в розрізі домінуючих аспектів* Домінуючий аспект аутсорсингу Засаднича ідея Науковці, які виокремлюють у визначеннях домінуючий аспект Цільовий Спектр основних цілей та завдань, які можуть досягатись або стають більш досяжними за допомогою аутсорсингу Г. С. Кесарчук, С. Б. Денисов Процесний Передавання вторинних функцій чи бізнес- процесів та фокусування на виконанні основних Б. А. Анікін, І. В. Бойчук, Дж. Хейвуд, А. Г. Загородній, Г. О. Партин Стратегічний Вироблення нової стратегії або вдосконалення наявної за допомогою застосування аутсорсингу Дж. Кросс, О. І. Микало, О. Єрмошина Стейкхолдерський Пошук нового балансу інтересів між зацікавленими групами І. Є. Матвій * Джерело: [12] 16 Отже, проаналізовані поняття аутсорсингу дають змогу виокремити основні його ознаки, скомбінувавши які, можна вдосконалити це поняття з максимально змістовим наповненням. Основними ознаками аутсорсингу є [12]:  участь у його організуванні та виконанні зацікавлених груп (стейкхолдерів) підприємства чи проекту;  реорганізація бізнесу й побудова нових бізнес-процесів з інтеграцією в них стейкхолдерів із визначеними стратегічними та операційними цілями;  фокусування замовника на ключових бізнес-процесах і передачі вторинних – провайдерам;  забезпечення належної якості й параметрів із боку провайдера для збереження реального становища на ринку та розвитку замовника, при цьому провайдер не лише фактично фокусується та адаптується до клієнта, а в більшості випадків їхні бізнес-процеси стають вертикально або горизонтально інтегрованими;  а найголовніше, що це вид підприємницької діяльності, який дає змогу отримувати провайдеру прибуток й інші фінансово-економічні результати, а замовнику також покращити результати своєї діяльності. У роботі Т. Фрідмана аутсорсинг називається одним із десяти найбільш вагомих факторів, що визначають характер розвитку світової економіки на сучасному етапі. Виникнення такого терміна поряд із звичним поняттям “кооперація” свідчить, що сучасні економічні реалії та світові тенденції, перш за все поглиблення глобалізаційних процесів у економіці, посилення конкурентної боротьби на регіональних і світових ринках, змушують науковців і практиків переглянути підхід до тлумачення аутсорсингу, який все частіше розглядається як інструмент підвищення конкурентоздатності компаній, а не лише як один із методів зниження витрат у рамках кооперації [19]. Запропоновані в межах перших двох підходів визначення досить повно 17 описують процес передачі функцій на аутсорсинг, але не дають уявлення про економічну сутність аутсорсингу як інструменту підвищення ефективності бізнесу та рівня конкурентоспроможності підприємства. Тому третій підхід до визначення аутсорсингу як стратегії управління компанією набуває все більшого значення і знаходить нових прихильників, серед яких Б. Анікін, Ж.#Л. Бравар, А. Івлєв, Дж. Кросс, Р. Морган, Б. Пьячо. Так, Б. Анікін визначає аутсорсинг як “виконання окремих функцій (виробничих, сервісних, інформаційних, фінансових, управлінських та ін.) або бізнес-процесів (організаційних, фінансово-економічних, виробничо- технологічних, маркетингових) зовнішньою організацією, що володіє необхідними для цього ресурсами, на основі довгострокових відносин. У наш час аутсорсинг розглядається як сучасна методологія створення високоефективних та конкурентоспроможних організацій в умовах жорсткої конкуренції трьох економічних центрів, що сформувалися на початку ХХІ ст. у світі – США, Японії, Європи”. Цікаве з точки зору стратегії реорганізації бізнесу та підвищення його ефективності визначення аутсорсингу пропонує А. Івлєв: “Аутсорсинг – це організаційне рішення, яке оптимізує конфігурацію бізнес-системи, виходячи з параметрів “якість–витрати–володіння”. В той же час автор вказує на процес: “Аутсорсинг – це запозичення ззовні” [14]. Найбільш точно відобразили сутність процесу аутсорсингу та його зовнішні прояви економісти Ж.-Л. Бравар і Р. Морган, які визначили аутсорсинг як “обумовлене договором використання матеріальних засобів, майна та знань третьої особи з гарантованим рівнем якості, гнучкості та цінності вартісних критеріїв і оцінок для надання послуг, які раніше надавалися за рахунок внутрішніх сил компанії, з можливим переходом наявного персоналу до постачальника послуг та/або трансформацією/оновленням процесів або технологій, що підтримують бізнес”. Також автори виокремлюють такий специфічний вид аутсорсингу, як стратегічний аутсорсинг, який “є інструментом, що дозволяє досягти або 18 навіть перевищити довгострокові цілі діяльності фірми”. На думку авторів, стратегічний аутсорсинг має ряд відмінностей від звичайного, що відображено у його чотирьох основних характеристиках, а саме [11]: 1. Стратегічний аутсорсинг потребує від виконавчої ради прийняття фундаментального рішення щодо перебудови бізнесу за допомогою крупномасштабної програми стратегічних змін. 2. Зниження асоційованих ризиків завдяки договірному використанню досвіду, ресурсів, активів і вмінь сторонньої компанії, яка є визнаним спеціалістом у своїй сфері діяльності. 3. Підтримка узгодженого управління і мотивація таких відносин на кожному рівні організації, особливо зі сторони команди, яка займається реалізацією стратегії. 4. Орієнтація на ключову ціль – гарантування стійкого створення акціонерної вартості. У бізнес-літературі все частіше поряд із терміном “аутсорсинг” можна зустріти словосполучення “стратегія управління”. Так, аутсорсинг розглядають як стратегію управління, що дозволяє оптимізувати функціонування організації за рахунок зосередження діяльності на головному напрямі. Дж. Кросс визначає аутсорсинг як стратегію управління компанією, а не просто як вид партнерської взаємодії, він припускає певну реструктуризацію внутрішньокорпоративних процесів і зовнішніх відносин компанії. Як справедливо зауважує Б. Пьячо, за досить короткий час аутсорсинг розвинувся від спільних зусиль зменшити витрати компаній до одного з найбільш вживаних методів реструктуризації організації. На сьогодні відомо, що не менш важливими причинами використання аутсорсингу є можливість покращити якість продукції, отримати доступ до новітніх технологій, а головне – сконцентрувати увагу на основній діяльності – ядрі бізнесу, і таким чином створити стійку конкурентну перевагу на ринку [11]. Таким чином, для уточнення наведених визначень, доцільно виділити 19 інструментальний підхід до тлумачення аутсорсингу, що відображає сучасні тенденції у менеджменті, а визначення розкриває сутність аутсорсингу як одного зі способів підвищення конкурентоспроможності підприємства. Аутсорсинг – це інструмент посилення конкурентоспроможності підприємства за рахунок концентрації на ключових, виходячи з ринкових умов, для підприємства компетенціях, функціях та/або бізнес-процесах. Під бізнес-процесом необхідно в цьому випадку розуміти сукупність взаємопов’язаних функцій і видів виробничої діяльності, спрямованих на досягнення певного результату. У рамках запропонованого визначення аутсорсинг повинен мати стратегічний характер. Прийняття управлінського рішення щодо передавання функцій і бізнес-процесів компанії сторонній організації належить до компетенцій вищого керівництва компанії в рамках визначення корпоративної стратегії компанії. Систематичний характер передбачає необхідність визначення економічного ефекту від переходу на аутсорсинг і перегляд функцій або бізнес-процесів, що передаються на аутсорсинг на постійній основі. При цьому економічний ефект розглядається не лише в контексті зниження витрат, а й у площинні підтримання існуючих або отримання нових конкурентних переваг на ринку. 1.2. Класифікація відносин аутсорсингу Вивчаючи світовий розвиток теорії аутсорсингу як наукового предмету дослідження, можна зауважити, що більшість закордонних науковців виділяють як головну класифікаційну ознаку аутсорсингу вид діяльності, згідно з якою аутсорсинг класифікують на: виробничий, ІТ-аутсорсинг і аутсорсинг бізнес-процесів. Розглянувши праці зарубіжних і вітчизняних дослідників, автор дійшов висновку, що серед них немає єдиного підходу до класифікації аутсорсингу: класифікаційних ознак багато, кожен науковець у своєму дослідженні 20 доповнює наявні новими, пропонуючи власну класифікацію [20]. Так, О.Н. Руденко й Є.А. Кудінова пропонують класифікувати аутсорсинг відповідно до функцій менеджменту, виходячи з визначення аутсорсингу як «технології менеджменту». Функцію планування пропонують реалізувати за рахунок аутсорсингу маркетингу і логістики, організації – виробничого аутсорсингу і аутстаффінгу, мотивації – аутсорсингу корпоративного харчування та медичного обслуговування, контролю – ІТ- аутсорсингу. К.О. Горова вважає, що необхідно враховувати такий критерій, як кількість учасників у ланцюгу надання послуг, що поділяє аутсорсинг на прямий та опосередкований. Також науковець класифікує аутсорсинг за афілійованістю аутсорсера та підприємства-замовника на незалежний аутсорсинг, аутсорсинг із виділенням підрозділу підприємства та аутсорсинг із метою подальшого об’єднання. Переважна більшість авторів у своїй класифікації виокремлюють ознаку «вид діяльності». Ю.Н. Грибова і О.В. Боговиз за цією ознакою класифікують аутсорсинг на аутсорсинг бізнес-процесів і технологічні послуги. К.Ю. Воробйов виділяє аутсорсинг виробничих/ промислових процесів та аутсорсинг пізнавальних процесів і знань. О.Ю. Рижак розрізняє аутсорсинг обслуговування корпоративних комп’ютерних мереж, аутсорсинг нарахування заробітної плати, аутсорсинг фінансових операцій та транзакцій, рекрутинговий аутсорсинг тощо. А.О. Саінчук додатково виокремлює операційний, функціональний і ресурсний аутсорсинг. І.В. Яцкевич класифікує на аутсорсинг інформаційних технологій, аутсорсинг бізнес- процесів, аутсорсинг бухгалтерських послуг, аутсорсинг офісного друку, аутсорсинг кадрових процесів (аутстаффінг) [20]. Таким чином, як бачимо, відсутня чітка систематизація класифікаційних ознак за групами і підгрупами. Такі види, як аутсорсинг нарахування заробітної плати, аутсорсинг фінансових операцій та транзакцій, рекрутинговий аутсорсинг, аутсорсинг бухгалтерських послуг, аутсорсинг 21 офісного друку, є складовими частинами аутсорсингу бізнес-процесів, тому підвидом у групі «аутсорсинг бізнес-процесів». Дослідники П.В. Брінь і О.В. Прохоренко наголошують на важливості багаторівневої класифікації відносин аутсорсингу за сукупністю ознак. Науковці виділяють організаційні/ процесні (форма взаємин між сторонами, вид договірних відносин, період взаємин, характер передачі майна і т. д.) і якісні/змістовні ознаки (цільове призначення аутсорсингу, масштаб застосування, використовуваний ресурс, джерело підвищення конкурентоспроможності, область формування ланцюжка цінностей і т. д.). Найбільш розгорнута класифікація зустрічається в працях науковців О.І. Микало та О.В. Манойленко. О.І. Микало класифікує аутсорсинг за такими ознаками: за ціллю запровадження аутсорсингу, за ступенем залучення ресурсів компанії-замовника, за характером і співвідношенням функцій, що передаються на аутсорсинг, за кількістю виконавців, за країною базування компанії-постачальника послуг, за строком надання послуг. О.В. Манойленко пропонує використовувати вісім класифікаційних ознак: за відношенням до зовнішнього середовища функціонування компанії, за сферою застосування, за географічною ознакою, за масштабом і формою застосування, з погляду формування ланцюжка створення вартості, за основним ресурсом аутсорсера, за ефективністю виконання окремої фази трансформації бізнесу, за частотою виконання [20]. За кожною класифікаційною ознакою дослідник виокремлює два-сім видів аутсорсингу. Дана класифікаційна система перенавантажена другорядною інформацією та ускладнює розуміння сутності окремих видів аутсорсингу. Дослідивши наукові підходи до класифікації аутсорсингу, вважаємо доцільним побудову класифікаційної системи аутсорсингу за чотирма ознаками: видом діяльності, відношенням до профільної діяльності підприємства, формою партнерської взаємодії та за країною базування аутсорсингу (рис.1.1), що відповідає сучасним економічним реаліям. 22 Уважаємо доцільним, на відміну від існуючих класифікацій аутсорсингу, виокремлення аутсорсингу знань у самостійний вид, що не є складовою частиною аутсорсингу бізнес-процесів як здебільшого можна зустріти. Аутсорсинг знань передбачає управління процесами, які вимагають глибокого вивчення або серйозної аналітичної обробки даних, формування і управління базами знань, які в подальшому можуть бути використаними для підтримки прийняття рішень [11]. Рис.1.1. Класифікаційна система аутсорсингу Класифікація аутсорсингу за основними класифікаційними ознаками За видами діяльності Аутсорсинг знань Аусорсинг бізнес-процесів За відношенням до профільної діяльності підприємства За формою партнерської взаємодії За країною базування аутсорсера Аутсорсинг основних процесів Аутсорсинг допоміжних процесів Максимальний аутсорсинг Частковий аутсорсинг Проміжний аутсорсинг Аутсорсинг спільних підприємств Офшоринг Іншоринг 23 Найбільш вживаний вид – аутсорсинг бізнеспроцесів є формою делегування непрофільних бізнес-процесів чи функцій, а також відповідальності за їх виконання фірмі-аутсорсеру на основі укладеного договору підряду [14]. Поряд із традиційними видами аутсорсингу бізнес-процесів сьогодні українські аутсорсингові організації пропонують послуги екологічного аутсорсингу та CRM-аутсорсингу, що є досить новим видом діяльності, які варто розглянути детальніше. Екологічний аутсорсинг – це послуга, яка передбачає передачу підприємством виконання завдань із виробничого екологічного контролю спеціалізованій організації. На початковому етап кваліфіковані фахівці проводять обстеження підприємства, збирають і обробляють усю необхідну для подальшої роботи інформацію. У рамках екологічного аутсорсингу можуть надаватися такі послуги [20]: – розробка програми заходів щодо приведення діяльності підприємства відповідно до вимог природоохоронного законодавства; – ведення первинної облікової природоохоронної документації; – розробка природоохоронних заходів і планів природоохоронної діяльності; – заповнення і подача екологічної звітності; – надання допомоги у зборі необхідних документів для розробки проектів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС), розрахунку санітарно-захисної зони (СЗЗ), нормативів гранично допустимих викидів (ГДВ), гранично допустимих скидів (ГДС), інвентаризації відходів, викидів, зелених насаджень, а також документів для отримання всіх необхідних дозволів екологічного характеру; – представлення інтересів організації під час проведення перевірок контролюючими органами з питань природокористування та охорони навколишнього середовища; – організація документообігу тощо [15]. 24 Кваліфіковані фахівці проводять обстеження підприємства, збирають і обробляють усю необхідну для подальшої роботи інформацію. У рамках екологічного аутсорсингу можуть надаватися такі послуги: – розробка програми заходів щодо приведення діяльності підприємства відповідно до вимог природоохоронного законодавства; – ведення первинної облікової природоохоронної документації; – розробка природоохоронних заходів і планів природоохоронної діяльності; – заповнення і подача екологічної звітності; – надання допомоги у зборі необхідних документів для розробки проектів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС), розрахунку санітарно-захисної зони (СЗЗ), нормативів гранично допустимих викидів (ГДВ), гранично допустимих скидів (ГДС), інвентаризації відходів, викидів, зелених насаджень, а також документів для отримання всіх необхідних дозволів екологічного характеру; – представлення інтересів організації під час проведення перевірок контролюючими органами з питань природокористування та охорони навколишнього середовища; – організація документообігу тощо [15]. CRM-аутсорсинг – це послуга, яка передбачає передачу підприємством виконання завдань з управління взаємовідносинами з клієнтами іншій організації, яка спеціалізується на цьому. Послугами CRM-аутсорсингу здебільшого користуються філії іноземних компаній [16]. У рамках CRMаутсорсингу можуть надаватися такі послуги: – розробка CRM-стратегії; – розробка й оцінка стандартів якості обслуговування; – створення, аналіз і підвищення прибутковості клієнтської бази; – розробка та впровадження програм лояльності; – розробка, оцінка і реалізація програм щодо підвищення довіри клієнтів. 25 Таким, що стрімко розвивається, є ІТ-аутсорсинг, який передбачає часткову або повну передачу робіт із підтримки, обслуговування та модернізації ІТ-інфраструктури організації, що спеціалізується на абонентському обслуговуванні організації, має штат фахівців різної кваліфікації. Виробничий аутсорсинг передбачає передачу частини виробничих процесів або всього циклу виробництва сторонній компанії, також можливий варіант продажу частини своїх підрозділів іншим компаніям і подальша взаємодія з ними вже в рамках аутсорсингу. За формою партнерської взаємодії виокремлено: максимальний, частковий, спільний, проміжний, трансформаційний аутсорсинг та аутсорсинг спільних підприємств. Термін максимальний (повний) аутсорсинг використовується для визначення договору, згідно з яким штат співробітників (можливо, й активи), які відносяться до основної діяльності підприємства, такі як інформаційні технології або фінанси, передаються постачальнику послуг на термін дії контракту. Частковий аутсорсинг передбачає реалізацію клієнтом значної частини функцій підрозділу. Одним із варіантів аутсорсингу, в якому сторони договору – партнери, є спільний аутсорсинг. Деякі науковці також використовують цей термін для опису субдоговорів, які передбачають наявність декількох постачальників послуг [20]. За проміжного аутсорсингу організація передає управління своїми системами і платформами третій стороні, вважаючи, що її власні спеціалісти з інформаційних технологій здатні розробити нові системи. На відміну від проміжного аутсорсингу трансформаційний аутсорсинг передбачає що організація запрошує постачальника послуг, який повністю реорганізує роботу підрозділу, розробляючи нову систему і створюючи надійну базу знань і навичок, яку потім передає клієнту. Відрізняється від повного тим, що перехід співробітників і активів не остаточний – по завершенні проекту клієнт знову отримує повний контроль і виконує свої обов’язки. 26 Аутсорсинг спільних підприємств – створення нового підприємства для використання майбутніх ділових можливостей. Персонал і активи клієнта будуть передані цьому спільному підприємству, а не постачальнику послуг. Замовник і постачальник послуг розділяють прибуток, отриманий новим підприємством [13]. За країною базування аутсорсера виокремлено: офшоринг (реалізація функцій (процесів) здійснюється організацією, яка розташована в іншій країні) та іншоринг (реалізація функцій (процесів) здійснюється організацією, яка розташована в країні клієнта). 1.3. Місце та значення аутсорсингу в системі управління підприємством Успіху в конкурентному ринковому середовищі досягають лише ті підприємницькі структури, які спроможні мінімізувати свої витрати, забезпечуючи при цьому високу якість товарів і послуг. Тому в сучасних умовах розвитку науково-технічного прогресу і впровадження у виробництво нових технологій особливої значущості набуває високий професійний рівень працівників, здатних обслуговувати складні механізми. Однак, не завжди в штаті підприємств, установ та організацій є співробітники, що володіють необхідним рівнем кваліфікації. У подібній ситуації є можливість укласти договір з надання послуг кваліфікованого персоналу з іншою фірмою. Одним із сучасних інструментів управління, який дає підприємству можливості посилити свої конкурентні переваги на ринку на основі підвищення ефективності бізнес - процесів та якості продуктів і послуг, є аутсорсинг [21]. В Україні поняття «аутсорсинг» почали використовувати відносно недавно. А бухгалтерський аутсорсинг і зовсім тільки набирає свою популярність. Раніше вживався термін договір підряду або «віддати субпідряднику», але тепер їх замінив термін «аутсорсинг». Аутсорсинг виник значно раніше, ніж промислове виробництво. 27 Аутсорсинг – це сучасна методологія створення високоефективних і конкурентоспроможних організацій. Встановлено, що аутсорсинг доволі часто називають «феноменом ХХ сторіччя», так як лише в кінці 80 років це поняття ввійшло в практику бізнесу і набуло розповсюдження. Одним із зачинателів аутсорсингу є Генрі Форд, який у результаті протистояння з іншим менеджером - Альфредом Слоуном (General Motors) - дійшов висновку, що жодна фірма не може бути самодостатньою, тому деякі функції доцільно передавати підприємствам, які спеціалізуються на певних видах діяльності. Для початку потрібно зрозуміти, що собою являє аустсорсінг в цілому. Узагальнення існуючих підходів до розуміння сутності аутсорсингу дозволило згрупувати їх у такі групи [21]: - виведення непрофільних процесів на аутсорсинг (від англійського «outsourcing» - використання чужих ресурсів); - залучення зовнішніх ресурсів для вирішення власних питань, або делегування неприбуткових бізнес-процесів спеціалізованим фірмам (від англ. оutsourcing: (outersource-using) використання зовнішнього джерела / ресурсу); - передача організацією на підставі договору певних бізнес-процесів або виробничих функцій на обслуговування іншій компанії, що спеціалізується у відповідній сфері; - це спосіб організації діяльності компанії за рахунок зосередження на головному, ключовому напрямі діяльності та передачі непрофільних ункцій зовнішнім спеціалізованим фірмам на договірній основі; - передача підряднику деяких бізнес-функцій або частин бізнес-процесу підприємства; - обслуговування офісної техніки або промислового обладнання компанії фахівцями зовнішньої фірми; - це передавання частини функцій з обслуговування діяльності підприємства стороннім підрядникам чи постачальникам за умови гарантування ними відповідного рівня якості та ефективності їх виконання на основі трансформації чи оновлення бізнеспроцесів і технологій та з 28 можливістю переходу частини персоналу підприємства до постачальника (аутсорсера); - це використання спеціалізованих логістичних компаній у галузі розподілу (перевізників, складів, інших третіх сторін) для здійснення всіх чи деяких функцій з розподілу продукту компанії, а також транспортування, зберігання, контролю за запасами, обслуговування клієнтів та побудови систем логістичної інформації; - з точки зору організаційно-економічних відносин, це організаційне рішення, яке полягає в розподілі функцій бізнес-системи відповідно до принципу: «залишаю для себе тільки те, що можу робити краще за інших, передаю зовнішньому виконавцеві те, що він робить краще за інших». Таким чином, аутсорсинг - це оптимізація діяльності та зменшення витрат підприємства чи організації на базі концентрації на основних сферах діяльності і передачі вторинних або непрофільних функцій стороннім виконавцям. На відміну від послуг сервісу і підтримки, що мають разовий, епізодичний, випадковий характер і обмежених початком і кінцем, на аутсорсинг передаються зазвичай функції з професійної підтримки безперебійної працездатності окремих систем і інфраструктури на основі контракту. Наявність бізнес-процесу є відмінною рисою аутсорсинга від різних інших форм надання послуг. Враховуючи многогранність поняття «аутсорсинг» та постійну еволюцію феномену міжнародного аутсорсингу не існує чіткого загальновизнаного визначення цього явища [23]. Визначено, що всю сукупність аутсорсингових послуг, що надаються, можна умовно поділити на такі види аутсорсингу: - виробничий аутсорсинг - стороннїй організації передаються частково або цілком виробництво продукції або її компонентів; - ІТ-аутсорсинг (ITO) - припускає делегування зовнішнїй спеціалізованій компанії вирішення питань, пов'язаних з розробкою, впровадженням і супроводом інформаційних систем як цілком на рівні інфраструктури 29 підприємства (супровід устаткування або програмного забезпечення), так і обсягів робіт, пов'язаних з розвитком і / або підтримкою функціонування окремих ділянок системи (програмування, хостинг, тестування тощо); - аутсорсинг бізнес-процесів (BPO) - використання зовнішніх ресурсів, знань і досвіду, налагодженої інфраструктури постачальника послуг (аутсорсера) для організації та забезпечення власних специфічних функцій і досягнення бізнес-завдань компанії. У більшості випадків BPO припускає передачу стандартизованих поточних процесів компанії (фінансовий аутсорсинг, аутсорсинг трудових ресурсів, маркетинговий (або аутсорсинг маркетингових функцій), аутсорсинг логістики; аутсорсинг документообігу тощо); - аутсорсинг управління знаннями (KPO) - передбачає управління процесами, які вимагають глибокого вивчення або серйозної аналітичної обробки даних, формування та управління базами знань, які в подальшому можуть використовуватися в тому числі і для підтримки прийняття рішень; - офшорний аутсорсинг - одна з форм аутсорсинга, що припускає передачу некритичних для бізнесу процесів компаніям, що знаходяться в географічному віддаленні [11]. У ІТ-аутсорсингу відокремлюють, як правило, три основні напрями: 1. Аутсорсинг кадрових ресурсів: полягає в залученні сторонніх фахівців до виконання найскладніших завдань, що потребують вузької спеціалізації та високого рівня кваліфікації. Так, організації невигідно утримувати в штаті вузького фахівця з конфігурації маршрутизаторів з високою зарплатою. Виконання цих функцій можна доручити провайдеру спеціалізованої фірми. 2. Аутсорсинг програмно-технічних та інфраструктурних систем: у багатьох випадках організації і підприємства відмовляються від створення власних потужних інформаційно-обчислювальних і магістральних каналів зв'язку і застосовують поділювані ресурси комплексів колективного використання. 3. Аутсорсинг технологій: полягає в передачі вторинних технологій 30 стороннім організаціям. Типовим прикладом є передача біллінгових і бухгалтерських функцій. Якщо працівник одержує заробітну плату за карткою (це реалізовано в Україні, Росії та решта країн СНД), він бере участь в аутсорсингу технологій. 4. Фінансовий аутсорсинг (організація і ведення бухгалтерського обліку) найцікавіший для невеликих підприємств, що прагнуть скоротити витрати на ведення власної бухгалтерії. Залежно від повноти охоплення господарської діяльності замовника визначають: - повний аутсорсинг (максимальне охоплення всіх видів діяльності); - частковий аутсорсинг (вибірковий). За цілями використання розрізняють: - традиційний аутсорсинг, що передбачає стандартне для підприємства виконання бізнес-процесів і, як правило, певне зниження витрат; - інноваційний аутсорсинг, за якого підвищується не тільки ефективність, але й якість виконання бізнес-процесів та функцій, а отже, і споживча цінність продукції підприємства. Найбільш поширеними формами організації аутсорсингу є наступні: 1. Аутстаффінг (outstaffing) - це виведення компанією частини своїх працівників за рамки штату (звільнення) і переведення їх в кадрове агентство, яке укладає з ними трудові договори. Агентство формально виконує для них функції роботодавця, але фактично звільнені працівники продовжують працювати в колишній компанії. 2. Підбір тимчасового персоналу (temporary staffing). 3. Лізинг персоналу (staff leasing). Найбільш поширеними формами реалізації аутсорсингу в Україні є передача таких функцій: - бухгалтерський облік і розрахунок податків; - юридичне забезпечення діяльності; - забезпечення повернення проблемної заборгованості; 31 - інформаційні системи і керування базами даних; - маркетингові комунікації та зв'язки з громадськістю; - прибирання та обслуговування; - управління транспортом, його технічне обслуговування та ремонт (повітряні та морські судна, автомобільний транспорт) [14]. Основними мотивами, якими керуються фірми, що приймають рішення про аутсорсинг, є бажання зменшити обома сторонами витрати логістики, збільшення гнучкості, покращання обслуговування клієнта. Проте, в Україні аутсорсинг на ринку логістичних послуг розвивається не так активно, як у країнах Західної Європи, що пояснюється низкою причин, серед яких є: - недотримання прийнятих зобов′язань щодо рівня обслуговування; - відсутність в управлінського персоналу стратегічного бачення; - складність у досягненні зниження витрат; - зростання цін після початку співпраці; - зниження можливості впливу та контролю за функціями, переданими послугонадавачу. Таким чином, можна зазначити, що серед сфер застосування аутсорсингу бухгалтерському обліку належить достатньо значне місце. На думку Балахонової О.В., Рибак А., Ващенко Т.А., перелік послуг, які підприємство може замовити у межах фінансового аутсорсингу, включає: - робота з банком (виписки за рахунком, платіжні документи тощо); - контроль і надання практичної допомоги в складанні первинних облікових документів і договорів; - ведення бухгалтерського обліку з усіх напрямів обліку; - гарантія своєчасного виконання зобов’язань клієнта перед місцевими державними органами; - підготовка та подання податкових декларацій та звітів; - представлення інтересів клієнта у податкових органах; - впровадження і підтримка фінансово-організаційних схем, що дають 32 змогу оптимізувати податкові виплати; - підготовка усіх необхідних документів під час проведення аудиту на території компанії; - надання консультацій щодо реорганізації обліку господарських операцій клієнта та фінансових процесів на підставі налагодження процесу бухгалтерського документообігу, оптимізація процесу підтвердження бухгалтерських документів, встановлення контролюючих механізмів; - експертиза стану і постановка (відновлення) бухгалтерського обліку, розробка облікової політики, ведення бухгалтерського обліку за всіма реєстрами і його інтегрування в систему фінансового й управлінського обліку підприємства; - зберігання фінансових звітів після затвердження відповідними державними органами, та іншої бухгалтерської документації [17]. Сьогодні в Україні найпопулярнішою послугою бухгалтерського аутсорсингу є обслуговування «під ключ». Переваги застосування аутсорсингу доцільно поділити на дві великі групи: 1. На стратегічному рівні аутсорсинг дає змогу: а) сфокусувати увагу на основному бізнесі; б) зменшити необхідність інвестицій в неосновні фонди; в) гнучко реагувати на зміни на ринку (кризи, дефолти) та всередині компанії (реорганізації, реструктуризації, злиття, поглинання); г) збільшити рентабельність бізнесу. Аутсорсинг дозволяє скоротити витрати на обслуговування бізнес-процесів та концентрувати усі зусилля на основному бізнесі тощо. 2. На тактичному рівні до переваг аутсорсингу належать: а) відсутність необхідності в розширенні штату компанії; б) зменшення накладних витрат, пов'язаних із функцією: вартість робочих місць, навчання співробітників, інформаційна підтримка тощо; в) гарантія професійної відповідальності, що дає аутсорсингова 33 компанія. г) залучення чужого досвіду. Аутсорсингова компанія спеціалізується на визначеному виді діяльності, що дозволяє їй бути компетентною з усіх поточних питаннях; д) високий відсоток виникнення «ефекту синергії» - дохід від злиття перевищує суму прибутку окремих структур до об'єднання. У даному випадку з'єднання роботи залученого співробітника з роботою підприємства з великою ймовірністю дасть відмінні результати. До переваг ведення і організації бухгалтерського обліку аутсорсинговою компанією можна віднести наступні: а) аутсорсінгові послуги коштуватимуть дешевше, ніж сукупна заробітна платня штату бухгалтерів; б) виключається ймовірність прийняття до штату некваліфікованого бухгалтера, який може зробити багато помилок, що тягне за собою штрафні санкції; в) безперебійне виконання усіх бухгалтерських робіт (немає поняття відпусток та лікарняних); г) альтернатива використання площі, основних засобів що відводилися на бухгалтерію; д) значна економія часу; е) усі права, обов’язки та відповідальність сторін закріплюються договором, що має юридичну силу [17]. При цьому мінімізувати рівень ризику отримання від аутсорсера продуктів неналежної якості можна дотриманням кількох правил відбору компанії-аутсорсера: 1. Визначити процес, який передається на аутсорсинг. При цьому, це мають бути не ключові, а допоміжні процеси (функції). Наприклад, юридична підтримка, ведення бухгалтерського та кадрового обліку, підбір персоналу, налагодження та техпідтримка внутрішніх мереж, call-центр тощо. 2. Чітке уявлення власних цілей дозволить не втратити зацікавленість 34 сторін у процесі спільної роботи, отримання в результаті співпраці тільки необхідних послуг, уникнути розчарування в результатах. Скориставшись знаннями консультанта з аутсорсингу, можна обійти багато негативних моментів, що виникають при виборі потенційного аутсорсера. 3. Важлива деталь - ефективність відносин. Дотримуйтеся лінії партнерства. У вашому розпорядженні з'явиться не просто працівник, а висококваліфікований фахівець. Його завдання - збільшення прибутку підприємства шляхом оптимізації процесу, а не підміни штатного співробітника. Причому в певній частині процесу він бере на себе ту працю, яка або фінансово неприйнятна для вас, або не представляє величезної значущості. Але залишається виграшним ланкою у формуванні кінцевого результату. 4. Зафіксуйте відповідальність сторін. Стабільно працююча компанія- аутсорсер не боїться брати на себе повну відповідальність за результат, тому впевнена в своїх фахівцях, створює фонди ризику, а часто і страхує свою професійну відповідальність. Ще однією з основних проблем аутсорсингу є оцінювання ефективності його застосування. Досвід використання аутсорсингових послуг дозволив з’ясувати випадки, в яких використання аутсорсингу найефективніше [14]: 1) підприємство приймає стратегічне рішення зосередити ресурси на основному виді діяльності; 2) підприємство переживає період внутрішніх змін (реструктуризація, реорганізація, процес злиття, поглинання); передача в цей момент частини внутрішніх функцій є найбільш безболісним шляхом вирішення завдань, що постають перед підприємством; 3) бізнес зростає й навантаження на окремі функції збільшуються пропорційно до цього. Після застосування аутсорсингу відпадає потреба наймати додатковий персонал й обладнувати робочі місця: аутсорсинговий партнер виконає будь-який обсяг роботи точно й у визначений термін; 35 4) великі компанії часто стикаються з тим, що вартість неосновних (побічних) бізнес-процесів є непропорційно високою. При використанні аутсорсингу в цьому разі можна отримати відчутну економічну вигоду; 5) керівництво підприємства не задоволене рівнем роботи внутрішніх служб. Однією із проблем застосування аутсорсингу у сфері малого бізнесу, зокрема і у сфері ресторанного господарства, є неможливість провести «аналіз доцільності» передачі деяких функцій компанії на аутсорсинг. Однак існує кілька стандартних положень, наявність яких точно передбачає можливість залучення сторонніх послуг [8]: - нерентабельність виробничих підрозділів. Якщо роботи там виконуються періодично, наприклад, ремонт обладнання, то підприємству доцільно цей виробничий цикл передати на аутсорсинг, що призведе до скорочення витрат; - сезонний попит на товар. Виникнення пікових навантажень (при нестачі власних потужностей) дозволить згладити розміщення виробництва на сторонніх майданчиках, або скористатися додатковою поставкою комплектуючих; - необхідність виробництву періодично використовувати спеціальне устаткування, - тимчасові роботи із залученням будівельних механізмів або транспортних засобів. Наступний крок - технологія взаємовідносин підприємства-замовника з аутсорсером. У сфері бухгалтерського обліку інформаційні потоки узагальнено можуть характеризувати наступні процедури [8]: - на підприємство з зовнішнього середовища надходить первинна інформація або документація, яка обробляється самим підприємством; - згідно з угодою, отримання деякої первинної інформації або документації делегується аутсорсінговій компанії минаючи замовника, тобто первинна інформація з зовнішнього середовища надходить безпосередньо до 36 аутсорсінгової компанії; - на підприємстві існує безперервний процес утворення первинної інформації та документації, яка використовується в бухгалтерському обліку і, також, передається аутсорсінговій компанії; - здійснення передачі первинної інформації чи документації між сторонами, звітування аутсорсінгової компанії, а також передача усіх оброблених компанією документів, звітів та іншої інформації, яка за законодавством повинна знаходитись на підприємстві за допомогою комп'ютерної техніки, телефонної лінії або кур'єра; - всі документи та інформація, що надійшли безпосередньо до компанії ззовні та з підприємства підлягають обробці згідно з договором за представленими напрямами; - окремим пунктом аутсорсінгових послуг можна виділити удосконалення та відновлення бухгалтерського обліку, як на основі узагальнення певного «досвіду» роботи з конкретним підприємством, враховуючи його специфіку, так і в якості відокремленої послуги; - удосконалення та відновлення бухгалтерського обліку можливо за усіма напрямами діяльності. Це може бути як обробка первинної інформації та документації, так і підготовка звітності та звітування; - аутсорсінгова компанія виступає представником підприємства для податкових органів (здача звітів, улагодження спорів тощо), фондів соціального страхування, банківських установ (здійснення платежів тощо) [16]. Таким чином, враховуючи всі переваги використання аутсорсінгових послуг, в сучасних кризових умовах, коли підприємства шукають різні шляхи скорочення витрат, різні варіанти боротьби із конкуренцією, вираховують оптимальні параметри розвитку, краще за все звернутися до професіоналів аутсорсінгових компаній, які швидко та якісно організують усі необхідні бізнес-процеси, забезпечать потужну підтримку, у той час, як керівництво підприємства може зосередитися на його основній діяльності та стратегії. 37 Ринок аутсорсингу активно розвивається, і передача функцій сторонньому підрядчикові стає в даний час стандартною практикою для дедалі більшого числа компаній. Першими почали впроваджувати аутсорсинг динамічніші компанії сфери послуг та інформаційних технологій, але сьогодні й представники більш консервативних сфер діяльності - банки і промислові підприємства - почали активно користуватися перевагами аутсорсингу. Використання компанією аутсорсингу може підвищити ефективність роботи, відкрити принципово нові можливості для взаємовигідної співпраці, суттєво посилити конкурентноздатність в умовах глобального економічного середовища. Висновки до розділу 1 Отже, проаналізовані поняття аутсорсингу дають змогу виокремити основні його ознаки, скомбінувавши які, можна вдосконалити це поняття з максимально змістовим наповненням. Основними ознаками аутсорсингу є: участь у його організуванні та виконанні зацікавлених груп (стейкхолдерів) підприємства чи проекту; реорганізація бізнесу й побудова нових бізнес-процесів з інтеграцією в них стейкхолдерів із визначеними стратегічними та операційними цілями; фокусування замовника на ключових бізнес-процесах і передачі вторинних – провайдерам; забезпечення належної якості й параметрів із боку провайдера для збереження реального становища на ринку та розвитку замовника, при цьому провайдер не лише фактично фокусується та адаптується до клієнта, а в більшості випадків їхні бізнес-процеси стають вертикально або горизонтально інтегрованими; а найголовніше, що це вид підприємницької діяльності, який дає змогу отримувати провайдеру прибуток й інші фінансово-економічні результати, а замовнику також покращити результати своєї діяльності. Аутсорсинг – це інструмент посилення конкурентоспроможності підприємства за рахунок концентрації на ключових, виходячи з ринкових 38 умов, для підприємства компетенціях, функціях та/або бізнес-процесах. Під бізнес-процесом необхідно в цьому випадку розуміти сукупність взаємопов’язаних функцій і видів виробничої діяльності, спрямованих на досягнення певного результату. Так, О.Н. Руденко й Є.А. Кудінова пропонують класифікувати аутсорсинг відповідно до функцій менеджменту, виходячи з визначення аутсорсингу як «технології менеджменту». Функцію планування пропонують реалізувати за рахунок аутсорсингу маркетингу і логістики, організації – виробничого аутсорсингу і аутстаффінгу, мотивації – аутсорсингу корпоративного харчування та медичного обслуговування, контролю – ІТ- аутсорсингу. Найбільш поширеними формами реалізації аутсорсингу в Україні є передача таких функцій: бухгалтерський облік і розрахунок податків; юридичне забезпечення діяльності; забезпечення повернення проблемної заборгованості; інформаційні системи і керування базами даних; маркетингові комунікації та зв'язки з громадськістю; прибирання та обслуговування; управління транспортом, його технічне обслуговування та ремонт (повітряні та морські судна, автомобільний транспорт). 39 РОЗДІЛ 2. НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АУТСОРСИНГУ НА ТОВ «ПИРЯТИНСЬКИЙ СИРЗАВОД» 2.1. Середовище функціонування ТОВ «Пирятинський сирзавод» Сир — це молочний продукт масового споживання, для якого характерна висока біологічна і харчова цінність. Він є джерелом незамінних амінокислот (триптофану, лізину, метіоніну) і містить до 22 % білків, тобто більше ніж у м’ясі, 30–50 % і більше жиру. У всіх країнах світу сир є основним сільськогосподарським продуктом. Найбільшим виробником сиру (рис.2.1) у 2018 р. були Сполучені Штати Америки, на які припадає 30 % світового виробництва, за якими слідує Німеччина та Франція. Рис.2.1. Провідні країни-виробники сирів у світі, 2018 р. Найбільшими виробниками твердих сирів протягом останніх років є: країни ЄС, Нова Зеландія, США, Білорусь, Австралія, Швейцарія та ін. (рис.2.2). До основних світових імпортерів сирів 2018 року належать Японія, Росія, США, Південна Корея, Мексика. 40 З огляду на те, що в країнах Азії та Африки чисельність населення в рази перевищує обсяги виробництва продовольства, саме ці ринки вважаються найбільш перспективними щодо імпорту молочної продукції в найближчі 10-15 років. Рис.2.2. ТОП-10 експортерів та імпортерів сирів в 2017-2018 роках, тис. тонн В Україні ринок сирів включає такі маркетингові групи: сичужні та плавлені сири. Сичужні сири розподіляються на тверді та напівтверді сири, свіжі та розсільні сири, м’які сири, інші сири, сирні тверді продукти. Група плавлених сирів розподіляється за такими видами, як плавлені сири та сирні плавлені продукти. Залежно від технології виробництва сири можуть бути:  твердими;  м'якими;  розсолів;  переробленими (плавленими). Незважаючи на таке розмаїття саме твердий сир входить до числа найпопулярніших делікатесів. Його виробляють з різних видів молока: 41  коров'ячого;  козячого;  овечого і т.д. Найбільш затребуваним сировиною для виготовлення сиру залишається коров'яче молоко. Починаючи з 2014 року, в молочній галузі України почалися масштабні зміни. Вони торкнулися і виробництво сиру. В основному в Україні виробляють сири середнього цінового сегмента. Більшості вітчизняних виробників не вистачає технологічних потужностей для виробництва елітних сирів. Криза принесла з собою зниження попиту на сир серед українців. Це змусило виробників переорієнтуватися на інші молочні продукти. У 2015 році в Україні виробили 160 тис. Тонн сиру. На думку Вадима Чагаровського (голова ради директорів Союзу молочних підприємств України) в кінці 2016 року виробництво сиру впаде до 140-150 тис. тонн. Також падає якість виробленого продукту. Щоб знизити ціну, виробники замінюють молочний жир рослинним. Це погіршує якість і смак сиру. Відповідно до Держстандарту, сир, виготовлений з додаванням рослинних жирів повинен називатися «молокомісткий продукт, виготовлений за технологією сиру («сирна продукція»). Не всі виробники вказують цю інформацію на упаковці. Це підриває довіру споживачів [25]. Щоб утриматися на ринку, українські сировари починають вливатися в маловикористовувані ніші. Наприклад, в 2016 році була відкрита перша органічна сироварня на Західній Україні - ТОВ «Старий Порицьк». Останнім часом торговці відзначають сприятливі трансформаційні зміни. Перш за все, основна сировина для виробництва сиру – молоко – більше не є дефіцитною навіть у зимовий період. Відповідно, і у виробників, і у торговців з’явилася можливість нарощувати обсяги виробництва і продажів сиру, розширювати його асортимент, що вони з успіхом і роблять. До того ж із зростанням добробуту населення місця для сиру в споживчому кошику стало більше [31]. 42 На рис.2.3 приведені дані щодо динаміки виробництва сирів в Україні. З рисунку бачимо, що за період дослідження найбільше було вироблено в Україні сиру тертого, порошкового та інших неплавлених сирів. Рівень виробництва цих сирів за період дослідження зменшився від 161 тис.т в 2011 році до 97 тис.т. в 2018 році. Друге місце по обсягам виробництва належить свіжому сиру, але обсяги його виробництва також скоротилися з 76,5 до 72,6 тис.т. Трете місце за обсягами виробництва займають плавлені сири, виробництво яких в останні роки поступово збільшується. Рис.2.3. Динаміка виробництва сиру в Україні, тис. т. Основним економічним показником, який характеризує продовольчий ринок національного господарства в цілому і в регіональному розрізі є динаміка структури роздрібного товарообігу продовольчих товарів країни та її регіонів [18]. Станом на січень-серпень 2018 року найбільшими експортерами сиру стали такі компанії. 1. Компанія «Дубномолоко». Їй належить 25% в частці загального експорту українського сиру. 2. «Лакталіс-Україна». Частка компанії в експорті сиру становить 18%. 3. «Клуб сиру». На її частку випадає 12% експорту сиру. 43 4. «Мілкіленд-Україна». Експортує 10% українського сиру. 5. «Бель Шостка Україна». Частка компанії в зарубіжних постачаннях – 10%. 6. Інші компанії. Інші українські виробники сиру експортують свою продукцію в значно менших обсягах. Сумарно їм належить 26% в загальному експорті сирів з України. У 2013 році Україна імпортувала 19,46 тис. тонн сиру. У 2014 році імпорт сиру становив 11,75 тис. тонн. У грошовому еквіваленті це 67,65 млн. Дол. У 2015 році Україна імпортувала 5,38 тонн сиру. Це в 2,2 рази менше ніж в 2014. У грошовому еквіваленті імпорт скоротився до 25,47 млн. дол. У січні-жовтні 2016 року обсяг імпорту сирів склав 5,4 тис. тонн. Грошовий еквівалент імпорту склав 22,5 млн. дол. Рис.2.4. Динаміка імпорту сиру в Україні тис.тон За десять місяців 2016 року, найбільшими імпортерами сиру стали [6]:  Польща – 30,88%;  Німеччина – 23,98%;  Франція – 14,10%. 31,04% сиру було імпортовано з інших країн. 44 В середньому, українці вживають 3,5-4 кг твердих сирів на рік. Це значно нижче європейських показників, де середнє споживання сиру становить 20 кг на рік на людину. Найпопулярніші сорти сиру серед українських покупців:  «Російський»;  «Голландський». Зростання цін на продукти змусив населення знизити споживання твердих сирів. Замість них стали більше купувати плавлені сири. Крім ціни споживачі орієнтуються на популярність бренду. Вибираючи між продуктами одній ціновій категорії, вони виберуть більш розкручений бренд. Тому для молочного бренду вкрай важливо проводити рекламну кампанію. Єдиної думки, який сир краще: ваговий або фасований, серед українських споживачів не існує. Покупці старшого покоління вважають, що ваговий сир не залежується на прилавках і це гарантує його свіжість. Молоді люди вважають за краще купувати фасований сир, тому що його можна довго зберігати. Також упакований сир можна брати з собою в якості перекусу, що подобається людям з активним способом життя. Споживачі. Проведена сегментація дозволяє виділити три найбільш перспективні, сегменту ринку: 1) особи до 18 років (сім'ї з середнім і вище рівнем доходів); 2) особи від 19 до 24 років (з середнім і вище рівнем доходів); 3) особи від 35 до 55 років з високим рівнем доходів, що мають одного і більше за дитину. З точки зору основного мотиву вибору на ринку твердого сиру є присутніми наступні групи споживачів, розглянуті у таблиці 2.1. https://koloro.ua/ua/kampanija-360.html 45 Таблиця 2.1 Групи споживачів та їх мотиви щодо вибору твердого сиру на ринку* Група споживачів Опис основного мотиву вибору Ті, що купують сир, яке подобається за окремими смаковими характеристиками 2,4% Вибирають, яке подобається за окремими смаковими характеристиками, не звертаючи уваги на ті або інші його іміджеві риси. Ті, що купують «зручне» 5,6% Основна вимога – зручність купівлі, транспортування і споживання сиру: в основному це зручна функціональна упаковка. Ті, які є приверженцами того сиру, яке «було раніше» 8,5% Вибирають не стільки сам товар, скільки певні емоції, спогади, атмосферу минулого. Ті, що купують найдешевший сир 11,3% Купують, яке дешевше, пред'являючи тільки самі базові вимоги до якості або не пред'являючи ніяких вимог до товару взагалі, окрім найнижчої ціни. Ті, що люблять експериментувати 16,4% Основний мотив при виборі товару – пошук нових відчуттів, новизни. Кожного разу купують нові сорти сирів Ті, що купують «оригінальне» 24,7% Вибирають сир з деякою «родзинкою» – щось оригінальне, незвичайне. Консерватори (купуючи «звичні» для них марки). Окремий випадок – що купують продукцію виробника, якому «довіряють» 31,1% Основний мотив – страх «обманутися» у новому товарі. Тому купують ті товари, до яких вже звикли. * Джерело: [28] При розгляді кожного блоку видно, що продукція для тих, які є приверженцами того морозива, яке «було раніше», практично відсутня, незважаючи на високу місткість цього сегменту споживачів твердого сиру. Тому цей факт може дати новий рівень конкурентоспроможності підприємству, розпочавши збувати продукцію саме для цього сегменту ринку. Слід також врахувати, що це позиціонування притягне також частину груп «Що купують саме краще» (схожість – «на те саме» – сильний аргумент, який може підвищити статус такого сиру зробити його аргументовано (а не тільки заявлено елітним) і «консерваторів». Але самий високий відсоток у групі припадає на консерваторів, які купують «звичні» для них марки – 31,1%, потім йдуть ті споживачі, що 46 купують «оригінальне» – 24,7%, третю позицію займають ті, що люблять експериментувати (нові виду сиру, що купують кожного разу) – 16,4%. З цього можна зробити наступний висновок, що підприємству необхідно сконцентрувати основний асортимент на задоволення потреб та збиток виробленої продукції на саме вищевказані групи споживачі, бо саме вони будуть формувати основну суму бажаного прибутку. Конкуренти. Найбільші виробники [28]: «ТЕРРА ФУД». Компанія була заснована в 1999 році. Спеціалізується на молочної, м'ясної продукції і сільському господарстві. «ТЕРРА ФУД» займає 16,7% ринку сиру України. У фасованому сирі її частка досягає 18%. У рік компанія виробляє 54000 тонн сиру. Випускає сири і сирні продукти під торговими марками: «Золотий резерв»; «Ферма»; «Тульчинка»; «Вапнярка»; «Сорочинський»; «Лауреат». «Терра ФУД» виробляє твердий сир на 3 майданчиках: «Тульчінскіймаслосирзавод»; «Крижопільський сирзавод»; «Вапнярський сирзавод». Компанія експортує твердий сир в 27 країн далекого і ближнього зарубіжжя. «Альміра». На ринку компанія існує з 1998 року. До групи компаній входять 7 молокопереробних заводів і 6 торгових компаній. Вона виробляє сири під торговими марками: «Гадячсир»; «Любас»; «Слов'янські сири»; «Добрий Ян». «Алміра» експортує молочну продукцію в США, Мексику, Японію, Алжир, Сирію, Ізраїль, Лівію, Польщу і т.д. ПАТ «Дубномолоко» (ТМ «КОМО»). Сирзавод компанії знаходиться в місті Дубно (Рівненська область). У рік підприємство виготовляє понад 15 млн. кг твердого сиру. Серед інших компаній їх відрізняє особливе позиціонування бренду. Компанія робить акцент на сирах, виготовлених за власними, ексклюзивними рецептами, наприклад [28]: «Гранде»; «Кантрі»; «Тенеро»; «Пепенеро»; «Голдер» і т.д. Компанія активно експортує свою продукцію в країни ближнього зарубіжжя. «Молочний Альянс». Компанія була заснована в 2000 році, а в 2006 році перетворена в холдинг. У рік компанія виробляє більше 21 тис. тонн 47 сиру. «Молочний Альянс» випускає тверді сири під торговими марками: «Пірятін'»; «Славія». У 2016 році, компанія «Молочний Альянс» розпочала пробний експорт молочной продукції в Болгарію. У тому числі сири торгових марок «Славія» та «Пірятін'». Milkiland. Компанія була заснована в 1994 році. Компанія об'єднує східноєвропейські підприємства молочної промисловості. Випускає сири під торговими марками: «Добряна»; Latter і т.д. Компанія Milkiland експортує свою продукцію більш ніж в 30 країн світу. Компанія «Клуб сиру» заснована в 2003 році. Входить до складу паливно-промислової групи «Континіум». Маслосирзавод знаходиться в м Канів. Твердий сир - головний продукт підприємства. У квітні 2016 року Європейська комісія включила компанію в список затверджених експортерів в ЄС. «Клуб сиру» планує вийти на ринки Польщі, Румунії та Болгарії. Товари-замінники. Комбіновані продукти – сироподібні і вироби з них, на основі знежиреного молока і рослинних жирів можна було б назвати відповідно до їх складу: сирно-рослинні (та сирково-рослинні) і молочно- рослинні, якщо абсолютна масова частка молочних сухих речовин більша за рослинну (ця формула здебільшого працює в діапазоні масових часток від 1% до 18 % загального жиру), або навпаки рослинно-сирні (рослинно-сиркові) і рослинно-молочні – якщо рослинна абсолютна масова частка сухих речовин більша (тобто формула працює здебільшого при масових частках загальних жирів більше 26 %). Метою ТОВ «Пирятинський сирзавод» є збалансоване довгострокове задоволення інтересів не лише кінцевого споживача, але і зацікавлених сторін підприємства. Зацікавленими сторонами, які доцільні до системи управління якістю підприємства, а також потреби та очікування цих зацікавлених сторін наведено в таблиці 2.2. 48 Таблиця 2.2 Зацікавлені сторони функціонування ТОВ «Пирятинський сирзавод»* Зацікавлені сторони Потреби та очікування Внутрішнє середовище Власники Стала прибутковість, прозорість роботи Персонал підприємства Винагорода та визнання Комфортні та безпечні умови праці Зовнішнє середовище Замовники (кінцеві споживачі) Якість, ціна та умови поставки продукції Постачальники та партнери Взаємна фінансова зацікавленість та послідовність Суспільство (в тому числі контролюючі та інспектуючи органи) Дотримання законодавчих і нормативних вимог Збереження та захист навколишнього середовища * Джерело: власне дослідження Власники підприємства зацікавлені у стійкості роботи організації, зростанні ринкової вартості (капіталізації) підприємства, покращенні репутації та отриманні сталого прибутку. Персонал підприємства потребує задовільних і безпечних умов праці, можливості кар’єрного росту та гарантій зайнятості. 49 Таблиця 2.3 Кількісний аналіз факторів зовнішнього середовища ТОВ «Пирятинський сирзавод»* Групи факторів Події/ фактори Загро зи/ можл и- вості (+/-) Імовір- ність вияву фактора (100%) Важли- вість фактор а чи події (1-10) Впли в на підпр иємст во (+ / -) Програма дій Р - політичні Відсутність конкретної державної політики. + 90% 8 +720  Пристосу вання до більш регульованих умов діяльності на ринку;  Вжиття заходів щодо посилення конкуренції по відношенню до національних виробників. Антимонопольне законодавство (в довгостроковому періоді в разі завоювання монопольного становища на ринку). - 97% 9 -873 Політична нестабільність, що впливає негативно на встановлення тісних і тривалих зв’язків в сфері імпорту. + 85% 7 +665 Реформування законодавства в сфері ринку. - 35% 4 -140 Е - еконо- мічні Низький рівень основних макроекономічних показників України у 2019 році, але прогнозоване поступове їх відновлення до 2021 року. + 70% 6 +420  Закріплю вати свої позиції на ринку України.  Гнучка цінова політика. Позитивні очікування громадян щодо стану економік на середньостроковий період. - 75% 9 -675 Посилення конкуренції з боку дешевих виробників. - 40% 4 -160 50 Продовження таблиці 2.3 «Пирятинський сирзавод»* * Джерело: власне дослідження За даними таблиці 2.2 робимо висновок про те, що в макросередовищі KFC превалюють позитивні фактори. Саме підприємство не може вливати на фактори макросередовища, а лише пристосовується до них. Отже, ми прослідкували, що є низка різних факторів (економічні, правові, соціальні, політичні та технологічні), які дуже впливають на становлення і розвиток підприємства, а це значить, що не можна сформулювати ефективний план розвитку підприємства без такого важливого аналізу. Групи факторів Події/ фактори Загро зи/ можл и- вості (+/-) Імовір- ність вияву фактора (100%) Важли- вість фактор а чи події (1-10) Впли в на підпр иємст во (+ / -) Програма дій S - соціокуль турні Прагнення жити в екологічно чистому середовищі. + 80% 6 +480  Проведен ня рекламних кампаній.  Участь компанії в соціальних акціях в підтримку захисту навколишньог о середовища. Популярність продукції серед населення, репутація компанії. + 75% 8 +600 Демографічні тенденції, зокрема, міграція населення до міст, поступове підвищення рівня урбанізації. - 60% 7 -420 Т - техноло- гічні Розвиток конкурентних технологій - 75% 8 -600 Співпраця з національним и виробниками. Всього +537 -45 51 Таблиця 2.4 АВС-аналіз товарної пропозиції ТОВ «Пирятинський сирзавод»* Товарна група Обсяг продажу, тис.грн Частка в загальному обсязі продажу (наростаючим підсумком), % Рекомендовані групи АВС за вартістю За кількістю Вартість Кількість Група Т8 28861,7 33,8 11,7 48,1% 22,2% А Т6 12210,7 48,1 22,2 Т7 11869,2 62,0 39,2 26,3% 33,5% В Т5 10588,3 74,4 55,7 Т3 5891,9 81,3 69,0 25,6% 44,3% С Т4 5806,5 88,1 80,3 Т1 5208,8 94,2 90,2 Т2 4952,6 100 100 Сума 85389,6 * Джерело: власне дослідження Як бачимо, елементами, які є пріоритетними, є асортиментні групи, що відносяться до категорій «А» і «В». Разом з тим до категорії «С» належать чотири з восьми асортиментних груп підприємства. Це найменш прибуткові товари, які не приносять підприємству великих доходів, але потребують затрат на їх обслуговування. Проте слід пам’ятати, що непродумане скорочення товарів групи «С» приведе до того, що через певний час товари, які залишилися, розподіляться по тому ж принципу, але загальний результат діяльності для підприємства може суттєво знизитися. При використанні системного методу спочатку визначаються характеристики виходу – продукції або послуги: що виготовляти, з якими параметрами виготовляти, якої якості, для кого, в які строки, кому продавати та по якій ціні. Вихід має бути конкурентоздатним по нормативам. 52 Таблиця 2.5 PEST-аналіз ТОВ «Пирятинський сирзавод»* Правові та політичні фактори Економічні фактори 1. Нестабільність законодавства. 2.Інвестиційна непривабливість країни. 3. Політична нестабільність. 1. Нестабільність цін на сировину на українському ринку (більшість виробників продукції негативно ставиться до підвищення цін на власну продукцію через подорожчання сировини). 2.Зростання ціни на імпортовану сировину. 3. Темп інфляції. 4. Нестача оборотних коштів. Технологічні і технічні фактори Соціальні фактори 1.Невідповідна та постійно деградуюча якість вітчизняної сировини, яка не задовольняє стандартам виробників сирних виробів. 2. Можливі простої у технологічному процесі виробництва. 1.Забруднення навколишнього середовища 2. Низький платоспроможний попит на продукцію, що випускається * Джерело: власне дослідження Можливості формуються як щось, що дає компанії шанс здійснити щось нове: виробити нову продукцію, заохочити нових клієнтів, впровадити нову технологію, перешикувати бізнес-процеси і т.п. Щоб достойно реагувати на погрози і впевнено визначати можливості, аж ніяк не достатньо тільки однієї інформації про їх. Згідно з вихідними даними по підприємству в таблиці 2.6 наведено матрицю SWOТ- аналізу підприємства за 2019 рік. 53 Таблиця 2.6 Матриця SWOТ-аналізу ТОВ «Пирятинський сирзавод»* СИЛЬНІ СТОРОНИ "S" — STRENGTH СЛАБКІ СТОРОНИ "W" — WEAKNESS - Наявність достатніх фінансових ресурсів та великий досвід роботи. - Добра репутація в очах споживачів і гнучка реакція на швидко мінливий попит. - Високий рівень якості продукції. - Наявність інноваційних можливостей обладнання. - Висока кваліфікація та компетентність персоналу. - Високий рівень ефективності діяльності підприємства. - Ефективна організація збуту. - Низький рівень організації маркетингової діяльності. - Поява нових конкурентів. - Зростанні збуту товарів-замінників. - Висока частка витрат на підтримку і відновлення основних фондів. - Наявність високих витрат на транспортування. - Нестабільна робота обладнання. МОЖЛИВОСТІ "O" — OPPORTUNITIES ЗАГРОЗИ "T" — THREATS - Вихід на нові ринки (нові сегменти ринку). - Розширення асортименту виробленої продукції. - Можливість виходу на зовнішній ринок та розвиток ринкових сегментів. - Наявність використання новітніх виробничих технологій. - Збільшення обсягу використання трудових ресурсів. - Зростання тарифів на перевезення продукції. - Швидкий розвиток компаній-конкурентів. - Наявність валютних коливань на фінансовому ринку. - Наявність постійного підвищення цін на газ, енергоносії та сировинні матеріали. - Наявність високих податків призводить до зменшення ефективності підприємства. - Наявність нестабільності в державі. - Посилення конкурентного тиску. Конкуренти можуть скористатися змінами в потребах споживачів. - Несприятливі демографічні зміни. - Скорочення доходів споживачів. * Джерело: власне дослідження Стратегія по використанню сильних сторін підприємства для отримання віддачі від можливостей. Завдяки тому, що у ТОВ «Пирятинський сирзавод» вже є досвід роботи на міжнародних ринках і на них сформувався позитивний імідж, підприємство може освоювати нові для себе ринки, а також завойовувати більшу частку ринків тих країн, в яких він вже присутній. 54 Рівень конкурентного середовища підприємства ТОВ «Пирятинський сирзавод» достатньо високий, оскільки підприємство по багатьох показниках перевищує середній рівень у галузі. Однак, у той же час є ще багато можливостей для підприємства по вдосконаленню та досягненню ще більшого рівня конкурентоспроможності. Відповідно до рекомендацій ТОВ «Пирятинський сирзавод» повинно дотримуватися агресивної стратегії, тобто намагатися захоплювати нові ринки реалізації теплоізоляційної продукції, активно інвестувати кошти у розвиток, намагаючись збільшувати свою частку на ринку, знаходити нових клієнтів. 2.2. Нормативно-правове забезпечення використання аутсорсингу на підприємстві Напрями діяльності підприємства: виробництво сирів твердих і плавлених; виробництво масла тваринного, продукції з незбираного молока; виробництво сухої молочної сироватки; оптово-роздрібна і фірмова торгівля; виробництво інших продовольчих товарів. Таблиця 2.7 Нормативно-правова база регулювання діяльності підприємства* Діяльність підприємства Регулювання діяльності Правовий статус підприємств визначається основоположними свободами законів та іншими нормативно-правовими документами Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV; Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV Відносини власності між суб’єктами господарювання Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР; Облік, фінансова, інвестиційна діяльність і звітність здійснюються в підприємствах згідно з такими нормативно- правовими актами Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 № 93/96-ВР; Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV; Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20.03.1991 № 872-XII 55 Продовження таблиці 2.3 Діяльність підприємства Регулювання діяльності Відносини, що стосуються сплати різних зборів до державного бюджету, регламентуються такими нормативно-правовими актами Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755- VI; Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР; Сприяння розвитку інфраструктури підтримки підприємництва, зокрема надання суб’єктам господарювання фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, науково- технологічної, консультативної, маркетингової, кадрової та освітньої підтримки, є одним із основних питань, що потребує вирішення на державному рівні Проект Закону України «Про Загальнодержавну програму розвитку малого і середнього підприємництва на 2014—2024 роки», поданого на розгляд Верховної Ради України станом на початок другого кварталу 2014 р.; Закон України «Про розвиток і державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні» від 22 березня 2012 року № 4618; Закон України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» від 21 грудня 2000 року № 2157-III Виробнича, інноваційна і науково- дослідна діяльність суб’єктів господарювання регламентується низкою нормативно-правових актів Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 № 40-IV Державний нагляд за веденням господарської діяльності суб’єктів господарювання Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V; Закон України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19 травня 2011 року № 3392-VI; Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року N 2806-IV; Закон України від 23.02.2012 № 4448 «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб- підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» * Джерело: [22] Варто зауважити, що з метою підтримки процесів формування сприятливого підприємницького середовища в регіонах України розробляються регіональні програми розвитку середнього підприємництва, в яких аналізується поточний стан і проблеми вибраного сектору економіки та 56 пропонуються програми відповідно до пріоритетних напрямів розвитку середнього бізнесу. На даний час в Україні існує близько 200 приватних агентств з працевлаштування, які здійснюють найм працівників для подальшого виконання ними робіт на інших підприємствах. Разом з тим, Україною поки ще не ратифікована Конвенція Міжнародної організації праці № 181 (Женева, 1997 року) і Рекомендації №188 (Женева, 1997), які спрямовані на регулювання діяльності приватних агентств зайнятості. Реалізація запозиченої праці, на відміну від стандартної зайнятості, що визначається прямими трудовими відносинами між роботодавцем та найманою робочою силою, відбувається завдяки включенню третьої сторони – кадрової агенції [1]. Національним законодавством окреслений вид зайнятості належним чином не регламентується, що унеможливлює реалізацію механізму захисту трудових прав працівників, які працюють у межах аутсорсингу. У липні 2012 року було прийнято новий Закон України «Про зайнятість населення», яким в розд. VI окреслено надання послуг із працевлаштування, що, по суті, є першою спробою впорядкувати розглядувані відносини. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про зайнятість населення» до послуг з посередництва у працевлаштуванні належать пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцем договорів (контрактів) [2]. Поняття аутсорсинга також визначене в розділі 4 Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності" ДК 009:2010 як угода, згідно з якою замовник доручає підрядникові виконати певні завдання, частину виробничого процесу або повний виробничий процес, надати послуги щодо підбору персоналу, виконати допоміжні функції. 57 2.3. Управлінський аналіз діяльності ТОВ «Пирятинський сирзавод» Товариство входить до Групи компаній «Молочний альянс». Діяльність Товариства, як і Групи в цілому, пов'язане із випуском молочної продукції: сиру твердого, сиру плавленого, продукції із незбираного молока, сухих молочних продуктів. Таблиця 2.8 Відомості про ТОВ «Пирятинський сирзавод»* Код за ЄДРПОУ: 00446865 Повне найменування: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пирятинський сирзавод» Юридична адреса: 37000, Полтавська область, Пирятинський район, місто Пирятин, вулиця Сумська, будинок 1 Керівник: Генеральний директор Бартошак Володимир Анатолійович Код території за КОАТУУ: 5323810100 Дата реєстрації 26.10.2004 Орган реєстрації Пирятинська районна державна адміністрація Полтавської області Код за КВЕД: 15.51.0; 52.11.0; 51.90.0; 55.51.0; 60.24.0 * Джерело: власне дослідження ТОВ «Пирятинський сирзавод» є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі статуту й спрямовує її на найповніше задоволення потреб населення в продовольчих товарах, поєднуючи інтереси населення і членів трудового колективу. На ТОВ «Пирятинський сирзавод» діє система менеджменту якості згідно зі стандартом ISO 9001:2000. Асортимент продукції, яку сьогодні виробляє Пирятинський сирзавод під торговою маркою «Молочний Шлях», «Пирятин», становить понад 110 найменувань, із них сирів твердих понад 25 найменувань. Дільниця з виробництва сиру оснащена сучасним обладнанням німецького, польського та іспанського виробництва. На дільниці прийомки молока також встановлено 4 лінії приймання молока виробництва Німеччини. Для 58 покращення якості сировини молоко проходить через бактофугу виробництва фірми «Альфа Лаваль» (Швеція). Якісне миття обладнання забезпечують три мийні станції (СІР мийки), які працюють в автоматичному режимі. Таблиця 2.9 Аналіз руху працюючих ТОВ «Пирятинський сирзавод»* Показник 2017 2018 2019 Відхилення 2019/2018 абсолютне відносне, % 1. Середньооблікова чисельність працівників, осіб 688 700 670 -30 4,3 2. Прийнято на роботу нових працівників протягом року, осіб 40 50 42 -8 16,0 3. Вибуло працівників, осіб, у тому числі: 29 43 41 -2 4,7 3.1. призов до армії, вихід на пенсію, вибуття на навчання та інші причини, передбачені законом 10 19 22 +3 15,8 3.2. за власним бажанням 15 22 17 -5 22,7