Intensification of biosurfactant synthesis by Nocardia vaccinii ІМV В-7405 on a glucose–glycerol mixture

Abstract

The purpose of this study was to establish optimal molar glycerol to glucose ratio for enhanced biosurfactant synthesis by the cultivation of Nocardia vacсinii ІMV В-7405 on a mixture of energetically nonequivalent substrates (glucose and glycerol). Based on theoretical calculations of the energy requirements for biomass production and the synthesis of surface-active trehalose monomycolates on the energy-deficient substrate (glycerol), the concentration of the energy-excessive substrate (glucose), which increased the efficiency of the substrate carbon conversion to biosurfactant, was determined. It was found that the synthesis of extracellular biosurfactant on a mixture of glucose and glycerol at molar ratio of 1.0:2.5 increased 2.0–2.3-fold compared to that on corresponding monosubstrates. The increased level of biosurfactant on the mixed substrate is determined by intensification of surface-active trehalose monomycolate synthesis, confirmed by 1.2–5.7-fold increase in activity of the enzymes involved in their biosynthesis (trehalose phosphate synthase, phosphoenolpyruvatecarboxykinase, phosphoenolpyruvate-synthetase) compared to cultivation on monosubstrates glucose and glycerol. The results indicate the feasibility of using a mixture of energetically nonequivalent substrates for enhancing the synthesis of secondary metabolites, as well as possibility of achieving the high efficiency of these mixed substrates if they are properly chosen and the molar ratio of their concentrations are correctly determined. Метою роботи було визначення оптимального молярного співвідношення глюкози та гліцеролу для інтенсифікації синтезу поверхнево-активних речовин N. vaccinii ІМВ В-7405 на суміші енергетично нерівноцінних субстратів (глюкози і гліцеролу). На основі теоретичних розрахунків енергетичних потреб синтезу поверхнево-активных трегалозомономіколатів та біомаси на енергетично дефіцитному субстраті (гліцерол) встановлено концентрацію енергетично надлишкової глюкози, що дає змогу підвищити ефективність конверсії вуглецю використовуваних субстратів у поверхнево-активні речовини. За молярного співвідношення концентрацій глюкози та гліцеролу 1,0:2,5 кількість синтезованих позаклітинних поверхнево-активних речовин була у 2,0–2,3 раза більша, ніж на відповідних моносубстратах. Підвищення концентрації поверхнево-активних речовин на змішаному субстраті зумовлено збільшенням синтезу поверхнево-активних трегалозоміколатів, про що свідчило зростання в 1,2–5,7 раза активності ензимів їх біосинтезу (трегалозофосфатсинтази, фосфоенолпіруват-карбоксикінази, фосфоенолпіруватсинтетази) порівняно з культивуванням на моносубстратах глюкозі та гліцеролі. Отримані результати свідчать про доцільність використання суміші енергетично нерівноцінних ростових субстратів для підвищення синтезу вторинних метаболітів, а також про те, що високої ефективності таких змішаних субстратів може бути досягнено як за правильного вибору субстратів, так і коректного визначення молярного співвідношення їх концентрацій.