Натурфілософська символіка у поезії Євгена Маланюка та Оксани Лятуринської

Abstract

Відповідно до іпостасей, яких набуває природа у ліриці Євгена Маланюка та Оксани Лятуринської, урізноманітнюється й жанрова палітра доробку авторів. Тут маємо й ліричний пейзаж, і натюрморт, і портрет; рідкісні в українській літературі ХХ століття взірці куртуазного вірша; язичницькі (або християнські) гімни божествам; вірші-екфрази; вірші-медитації, романси, пісні, псалми. Сплавляючи в одне естетичне ціле елементи природного довкілля та людської культури, вони передають реципієнтові мінливість зовнішнього світу та порухи людської душі.According to the incarnation, which takes the nature of the lyrics Malaniuka Eugene and Oksana Lyaturynskoyi, diversifies and genre palette works of authors. Here we have a lyrical landscape, and still life, and portrait; rare in Ukrainian literature of the twentieth century models of courtly verse; pagan (or Christian) hymns deities;-ecphrasis poems, poetry, meditation, songs, songs, psalms. Fusing into one aesthetic whole elements of the natural environment and human culture, they transfer recipient variability of the world and the movements of the human soul.