Комунікаційний розрив і капітал перспективи: нові виклики для формування інтелектуального капіталу в цифровій економіці

Abstract

Мета статті - з'ясувати механізм впливу дефіциту живої синхронної комунікації на процеси формування інтелектуального капіталу (ІК) підприємства в умовах масового переходу на дистанційний та гібридний формати роботи, а також розробити операціоналізовану модель ролі керівника команди у подоланні «комунікаційного розриву» через вимірювані індикатори ефективності. Методика дослідження: систематичний огляд 25 верифікованих джерел (Scopus, Web of Science, PubMed/PMC, Google Scholar, 1995–2025); пілотне анонімне опитування керівників та HR-фахівців українських підприємств (n=25) за авторською анкетою з чотирьох блоків; порівняльний аналіз трьох міжнародних кейсів (GitLab, Microsoft, Shimizu Corporation); концептуальне моделювання. Результати: введено та обґрунтовано поняття «комунікаційного розриву» як самостійної системної категорії управління ІК — на відміну від ситуативних комунікаційних бар’єрів; встановлено диференційований вплив розриву на три складові авторської тріади ІК: людський, структурний та капітал перспективи (останній визначено найбільш вразливим); запропоновано дворольову модель керівника як «комунікаційного компенсатора»: Архітектор взаємодії (превентивна роль) та Діагност прихованих ризиків (реактивна роль) — з шістьма операційно визначеними індикаторами ефективності; сформульовано гіпотезу про механізм прихованого вигорання через «productivity paranoia»; результати підтверджено пілотним опитуванням (Б2: M=4,08; SD=1,04) та трьома міжнародними кейсами. Практична значущість: результати придатні для формування компетентнісного профілю керівника дистанційної команди, розроблення HR-політики підприємств щодо управління знаннями та профілактики вигорання, а також слугують методологічною основою для подальших кількісних досліджень з репрезентативною вибіркою. Дослідження є особливо актуальним в контексті воєнного та постконфліктного відновлення України, де дистанційна робота набула масового і тривалого характеру. The large-scale and largely involuntary transition to remote and hybrid work — driven by the COVID-19 pandemic and, in Ukraine, by wartime conditions since 2022 — has exposed fundamental vulnerabilities in how enterprises form and sustain intellectual capital (IC). Purpose: to examine the mechanism by which a sustained deficit of live, synchronous communication disrupts IC formation at the enterprise level, and to develop an operationalised model of the team leader’s role in overcoming the ‘communication gap’ through measurable performance indicators. Methodology: systematic review of 25 verified sources (Scopus, Web of Science, PubMed/PMC, Google Scholar, 1995–2025); pilot anonymous survey of Ukrainian enterprise managers and HR professionals (n=25) using an original four-block questionnaire; comparative analysis of three international case studies (GitLab, Microsoft, Shimizu Corporation); conceptual modelling. Results: the concept of the ‘communication gap’ is introduced and substantiated as an independent systemic category of IC management — distinct from situational communication barriers; its differentiated impact on all three components of the proposed IC triad is established, with capital of prospects identified as the most vulnerable; a two-role model of the team leader as a ‘communication compensator’ is proposed — Interaction Architect (preventive role) and Hidden Risk Diagnostician (reactive role) — with six operationally defined performance indicators; a hypothesis on the mechanism of hidden burnout through ‘productivity paranoia’ is formulated; findings are supported by the pilot survey (B2: M=4.08; SD=1.04) and three international case studies. Practical significance: the findings are applicable to building competency profiles for remote team leaders, developing enterprise HR policies on knowledge management and burnout prevention, and serve as a methodological basis for further quantitative research with a representative sample. The study is particularly relevant in the context of wartime and post-conflict recovery in Ukraine, where remote work has become mass and sustained.