В. Поліщук – теоретик і практик українського вільного віршування

Abstract

У статті узагальнено формозмістові концепти верлібристики Валер’яна Поліщука, яка свого часу була прикметним явищем в українській літературі доби Розстріляного Відродження. Установлено, що, маючи на меті «прорив» національної культури у загальносвітовий вимір, верлібристи різних стильових орієнтацій, зокрема В. Поліщук як представник течії конструктивізму, об’єднались для пошуку нових форм пізнання та осягнення сучасного життя, а також світу трансцендентного. Відтак утверджено, що верлібр набув у поезії 1910-1920-х років великої ваги як спосіб передати стрімкі ритми зовнішнього довкілля, спроєційовані на внутрішній простір ліричного героя; таку ж його функцію спостережено як у доробку Поліщука, так і деяких його сучасників і послідовників (С. Бена, В. Ярини, В. Мисика). Free verse as the specific method to express the poetic thought, dating back to ancient times, still attracts the attention of numerous poets and academicians. Upon interpreting the previous achievements of free verse writing, the modern poets implement the elements of their own styles into it, hence creating its new generic modifications. The author of this article made an attempt to generalize about the formal and substantial concepts of Valerian Polischuk’s verse libres that were the outstanding phenomenon in Ukrainian literature of ‘The Executed Renaissance’ period. There was confirmed that, aiming at the breakthrough of national culture into the global space-and-time, the free-verse writers of various stylistic orientations, in particular V. Polischuk as the ‘constructivism’ trend representative, united to search for the new forms of cognition and comprehension of both the modern life and the metaphysical world. Therefore, there was outlined the function of the 1910-1920s free verse in Polischuk’s works as well as in poems of his contemporaries and followers (S. Ben, V. Yaryna, V. Mysyk), which was to embody the nature’s rapid pace projected on the speaker’s internal space. Upon the research on V. Polischuk’s constructivist vers libre, there was affirmed that, despite the ambivalent critical evaluation, it evidenced the close unity of biological, social, scientific and cultural dimensions of human life. This can be proven by the poetic collections and cycles with eloquent titles: “Radio among Ryes,” “Details of Crimean Landscapes,” “Tankas about Cherry Bloom in the Rain.” Finally yet importantly, V. Polischuk’s contribution into the development of the free verse form is defined as the following: he did not only impart it the original prosodic resolution (alternation of non-rhymed iambic or trochaic lines with different length), but also displayed a deep insight into the imagery essence of the word – created the acoustic effect (“Crickets,” “The Forest Chant,” “Early Spring”); combined the individual notion of a visual element with its traditional interpretation and thus established the new level of similarity (“Waves Play,” “Sunrise over the Sea,” “Medusa Actinia”), expanding the circle of cultural concept meanings