Модель системної динаміки складної ергатичної надсистеми техногенно-екологічної безпеки держави

Abstract

Людське суспільство існує в оточенні природного середовища, користуючись його матеріальними та енергетичними ресурсами і повертаючи йому шкідливі відходи своєї діяльності. Екосистема планети - сукупність складових «ноосфери», надскладна взаємодія яких і визначає її загальний стан. Промислове та аграрне виробництво, життєдіяльність людського суспільства поглинають величезні обсяги корисних копалин надр у вигляді мінералів і енергоносіїв, прісної води, кисню атмосфери, ресурсів флори та фауни, порушуючи «системну» сталість природного середовища, забруднюючи землю, воду і повітря шкідливими відходами промислової діяльності. Все це призводить до поступового вичерпання можливостей екосистеми планети до самовідновлення (властивості «гомеостазу») і загрожує виникненням аварій та техногенних катастроф, порушенням нормальних умов існування для людства. Отже, саме наукова сфера «цивільного захисту» і практична діяльність з питань техногенної безпеки набувають загальнонаціонального значення для країни. У статті наведено структурно-функціональну модель складної ергатичної надсистеми, в якій реалізовано всі головні атрибути надсистеми «держава» на першому рівні декомпозиції до «підсистем» – сфер діяльності. Розроблено узагальнену імітаційну модель системної динаміки для надсистеми «держава». Представлено алгоритм для реалізації імітаційної моделі системної динаміки. Методологічною основою досліджень для суспільно-технічних наук є «системний підхід» – науковий концепт системології, об’єктом якої є «суспільство» як «надскладна система» його абстрактної наукової моделі. Ергатичною «складною» системою вважається штучне утворення організаційного типу, склад «сил» фахівців якого здатний утворювати потрібний (за обсягами і модальністю) «ефект» на об’єктах застосування керованим використанням ресурсу «засобів» загального і спеціального призначення. Об’єкт наукового дослідження «техногенно-екологічна безпека» (ТЕБ), таким чином, має розглядатися як «складна» система, що є «підсистемою» системи національної безпеки, а та – підсистемою надсистеми «держава» (згідно з принципом «ієрархічності» складних систем за Л. фон Берталанфі). Human society exists surrounded by the natural environment and consuming its material and energy re-sources and returning to it harmful waste of its activities. The planet’s ecosystem is a set of components of the “noosphere”, the super-complex interaction of which determines its general state. Industrial and agricultural production and vital activities of human society absorb huge amounts of mineral resources in the form of minerals and energy, fresh water, atmospheric oxygen, resources of flora and fauna, violating the “systemic” sustainability of the environment, polluting the land, water and air with harmful industrial waste. All this leads to the gradual exhaustion of the planet’s ecosystem abilities to self-healing (properties of “homeostasis”) and threatens the occurrence of man-caused accidents and disasters as well as violation of normal living conditions for the mankind. Thus, it is the scientific field of “civil defence” and practical activities on technogenic safety which are gaining national importance for the country. The paper presents a structural and functional model of a complex ergatic super system, which implements all the principal attributes of the “state” super system at the first level of decomposition to the “subsystems” being areas of the activities. A generalized simulation model of system dynamics for the “state” super system has been developed. An algorithm for the implementation of a simulation model of system dynamics is pre-sented. The methodological basis of the research for the social and technical sciences is the “systems ap-proach”, the scientific concept of systemology, the object of which is “society” as a “super-complex system” of its abstract scientific model. An ergatic “complex” system is considered to be an artificial formation of organi-zational type, the composition of “forces” of specialists which is able to form the desired (in terms of volume and modality) “effect” upon objects of controlled use of general and special purpose “resources”. The “techno-genic and ecological safety” (TES), object of the scientific research, should therefore be considered as a “com-plex” system which is a “subsystem” to the national safety system, and the latter a subsystem of the “state” super system (according to the principle of “hierarchy” of complex systems by L. von Bertalanffy).