Роль поверхнево активних речовин, синтезованих у різних умовах культивування Acinetobacter calcoaceticus IМВ В-7241, Rhodococcus erythropolis IМВ Ac-5017 і Nocardia vaccinii IМВ В-7405 у деструкції нафтових забруднень

Abstract

У статті досліджено вплив поверхнево-активних речовин (ПАР), синтезованих за умов росту Acinetobacter calcoaceticus ІМВ В-7241, Rhodococcus erythropolis ІМВ Ac-5017 і Nocardia vaccinii ІМВ В-7405 на традиційних субстратах і промислових відходах, на розкладання нафти у воді (2,6—6 г/л) та грунті (20 г/кг), у тому числі й за наявності важких токсичних металів (0,01—0,5 мМ Сu2+, Cd2+, Pb2+). Встановлено, що найвищий ступінь деструкції нафтових забруднень (до 95 %) спостерігався за наявності культуральної рідини після вирощування досліджуваних штамів на гексадекані та рідких парафінах. Внесення Сu2+ (0,1—0,5 мМ) в експоненційній фазі росту штамів ІМВ В-7241 і ІМВ Ас-5017 на невуглеводневих субстратах (етанол, відпрацьована олія) супроводжувалося утворенням ПАР, після обробки якими забруднених нафтою та важкими металами води і ґрунту ступінь розкладання нафти підвищувався на 8—15% порівняно з використанням препаратів ПАР, синтезованих у середовищі без катіонів міді. Інтенсифікація деструкції нафти за наявності таких ПАР може бути зумовлена активуючим впливом Сu2+ на активність алкангідроксилази (перший фермент катаболізму н-алканів у штамів-продуцентів) і, як наслідок, попередньою адаптацією клітин до споживання вуглеводнів нафти.