Гнучкий робочий графік на підприємстві: законодавче регулювання та особливості впровадження в HR-практику

Abstract

Реалії сьогодення (спочатку пандемія COVID-19, зараз — війна) вимагають від українських роботодавців більшої гнучкості у використанні людських ресурсів і робочого часу, зокрема шляхом впровадження гнучких робочих графіків, які на сьогодні, за твердженням спеціалістів Міжнародної організації праці, є найбільш популярним форматом гнучкого робочого часу. В ході дослідження авторами уточнено зміст поняття гнучкого робочого графік, спираючись на яке проведено його порівняння із синонімічними, на перший погляд, поняттями позмінного, ковзаючого, вільного, гібридного графіків та банкінгу робочого часу, із виявленням принципових відмінностей та схожих ознак. Узагальнено типові випадки використання гнучких робочих графіків за різних умов організації виробництва і праці на підприємстві, приміром, за нерівномірного робочого навантаження працівника впродовж дня, за високого ступеня залежності виробництва від погодних умов, за наявністю в кадровому складі підприємства батьків малолітніх дітей, здобувачів ЗВО та інші випадки. Моніторинг нормативно-правової бази України з питань регулювання гнучкого режиму робочого часу дав змогу класифікувати гнучкий робочий графік за строком дії, стадією трудових відносин, ініціатором і фактом повідомлення працівника про його встановлення, схемою розподілу робочого часу продовж дня для держслужбовців та видами обліку робочого часу. З метою вдосконалення практики впровадження гнучких робочих графіків у систему HR-управління вітчизняних компаній запропоновано всі можливі його варіанти, як-то: «східчастий» графік із гнучкими годинами, гнучкий робочий день та комбінований як поєднання двох попередніх із частково дистанційною роботою. Кожен із них по-різному розподіляє робочий день (тиждень) працівника з позиції гнучкості, але їх спільною рисою є позитивний вплив на задоволеність персоналу роботою та робочу продуктивність.Today’s realities (the COVID-19 pandemic and then war) require Ukrainian employers to be more flexible in the use of human resources and working time, in particular, by introducing flexible work schedules, which, according to International Labor Organization specialists, are today the most popular format of flexible working hours. In the course of the study, the meaning of the concept of flexible work schedule was clarified, based on which it was compared with the synonymous, at first glance, concepts of variable, sliding, free, hybrid schedules and banking of working time, with the identification of fundamental diffe-rences and similar features. Typical cases of the use of flexible work schedules under various conditions of the organization of production and work at the enterprise were summarized, for example, for an uneven workload of an employee throughout the day, for a high degree of dependence of production on weather conditions, for the presence of parents of minor children, high school graduates and other cases. Monitoring of the legal framework of Ukraine on the regu-lation of flexible working hours made it possible to classify the flexible working schedule by its validity period, the stage of la-bor relations, the initiator and the fact of notification of the employee about its establishment, the scheme of distribution of working time during the day for civil servants and types of accounting of working time. In order to improve the practice of introducing flexible work schedules into the HR management system of domestic compa-nies, all possible variants of it were proposed, such as: «stepped» schedule with flexible hours, flexible working day and combined as a combination of the previous two with partial remote work. Each of them distributes an employee’s working day (week) dif-ferently from the point of view of flexibility, but their common feature is a positive effect on staff job satisfaction and work productivity.