"Тихоня" Василя Земляка як взірець сучасної української анімалістичної прози

Abstract

Окреслено жанрово-стильові та композиційні особливості оповідання "Тихоня" Василя Земляка, яке належить до класичних взірців української анімалістичної прози, як і літератури для дітей, другої половини ХХ століття. Показано, що наскрізний анімалістичний образ (кінь) зумовлює суположення різних поглядів на спілкування людини з твариною, формування моделей поводження з нею як із боку дітей, так і з боку дорослих, пошук точок дотику цих моделей. Тим самим оприявнюються шляхи символізації тварини, характерні, зокрема, для українського світогляду, у свідомості персонажа-підлітка. Своєю чергою, в категоріях жанру архітвір В. Земляка виявляє тенденції поєднання оповідання з новелою, що помітно у динамізмі оповіді та формуванні новелістичного Wendepunkt'уThe genre-stylistic and compositional features of the story "Tykhony" by Vasyl Zemlyak, which belongs to the classic examples of Ukrainian animalistic prose, as well as children's literature, of the second half of the 20th century are outlined. It is shown that a thorough animalistic image (a horse) determines the juxtaposition of different views on the communication of a person with an animal, the formation of models of handling it both on the part of children and on the part of adults, and the search for points of contact of these models. In this way, the ways of symbolizing the animal, characteristic, in particular, for the Ukrainian worldview, in the mind of the teenage character are revealed. In turn, in the categories of the genre, the archetypal work of V. Zemlyak reveals the tendencies of combining the story with the novel, which is noticeable in the dynamism of the story and the formation of the novelistic Wendepunkt