«…Немов яка соната»: музична організація новели Ольги Кобилянської «Битва»

Abstract

У цій статті проаналізовано естетичну роль музичного (сонатного, симфонічного) елемента в архітворі малої прози Ольги Кобилянської «Битва». Музичні інтонації, апріорі притаманні жанрам, помежованим між поезією та прозою, дозволяє авторові розв’язувати в своїх творах насущні екзистенційні проблеми, зокрема ті, що стосуються взаємин людини та природи. Показано, що важливими чинниками образотворення в «Битві» є зорові та слухові асоціації. Дотримуючись закону новелістичної концентрації, авторка через зміну слухових образів (які раз у раз повторюються, притому заживаючи нових значень при кожному повторенні) та посилення-послаблення симфонічних інтонацій показує найпотаємніші порухи людської душі, викликані почуттям занепокоєності долею карпатського пралісу. This article gives an analysis of an esthetic role of musical (sonata, symphonic) element represented in Olga Kobylyanska’s prose masterpiece ‘The Battle’ (‘Bytva’). The musical intonations, a priori immanent to limitary genres between prose and poetry, allowed the writer to set up and solve the main existential problems of life, particularly those concerning the relationships between human and nature. There was shown that the main image-making factors in ‘The Battle’ are the visual and auditory associations. Upon keeping to ‘the principle of novelistic concentration,’ the writer expresses the latent movements of human soul evoked by the anxiety about the fate of Carpathian forests with a help of alternation of auditory images (further recurrent and attaining newer and newer meanings).