Стратегії статичної та динамічної пружності соціально-економічних систем

Abstract

Метою статті є формування теоретичних засад обґрунтування доцільності стратегій статичної та динамічної пружності соціально -економічних систем в умовах шокового збурення. В роботі запропоновано використання дефініцій динамічної (адаптаційної) та статичної (уродженої) пружності. Стратегія динамічної пружності має відношення до постшокової реакції соціально -економічної системи та обумовлює терміни й витрати коштів на подолання наслідків шоку. Дошокові заходи, пов’язані з стратегією статичної пружності, спрямовані на скорочення можливих втрат шляхом їх нейтралізації. В роботі запропоновано кількісно ідентифікувати статичну пружність як відношення фактичного відхилення обсягу випуску системи у результаті шокового збурення до максимально можливого падіння. Динамічна пружність еквівалентна скороченню сукупних втрат у результаті реалізації адаптивних заходів по відновленню випуску порівняно з фактичним випуском, обумовленим виключно статичною пружністю. The aim of this paper is formation of theoretical bases to justify static and dynamic resilience strategies of socio-economic systems in shock disturbance terms. The use definitions of dynamic (adaptive) and static (inherent) resilience are proposed in this paper. The dynamic resilience strategy is related to post-shock reaction of the socio-economic system and specifies the timing and the costs associated with overcoming the shock effects. Pre-shock activities associated with static resilience strategy reducing possible losses by their neutralization. Quantitatively identification of static resilience as the ratio of the actual deviation of system output as a shock disturbances result to the maximum possible drop is proposed in the paper. Dynamic resilience equivalent to a reduction of total losses as a result of the implementation of adaptive measures to recovery output compared to actual output is exclusively due to static resilience.