Становлення іронічного дискурсу у п’єсі Л. Піранделло «Шестеро персонажів у пошуках автора»

Abstract

У статті простежено шляхи актуалізації іронії у європейській драматургії початку ХХ століття, передусім в архітворі Л. Піранделло «Шестеро персонажів у пошуках автора» (1921). Показано, що оскільки рушієм драматичного дійства був і лишається конфлікт, то особливо промовистим прийомом його творення виступає «сцена на сцені», якій італійський драматург надав нового формозмістового наповнення та відкритості до подальших інтерпретацій. Підставою для побудови конфлікту у творі, заснованому на композиційному принципі «сцена на сцені», стають непорозуміння між акторами та режисером-постановником, негаразди зі сценічною технікою, що неминуче призводить до зіткнення протилежних думок

The article traces ways of actualizing irony in European drama of the beginning of the 20th century, primarily in L. Pirandello's masterpiece "Six characters in search of an author" (1921). It is shown that since the driving force of the dramatic action was and remains the conflict, the "scene on the stage" is a particularly telling method of its creation, to which the Italian playwright gave a new form-content content and openness to further interpretations. The basis for building a conflict in a work based on the compositional principle "scene on a stage" is misunderstandings between actors and the stage director, troubles with stage equipment, which inevitably leads to a clash of opposing opinions