Взаємодія світу природи та світу мистецтва у віршовому доробку Ігоря Качуровського

Abstract

У статті розглянуто зібрання віршових творів Ігоря Качуровського (збірку «Осінні пізньоцвіти» та цикл поезій із книги «Італія в українській літературі») з позицій їхнього жанрового та образного наповнення. Методологічною основою дослідження стала праця Качуровського «Генерика і архітектоніка», передусім класифікація ліричних жанрів, яка, завдяки виразним змістовим акцентам, дозволяє подивитися на окремий твір під різними кутами зору. Отож для подальших студій установлено дві взаємопов’язані парадигми – «світ природи» і «світ мистецтва». На цій підставі «грибні» вірші з «Осінніх пізньоцвітів» утверджено знаковими взірцями не лише пейзажних та «екологічних» поезій, а й ностальгійної лірики, філософських розмислів і спогадів. І. Качуровський репрезентував також своєрідне трактування образу Італії, співвідносне з літературою українського модернізму, але увиразнене культурологічними концептами – починаючи з філософії елеатів (представників так званої «Великої Еллади») й завершуючи постатями діячів Ренесансу.