Консерватизм як ідеологія державотворення: етапи становлення

Abstract

У статті досліджуються етапи становлення консерватизму як багатогранного суспільно-політичного феномену, що зародився й набув розвитку на території Європи як явище християнської цивілізації. Аналізуються історичні джерела консерватизму, його трансформація із стилю мислення Середньовічної Європи в ідеологію політичних партій XVIII-XIX ст. Детально досліджується процес кристалізації політичної доктрини консерватизму, зокрема її англо-саксонська генетика та німецьке філософське обґрунтування. Розглядаються такі сучасні наукові підходи до розуміння консерватизму, як ідейний та ситуативний. Розкривається їх сутність, засадничі принципи та постулати, аналізуються їх переваги та недоліки. Обгрунтовується ідея повноцінності та сталості ідейного ядра політичного консерватизму. Аналізуються підходи американських вчених до розуміння консерватизму, зокрема робиться спроба показати його ефективність у сфері державного управління та політики на прикладі політичних демократій Р.Рейгана та М. Тетчер. The article examines the stages of development and formation of conservatism as multifaceted socio-political phenomenon, which emerged and developed in Europe against the background of Christian civilization. The article analyzes historical sources of conservatism, its transformation from thinking style of Medieval Europe into the ideology of political parties of the XVIII-XIXth centuries. It studies in detail the process of establishing political doctrine of conservatism, its Anglo-Saxon origin and German philosophical rationale in particular. We consider such modern scientific approaches to understanding conservatism as ideological and situational approaches, revealing their essence, basic principles and claims as well as analyzing their advantages and disadvantages. We substantiate the idea of usefulness and sustainability of the ideological core of political conservatism. We also evaluate the approaches of American scientists to understanding of conservatism and making an attempt to show its effectiveness in the sphere of public administration and politics relying on R. Reagan and M. Thatcher’s examples of political democracies.