Диверсифікація та сек’юритизація кредитних портфелів українських банків

Abstract

Стаття присвячена аналізу диверсифікації кредитних портфелів та сек’юритизації фінансових активів українськими банками. Обговорено переваги і недоліки застосування диверсифікації та сек’юритизації. Визначено обсяги таких операцій і поділ ринку фактичного кредитування за видами економічної діяльності, територіальною ознакою та в розрізі фізичних осіб і суб’єктів господарювання. Розкрито правила поведінки і функції учасників сек’юритизації, а також її основні різновиди. Виконано прогнозування спроможності українських банків для проведення сек’юритизації активів, проте більшість українських банків не може сек’юритизувати свої активи, що пояснюється не лише малими обсягами кредитування, а іншими причинами, серед яких: нерозвинута законодавча база (не визначено правовий статус спеціалізованої юридичної компанії та не з’ясовано специфіку оподатковування таких операцій); слабка інфраструктура фінансового та фондового ринків, нестача фінансових інструментів; негнучка податкова система; низький кредитний рейтинг України. Крім того, недостатнім є рівень розвитку фінансового та фондового ринків. За результатами дослідження зроблено висновки про наявність нерівномірного розподілу кредитів як за видами економічної діяльності, так і за географічною ознакою: близько 33 % кредитів надано клієнтам оптової та роздрібної торгівлі, найбільша частка кредитів банків була зосереджена у Київській області – 60 %. Аналіз виявляє територіальну нерівномірність банківських послуг кредитування. Дослідження свідчить про потенційну спроможність українських топ-банків для проведення сек’юритизації активів. Середній розмір фінансових активів, що були сек’юритизовані, був 55 млн доларів США. Проведений аналіз показав недоцільність сек’юритизації за автокредитуванням і високу придатність до сек’юритизації іпотечних кредитів фізичним особам. Сек’юритизація активів для типового українського банку охоплює велику кількість клієнтів, яким було надано кредити, що зумовлює потребу чітко визначити правила поведінки і функції учасників сек’юритизації.