Використання методу протокової цитометрії для визначення вмісту Са2+ в мітохондріях та впливу на нього антагоністів кальмодуліну

Abstract

Для дослідження акумуляції іонів Са в ізольованих мітохондріях міометрія використовували метод протокової цитометрії та флуоресцентні зонди. Внесення 1 мМ Са2+ до середовища інкубації, яке містило навантажені зондом fluo 3-AM мітохондрії, за присутності в ньому 5 мкМ кальцієвого іонофору А-23187 зміщувало геометричне положення піка інтенсивності флуоресценції зонда вправо. Збільшення інтенсивності його флуоресценції залежало від концентрації іонів Са в середовищі: підвищення її від 20 мкМ до 1 мМ за наявності в суспензії кальцієвого іонофору А-23187 зумовлювало зростання інтенсивності випромінювання. В разі моделювання функціонування Са2+-уніпортеру мітохондрій спостерігалось Са2+-індуковане збільшення інтенсивності флуоресценції зонда fluo 3-АМ залежно від концентрації катіона: за введення до суспензії 1 мкМ протонофору СССР та 20 мкМ Са2+ інтенсивність флуоресценції зонда залишалась на рівні контролю. У подальших експериментах вивчали вплив антагоністів кальмодуліну – кальмідазоліуму та трифлуопіразину – на вміст в мітохондріях іонізованого Са. Внесення 10 мкМ кальмідазоліуму або 100 мкМ трифлуопіразину до середовища інкубації повністю пригнічувало в органелах акумуляцію Са2+. При цьому, використовуючи потенціалочутливий флуоресцентний зонд TMRM, було встановлено, що антагоністи кальмодуліну також спричинюють деполяризацію мітохондріальної мембрани. Припускається, що гальмування надходження іонів Са до мітохондрій міометрія у присутності антагоністів кальмодуліну може відбуватися як через блокування утворення комплексу Са2+–кальмодулін і, відповідно, інгібування функціонування Са2+-уніпортеру, так і/або дисипацію мембранного потенціалу Δψ – рушійної сили акумуляції Са2+ в мітохондріальному матриксі.