Менеджмент ресурсів в системі локалізації імперативів сталого розвитку бізнес середовища

Abstract

У статті наводяться авторські підходи до формування системи локальних імперативів сталого зростання України як теоретичного підґрунтя створення ефективної моделі економічної діяльності, еквівалентної екологічній підсистемі та спрямованої на відновлення виробленого капіталу. Метою статті є формування концептуальних засад побудови дієвого механізму менеджменту ресурсів в системі локалізації імперативів сталого розвитку бізнес середовища в умовах посткризового відновлення соціально-економічної системи України. Методологічною основою дослідження стали положення класичної та сучасної економічної теорії, праці вітчизняних та зарубіжних учених з питань забезпечення сталого розвитку, державного регулювання економіки. Основною гіпотезою дослідження стало припущення щодо необхідності обмеження та конкретизації загально світових імперативів сталого розвитку шляхом звуження їх поняття та розширення змісту відповідно до локального контексту розвитку соціально-економічної системи України. Виклад основного матеріалу. Результати систематизації об’єктивних обмежень реалізації загальних імперативів сталого розвитку дозволили визначити відповідні національні імперативи. Ці локальні імперативи передбачають формування: ефективної моделі економічної діяльності, еквівалентної екологічній підсистемі та спрямованої на відновлення виробленого капіталу та створення умов для переходу до постіндустріальної моделі; інституційного середовища та системи державного управління, спрямованого на забезпечення справедливого розподілу ресурсів як в межах існуючого покоління, так і між існуючим та майбутнім поколінням; виключно економічно-орієнтованої поведінки агентів та подолання екзогенної ресурсної залежності задля забезпечення ефективного розподілу ендогенних ресурсів в часі з адекватним урахуванням природного капіталу. Оригінальність та практична значущість дослідження. Отриманий теоретико-методологічний концепт має теоретичну значущість та може бути трансформований у відповідний прикладний інструментарій формування стратегії сталого розвитку. The article presents author's approaches to the formation of the system of local imperatives of sustainable growth of Ukraine as a theoretical basis for the creation of an effective model of economic activity, equivalent to the ecological subsystem and aimed at restoring the generated capital. The aim of the article is the formation of conceptual bases of constructing of effective mechanism of resources management in the system of localization of sustainable development imperatives of business environment in conditions of post-crisis recovery of Ukraine`s socio-economic. The methodological basis of the research was the positions of classical and modern economic theory, works of domestic and foreign scholars on the issues of sustainable development, government regulation of the economy. The basic hypothesis of the research was the assumption of the necessity to limit and concretize the general world imperatives of sustainable development by narrowing their concept and expanding their content in accordance with the local context of development of the socio-economic system of Ukraine. Statement of the basic material. The results of systematization of objective limitations of implementation of the general imperatives of sustainable development have made it possible to identify relevant national imperatives. These local imperatives provide for the formation of: an effective model of economic activity, equivalent to an ecological subsystem and aimed at the recovery of generated capital and the creation of conditions for the transition to a post-industrial model; an institutional environment and a system of public administration aimed at ensuring the equitable distribution of resources both within the existing generation and between existing and future generations; exclusively economically oriented behavior of agents and overcoming exogenous resource dependence to ensure efficient distribution of endogenous resources over time with adequate consideration of natural capital. Originality and practical relevance of the research. The obtained theoretical and methodological concept has a theoretical relevance and can be transformed into an appropriate applied toolkit for sustainable development strategy formation.