Сучасні аспекти гармонізації національного законодавства та законодавства Європейського Союзу

Abstract

У Європейському Союзі гармонізація означає спеціальний правовий інститут, який передбачає наближення законодавства за допомогою регламентів чи директив Європейського Союзу як інструментів. Сучасні вчені акцентують увагу на тому, що гармонізація полягає у приведені норм внутрішнього права держав-членів європейських інтеграційних об’єднань у відповідність до вимог права Європейського Союзу з метою створення однакових правових умов для учасників ринкових відносин. В статті підкреслюється, що гармонізація законодавства досить часто використовується у праві Європейського Союзу для характеристики процесу приведення внутрішнього законодавства держав – членів у відповідність до права Європейського Союзу та здійснюється з метою узгодження національних норм, щоб вони створювали однакові правової умови для діяльності суб’єктів господарювання на внутрішньому ринку Європейського Союзу. Досить часто сучасні автори наголошують, що цей термін потрібно відрізняти від уніфікації, бо саме за уніфікацією хоч і створюються однакові правові умови для суб’єктів господарювання, але це досягається шляхом ухвалення відповідних актів інститутами Європейського Союзу, що безпосередньо регулюють поведінку суб’єктів господарювання і не передбачають узгодження з ними актів націо- нального законодавства. У таких країнах, як Польща, Естонія, Латвія, Чехія, Угорщина та в інших країнах останньої хвилі приєднання до Європейського Союзу питанню гармонізації законодавства приділяли значну увагу: розроблено спеціальну нормативно-правову базу та створені уповноважені державні органи для забезпечення координації політики в означеній сфері. В статті розглянуто питання механізму гармонізації національного законодавства з європейським правом, а саме система організаційних та нормативно-правових елементів, що забезпечують встановлення уніфікованого порядку регулювання правовідносин у межах укладених суб’єктами гармонізації договорів шляхом імплементації положень договорів у національне законодавство. Слід зазначити, що гармонізація національного і європейського законодавства не може здійснюватись механічно.

In the European Union, harmonization means a special legal institution that provides for the approximation of legislation by means of European Union regulations or directives as instruments. Modern scientists focus on the fact that harmonization consists in bringing the norms of internal law of the member states of European integration associations into compliance with the requirements of the law of the European Union in order to create the same legal conditions for participants in market relations. The article emphasizes that the harmonization of legislation is quite often used in the law of the European Union to characterize the process of bringing the internal legislation of member states into compliance with the law of the European Union and is carried out with the aim of harmonizing national norms so that they create the same legal conditions for the activities of business entities on internal market of the European Union. Quite often, modern authors emphasize that this term should be distinguished from unification, because it is through unification that although the same legal conditions are created for business entities, this is achieved by adopting relevant acts by the institutions of the European Union, which directly regulate the behavior of business entities and do not provide for coordination with them of acts of national legislation. In countries such as Poland, Estonia, Latvia, the Czech Republic, Hungary and other countries of the last wave of accession to the European Union, considerable attention was paid to the issue of harmonization of legislation: a special legal framework was developed and authorized state bodies were created to ensure policy coordination in this area. The article examines the issue of the mechanism of harmonization of national legislation with European law, namely, the system of organizational and normative legal elements that ensure the establishment of a unified order of regulation of legal relations within the framework of the agreements concluded by the subjects of harmonization by implementing the provisions of the agreements into national legislation.