Трансформація земельних відносин у контексті формування і реалізації державної аграрної політики

Abstract

У статті досліджено процес трансформаційних змін, що відбуваються у земельних відносинах суб’єктів агарного сектору економіки як базового чинника формування та реалізації аграрної політики держави. Розглянуто інституційну складову аграрної політики держави з метою визначення орієнтирів подальшого розвитку земельних відносин в аграрному секторі економіки України. Аналіз нормативно-правового забезпечення державного регулювання земельних відносин свідчить про те, що з часу відновлення незалежності України прийнято цілий спектр підзаконних нормативно- правових актів, спрямованих на регулювання та розвиток земельних відносин та завершення земельної реформи. Виявлено особливості землекористування з точки зору форм власності та форм господарювання. Визначено інструменти і механізми регуляторного впливу держави на їх впровадження в умовах проведення реформ. Встановлено, що, незважаючи на значний обсяг прийнятих законів та підзаконних актів у сфері реформування земельних відносин, органи, які уповноважені проводити земельну реформу (особливо на місцевому рівні), зіткнулися з такими основними труднощами: ряд законодавчих актів суперечливі, що ускладнює їх реалізацію, а відповідно, і проведення земельної реформи; перерозподіл земель, надання та закріплення їх у власність та користування потребують значних обсягів робіт і значною мірою залежать від обсягів фінансування. Розглянуто нормативно-правові документи, у яких визначено основні напрями, стратегічні цілі та завдання державної соціальної політики у сфері земельних відносин. Однак формування нормативно-правової бази необхідно спрямувати на поглиблення й завершення земельної реформи та розбудову насамперед цивілізованих ринкових земельних відносин і забезпечення соціального розвитку села. Доведено, що удосконалення земельних відносин в аграрному секторі на локальному, регіональному і загальнодержавному рівнях є необхідною умовою формування й реалізації аграрної політики, зорієнтованої на розвиток конкурентоспроможного аграрного виробництва та сільських територій. In the article the process of transformational changes taking place in land relations of the subjects of the agrarian sector of the economy as the basic factor of formation and implementation of the agrarian policy of the state is researched. The institutional component of the agrarian policy of the state is considered in order to determine the guidelines for the further development of land relations in the agrarian sector of the ukrainian economy. An analysis of the normative and legal provision of state regulation of land relations shows that since the restoration of Ukraine’s independence, a whole range of subordinate legal acts aimed at regulation and development of land relations and the completion of land reform has been adopted. The features of land use from the point of view of forms of ownership and forms of management are revealed. The tools and mechanisms of the regulatory influence of the state on their implementation in the conditions of reforms are determined. It has been established that, despite such a significant amount of adopted laws and regulations in the field of land reform, the authorities empowered to carry out land reform (especially at the local level) faced the following main difficulties: a number of legislative acts are contradictory, which complicates their implementation, and respectively, land reform; redistribution of land, granting and securing them into property and using require significant amount of work and mainly extent depend on the amount of funding. The normative-legal documents, which specify the main directions, strategic goals and tasks of the state social policy in the field of land relations, are considered. However, the formation of the regulatory framework must be directed at deepening and completing the land reform and building, first of all, civilized market land relations and ensuring the social development of the village. It is proved that the improvement of land relations in the agrarian sector at the local, regional and national levels is a prerequisite for the formation and implementation of agrarian policy focused on the development of competitive agrarian production and rural areas.