Modern aspects of capital investment in the development of individual farm enterprises as a prerogative for food security of Ukraine

Abstract

The article is devoted to assess the resource and production potential of private farms, as well as to justify the feasibility of using their existing investment instruments. General scientific and special methods are used in the work. The main emphasis is on assessing the resource and production potential of the studied categories of farms. Methods of structural analysis and evaluation of time series have made it possible to establish the link between the level of crisis phenomena and the growing importance of personal farms in the country’s food supply, as well as to compare their potential with the potential of the agricultural sector of the country as a whole. Results of the research. It was found that personal farms play an important role in the country’s food security, as well as in the formation of a system of self-employment and socio-cultural relations. It is established that such farms successfully provide food needs for the rural population, as well as sell surplus products on the market. It has been proved that these economic entities have significant resource and production potential, but expanding the scope of their activities requires a number of measures, including changing the public policy to support farms, as well as ensuring active investment in their development. In the process of assessing the production and resource potential of private farms, it was determined that they have significant resources to invest their own resources in their development. It is established that the key areas for the application of these measures are information and educational activities, strengthening the competitive position of private farms, improving access to public and private investment, as well as diversification of activities. It was agreed that the complex combination of these measures within a single strategy would allow achieving maximum results in terms not only of food supply of the country, but also the development and improvement.

Статтю присвячено оцінці ресурсного та виробничого потенціалу особистих селянських господарств, а також обґрунтуванню доцільності використання наявних у них інструментів інвестування. У роботі використовуються загальнонаукові та спеціальні методи. Основний упор робиться на оцінку ресурсу і виробничий потенціал досліджуваних категорій господарств. Методи структурного аналізу та оцінки часових рядів дозволили встановити зв'язок між рівнем кризових явищ і станом зростання значення особистих селянських господарств у продовольчому забезпеченні країни, а також порівняти їх потенціал з потенціалом аграрного сектору країни в цілому. Було виявлено, що особисті селянські господарства відіграють важливу роль у продовольчій безпеці країни, а також у формуванні системи самозайнятості та соціокультурних відносин. Установлено, що такі господарства успішно забезпечують продовольчі потреби сільського населення, а також реалізовують надлишки продукції на ринку. Було доведено, що ці суб’єкти господарювання мають значний ресурсний та виробничий потенціал, але розширення сфери їхньої діяльності вимагає ряду заходів, у тому числі зміни державної політики підтримки фермерських господарств, а також забезпечення активного інвестування в їх розвиток. У процесі оцінки виробничо-ресурсного потенціалу особистих селянських господарств, визначено, що вони володіють значними можливостями вкладати власні ресурси в розвиток. Установлено, що ключовими сферами застосування цих заходів є інформаційно-просвітницька діяльність, зміцнення конкурентних позицій особистих селянських господарств, покращення доступу до державних і приватних інвестицій, а також диверсифікація діяльності. Комплексне поєднання цих заходів у єдину стратегію дозволило б досягти максимальних результати не тільки з точки зору продовольчого забезпечення країни, а й розвитку і вдосконалення добробуту окремих сільських домогосподарств.