Вино як символ художньої творчості у поетичному доробку Богдана-Ігоря Антонича

Abstract

Вино – один з найбільш поширених образів української духовної культури. Розповідь про вина, їхні цілющі властивості у поетичній формі робила їх зрозумілими для читача, а елемент художньої фантазії стимулював роботу мислення людини й приводив до формування незвичайних асоціативних рядів. Творцем цілого масиву української «винної» поезії доби модернізму став Богдан-Ігор Антонич. Попри те, що художня форма поезій «Трьох перстенів» значно програє за розмаїтістю першій книзі Антонича – «Привітання життя», у них значно підноситься головне змістове начало: пантеїстичне світобачення, повернення слову його внутрішньої форми, здатності до метафоризації. А це й є результатом творчого неспокою, ніцшеанським «чудом діонісійського», котре, зокрема, веде до синестезії.