Мовна концепція Мартіна Гайдеґґера як підґрунтя онтологічно орієнтованої лінгвістики

Abstract

Стаття присвячена аналізу концепції мови Мартіна Гайдеґґера як фундаментального чинника розвитку сучасної онтологічної лінгвістиці. Відповідно це здійснено у рамках сучасних лінгвістичних і гуманітарних досліджень. Актуальність роботи зумовлена потребою подолання редукціоністського розуміння мови як суто інструментального або знакового засобу комунікації, що домінувало в класичній і структуралістській лінгвістиці ХХ століття. У дослідженні обґрунтовується положення про онтологічний статус мови у філософії Гайдеґґера, відповідно до якої мова постає не вторинною щодо мислення, а фундаментальною умовою людського буття. У статті простежується еволюція мовної проблематики у творчості М. Гайдеґґера ‒ від ранньої праці «Буття і час» до пізніх текстів «Шлях до мови», «Лист про гуманізм» і «Поетично мешкає людина». Особливу увагу приділено розмежуванню понять мовлення і балаканини, аналізу концепції істини, як вважав М. Гайдеґґер, що це розкриття, а також ролі поетичного слова як привілейованого способу відкриття буття.