Лінгвокультурні передумови виникнення фразеологізмів Шекспіра в епоху Відродження

Abstract

Головною метою даної статті є розгляд передумов використання Шекспіром в своїх творах власне винайдених фразеологічних одиниць. Для дослідження використовувались наступні методи: дескриптивний метод, за допомогою якого проходило дослідження такого феномена в лінгвістиці як фразеологізм; метод суцільної вибірки із художніх джерел для вивчення фразеологізмів-шекспіризмів в художній літературі, виявлення складності перекладу даного явища; порівняльний метод, за допомогою якого порівнюються переклади фразеологізмів на українську та російську мови, робиться аналіз, та визначається, які з перекладів є більш вдалими. В статті подається загальний опис епохи, в яку жив та творив Шекспір, розглядається мова цієї доби та окремо мова, якою писав Шекспір, виявляється, що саме надихнуло Шекспіра на створення нових слів та словосполучень, які пізніше стали великим надбанням всього людства, наводяться приклади шекспіризмів, які стали загальномовними, та аналізуються зміни, які відбулися в їх значенні та структурі впродовж віків. В статті розглядаються лінгвістичні та культурні особливості виникнення фразеологізмів шекспіризмів в добу Відродження. Відомо, що цей період ознаменувався бурхливим розвитком усіх сфер людської діяльності. В цей час були зроблені вагомі відкриття науки й техніки. Розквіт не оминув увагою й мистецтво та творчість. Література доби Відродження подарувала світові багато талановитих письменників та поетів, а їх шедеври здобули популярність й цінуються знавцями світової класики й в наш час. Одним з геніальних письменників того часу був поет та актор, автор сонетів та величезної кількості п’єс – Вільям Шекспір. Лінгвістика, в свою чергу, збагатилася новими словами, фразами, деякі старі слова змінили свою будову. Одним з позитивних зрушень періоду Ренесанса стало збагачення й, як наслідок, розвиток фразеології як науки. Фразеологічні одиниці Шекспіра, які згодом отримали назву шекспіризми, сприяли насиченню англійської мови, додали образності. The main purpose of this article is to consider the preconditions for the use by Shakespeare in his works of the personally invented phraseological units. The following methods were used for the study: a descriptive method, with the use of which was conducted the study of such a phenomenon in linguistics as phraseological unit; the method of a continuous selection of works from scientific literature for the study of phraseologisms-shakespirms, the discovery of the complexity of the translation of this phenomenon; a comparative method with the use of which an analysis of phraseologisms translated into Ukrainian and Russian was made. The article gives a general description of the era in which Shakespeare lived and worked. Also were considered the language of this period in common, and separately the language in which Shakespeare wrote. We also find out what inspired Shakespeare to create new words and phrases, which later became a great asset of all mankind. The examples of shakespirms which became widespread are given, and the changes that have taken place in their meaning and structure were analyzed. The article considers the linguistic and cultural features of the emergence of Shakespearean phraseological units in the Renaissance period. It is known that this period was marked by the rapid development of all branches of human activity. At this time significant discoveries of science and technology were made. The prosperity was also noticed in the branch of art and creativity. The literature of the Renaissance period gave the world many talented writers and poets, and their masterpieces have gained popularity and are appreciated by connoisseurs of world classics in our time. One of the most remarkable writers of that time is British poet and actor William Shakespeare. He is famous for his plays and sonnets that made a great contribution in the development of literature. Linguistics, in its turn, was also enriched with new words, phrases, some old words changed their structure. Phraseology is a science that study set expressions. One of the positive shifts of the Renaissance period was enrichment and, as a result, the development of phraseology as a science. Phraseological units of Shakespeare, which later became known as shakespearisms, contributed to the saturation of the English language, added figurativeness.