У статті проаналізовано поезії збірки Максима Рильського “Голосіївська осінь” (1959) із позицій майстерності поета. Показано, що співвідношення формальних і змістових компонентів (сполучна ідея краси природи та людської душі, наскрізний віршовий розмір, мотиви синтезу мистецтв, інтертекстуальні елементи) створює завершений образ осені в кожному окремо взятому вірші, а у цілості – своєрідний поетичний універсум, у якому образ осені розмикається до міфоетернального рівня. The author of the article analyzes Maxim Ryl’s’kyi’s Holosiyivs’ka osin’ (Autumn of Holosiyiv) considering the poet’s skill. There was shown that the correlation between formal and sensual components (the connecting idea of beauty in nature and human soul, the leading verse meter, motifs of artistic synthesis, intertextual elements) creates the wholesome image of autumn for each poem, which rises up to mytho-eternal level in the entire book.
