Статті
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.nuft.edu.ua/handle/123456789/7522
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Маркетингові проєкти: сутність та класифікація(2023) Бойко, Ірина Анатоліївна; Турчина (Побережна), Марія Петрівна; Тур, Олеся ВасилівнаУ сучасному висококонкурентному бізнес-середовищі ефективні управлінські практики мають важливе значення для успішної діяльності підприємства. В рамках проєктного управління маркетингові проєкти займають особливе місце і відіграють ключову роль в успішному функціонуванні будь-якого підприємства, а ефективне управління цими проектами є ключем до досягнення маркетингових цілей та оптимізації використання ресурсів. Ефективне планування, координація та реалізація маркетингових проектів має важливе значення для досягнення стратегічних цілей підприємства, однак управління маркетинговими проектами відрізняється від управління проектами в інших сферах через свої специфічні вимоги та характеристики. Інформаційну базу дослідження становлять наукові публікації іноземних і вітчизняних вчених. В статті досліджені теоретичні підходи до визначення проєктів, маркетингових проєктів та запропоновано класифікація маркетингових проєктів. Для досягнення мети дослідження були використані методи узагальнення, теоретичний метод, метод порівняльного аналізу, групування. Визначено, що маркетинговий проєкт представляє собою послідовність унікальних, спланованих і взаємопов’язаних заходів, спрямованих на досягнення конкретних маркетингових цілей та включає чітко визначені терміни, бюджет, команду, керівництво, форму реалізації та контролю. Дослідження різних підходів до класифікації проєктів дозволило запропонувати систему класи фікації маркетингових проєктів, що включає різні ознаки, серед яких, такі, як спрямованість маркетингового проєкту, бюджет маркетингового проєкту, термін виконання маркетингового проєкту, характеристики маркетингового проєкту та класифікація проєктів в залежності від функцій маркетингу. Застосування системи класифікації маркетингових проєктів допоможе підприємствам більш ефективно застосовувати принципи управління проєктами, ефективно визначати пріоритети розподілу ресурсів, обирати відповідні методології та адаптувати підходи до управління проєктами відповідно до специфічних характеристик і цілей кожного маркетингового проєктуДокумент Проблеми та перспективи України як транзитної держави у післявоєнний час(2023) Репіч, Тетяна Анатоліївна; Турчина (Побережна), Марія ПетрівнаУ статті розглянуто проблеми та перспективи транзитного потенціалу України у сучасних умовах. Стаття присвячена дослідженню розвитку вітчизняного ринку транзитних послуг з огляду на військові дії, значні руйнування транспортної інфраструктури, повне припинення транспортного сполучення з Росією та Білоруссю. Метою публікації є аналіз тенденцій зміни становища України як транзитної держави в сучасних умовах воєнного стану та напрацювання перспектив розвитку транзитного потенціалу України, як елементу національної безпеки. Завдяки тому, що Україна займає вигідну нішу в світовому транзитному бізнесі, таке становище перетворює її територію на сукупність суб’єктів міжнародної транзитної діяльності. Встановлено, що згідно з Індексом ефективності логістики Україна всі роки незалежності помітно відставала і значно відстає від країн-конкурентів у розвитку своєї логістичної інфраструктури. Зазначено, що вторгнення Росії до України та санкції, накладені на агресора, радикально змінили карту транспортно-логістичних зв’язків у Євразії. Досліджено рівень втрати транзитного потенціалу, оцінено обсяги збитків транспортної інфраструктури внаслідок військових дій та терористичних обстрілів. Досліджено важливу роль аналізу сильних і слабких сторін, можливостей та загроз розвитку транспортної інфраструктури країни у комплексному SWOT-аналізі повоєнного відновлення України. Акцентовано увагу на необхідності інтенсивного розвитку транскордонних залізничних коридорів з європейською шириною колії. За таких умов формування можливостей для нових транзитних потоків представляється надзвичайно важливим та своєчасним. Відзначено, що мінімізація післявоєнних зв’язків між Україною та Росією і Білоруссю змінять інтенсивність та структуру використання інфраструктури наземного транспорту у східній та північній частинах України. Сформульовано основні напрями післявоєнної відбудови транспортної інфраструктури та обґрунтовано, що ними повинні стати залізнична мережа та відновлення і реконструкція портового господарства. Проведені дослідження дозволяють зробити висновок щодо суттєвих змін у транспортному потенціалі України у післявоєнний час та становище України у світовій торгівлі та транспортній мережі.