Специфічність дії нового вітчизняного антимікотичного препарату теобону-дитіомікоциду

Abstract

Під дією субфунгіцидних концентрацій теобону клітини грибів втрачали здатність метаболізувати такі джерела вуглецевого живлення як пептон, галактозу, глюкозу та маніт. Разом з цим, з’являлися нові метаболічні шляхи, що дозволяли клітинам катаболізувати целюлозу та використовувати мінеральні джерела азоту, які раніше не засвоювалися. Ці зміни корелювали із мінами хімічного складу клітин, перерозподілом в них загальних та полярних ліпідів, зниженням пулу нуклеїнових кислот, зміною хімічного складу клітин та гальмуванням процесу ендогенного дихання. Реалізація механізмів дії теобону також супроводжувалася зміною осмотичної лабільності мембран та збільшенням її проникності для низькомолекулярних речовин нуклеотидної природи, які мали максимум адсорбції при 260 нм. Розглянута генетична небезпечність препарату у напівкількісному тесті Еймса на прикладі тест-культур Salmonella typhimurium TA98 та Salmonella typhimurium TA100. Показано, що вивчаємий препарат не мав потенційної мутагенної активності і не був здатен індукувати мутації ні за типом зсуву рамки зчитування генетичного коду, ні за типом заміни пар нуклеотидних основ. Ці обставини у поєднанні із високою біологічною активністю теобону дозволяють розглядати його як перспективний препарат ддля використання у медичній практиці лікування мікозів.