Порівняння деяких просторово-часових моделей геоданих у застосуванні до організації інформаційних ресурсів гіс сфери державного управління (на прикладі лісового господарства)

Abstract

Географічні (просторові) дані складають значну, якщо не переважаючу, частину об’єму інформаційних ресурсів, що використовуються для підтримки прийняття рішень у галузі державного управління. Концептуальною основою представлення таких даних і опису їх змін у часі є просторово-часові моделі (ПЧ-моделі). Мета статті полягає у порівняльному аналізі ПЧмоделей часових шарів, найменших спільних геометрій та псевдооб’єктної моделі у застосуванні до геоданих адміністративного типу на прикладі предметної області сфери управління лісовим фондом. Для виконання порівняльного аналізу як основи «бенчмаркінга» розглядаються зміни стану набору «виділів», що входять в один лісовий квартал, протягом 4-х тактів (років) і особливості опису цих змін обраними ПЧ-моделями. Аналізуються показники, які описують динаміку кількості вершин (точок), що характеризують потрібний ресурс пам’яті, та об’ємів таблиць зв’язку компонентів (таблиць рекомбінацій), що характеризують додаткову часову трудомісткість обробки геоданих. На основі отриманих результатів, з урахуванням додаткових літературних даних, обговорюються переваги й недоліки обраних моделей у випадку їх застосування до геоданих обраного типу. Проведене моделювання дає відповіді на найбільш загальні питання відносно улаштування та властивостей розглянутих моделей і в цьому відношенні більшою мірою ілюструє практичну методику такої порівняльної оцінки. Для конкретних застосувань необхідно уточнювати очікувані об’єми даних, частоту внесення змін, характер та частоту запитів. Що стосується саме сфери управління лісовим господарством, то в ній у теперішній час оновлення геоданих виконується з річним інтервалом, і поки що прийнята найбільш проста для реалізації модель часових шарів. Проведений аналіз з урахуванням додаткових специфічних властивостей саме лісових геоданих дає певні підстави для вибору моделі найменших спільних геометрій як основи подальшого розвитку задач управління лісовим фондом