Не розвіялися чари, не втонули ненюфари: образ лотоса в українській поезії

Вантажиться...
Ескіз

Дата

DOI

Науковий ступінь

Рівень дисертації

Шифр та назва спеціальності

Рада захисту

Установа захисту

Науковий керівник

Члени комітету

Назва журналу

Номер ISSN

Назва тому

Видавець

Анотація

У статті розглядаються особливості поетичної флористики в доробку українських поетів першої половини ХХ століття. Показано, що пейзаж постає засобом проєкції реалій зовнішнього довкілля на внутрішній світ ліричного героя, а звертання до образів природи засвідчує зацікавлення письменників усіх часів і країн в осмисленні прадавніх традицій нації. Одним з аспектів образотворення в українській ліриці є утвердження художньої деталі «квітка» з видовим найменуванням «лотос» як символів художньої творчості, які завдяки своїй віковічній сакральності засвідчують нерозривну єдність людини та довкілля.
The article examines the features of poetic floristics in the works of Ukrainian poets of the first half of the 20th century. It is shown that the landscape becomes a means of projecting the realities of the external environment onto the inner world of the lyrical hero, and the appeal to images of nature testifies to the interest of writers of all times and countries in understanding the ancient traditions of the nation. One of the aspects of image-making in Ukrainian lyrics is the affirmation of the artistic detail of the “flower” with the specific name “lotus” as symbols of artistic creativity, which, due to their age-old sacredness, testify to the indissoluble unity of man and the environment.

Опис

Свого часу О. Потебня визнавав мову головною засадою пізнавальної діяльності людини, даючи їй визначення «мова-як-мислення». У літературі ХХ століття цей концепт набув змісту «мова-як-осмислення» та «мова-як-переосмислення». Те саме можна сказати й про представлену в аналізованих поезіях «мову квітів», адже у поетичних творах, які належать до різних жанрів та стильових систем, вона має неабияке значення у пізнанні архетипно-символічного світогляду українського народу та внутрішнього світу окремої людини. Автор, герой, реципієнт по-різному бачать той самий рослинний образ, однак їхні погляди спільні у тому, що кожен сприймає дерево, кущ, квітку як елемент своєрідної «мови» асоціацій і почуттів, якою промовляють до нас Розум і Серце.

Бібліографічний опис

Науменко, Н. В. "Не розвіялися чари, не втонули ненюфари": образ лотоса в українській поезії / Н. В. Науменко // Традиційні та інноваційні підходи до наукових досліджень : збірник наукових праць з матеріалами VIII Міжнародної наукової конференції, 31 січня 2025 р., м. Дрогобич. − Вінниця : ТОВ УКРЛОГОС Груп, 2025. − С. 380−387.

Колекції

Підтвердження

Рецензія

Додано до

Згадується в