Іронія в наративній структурі романів Генрі Філдінга та Лоренса Стерна

Abstract

У статті на основі досліджень архітворів англійської літератури XVIII століття – романів «Історія Тома Джонса, знайди» Г. Філдінга (1749) та «Життя й думки Трістрама Шенді, джентльмена» Л. Стерна (1769-1767, в українському перекладі уперше видано 2014 року) – установлено головні чинники, які зумовлюють іронічну тональність у романній оповіді. Це передусім мовні засоби (ономастика, топоніміка, специфічний синтаксис і пунктуація, доцільне оперування спеціальною термінологією з різних галузей науки, мистецтв і ремесел), бурлеск – поєднання високого та приземленого у формозмісті роману (показ любовних історій, мандрівок, філософських, а іноді й псевдофілософських рефлексій на ті чи ті теми), експериментування з художнім часом і простором (прийоми ретроспекції та перекидання в майбутнє, суміщення різних просторових площин), суположення та протиставлення персонажів-масок, інтертекстуальність – іронічне, а відтак і творче інтерпретування біблійних, античних, ренесансних, барокових і сучасних авторам просвітницьких прототекстів. За допомогою всіх зазначених засобів у романах обох письменників твориться атмосфера нескінченної гри. The author of this article established the main factors to create the ironical intonation in the masterpieces of the 18th century English literature – novels “The History of Tom Jones, a Foundling” by Henry Fielding and “Life and Opinions of Tristram Shandy, a Gentleman” by Lawrence Stern. These factors are, first of all, the linguistic means (onomastic, toponymics, specific syntax and punctuation, expedient use of specific terminology from different areas of knowledge, arts, and crafts), the burlesque – combination of the elevated and the utilitarian within the shape and sense of the novel (showing the love stories, travels, philosophical and sometimes pseudo-philosophical reflections on various topics); experiments with the artistic time and space (the means of retrospection and transposition into the future, combination of different spatial dimensions); juxtaposition and opposition of the masque characters; intertextuality – in other words, ironical and therefore creative interpretation of biblical, antique, renaissance, baroque and, finally, contemporary to Fielding and Stern Enlightenment prototexts. With a help of all of the factors listed, both novelists succeeded in creation of the atmosphere of the game.