У статті досліджено взаємодію усної традиційної творчості з письмовою індивідуальністю Ліни Костенко. Розкрито багатоаспектність фольклорно-культурних взаємин. Зроблено висновки про взаємозбагачення і взаємодифузію як спосіб існування явищ у пейзажі авторки. Спектр пейзажного світомислення Ліни Костенко такий розгорнутий, енергетичний, що кожен дослідник на новому етапі його осмислення знаходитиме свій аспект бачення – етичний, психологічний, філософський.
