У статті простежено формування особливостей романної оповіді та риси експериментаторства, оприявнені у творі Вільяма Фолкнера «Шум і лють» (“The Sound and the Fury”), опублікованому у 1929 році. Новизну структури роману спостережено передусім у тому, що письменник розвиває загалом нескладний сюжет повістування у чотирьох різних за формозмістом наративних парадигмах: по-перше, з метою показати одну й ту саму подію та пов’язані з нею колізії очима трьох братів – німого, але чуйного олігофрена Бенджі; неоромантичного за внутрішньою сутністю неврастеніка Квентіна; колись успішного «тверезого» ділка Джейсона та афро-американки Ділсі. Кожен персонаж має свою свідомість, характер та бачення дійсності, що їх виразно помітно у формозмісті твору – застосуванні різноманітних мовленнєвих і образних конструкцій задля показу єдиної події.
