«Територіальний патріотизм» В. Липинського як консервативна традиція націотворення України

Abstract

Поява незалежної і суверенної української держави на політичній карті світу в 1991 році ознаменувала черговий історичний етап націотворення в Україні. Впродовж 25 років українська держава та суспільство проходили випробування на політичну зрілість та самодостатність, випробування на здатність до співжиття на спільній історично успадкованій території та до органічного культурного єднання в межах єдиного українського етнополітичного організму. Революції і контрреволюції, що відбувались протягом цього часу, ще раз засвідчили всю складність нашої історичної долі, а з нею і процесу націотворення та розбудови державності. The appearance of an independent and sovereign Ukrainian state on the political map of the world in 1991 marked another historical stage of nation-building in Ukraine. For 25 years, the Ukrainian state and society passed tests for political maturity and self-sufficiency, tests for the ability to coexist on a common historically inherited territory and for organic cultural unity within a single Ukrainian ethno-political organism. The revolutions and counter-revolutions that took place during this time once again proved the complexity of our historical destiny, and with it the process of nation-building and statehood development.