Перегляд за Автор "Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна"

Зараз показуємо 1 - 20 з 25

Актуальні питання сьогодення щодо процедури медіації
(2023) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
Ефективність медіації в адміністративному процесі залежить від наявності в її механізмі запобіжників які унеможливлять запобігти зловживанням в ході її реалізації. Зарубіжний досвід процесуального законодавства показує, що не втрачає свою актуальність питання щодо запровадження механізмів перешкоджання зловживанням процесуальними правами в ході процедури медіації, оскільки окрім загальних норм, які зобов’язують сторін спору діяти добросовісно під час здійснення своїх прав в ході судового процесу, потрібні спеціальні норми для запобігання зловживань з боку сторін під час реалізації процедури медіації, а також норми які би прямо забороняли зловживати стороні спору своїми правами
Альтернативне вирішення спорів в сфері інтелектуальної власності
(2023) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
В даних тезах проаналізовано питання захисту прав у сфері інтелектуальної власності. Вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності за участю спеціалістів дає змогу використовувати всі перспективні варіанти дій, щоб вийти із ситуації з найменшими втратами та з можливою вигодою. Дане питання є актуальним і потребує детального розгляду. На сьогоднішній день, у сфері бізнесу важливе значення відіграють так звані нематеріальні активи, а це - об’єкти інтелектуальної власності. Порушення прав інтелектуальної власності у багатьох державах є дуже тривожним сигналом протиріч, що назрівають між економічними реаліями і правовими інститутами, які різні держави намагаються використовувати для юридичного впливу на суспільні відносини, пов’язані з набуттям, здійсненням та захистом прав інтелектуальної власності. Багатовікова практика високорозвинених країн переконливо доводить, що досягнення високих темпів економічного зростання стає можливим тільки при наявності ефективної судової системи, яка активно допомагає прогресу виробничих відносин. При непрацездатній, неефективній і неадекватній об'єктивним потребам ринкової економіки судовій системі всі спроби державної влади домогтися відчутного економічного прогресу безрезультатні. Проте не завжди доцільно вирішувати конфлікти за допомогою звернення до суду
Відповідальність особи: перспективна і ретроспективна
(2023) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
Відповідальність, виражається в осуді правопорушення, у встановленні для правопорушника певних негативних (несприятливих) наслідків у вигляді обмежень (позбавлень) особистого або майнового порядку. Проаналізувавши сучасні погляди вчених на поняття відповідальність в правовому аспекті можемо констатувати, що юридичну відповідальність потрібно розглядати як міру державного примусу на виконання вимог права, в яких наявний осуд діянь правопорушника перед державою та суспільством
Гармонізація українського законодавства та законодавства Європейського Союзу в контексті відповідальності
(2023) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
Завдання гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу було зазначено одним з основних завдань третього етапу адаптації, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавстваЄвропейського Союзу»від 16 серпня 1999 р. No 1496. До пріоритетних сфер, що потребують забезпечення відповідності законодавства України зобов’язанням, визначеним в «Угоді про партнерство і співробітництво з Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами» належать: законодавство про підприємницьку діяльність, захист конкуренції, банкрутство, захист прав інтелектуальної власності, митне регулювання, транспорт, зв’язок, стандарти, сертифікації. Тому постає актуальне питання щодо розроблення та закріплення в законодавстві України низку важливих принципів юридичної відповідальності, що першочергово стосуються правового регулювання означених сфер, а також забезпечують дотримання встановлених правил, процедур та порядків для всіх суб’єктів відповідних правовідносин на засадах рівності, справедливості, забезпечення прав і свобод людини і громадянина
Забезпечення гарантій та принципів юридичної відповідальності в сфері здорового харчування дітей в Україні
(2021) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
Якість та безпечність продуктів харчування, особливо харчування дітей ви- магають гарантій виробників та контролю держави. В цьому контексті питання законодавчого регулювання юридичної відповідальності держави, виробника і самоконтроль споживача очевидні та ключові. Принципи юридичної відповідальності в системі організації здорового харчування дітей в Україні визначають керівні засади, презумпції та підстави притягнення до різних видів юридичної відповідальності фізичних осіб, юридичних осіб, колективних утворень, держави та ії органів, визначають правові гарантії відшкодування шкоди. У принципах юридичної відповідальності конкретизуються сутність, функції, обумовлюються форми реалізації юридичної відповідальності
Забезпечення захисту прав і свобод людини
(2023) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна; Корінний, Сергій Олександрович
Забезпечення захисту прав і свобод людини широко розглядаються і обговорюються на різних рівнях – від міжнародних організацій до національних урядів. Міжнародні організації, такі як ООН, Європейський Суд з прав людини, Міжамериканська комісія з прав людини та багато інших, грають важливу роль у забезпеченні захисту прав людини на світовому рівні. Їх механізми моніторингу, розгляду скарг та надання рекомендацій допомагають звертати увагу на порушення прав людини та сприяти їх врегулюванню. Слід зазначити, що розвиток цифрових технологій створює нові виклики у сфері захисту прав людини. Питання приватності, свободи слова та доступу до інформації в інтернеті стають все більш актуальними. Розробка ефективних нормативно–правових рамок та застосування їх у практиці стають важливими завданнями суспільства. Сучасні реалії показують, що збройні конфлікти, війни та гуманітарні кризи мають серйоз- ний вплив на захист прав людини. Цивільні населення часто стають жертвами порушень, включаючи вбивства, насильство, насильства і переміщення. Організації, такі як Міжнародний комітет Червоного Хреста та ЮНІСЕФ, працюють на місцях, щоб забезпечити захист і гуманітарну допомогу постраждалим. Проаналізувавши в статті міжнародну практику, слід зазначити, що більшість країн впроваджують, вдосконалюють внутрішні законодавчі та інституційні механізми для забезпечення захисту прав людини. Наприклад, конституція, судова система, правоохоронні органи та органи прокуратури грають важливу роль у забезпеченні справедливості та захисту прав людини. Важливо зауважити, що ситуація з захистом прав людини різниться в різних країнах і може залежати від політичної ситуації, економічного стану, культурних традицій та інших факторів. Однак загальна тенденція полягає у постійній боротьбі за зміцнення захисту прав і свобод людини на всіх рівнях. Ensuring the protection of human rights and freedoms is widely considered and discussed at various levels – from international organizations to national governments. International organizations such as the United Nations, the European Court of Human Rights, the Inter–American Commission on Human Rights and many others play an important role in ensuring the protection of human rights at the global level. Their mechanisms for monitoring, handling complaints and making recommendations help draw attention to human rights violations and facilitate their settlement. It should be noted that the development of digital technologies creates new challenges in the field of human rights protection. Issues of privacy, freedom of speech and access to information on the Internet are becoming more and more relevant. The development of effective regulatory and legal frameworks and their application in practice are becoming important tasks of society. Modern realities show that armed conflicts, wars and humanitarian crises have a serious impact on the protection of human rights. Civilians are often victims of violations, including killings, violence, abuse and displacement. Organizations such as the International Committee of the Red Cross and UNICEF are working on the ground to provide protection and humanitarian assistance to those affected. Having analyzed international practice in the article, it should be noted that most countries implement and improve internal legislative and institutional mechanisms to ensure the protection of human rights. For example, the constitution, judiciary, law enforcement and prosecutorial bodies play an important role in ensuring justice and protecting human rights. It is important to note that the situation with the protection of human rights varies in different countries and may depend on the political situation, economic condition, cultural traditions and other factors. However, the general trend is a constant struggle to strengthen the protection of human rights and freedoms at all levels.
Загальні засади гармонізації національного законодавства із законодавством Європейського Союзу
(2023) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна; Корінний, Сергій Олександрович
To date, the development of the legal system of Ukraine is conditioned by complex external and internal factors, including the need to revise the legislation system and harmonize the legislation of Ukraine with the legislation system of the European Union, ensure effective legal mechanisms for the protection of human rights and freedoms, guarantees of judicial protection of violated rights and compensation for damages to victims persons acquire priority importance. The legal foundations of the harmonization of Ukrainian legislation with the legislation of the European Union were laid in the 90s of the 20th century. Requirements for the harmonization of Ukrainian legislation with the legislation of the European Union have been enshrined in national legislation since 1996, which is connected with the conclusion of the Interim Agreement between Ukraine and the European Communities on trade and trade cooperation. The use of special methods of harmonization with the aim of bringing Ukrainian legislation to the requirements of the European Union is becoming more and more relevant. The choice of the main method of harmonization is based on the experience of a number of European countries that carried out comprehensive harmonization of legislation before becoming a member of the European Union. Quite often, the term "adaptation" is used as close to harmonization. According to the official documents of Ukraine, adaptation means bringing the laws of Ukraine and other normative legal acts into compliance with the acquis communautaire. Adaptation is an integral part of legal integration, which is interpreted as the adaptation of certain phenomena to the environment, conditions of existence, or can manifest as a change in their form, content under the influence of external or internal factors. harmonization of Ukrainian legislation has positive aspects that contribute to the country's development and strengthening its position in the European arena. For example, integration with European structures. The harmonization of the legislation of Ukraine with the legal norms of the European Union is an important step towards the integration of Ukraine into the European space. This helps to improve cooperation with EU countries, simplifies trade, attracting foreign investments and ensures mutual recognition of the rights and responsibilities of citizens. Harmonization of legislation helps to create a favorable investment climate, improve the quality of legislation and other important factors for the functioning of a modernized society. Harmonization as a special method used for the transformation of legislation, legal norms, principles with the aim of assimilation, establishment of requirements common to the legal system of the European Union to various subjects of legal relations, and used as a tool for implementing national policy in the field of harmonization, is applied by a specially authorized by the central body of executive power (as a rule, the Ministry of Justice). A special authorized body in the field of harmonization is a central-level executive authority whose function is to participate in the development of the harmonization policy (a component of the European integration policy), coordinate the implementation of programs for its implementation, and monitor the results of implementation. The effective use of means of the method of harmonization in the analyzed field should take into account the positive European experience of the implemented reforms
Запровадження процедури примирення в законодавстві
(2023) Корінний, Сергій Олександрович; Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна; Слободян, Володимир Ярославович
На сьогоднішній день необхідність в деталізації механізму формування процедури примирення в історичний та сучасний період викликає досить активну дискусію серед правників. Примирення має на меті уникнення тяжких і тривалих судових процесів, зменшення витрат на адвокатів та судових витрат, а також сприяє збереженню стосунків між сторонами. В процесі примирення сторони спробують дійти до взаємоприйнятного компромісу або розв’язати свої розбіжності з допомогою посередника або медіатора, який допомагає сприяти конструктивній комунікації та знаходженню рішення, яке враховує інтереси обох сторін. Впровадження процедури примирення у законодавстві може сприяти підвищенню ефективності юстиції, зменшенню навантаження на суди і забезпеченню більш швидкого та гнучкого вирішення спорів. Проте, ефективність примирення залежить від доброзичливості та співпраці сторін, а також від якості роботи посередника. Аналізуючи статистичні данні судової практики, зауважимо про необхідність кардинально змінити чинне законодавства з метою впровадження більш ефективних і прозорих процедур розгляду спорів, заснованих на примиренні. У різних країнах і юрисдикціях процедура примирення може мати різні форми і правила, але загальна ідея полягає в тому, що незалежна третя сторона, відома як «посередник» допомагає сторонам знайти взаємно прийнятне рішення. Процес примирення може застосовуватися у різних контекстах, таких як цивільні справи, сімейні розбіжності, адміністративні тощо. Перевагами примирення є те, що воно дає сторонам більший контроль над процесом і можливістю знайти компромісне рішення, що задовольняє їхні інтереси. Однак не завжди всі ситуації можуть бути вирішені шляхом примирення, і у деяких випадках судовий процес може бути необхідним для забезпечення справедливості. Нинішній спосіб вирішення спорів за допомогою системи судів досить часто призводить до загострення юридичних конфліктів та припинення загальних відносин сторін. Водночас значимість вирішення спорів за допомогою процедури примирення в захисті прав, свобод і законних інтересів громадян та організацій є очевидною. Ця процедура дає змогу забезпечити якісне, своєчасне вирішення спорів із найменшими витратами та збереженням конфіденційності. Today, the need to detail the mechanism of formation of the reconciliation procedure in the historical and modern period causes quite active discussion among lawyers. Conciliation aims to avoid difficult and lengthy litigation, reduce attorneys’ and court costs, and help preserve the relationship between the parties. In the conciliation process, the parties will try to reach a mutually acceptable compromise or resolve their differences with the help of a mediator or mediator, who helps to facilitate constructive communication and find a solution that takes into account the interests of both parties. The implementation of the conciliation procedure in the legislation can contribute to increasing the efficiency of justice, reducing the burden on the courts and ensuring a faster and more flexible resolution of disputes. However, the effectiveness of reconciliation depends on the goodwill and cooperation of the parties, as well as on the quality of the work of the mediator. Analyzing the statistical data of judicial practice, it is necessary to radically change the current legislation in order to introduce more effective and transparent procedures for consideration of disputes based on reconciliation. Moreover, along with the issues of court organization, selection and training of judges, alternative methods of dispute resolution, among which special attention is paid to mediation, constitute one of the five thematic directions of the joint program of the European Commission and the Council of Europe on improving the activities of the judicial branch of government in Ukraine. In different countries and jurisdictions, the conciliation process can take different forms and rules, but the general idea is that an independent third party known as a «mediator» helps the parties to reach a mutually acceptable solution. The conciliation process can be used in a variety of contexts, such as civil cases, family disputes, labor disputes, etc. The advantages of conciliation are that it gives the parties more control over the process and the opportunity to find a compromise solution that satisfies their interests. However, not all situations can be resolved through conciliation, and in some cases litigation may be necessary to ensure justice. The current way of resolving disputes with the help of the court system quite often leads to the exacerbation of legal conflicts and the termination of the general relations of the parties. At the same time, the importance of resolving disputes using the conciliation procedure in protecting the rights, freedoms and legitimate interests of citizens and organizations is obvious. This procedure makes it possible to ensure high-quality, timely resolution of disputes with the lowest costs and preservation of confidentiality.
Застосування в адміністративному процесі принципів інституту медіації
(2022) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна; Корінний, Сергій Олександрович
Стаття присвячена висвітленню питання принципів медіації у адміністративному процесі. Висвітлюється поняття принципів медіації, як основоположні, засади, ідеї, процесуальні основи, вимоги, які характеризують зміст процедури примирення, відображають закономірності її розвитку та визначають напрями і механізми адміністративно-правового регулювання у сфері публічно-правових відносин на яких повинна базуватись діяльність суб’єктів адміністративного процесу, їх нормальне функціонування під час розгляду спору між фізичними і юридичними особами від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. До загальних засад медіації в адміністративному процесі належать ті принципи, якими керується суд під час здійснення правосуддя: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин справи, обов’язковість судових рішень. За винятком принципу гласності та відкритості адміністративного процесу, оскільки процедура судової медіації здійснюється у формі закритих нарад, а вся інформація, яка під час них отримана, є конфіденційною. В статті розглянуто медіацію, як самостійною стадією адміністративного судочинства, що втілена в адміністративний процес, який являється процесуальною формою адміністратив- ного правосуддя, яке спрямоване на врегулювання спору та досягнення примирення за умови дотримання загальних засад і принципів, притаманних примирним процедурам, які являються тим вектором, що визначає ефективність цього інституту та вливає на подальший його розвиток. Є очевидним, що застосування інститут медіації в адміністративному процесі, який являється процесуальною формою адміністративного правосуддя, повинен також ґрунтуватись на загальноправових принципах закріплених в законодавстві та підзаконних нормативно-правових актах України, основоположних та непорушних принципах (правил), відповідно до яких повинна здійснюється така діяльність. Під інститутом медіації в адміністративному процесі можна розуміти як особливий інститут права, якому властива внутрішня організація, взаємозв’язок юридичних норм, що в у своїй сукупності становлять цілісну конструкцію, завдяки якій здійснюється регулювання правовідносини у адміністративному процесі між сторонами у адміністративній справі щодо вирішення між ними публічно- правового спору шляхом залучення до цієї процедури посередника у особі судді задля досягнення примирення сторін по справі. The article is devoted to highlighting the issue of the principles of mediation in the administrative process. The concept of the principles of mediation is highlighted, as fundamental principles, ideas, procedural bases, requirements that characterize the content of the reconciliation procedure, reflect the regularities of its development and determine the directions and mechanisms of administrative-legal regulation in the field of public-legal relations, on which the activity of subjects should be based of the administrative process, their normal functioning during the consideration of a dispute between individuals and legal entities from violations by subjects of authority. The general principles of mediation in the administrative process include those principles that govern the court during the administration of justice: rule of law, legality, equality of all participants in the administrative process before the law and the court, dispositiveness and official clarification of all the circumstances of the case, bindingness of court decisions. With the exception of the principle of publicity and openness of the administrative process, since the judicial mediation procedure is carried out in the form of closed meetings, and all information received during them is confidential. The article considers mediation as an independent stage of administrative proceedings, which is embodied in an administrative process, which is a procedural form of administrative justice, which is aimed at settling the dispute and achieving reconciliation, subject to compliance with the general principles and principles inherent in conciliation procedures, which are the vector that determines the effectiveness of this institute and influences its further development. It is obvious that the application of the institution of mediation in the administrative process, which is a procedural form of administrative justice, must also be based on the general legal principles enshrined in the legislation and subordinate regulatory legal acts of Ukraine, fundamental and inviolable principles (rules), according to which such activity must be carried out. The institution of mediation in the administrative process can be understood as a special institution of law, which is characterized by an internal organization, an interrelationship of legal norms, which in their totality constitute a coherent structure, thanks to which the regulation of the legal relationship in the administrative process between the parties in the administrative case regarding the resolution between them is carried out of a public legal dispute by involving a mediator in the person of a judge in this procedure in order to achieve reconciliation of the parties in the case.
Застосування правових принципів в медіації
(2023) Корінний, Сергій Олександрович; Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
Медіація є суспільно необхідним інструментом в арсеналі правових засобів, призначених для вирішення спорів у суспільстві. Медіація не може бути ефективною без наявності та виконана певних принципів, що визначають основні стандарт і організації та проведення процедури вирішення спорів за участі медіатора. Зазначене обумовлює необхідність обгрунтування, визначення та систематизації основних принципів медіації. Принципам притаманна властивість абстрактного відображення закономірностей соціальної дійсності, що зумовлює їх особливу роль у структурі широкого кола явищ. Принцип є джерелом багатьох явищ або висновків, що відносяться до нього, як дія до причини або як наслідки до підстави
Захист прав людини відповідно до універсального міжнародного права
(2023) Лаврьонов, Роман Петрович; Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна; Тимченко, Олександр Іванович
Актуальність дослідження полягає у тому, що з появою четвертого покоління прав людини необхідним є аналіз та переосмислення механізму гарантій прав і свобод людини у сучасному світі, а також тих інструментів захисту, які використовуються на міждержавному рівні, у разі їх порушення. Метою дослідження є вивчення механізму міждержавного захисту прав людини в аспекті зв’язку міжнародного та внутрішньодержавного права. Відповідно до поставленої мети завданням дослідження є аналіз міжнародно‐нормативно правових актів у сфері захисту прав і свобод людини в історичній ретроспективі, виокремлення загальних тенденцій, а також визначення ролі конституцій держав, як основного правового документа, що є гарантом реалізації прав і свобод особи, а також гарантій їх захисту у разі порушення. У дослідженні для досягнення поставлених мети та завдання було використано загальні та спеціальні наукові методи наукового пізнання. Результатом дослідження стала аргументація висновку про те, що сучасний механізм захисту прав людини є ефективним, проте певні інститути міжнародного права, що забезпечують його, мають обмеження щодо географічних меж, предмету діяльності та функцій. Висновком дослідження стало обґрунтування положення про те, що одним з найбільш ефективних засобів міжнародного захисту прав людини на сучасному етапі є розгляд індивідуальних скарг універсальними та регіональними органами. Universal, which are international in nature, and national systems for the protection of citizens' rights belonging to individual states have come a long way. The adoption of the UN Charter and the establishment of the United Nations marked the beginning of the formation of these systems. But their further development takes place in complex and contradictory conditions of international relations, in which states that differ not only in their socio‐economic system and level of development, but also in their historical, cultural, religious and other characteristics that determine the nature of various civilizations, participate. The international and national law of states are interconnected. The relevance of the research lies in the fact that with the emergence of the fourth generation of human rights, it is necessary to rethink the mechanism of guarantees of human rights and freedoms in the modern world, as well as those protection tools that are used at the international level in case of their violation. The purpose of the study is to study the mechanism of interstate protection of human rights in the aspect of connection between international law and domestic law. In accordance with the set goal, the task of the research is the analysis of international and normative legal acts in the field of protection of human rights and freedoms in historical retrospect, the identification of general trends, as well as the determination of the role of state constitutions as the main legal document that is the guarantor of the realization of the rights and freedoms of a person, and as well as guarantees of their protection in case of their violation. General and special scientific methods of scientific knowledge were used in the research to achieve the set goals and objectives. The result of the study was the argumentation of the conclusion that modern human rights protection mechanism is effective, but certain institutions of international law that ensure it have limitations regarding geographical boundaries, subject of their activity and their functions. The conclusion of the study was the substantiation of the proposition that one of the most effective means of international protection of human rights at the current stage is the consideration of individual complaints by universal and regional bodies. In accordance with the above, further scientific research in the outlined area are relevant.
Зловживання правами в судовому процесі: особливості протидії та профілактики
(2023) Корінний, Сергій Олександрович; Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
Судова система кожної держави відіграє важливу роль у врегулюванні суспільних відносин. Ефективність судової системи характеризується можливістю захищати права та свободи людини і громадянина у відповідності з законодавством. Що стосується української судової системи, то протягом усього періоду незалежності держави вона піддається постійним змінам та реформам. Незважаючи на постійне втручання в судову гілку влади з метою її реформування як з боку законодавчої, виконавчої гілок влади, на сьогоднішній день українські суди мають безліч проблем, основними з яких є порушення строків розгляду справ, низький рівень професійності суддів, надмірне завантаження судовими справами тощо. Все це призводить до порушень законодавства, неможливості належно захистити права людини і громадянина, недовіри з боку громадськості до судової гілки влади, різного роду зловживань і, як наслідок, неефективності судової системи в цілому. Судова система створена для забезпечення справедливості і захисту прав усіх сторін, тому зловживання правами загрожує цій цілі і може призвести до погіршення іміджу та авторитету суду. Зловживання правами в судовому процесі відноситься до негативних дій, коли одна зі сторін або учасників судового процесу використовує свої права не з метою здійснення справедливого судового рішення, а з метою отримання недобросовісної переваги або завдає шкоди іншій стороні
Основоположні ідеї, що виражають сутність юридичної відповідальності
(2023) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
Проаналізовано, що поняття «принцип юридичної відповідальності» в найширшому розумінні означає відправні ідеї, положення, що закріплені в системі норм права, а також до них належать основоположні ідеї, що виражають сутність, природу і призначення інституту юридичної відповідальності, а також морально-етичні положення, які характеризують зміст, соціальне призначення, специфіку реалізації та розвиток юридичної відповідальності. правовий суб’єктивізм як самостійний тип праворозуміння дозволяє обґрунтувати зміст означених принципів юридичної відповідальності з точки зору носія означених вимог щодо притягнення до відповідальності, дотримання встановлених законом вимог, обов’язкового несення негативних для суб’єкта санкцій внаслідок порушення встановленого принципу юридичної відповідальності. Основними формами вияву суб’єктивізму в правовій філософії виступають раціоналізм і філософія цінностей. Раціоналізм обстоює позицію, що джерело правопорядку має бути знайдене в ідеї права. З точки зору інтерсуб’єктивізму, зміст права не розчиняється у свідомості суб’єкта, а розкривається у взаємодії суб’єктів, на чому розвинулися сучасні теорії комунікації, що дістали значного запровадження у сучасних взаємостосунках органів публічної влади з фізичними, юридичними особами, іншими колективними суб’єктами. Пізнання принципів юридичної відповідальності тісно пов’язане та обумовлене підходами, виробленими вітчизняною та зарубіжними теоріями права та типами праворозуміння до визначення їх змісту, спрямованості, ролі правових механізмів забезпечення реалізації їх вимог як певних імперативів, дотримання яких виступає гарантією справедливого правопорядку, ефективного захисту прав і свобод громадян
Правові засади захисту інтелектуальної власності
(2022) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
В даній статті аналізується на прикладі міжнародних країн питання захисту прав у сфері інтелектуальної власності. Фахівці в цій сфері переконані в необхідності обов’язкового проведення превентивних заходів щодо захисту інтелектуальної власності. Вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності за участю спеціалістів дає змогу використовувати всі перспективні варіанти дій, щоб вийти із ситуації з найменшими втратами та з можливою вигодою. Дане питання є актуальним і потребує детального розгляду. На сьогоднішній день, у сфері бізнесу важливе значення відіграють так звані нематеріальні активи, а це - об’єкти інтелектуальної власності. Порушення прав інтелектуальної власності у багатьох державах є дуже тривожним сигналом протиріч, що назрівають між економічними реаліями і правовими інститутами, які різні держави намагаються використовувати для юридичного впливу на суспільні відносини, пов’язані з набуттям, здійсненням та захистом прав інтелектуальної власності. Однак, високим рівнем порушень прав інтелектуальної власності відрізняються не лише країни, що розвиваються, але й економічно розвинуті країни, в яких законодавство спрямоване на досягнення високих стандартів правової охорони результатів інтелектуальної діяльності. В першу чергу, це стосується нових високотехнологічних сфер. В останні роки набуває все більшого поширення позасудове врегулювання правових спорів у тих випадках, коли спір стосується міжнародних аспектів. Така ситуація часто має місце при спорах стосовно прав інтелектуальної власності. Правозахисник з інтелектуальної власності повинен володіти знаннями як сфери національного законодавства, так і міжнародного права. Конфлікти можуть виникати щодо договорів на розпорядження об'єктами інтелектуальної власності (ліцензійні договори й договори про відчуження прав), авторства, спільного створення та використання об'єктів інтелектуальної власності, бездоговірного використання об'єктів інтелектуальної власності. Ефективним способом вирішення спорів, що виникають у сфері інтелектуальної власності, є медіація. Це позасудовий спосіб вирішення конфліктів, який проводиться на умовах конфіденційності за участю нейтрального посередника, який і допомагає сторонам дійти примирення. В міжнародних країнах застосування медіації досить повсякденна практика у вирішенні питанні інтелектуальної власності. This article analyzes the issue of protection of intellectual property rights on the example of international countries. Specialists in this field are convinced of the necessity of mandatory preventive measures for the protection of intellectual property. The resolution of disputes in the field of intellectual property with the participation of specialists makes it possible to use all promising options to get out of the situation with the least losses and with a possible benefit. This issue is relevant and requires detailed consideration. Today, in the field of business, the so-called intangible assets, which are intellectual property objects, play an important role. Violation of intellectual property rights in many states is a very alarming signal of contradictions brewing between economic realities and legal institutions, which various states try to use to legally influence social relations related to the acquisition, exercise and protection of intellectual property rights. However, not only developing countries, but also economically developed countries, in which legislation is aimed at achieving high standards of legal protection of the results of intellectual activity, are distinguished by a high level of violations of intellectual property rights. First of all, it concerns new high-tech areas. First of all, it concerns new high-tech areas. In recent years, out-of-court settlement of legal disputes has become increasingly common in cases where the dispute concerns international aspects. Such a situation often occurs in disputes over intellectual property rights. An intellectual property rights defender must have knowledge of both national legislation and international law. Conflicts may arise regarding contracts for the disposal of intellectual property objects (license agreements and agreements on alienation of rights), authorship, joint creation and use of intellectual property objects, non-contractual use of intellectual property objects. Mediation is an effective way to resolve disputes arising in the field of intellectual property. This is an out-of-court method of resolving conflicts, which is carried out under conditions of confidentiality with the participation of a neutral mediator, who helps the parties reach reconciliation. In international countries, the use of mediation is a fairly common practice in resolving intellectual property issues.
Приведення внутрішнього законодавства держав-членів у відповідність до права Європейського Союзу
(2023) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
В тезах проаналізовано механізм гармонізації національного законодавства з європейським правом, а саме систему організаційних та нормативно-правових елементів, що забезпечують встановлення уніфікованого порядку регулювання правовідносин шляхом імплементації положень договорів у національне законодавство. Зміст процесу гармонізації полягає у внесенні змін та доповнень до існуючого законодавства, а також прийнятті нових нормативно-правових актів, що необхідні для виконання вимог Європейського Союзу. Це включає розробку планів гармонізації, забезпечення ефективних правових механізмів реалізації заходів та встановлення санкцій за їх недотримання. Країни, що приєднуються до Європейського Союзу, приділяють значну увагу гармонізації законодавства, розробляючи спеціальну нормативно-правову базу та створюючи уповноважені державні органи для координації політики в цій сфері. Терміни "адаптація", "апроксимація" та "наближення" часто вживаються як синоніми гармонізації. Адаптація означає приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність до acquis communautaire. Апроксимація та наближення визначаються як досягнення відповідності та заміна нормативно-правових актів. Для визначення механізму гармонізації потрібно з’ясувати розбіжності між правовим регулюванням у Європейському Союзі та Україні, визначити пріоритетність усунення невідповідностей у праві України та прийняти спеціальні закони щодо впровадження змін та доповнень до законодавства для ідентифікації та полегшення роботи виконавчих органів влади
Принцип відповідальності держави перед особою: досвід України та Німеччини
(2021) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
Стаття присвячена порівняльно-правовому дослідженню принципу відповідальності держави перед людиною в Україні та Німеччині. При проведенні аналізу було використано порівняльно-правовий, структурно-функціональний та системний методи дослідження. Їх використання дозволило всебічно проаналізувати теорію та практику реалізації цього принципу в Україні та Німеччині. У наслідок проведеного дослідження встановлено те, що вказаний принцип не реалізується в Україні повною мірою. Доведено те, що він має комплексну природу, елементами якої є позитивна та ретроспективна відповідальність держави. Конкретизовані напрями подальшого розвитку кожного із названих видів відповідальності держави.Слід зазначити, що лаконічність положень Конституції України не дозволяє повною мірою розкрити зміст принципу відповідальності держави перед особою. Тому Конституційному Суду України доцільно роз’яснити його суть на рівні окремого роз’яснювального акта. Цей принцип має комплексний характер. З одного боку, передбачає відповідальне ставлення держави до виконання своїх функцій, і насамперед, до утвердження та захисту прав і свобод людини (позитивна відповідальність), з іншого – зобов’язує державу: нести відповідальність за незаконні рішення, дії та бездіяльність, що порушують права і свободи громадян (ретроспективна відповідальність). Позитивна відповідальність держави перед людиною має реалізовуватися, насамперед, через служіння держави кожній приватній людині. Першою передумовою такої служби є впровадження в практику концепції «людиноцентризму» як нової ідеології державної служби. The article is devoted to the comparative legal study of the principle of state responsibility to man in Ukraine and Germany.The research used comparative legal, structural-functional and systematic research methods. Their use allowed to comprehensively analyze the theory and practice of implementation of this principle in Ukraine and Germany.The study is based on an in-depth analysis of domestic and German professional literature on the subject of research, as well as an analysis of the legislation of Ukraine and the Federal Republic of Germany and relevant law enforcement practice. As a result of the study, it was stated that the principle of state responsibility to the person, although it was constitutionally enshrined, but did not receive a well-established practice of implementation in Ukraine. The conciseness of the provisions of the Constitution of Ukraine does not allow to fully disclose its content. Therefore, it is expedient for the Constitutional Court of Ukraine to clarify its essence at the level of a separate interpretative act. This principle has a complex nature. On the one hand, it provides for a responsible attitude of the state to the implementation of its functions, and above all, for the establishment and protection of human rights and freedoms (positive responsibility), on the other hand, it obliges the state to be responsible for illegal decisions, actions and omissions, which violate the rights and freedoms of individuals (retrospective liability). The positive responsibility of the state to the person should be realized, first of all, through service of the state to each private person. The first prerequisite for such service is the introduction in practice of the concept of “human-centeredness” as a new ideology of public service. The institution of retrospective responsibility of the state to man must also undergo its consistent devel- opment. First of all, it is a question of further development of norms which are a legal basis of material respon- sibility of the state for illegal decisions, actions or inaction by which rights, freedoms and interests of the private person are broken.
Притягнення до відповідальності вищих посадових осіб держави та державних службовців в європейських країнах
(2023) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
Питання щодо притягнення до відповідальності вищих посадових осіб держави та державних службовців в більшості країн світу є досить актуальним. В даній статті на прикладі європейського досвіду деяких країн розглядається питання відповідальності означених суб’єктів для удосконалення вітчизняного законодавства в цій сфері. Наприклад, у французькій юридичній доктрині сформувалося розуміння відповідальності у двох основних значеннях: відповідальність, що випливає з контракту; деліктна відповідальність, що випливає з зобов’язання визначеного у законі. Перший вид застосовується у разі умисного невиконання передбаченого контрактом зобов’язання. У свою чергу, деліктна відповідальність полягає в зобов’язанні відшкодувати шкоду, заподіяну інтересам інших осіб умисним не виконанням обов’язку, що випливає з закону. Таким чином сформульований важливий юридичний принцип – поводитися щодо інших у такій спосіб, щоб не заподіювати шкоду. Також, на прикладі французького законодавства було проаналізовано специфіку притягнення до відповідальності спеціального суб’єкта – мера, а саме правопорушення на державній службі, наприклад, не вжив достатніх засобів, що забезпечують реалізацію його повноважень щодо припинення порушення встановлених правил поведінки; правопорушення, що носить індивідуальний характер – не пов’язане з виконанням громадянином професійних обов’язків; правопорушення індивідуального характеру, пов’язане з виконанням обов’язку за посадою. В статті проаналізовано актуальне на сьогоднішній день питання відповідальність президента. Багато політиків наголошують на неможливості притягнення Президента до відповідальності за «інший тяжкий злочин», оскільки практично неможливо його довести стосовно особи, наділеної юридичною недоторканністю і широкими повноваженнями в усіх сферах державної діяльності. Але існують конституції багатьох держав, де містяться застереження щодо політичної відповідальності Президента. Слід зазначити цікавий факт, що Конституції деяких держав передбачають можливість притягнення Президента до відповідальності у формі дострокового припинення повноважень без будь-яких правопорушень з його боку. Узагальнюючи, слід відмітити, що різниця у підходах до виокремлення підстав притягнення осіб до відповідальності в Європейському Союзі і Україні обумовлені різними традиціями, що були покладені в основу правового регулювання та на сьогодні визначають специфіку інституту юридичної відповідальності. The issue of holding senior state officials and civil servants to account is quite topical in most countries of the world. In this article, using the example of the European experience of some countries, the issue of the responsibility of the specified subjects for the improvement of domestic legislation in this area is considered. For example, in the French legal doctrine, an understanding of responsibility was formed in two main meanings: responsibility arising from the contract; tortious liability arising from an obligation defined by law. The first type is used in case of intentional non-fulfillment of the contractual obligation. In turn, tortious liability consists in the obligation to compensate for damage caused to the interests of other persons by intentional non-fulfillment of a duty arising from the law. In this way, an important legal principle is formulated – to behave towards others in such a way as not to cause harm. The article analyzes the currently relevant issue of the president's responsibility. Many politicians emphasize the impossibility of bringing the President to justice for «another serious crime», since it is practically impossible to prove it in relation to a person endowed with legal immunity and broad powers in all spheres of state activity. But there are constitutions of many states that contain reservations about the political responsibility of the President. Summarizing, it should be noted that the difference in approaches to distinguishing the grounds for bringing persons to justice in the European Union and Ukraine is due to different traditions that were laid as the basis of legal regulation and today determine the specifics of the institution of legal responsibility.
Роль криптовалюти в сфері права інтелектуальної власності
(2023) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
Метою статті є дослідження ролі досить розповсюдженого на сьогоднішній день поняття криптовалюта в сфері інтелектуальної власності. В даному дослідженні використано такі методи, як загальнонаукові та спеціальні. В Україні криптовалюта отримала значну популярність в останні роки, що підтверджується активною діяльність нормотворення. Відповідно до норм національного законодавства криптовалюта визнається об'єктом власності та може використовуватися як засіб обміну та зберігання. Законодавство про інтелектуальну власність і регуляцію криптовалюти керуються різними принципами і мають різні правові наслідки в європейських країнах. Тому, при розгляді відносин між інтелектуальною власністю та криптовалютою, важливо враховувати місцеве законодавство та конкретні обставини ситуації. В багатьох країнах актуальним є питання про те, чи може інтелектуальна власність бути пов'язана з криптовалютою. Один із способів використання криптовалюти відноситься до сфери фінансових технологій, де створюються токени або маркери, що представляють певні права на інтелектуальну власність. Наприклад, децентралізовані платформи для музики або мистецтва можуть випускати токени, які дають право на доступ до вмісту або отримання роялті. Криптовалюта в сфері інтелектуальної власності є новим підходом до ведення бізнесу, пов'язаного з інтелектуальною власністю, включаючи авторські права, патенти, товарні знаки тощо. Уряд запланував впровадити механізм легалізації та регулювання криптовалютних бірж та інших платіжних сервісів. Національний банк України висловив свою позицію щодо криптовалют, розглядаючи їх як «грошові знаки», але не юридичні засоби платежу в Україні. Однак, ця позиція не заважає громадянам України володіти, обмінювати та використовувати криптовалютою. В статті наголошується, що ринок криптовалют є високоризиковим, і потенційні інвестори повинні бути обережними при здійсненні операцій з криптовалютами. Рекомендується отримувати додаткову консультацію від фахівців перед здійсненням будь-яких інвестицій або операцій з криптовалютами в Україні. The purpose of the article is to study the role of the concept of cryptocurrency, which is quite widespread today, in the field of intellectual property. In this study, such methods as general scientific and special are used. In Ukraine, cryptocurrency has gained considerable popularity in recent years, which confirms the active activity of rulemaking. In addition, according to the norms of national legislation, cryptocurrency is recognized as an object of property and can be used as a means of exchange and storage. Intellectual property law and cryptocurrency regulation are guided by real principles and have different legal studies in European countries. Therefore, when considering the relationship between intellectual property and cryptocurrency, local legislation and specific strategic situations help. In many countries, the question of whether intellectual property can be associated with cryptocurrency is relevant. One of the uses of cryptocurrency is in the field of financial technology, where tokens or tokens are created that represent certain intellectual property rights. For example, decentralized platforms for music or art may issue tokens that grant access to content or royalties. Cryptocurrency in the field of intellectual property is a new approach to doing business related to intellectual property, including copyrights, patents, trademarks, etc. The government has planned to implement a mechanism of legalization and regulation of cryptocurrency exchanges and other payment services. The National Bank of Ukraine expressed its position regarding cryptocurrencies, considering them as "money tokens", but not legal means of payment in Ukraine. However, this position does not prevent citizens of Ukraine from owning, exchanging and using cryptocurrency. Conclusion. The article emphasizes that the cryptocurrency market is high-risk, and potential investors should exercise caution when transacting with cryptocurrencies. It is recommended to get additional advice from specialists before making any investments or transactions with cryptocurrencies in Ukraine.
Співвідношення спеціальних принципів міжнародного економічного права та загальних принципів міжнародного права
(2022) Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
Стаття присвячена висвітленню питання співвідношення спеціальних принципів міжнародного економічного права та загальних принципів міжнародного права. Питання принципів права можна розглядати як виражені в законодавстві основоположні, фундаментальні ідеї, вихідні керівні правила загального характеру, що зумовлюються потребами розвитку держави і суспільства та у концентрованому вигляді визначають сутність права, його зміст і призначення у суспільстві, виражають спрямованість правового регулювання і поширюються на всіх суб'єктів права. В сучасній міжнародній доктрині загальні принципи міжнародного економічного права виступають джерелами права та допомагають вирішити важливі юридичні проблеми, колізії у застосуванні норм права. Загальні принципи права в міжнародному економічному праві дозволяють заповнити прогалини в законодавстві та вирішити дискусійні питання найсправедливіший спосіб. В статті наведений перелік загальних принципів міжнародного економічного права (мирного співіснування, суверенної рівності держав, співробітництва держав, невтручання, сумлінного виконання міжнародних зобов’язань, взаємної вигоди) , що на сьогоднішній день є досить важливими для держав. Питання спеціальних принципів міжнародного економічного права розглядається в багатьох міжнародних працях, як перелік принципів, що завдяки сучасним соціальним і економічним факторам потребують удосконалення. На сьогоднішній день дане твердження дійсно потребує вивчення, адже перелік закріплених спеціальних принципів міжнародного економічного права є досить дискусійним. В статті розглянуто спеціальні принципи міжнародного економічного права (розвитку економічних і науково-технічних від- носин між державами; юридичної рівності та неприпустимості економічної дискримінації держав; свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків; невід’ємного суверенітету держав над власними природними та іншими ресурсами, а також економічною діяльністю; нації найбільшого сприяння; національного режиму ) та розкрито на прикладі деяких з них сутність спеціальних принципів міжнародного економічного права. В міжнародному праві, як і в міжнародному економічному праві загальні принципи та спеціальні прин- ципи є важливим інструментом врегулювання сучасних дискусійних питань. The article is devoted to highlighting the issue of correlation between special principles of international economic law and general principles of international law. The issue of the principles of law can be considered as basic, fundamental ideas expressed in legislation, original guiding rules of a general nature, which are determined by the needs of the development of the state and society and in a concentrated form determine the essence of law, its content and purpose in society, express the direction of legal regulation and apply to all subjects of law. In modern international doctrine, the general principles of law act as sources of law and help to solve important legal problems, conflicts in the application of legal norms. The general principles of law in international economic law make it possible to fill gaps in the legislation and resolve controversial issues in the fairest way. The article provides a list of general principles of international law (peaceful coexistence, sovereign equality of states, cooperation of states, non-interference, conscientious fulfillment of international obligations, mutual benefit), which are quite important for states today. The issue of special principles of international economic law is considered in many international works as a list of principles that, due to modern social and economic factors, need improvement. But this statement is quite debatable. The article provides a list of special principles of international economic law (development of economic and scientific and technical relations between states; legal equality and inadmissibility of economic discrimination of states; freedom to choose the form of organization of foreign economic relations; inalienable sovereignty of states over their own natural and other resources, and also economic activity; nation of the greatest assistance; national regime) and the essence of special principles of international economic law is revealed on the example of some of them. In international law, as well as in international economic law, general principles and special principles are an important tool for the settlement of modern debatable issues.
Судочинство в сучасних реаліях
(2023) Корінний, Сергій Олександрович; Задніпряна‐Корінна, Мар'яна Юріївна
В Україні досі триває процес реформування судової системи з метою покращення її діяльності задля виконання державою взятих на себе обов’язків щодо утвердження та забезпечення прав і свобод людини. Судочинство стрімко вдосконалюється завдяки впливу технологій, зміні суспільних цінностей та появі нових правових викликів. Мета судової реформи є утвердження правопорядку, який грунтується на високому рівні правової культури в суспільстві, діяльності всіх суб'єктів суспільних відносин на засадах верховенства права та захисту прав і свобод людини, а в разі їх порушення - справедливого їх відновлення в розумні строки. Запровадження електронних систем у судочинство, таких як електронні судові системи, електронні досьє, електронний обмін документами тощо. Це дозволяє більш ефективно керувати судовими процедурами, спрощує доступ до правосуддя та зменшує витрати на паперову документацію. В статті зазначається, що з прогресом цифрових технологій зростає значення кібербезпеки в судочинстві. Суди повинні вживати заходів для захисту конфіденційності, цілісності та доступності електронних даних, щоб запобігти кібератакам та зловживанням. Слід зазначити, що засоби масової інформації та соціальні мережі стали потужними інструментами, які впливають на судовий процес. Публічність судових засідань, коментарі громадськості та онлайн-дискусії можуть впливати на хід судових справ. За останні роки зросла популярність альтернативних методів вирішення спорів, таких як медіація та арбітраж. Ці методи надають сторонам більшу свободу вирі- шення конфліктів, ефективнішу процедуру та можуть зменшувати навантаження на суди. Сучасне суспільство стикається з новими складними правовими викликами, такими як цифрові права, захист приватності, кіберзлочини та інші. Суди повинні адаптуватися до цих змін і розробляти нові правові концепції та прецеденти. У сучасних реаліях судочинство постійно еволюціонує, враховуючи вплив технологій, глобалізації та змін суспільства. Це вимагає постійного оновлення правової бази, розвитку професійних навичок суддів та адвокатів, а також забезпечення ефективного доступу до правосуддя для всіх громадян. To date, the judiciary is rapidly improving due to the influence of technology, changes in social values, and the emergence of new legal challenges. Implementation of electronic systems in the judiciary, such as electronic court systems, electronic files, electronic exchange of documents, etc. This allows for more efficient management of court procedures, simplifies access to justice and reduces the cost of paper documentation. The article notes that with the progress of digital technologies, the importance of cyber security in judicial proceedings is increasing. Courts must take measures to protect the confidentiality, integrity and availability of electronic data to prevent cyber-attacks and abuse. It should be noted that mass media and social networks have become powerful tools that influence the judicial process. The publicity of court hearings, public comments and online discussions can influence the course of court cases. Alternative dispute resolution methods such as mediation and arbitration have grown in popularity in recent years. These methods give the parties more freedom to resolve conflicts, a more efficient procedure and can reduce the burden on the courts. Modern society faces new complex legal challenges, such as digital rights, privacy protection, cybercrime and others. Courts must adapt to these changes and develop new legal concepts and precedents. In modern realities, the judiciary is constantly evolving, taking into account the influence of technology, globalization and changes in society. This requires constant updating of the legal framework, development of professional skills of judges and lawyers, as well as ensuring effective access to justice for all citizens.