Статті
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.nuft.edu.ua/handle/123456789/7522
Переглянути
30 результатів
Результати пошуку
Документ Рекомбінантні інтерлейкіни у медичній практиці(2018) Боднар, Оксана Валентинівна; Скроцька, Оксана ІгорівнаРозробка нових лікарських препаратів з використанням методів генної інженерії є одним з перспективних напрямків в області створення лікарських засобів, які впливають на патогенні значущі ланки в розвитку захворювання, в зв'язку з чим їх терапевтична ефективність вище в порівнянні з традиційно застосовуваними хімічними лікарськими засобами. Діючою речовиною в біотехнологічних лікарських препаратах є рекомбінантні біологічно активні речовини білкового походження. До вказаних препаратів відносять засоби основі рекомбінантних інтерлейкінів.Документ Модифікація фактору некрозу пухлин з метою підвищення його біологічної активності(2017) Харченко, Євген Віталійович; Скроцька, Оксана ІгорівнаФактор некрозу пухлин (ФНП) – багатофункціональний прозапальний цитокін, який синтезується в основному моноцитами і макрофагами. ФНП володіє досить широким спектром біологічної активності і бере участь у багатьох фізіологічних і патологічних процесах, основні з яких: противірусний, протипухлинний, трансплантаційний імунітет; пригнічення росту пухлинних клітин; регуляція ряду обмінних процесів.Документ Вплив біологічних індукторів на антимікробну, антиадгезивну активність та деструкцію біоплівки поверхнево-активними речовинами Nocardia vaccinii ІМВ В-7405(2020) Пирог, Тетяна Павлівна; Скроцька, Оксана Ігорівна; Шевчук, Тетяна АндріївнаОдним з ефективних підходів до підвищення антимікробної активності вторинних метаболітів є спільне культивування продуцента з конкурентними мікроорганізмами. Мета: дослідити антимікробну, антиадгезивну активність, вплив на деструкцію біоплівок поверхнево-активних речовин (ПАР) Nocardia vaccinii ІМВ В-7405, синтезованих за наявності у середовищі з промисловими відходами клітин Escherichia coli ІЕМ-1 і Bacillus subtilis БТ-2. Методи: культивування N. vaccinii ІМВ В-7405 здійснювали у середовищі з рафінованою та відпрацьованою соняшниковою олією і відходами виробнитва біодизелю. Живі та інактивовані автоклавуванням клітини E. coli ІЕМ-1 і B. subtilis БТ-2 вносили у середовище на початку процесу або в експоненційній фазі росту. ПАР екстрагували з супернатанту культуральної рідини сумішшю хлороформу і метанолу (2:1). Антимікробну активність ПАР визначали за показником мінімальної інгібуючої концентрації, вплив розчинів ПАР на адгезію бактеріальних тест-культур до полістиролу і деструкцію біоплівок ‒ спектрофотометричним методом. Результати: встановлено, що незалежно від моменту внесення у середовище культивування продуцента ПАР конкурентних бактерій та їх фізіологічного стану спостерігали синтез поверхнево-активних речовин, антимікробна активність яких щодо широкого спектру бактеріальних тест-культур була у 2‒16 разів вищою, ступінь адгезії тест-культур на полістиролі на 16‒23 % нижчою, а ступінь руйнування біоплівок на 10‒35 % вищим порівняно з показниками, встановленими для ПАР, утвореними на середовищі без конкурентних мікроорганізмів. Висновки: внесення у середовище з відходами виробництва біодизелю та відпрацьованої олії живих та інактивованих клітин бактерій-індукторів, зокрема E. coli ІЕМ-1 і B. subtilis БТ-2, дозволяє регулювати не тільки антимікробну, а й антиадгезивну активність ПАР N. vaccinii ІМВ В-7405 та їх здатність до руйнування біоплівок.Документ Біотехнологічні особливості отримання органічних сполук, що використовуються у виробництві пластифікаторів(2023) Скроцька, Оксана Ігорівна; Цвєтков, Костянтин Олексійович; Пенчук, Юрій МиколайовичПластифікатори використовують при виробництві різних полімерів. Саме вони надають цим матеріалам гнучкості, міцності і еластичності. Для отримання пластифікаторів використовують різні групи сполук, зокрема – кислоти, феноли і спирти. Їх можна отримувати як хімічним синтезом, так і з використанням мікроорганізмів. У даній статті приділена увага саме мікробному синтезу різних сполук, які є основою при виробництві пластифікаторів. При виробництві пластифікаторів використовують органічні кислоти, такі як олеїнову, ліноленову, лінолеву, адипінову та ін. Серед продуцентів даних кислот виділяють бактерії родів Bifidobacterium, Lactobacillus; дріжджі Rhodosporidium, Saccharomyces, гриби Thamnidium, Mucor, а також мікроводорості Botryococcus, Botryococcus та ін. Другу групу сполук, які використовують при виробництві пластифікаторів складають феноли та їх похідні. Феноли можна отримати при культивуванні рекомбінантних штамів бактерій, зокрема Escherichia coli. Серед похідних фенолів для виробництва пластифікаторів використовують метакрезол. Його можна отримати з використанням генно-модифікованих клітин Saccharomyces cerevisiae та Aspergillus nidulans. Основною сировиною для виробництва пластифікаторів є спирти – гексанол, гліцерол, бутанол, ізобутанол. Гексанол синтезують як природні, так і рекомбінантні бактерії і дріжджі. Частка використання гексанолу у виробництві пластифікаторів становить 2,5 % від загального відсотка спиртів. Гліцерол менше використовують у виробництві пластифікаторів. Частка використання даного спирту – 1,8 %. Використання ізобутанолу у виробництві пластифікаторів складає 4,5 % від загальної кількості спиртів, що використовуються для цього. Даний спирт отримують при культивуванні рекомбінантних бактерій Escherichia coli, Corynebacterium glutamicum, Zymomonas mobilis та дріжджів Saccharomyces cerevisiae. Найбільший відсоток використання спиртів у створенні пластифікаторів займає бутанол – 36 %. Серед природніх продуцентів бутанолу виділяють бактерії роду Clostridium. Також сконструйовані рекомбінантні штами бактерій, які здатні синтезувати бутанол – Escherichia coli, Clostridium tyrobutyricum, Clostridium cellulovorans, а також дріжджі Saccharomyces cerevisiae.Документ Наночастки срібла та золота: практичне застосування, біосинтез з використанням дріжджів, біологічна активність(2022) Скроцька, Оксана Ігорівна; Лазюка, Юлія Володимирівна; Харченко, Євген ВіталійовичІснують різні способи синтезу наночасток срібла та золота: хімічні та фізичні методи, а також біогенний синтез. Через ряд недоліків, які притаманні хімічному та фізичному синтезу наночасток – використання токсичних та дороговартісних реагентів, висока температура синтезу або тиск, негативний вплив на довкілля, перспективним є саме біологічний синтез вказаних наночасток. При виборі обʼєкту для біосинтезу наночасток срібла та золота необхідно врахувати його переваги та недоліки. Серед переваг використання дріжджів є те, що вони на відміну від більшості бактерій більш прості й безпечні у роботі, так як не потребують специфічних заходів біобезпеки. У статті наведено інформацію щодо використання біомаси, безклітинного водного екстракту, культуральної рідини або її супернатанту для біосинтезу наночасток срібла і золота. При цьому використовували дріжджі родів Saccharomyces, Yarrowia, Magnusiomyces, Phaffia, Candida, Rhodotorula, Cryptococcus, Metschnikowia, Meyerozyma. Показано за рахунок яких сполук може відбуватись біовідновлення іонів золота та срібла та їх стабілізація: амінні, амідні та гідроксильні групи білків, НАДН, амінокислоти, вуглеводи і цукри, меланін, ферменти, вітаміни. Наночастки срібла та золота проявляють антимікробну активність, вони є дієвими проти антибіотикорезистентних мікроорганізмів. У представленому матеріалі наведені дані щодо антибактеріальної та протигрибкової дії вказаних наночасток щодо збудників кишкових інфекцій, шигельозу, пневмонії, дерматитів, кандидозів, грибкових захворювань та інших. Також проаналізовано наукові джерела, в яких автори досліджують механізми антимікробної дії наночасток срібла та золота. На сьогодні встановлено протипухлинну дію наночасток золота та срібла. Так, доведено їх антиракову дію на моделях карциноми молочної залози, шлунку, легень, хоріокарциноми плаценти людини. Протипухлинну дію наночасток пояснюють активацією ферменту каспази, який запускає каскад реакцій, що повʼязані з апоптозом. Іншим поясненням протиракової дії є збільшення активних форм кисню всередині пухлинних клітин. При цьому на нормальні клітини людини наночастки не справляють токсичної дії.Документ Біологічна активність мікробних полісахаридів(2020) Ярош, Марина Борисівна; Пирог, Тетяна Павлівна; Скроцька, Оксана ІгорівнаФізико-хімічні властивості мікробних екзополісахаридів (ЕПС) досліджуються близько 50 років. За останні три роки з’явилась велика кількість публікацій, що присвячені дослідженню біологічних властивостей мікробних ЕПС. Це дозволяє розглядати їх як потенційні сполуки з лікувальними властивостями. Тому метою даного огляду є аналіз публікацій останніх років щодо противірусної, протипухлинної та імуномодулюючої дії, а також антибіоплівкової активності мікробних екзополісахаридів. Показано противірусну активність мікробних ЕПС по відношенню до вірусів простого герпесу І і ІІ типу, аденовірусу людини п’ятого типу, гепатиту А, Коксакі В-4, ротавірусу та інших. Таку властивість виявили ЕПС бактерій роду Lactobacillus, що є представниками нормальної мікробіоти людини, а також полісахариди термофільних бактерій Bacillus licheniformis та Geobacillus thermodenitrificans і морських стрептоміцетів. Розпочато дослідження по встановленню імуномодулюючої дії мікробних екзополісахаридів. Здатність впливати на фагоцитарну активність макрофагів, рівні імуноглобулінів, про- та протизапальних цитокінів показано для ЕПС молочнокислих бактерій. Актуальним є пошук альтернативних нетоксичних для людини інгібіторів формування бактеріальних біоплівок. Саме таку дію виявлено у ЕПС лактобактерій, ціанобактерій, морських псевдомонад. Залежно від концентрації мікробні ЕПС показали ефективність їх використання при дослідженні біоплівок стійких до антибіотиків штамів Escherichia coli, Salmonella typhimurium, Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus та інших. З року в рік невпинно зростає кількість людей, у яких діагностують пухлинні утворення, тому не припиняються дослідження по виявленню дієвих протиракових сполук. Значну протипухлинну активність демонструють екзополісариди бактерій роду Lactobacillus. Зокрема показана їх ефективність in vitro на моделі раку шлунку, товстого кишечника, шийки матки та гепатоцелюлярної карциноми. Є повідомлення щодо протипухлинної активності ЕПС ендофітних грибів родів Chaetomium та Fusarium, термофільних мікроводоростей роду Graesiella, базидіоміцетних грибів Scleroderma areolatum, морських бактерій роду Bacillus.Документ Отримання біогенних наночасток срібла з використанням дріжджів та перспективи їх застосування у протимікробній терапії(2021) Харченко, Євген Іванович; Лазюка, Юлія Володимирівна; Скроцька, Оксана Ігорівна; Пенчук, Юрій МиколайовичНаноматеріали використовуються в багатьох галузях промисловості. При цьому існують різні способи їх отримання – хімічні, фізичні та біологічні. Саме біологічний метод синтезу наночасток, що передбачає використання клітин рослин, бактерій, грибів та дріжджів є екологічно чистим та економічно вигідним, оскільки при даному способі синтезу відпадає необхідність у використанні токсичних та дорогих матеріалів. Вказаний метод дозволяє отримувати наночастки з різною формою та розмірами, що досягається різними умовами, такими як зміна температури, pH, часу культивування тощо. Також, на відміну від наночасток, отриманих хімічним чи фізичним методом, біогенні наночастки містять на поверхні біомолекули, що робить їх біосумісними і дозволяє використовувати у медицині та суміжних галузях. Наночастки, що синтезовані з використанням мікроорганізмів, проявляють ряд біологічних властивостей – антибактеріальну, протигрибкову, антивірусну та протиракову активність. Серед наночасток металів особливу увагу приділяють наночасткам срібла, які мають антимікробну дію щодо стійких до антибіотиків штамів бактерій, а також показали противірусну активність, зокрема при лікуванні коронавірусної інфекції. Що стосується механізму дії наночасток срібла є літературні дані, що вказують на принципово різні шляхи їх біологічної дії. Найбільш поширений механізм протибактеріальної дії – безпосередня взаємодія наночасток з пептидогліканом і порушення структури клітинної стінки, що призводить до руйнування клітини. Найбільш ймовірним механізмом противірусної дії наночастинок є блокування етапів прикріплення вірусу до чутливих клітин. У статті наведено інформацію щодо можливості використання наночасток срібла при лікуванні коронавірусної інфекції та здійснено аналіз препаратів, що містять наночастки срібла і реалізуються на території України. Показані різні варіанти синтезу наночасток срібла з використанням дріжджів роду Saccharomyces, Candida, Cryptococcus, Rhodotorula, Yarrowia. Наведено форму та розмір, а також біологічну дію даних наночасток. Наведені розрахунки, що стосуються виробництва наночасток срібла з використанням Saccharomyces cerevisiae. Описано різні механізми антимікробної дії наночасток.Документ Отримання практично цінних сполук з використанням рекомбінантних дріжджів Saccharomyces cerevisiae. Частина 2: синтез органічних кислот, білків, ферментів та інших сполук(2021) Скроцька, Оксана Ігорівна; Потапенко, Валерія Віталіївна; Красінько, Вікторія ОлегівнаДріжджі Saccharomyces cerevіsіae традиційно широко використовуються у промисловості, а також є популярним об’єктом наукових досліджень, зокрема у галузі молекулярної біології та генетики. Останнім часом перспективи застосування цих мікроорганізмів значно розширилися у зв'язку зі створенням рекомбінантних штамів S. cerevіsіae – продуцентів біологічно активних речовин. Вибір зазначених дріжджів як реципієнтів обумовлений тим, що вони добре вивчені, непатогенні і, завдяки особливостям системи секреції, дуже зручні для експресії гетерологічних протеїнів та інших біологічно активних сполук, що дозволяє конструювати рекомбінантні штами, які виділяють продукти трансляції чужорідних генів у культуральну рідину. Тому метою даного огляду є продовження аналізу сучасних наукових джерел з метою оцінювання сучасного стану та перспектив практичного використання рекомбінантних штамів дріжджів S. cerevіsіae для одержання практично цінних метаболітів. Більшість робіт з використанням генетично змінених штамів S. cerevіsіae акцентує увагу на проблемах досягнення надсинтезу гетерологічних білків. У огляді проаналізовано останні досягнення у напрямку модифікації й удосконалення штамів дріжджів S. cerevіsіae – продуцентів ферментів, зокрема целобіозодегідрогенази, декстранази, віск-синтази, ліпазного та лаказного ферментативних комплексів, які знаходять все ширше застосування у найрізноманітніших галузях людської діяльності, а також й інших білків, велика частина яких має фармацевтичне призначення. Значні успіхи у використанні рекомбінантних дріжджів-сахароміцетів для одержання біологічно активних сполук пояснюються відносною простотою їх культивування на стандартних недорогих середовищах. У огляді наведено дані щодо використання рекомбінантних штамів S. cerevіsіae для одержання органічних кислот (бурштинової, фумарової, 3-гідрогсіпропіонової, D- та L-молочної, n-кумарової, ітаконової, муконової), каротиноїдів та ряду інших практично цінних сполук.Документ Лігноцелюлозні відходи як сировина для синтезу бутанолу клостридіями(2019) Скроцька, Оксана Ігорівна; Пирог, Тетяна Павлівна; Скроцький, Сергій ОлександровичВ останні роки бутанол, отриманий мікробіологічним способом, розглядають як перспективне біопаливо. Бутанол може стати альтернативою викопному паливу у разі його отримання з використанням поновлювальних та економічно вигідних джерел. В цьому відношенні таким джерелом є лігноцелюлозні матеріали, як основні компоненти органічних відходів сільського та лісового господарств, целюлозно-паперової, деревообробної та харчової промисловості, а також побутових відходів. Оскільки для отримання біобутанолу в основному використовують представників роду Clostridium, метою даного огляду є аналіз сучасної наукової літератури щодо отримання бутанолу на лігноцелюлозних відходах з використанням клостридій. У статті наведено узагальнений матеріал щодо джерел вуглецю та енергії для виробництва бутанолу мікробіологічним способом. Розглянуті різні способи гідролізу та зброджування лігноцелюлозних відходів. Наведено дані наукових досліджень останніх восьми років щодо різних способів попередньої обробки вказаної сировини, ферментативного гідролізу та концентрації бутанолу за культивування клостридій на целюлозовмісних субстратах. Показано можливість використання у біотехнології бутанолу генетично модифікованих клостридій, що здатні до одночасного споживання глюкози і ксилози та зброджування субстрату з високим виходом бутанолу. Також наведені дані щодо природніх немодифікованих продуцентів, які мають такі ж властивості, а також можуть споживати лігноцелюлозні відходи без попередньої обробки та ферментативного гідролізу. Для широкомасштабного виробництва біобутанолу за допомогою клостридій з використанням лігноцелюлозних відходів потрібно вирішити ряд проблем. Зокрема розробити ефективні методи попередньої обробки вихідного субстрату. Застосувавши методи метаболічної і генної інженерії, вдосконалити існуючі продуценти з метою синтезу ними целюлолітичних ферментів, міксотрофного споживання суміші вуглеводів, синтезу великої кількості бутанолу та відсутності ацетону в процесі бродіння як побічного продукту. Також необхідно оптимізувати існуючі технології з метою отримання високого виходу бутанолу та розробити альтернативні способи його виділення.Документ Імунотерапевтичні підходи у лікуванні герпетичних інфекцій(2012) Скроцька, Оксана Ігорівна; Лич (Ткаченко), Інна Валентинівна; Соломінчук, В. М.; Жолобак, Надія МихайлівнаО характеризовані можливі наслідки інфікування людини герпес вірусами та наведені основні класи препаратів, що використовуються в У країні для імунотерапії герпесвірусних інфекцій. Здійснено порівняльну характеристику таких класів препаратів, як інтерферони, індуктори інтерферонів та імуномодулятори, розглянуто їх переваги та недоліки. The possible consequences of human infecting by Herpesviridae are shown. The basic classes of preparations used in Ukraine for the immunotherapy of Herpesviridae infections, in particular interferons, inductors of interferons and immunomodulators are described. The comparative description of these preparations and their advantages and disadvantages are presented.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »