Статті
Постійне посилання на розділhttps://dspace.nuft.edu.ua/handle/123456789/7372
Переглянути
7 результатів
Результати пошуку
Документ Синтез мистецтв у жанровій парадигмі елегії (на матеріалі оповідання «В лавровім вінку» Сильвестра Яричевського та «Майових елегій» Івана Франка)(2023) Науменко, Наталія ВалентинівнаУ статті йдеться про властивості мистецької синестезії як особливого явища української модерністської літератури початку ХХ століття, проявленого насамперед у жанровій матриці елегії. Зіставленням теоретичних поглядів на елегію (починаючи від «Саду поетичного» Митрофана Довгалевського) установлено, що саме в літературі бароко вона відкриває широкі можливості до синтезу різних сенсорних образів, жанрових маркерів та інтонаційних чинників, а у добу модернізму органічно трансформується з віршованої у прозову парадигму. Мета цієї роботи – утвердити елегійну жанрову матрицю як чинник синтезу словесних та образотворчих мистецтв і, як наслідок цього, творення особливого екфрастичного універсуму. The author of the article examines the properties of artistic synthesis as the specific phenomenon of Ukrainian Modernist literature at the beginning if the 20th century, revealed predominantly in the elegiac generic matrix. Upon juxtaposing the theoretical notions of elegy (initiated from Hortus poëticus by Mytrofan Dovhalevsky), there was affirmed that it would open the wide opportunities for combining various sensory images, genre markers and intonation factors, and furthermore, in Modernism, it got organically transformed from verse into prose paradigm. The objectives of this work are to confirm the elegiac generic matrix as the factor of synthesizing verbal and visual arts and, consequently, creating the special ecphrastic universum.Документ Животворна зав’язь українського слова(2023) Науменко, Наталія ВалентинівнаУпорядкування ювілейного збірника можна небезпідставно порівняти зі світотворенням. У центрі універсуму – постать ювіляра; галактиками навколо нього розпросторюються галузі науки, у яких він зоставив помітний слід; а планетами в галактиці стають учні, нащадки та послідовники ювіляра – кожен зі своїм унікальним стилем мислення та мовлення, кожен зі своїм макросвітом, із яких у сукупності виростає макросвіт Наукової та Митецької Школи. The organization of the jubilee collection can be rightly compared to the creation of the world. In the center of the universe is the figure of the jubilee; the fields of science in which he left a noticeable mark spread out in galaxies around him; and the planets in the galaxy become students, descendants and followers of the jubilee - each with their own unique style of thinking and speaking, each with their own macro world, from which the macro world of the Scientific and Artistic School grows.Документ Натурфілософські образи у доробку Євгена Гуцала(2023) Науменко, Наталія ВалентинівнаУ статті аналізується низка ліричних і прозових творів Євгена Гуцала, ключовим концентром у яких є натурфілософська образність. Показано, що інтерпретації сезонних образів навіть в окремо взятому творі зумовили взаємоперетікання родо-жанрових елементів, виявами якого передусім є ліризація прозової оповіді, активне застосування прийомів персоніфікації та очуднення. Завдяки цьому автор здійснює фронтальний зріз важливих соціальних, морально-етичних проблем через відтворення найтонших душевних порухів своїх невигаданих героїв, при цьому демонструючи глибинне художнє осмислення внутрішньої, душевно-психічної організації персонажа. The article represents the analysis of an array of Ye. Hutsalo’s prose and verse works with natural philosophical imagery for the key connecter. There was shown that the interpretations of seasonal images in even a separate work had conditioned the diffusion of generic elements revealing, previously, in enhancing the lyrical intonations of a prose narration, the active usage of personification and ‘ochudnennya’ means. Due to this, the writer accomplished the multi-faceted study of the essential social and ethical issues by expressing the subtlest mental movements of his nonfictional characters.Документ Мотив постановки драматичного твору як чинник іронічного стилю української прози(2023) Науменко, Наталія ВалентинівнаУ статті розглянуто шляхи розвитку іронічного змісту прозових творів української літератури, збудованих на мотиві постановки п’єси. Багатоплановість оповіді в подібному творі зумовлено тим, що до конкретного (прозового) тексту включається інший (драматичний), закодований тим самим кодом, що й весь художній простір. Тому така оповідь містить низку елементів, іманентних саме драматичному творові: уміння побудувати діалог, вилучати «зайвих» та вводити нових героїв, а найголовніше – конфлікт. На основі аналізу творів установлено, що конфлікт як один із виявів іронічної інтонації у такій оповіді формується за допомогою різних чинників: зіткнення різнобічних, подеколи протилежних точок зору на основні правила театрального мистецтва; можливих непорозумінь між акторами під час репетиції та прем’єри; свідомих або спонтанних видозмін оригінального драматичного тексту, які приводять і героїв, і реципієнтів до нових його інтерпретацій. The author of the article followed the ways of development of the ironic substance in prose works based on the motif of setting a play. Two-dimensionality of such a literary work is conditioned by the fact that the certain (prose) text includes another (dramatic) one and thenceforth gets ciphered by the same code as the entire artistic space of the text. Thus such narration contains some elements, intrinsic for the dramatic art as a whole (the ability to set up a dialogue, to eliminate the ‘spare’ characters and to introduce the new ones, and, what is essential, the conflict). As a result of the textual analysis, there was shown that the conflict of a story can be formed by the following factors: the collision of different, sometimes contradictory, viewpoints on the main rules of theatrical art; the probable misunderstandings between the actors during the rehearsals and the first nights; conscious or spontaneous modifications of the original drama text, which can lead both the characters and the recipients to its new interpretations.Документ Співвідношення поетичної та прозової мови у сучасній українській літературі(2022) Науменко, Наталія ВалентинівнаАвтор статті звертає увагу на співвідношення прозових і віршових чинників у низці творів української літератури, зокрема у взірцях межових форм – лірично-прозових мініатюрах Ольги Кобилянської та М. Зимомрі, версе П. Тичини та верлібрі В. Кордуна; текстах, які засвідчують собою спроби надати нового значення традиційним віршотворчим елементам – віршах Б.-І Антонича, М. Рильського, Д. Павличка, Ю. Коваліва. Задля досягнення заявленої мети вжито також елемент художнього експерименту, передусім розбиття прозових фрагментів на віршові рядки. The author of this article pays attention to the correlation between prose and verse factors in an array of Ukrainian literary works, particularly in those representing the marginal forms – lyrical-prose miniatures by Olha Kobylyanska and M. Zymomria, versets by P. Tychyna and free verse by V. Kordun; in texts that display the poets’ attempts to renovate the traditional poetic elements, which are verses by B.-I. Antonych, M. Rylsky, D. Pavlychko, Yu. Kovaliv. To achieve the objectives set up, there was used the element of experiment, primarily dividing the prose fragment into verses.Документ Орнаментальний стиль сучасної критики(2018) Науменко, Наталія ВалентинівнаЛітературна критика – специфічний засіб спілкування письменника з читачами. Аналізуючи, тлумачачи, оцінюючи творчість митця, критик спонукає його до нових форм показу дійсності, вдосконалення письменницької майстерності. Своєю чергою, критичні праці активізують духовні сили їх читача, стимулюють його до роздуму, викликають інтерес до самостійного пошуку нових змістів мистецтва слова, учать бачити непомічене, розуміти незрозуміле.Документ Вино як символ художньої творчості у поетичному доробку Богдана-Ігоря Антонича(2018) Науменко, Наталія ВалентинівнаВино – один з найбільш поширених образів української духовної культури. Розповідь про вина, їхні цілющі властивості у поетичній формі робила їх зрозумілими для читача, а елемент художньої фантазії стимулював роботу мислення людини й приводив до формування незвичайних асоціативних рядів. Творцем цілого масиву української «винної» поезії доби модернізму став Богдан-Ігор Антонич. Попри те, що художня форма поезій «Трьох перстенів» значно програє за розмаїтістю першій книзі Антонича – «Привітання життя», у них значно підноситься головне змістове начало: пантеїстичне світобачення, повернення слову його внутрішньої форми, здатності до метафоризації. А це й є результатом творчого неспокою, ніцшеанським «чудом діонісійського», котре, зокрема, веде до синестезії.